Рішення № 97755932, 17.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3484/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Польський узвіз, 6, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 41405070), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради (вул. Б.Хмельницького, 18, м.Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 23987115) про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця, стягнення матеріальних збитків, та моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить суд визнати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (державного виконавця Офіцерової Л.Л.) від 29.01.2021р. ВП № 64184740 «Про арешт грошей боржника ОСОБА_1 » незаконною та скасувати її; стягнути з відповідачів матеріальні збитки у розмірі 200 грн з кожної сторони; стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 4000 грн. з кожної сторони.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.11.2020р. Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 та скасував постанову інспектора з паркування Софіяника В.Л. від 21.10.2020р. серії МАО № 1852253 від 21.10.2020р. 03.03.2021р. позивач дізнався, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2020 року не виконано. 18.01.2021 року Департамент транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання постанови інспектора з паркування від 21.10.2020 року, яка була скасована рішенням Київського районного суду м. Одеси. Внаслідок звернення Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 29.01.2021р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника. Також позивачем наголошено, постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2021р. винесена на підставі постанови інспектора з паркування МАО №1852253 від 21.10.2020, яка була скасована рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2020р.

23.04.2021р. від відповідача - Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 20738/21), у якому відповідач просив закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки 18.03.2021 року виконавче провадження № 64184740 відповідно до п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено. Арешт з коштів боржника знятий 18.03.2021 року постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Також, відповідачем зазначено, що до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист від Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про повернення постанови № МАО 1852253 від 21.10.2020 року без виконання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/3484/21 за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови, стягнення матеріальних збитків, та моральної шкоди. Призначено по справі №420/3484/21 судове засідання на "27" квітня 2021 року о 12год.45хв. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а також належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження №64184740. З метою необхідності отримання витребуваних письмових доказів, зупинено провадження по справі до 27 квітня 2021року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 витребувано від Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради надати до суду належним чином засвідчену копію посадової інструкції інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Софіяника Віталія Леонідовича, а також докази на підтвердження наявності повноважень Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради щодо накладення адміністративних стягнень, та продовжено строк зупинення провадження у справі №420/3484/21 за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови, стягнення матеріальних збитків, та моральної шкоди до 15 червня 2021 року.

Ухвалою Одеського окружного суду від 15.06.2021 поновлено провадження у справі №420/3484/21 за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконною та скасування постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.01.2021р. № ВП 64184740 про арешт коштів боржника, закрито провадження у справі № 420/3484/21, відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 21.10.2020р. винесена постанова від 21.10.2020р. серії МАО № 1852253 про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектором з паркування ОСОБА_2 , якою щодо ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн.

30.11.2020р. Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 та скасував постанову інспектора з паркування Софіяника В.Л. від 21.10.2020р. серії МАО № 1852253 від 21.10.2020р.

18.01.2021 року Департамент транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання постанови інспектора з паркування серії МАО № 1852253 від 21.10.2020 року., у зв`язку з чим 29.01.2021р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64184740, та про арешт коштів боржника.

18.03.2021року Державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л., у зв`язку з винесенням Київським районним судом м.Одеси Рішення від 30.11.2020р. по справі №947/31338/20, яким скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії МАО 1852253 від 21.10.2020р., винесено постанову ВП № 64184740 про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання Постанови Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради № МАО 1852253 від 21.10.2020р. про стягнення коштів у розмірі 1020 грн., припинено чинність арешту майна боржника, та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2020р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , постанову інспектора з паркування Софіяника В.Л. про адміністративне правопорушення серії МАО 1852253 від 21.10.2020р., скасовано.

Між тим, незважаючи на наявність означеного судового рішення, 18.01.2021 року Департамент транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання постанови інспектора з паркування серії МАО № 1852253 від 21.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), винесену інспектором з паркування Софіяником Віталієм Леонідовичем, щодо застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн.

З урахуванням чого, 29.01.2021року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64184740, та про арешт коштів боржника.

Водночас, постанову ВП № 64184740 про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання Постанови Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради № МАО 1852253 від 21.10.2020р. про стягнення коштів у розмірі 1020 грн., припинено чинність арешту майна боржника, та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, з підстав наявності Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2020р., котрим скасовано постанову інспектора з паркування ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення серії МАО 1852253 від 21.10.2020р., державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Офіцеровою Л.Л., винесено лише 18.03.2021року.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

На підставі ч. 1 ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Разом з тим, суд зазначає , що суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зокрема, судом встановлено, що фактично позивача внаслідок протиправних дій з боку відповідачів, було позбавлено можливості розпоряджатися власними коштами, що призвело до негативних наслідків для нього, викликало значні хвилювання, та, серед іншого, отримання позики, а тому враховуючи співмірність дій відповідачів та тяжкості наслідків для позивача, суд доходить висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, зокрема, у розмірі 2000 грн. з кожного з відповідачів, оскільки на переконання суду саме означена сума є справедливою сатисфакцією, та співмірною завданій позивачеві шкоді.

Між тим, не є ґрунтовною, та відповідно не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних збитків у розмірі 200 грн. з кожного з відповідачів, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу місцевого самоврядування, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Внаслідок виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів боржника від 29.01.2021р. ВП № 64184740, як зазначає позивач, він не міг скористатись грошовими коштами на рахунку, а тому звернувся за отриманням позики, що підтверджується наявною у справі розпискою, та отримав у борг кошти у сумі 2000 грн. (за ставкою 10%).

Водночас, позивачем не обґрунтовано належними, та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між винесенням постанови Першим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів боржника від 29.01.2021р. ВП № 64184740,1 та отриманням вказаної позики у розмірі 2000 грн., а відтак означена позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів матеріальних збитків, не є правомірною, та відповідно задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради про стягнення матеріальних збитків, та моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ч.1 ст.9, ч.1 ст.77, ч.1 ст.72, 73-77, ч.9 ст.205, ст.ст.242, 287 КАС України, суд,–

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради про стягнення матеріальних збитків, та моральної шкоди, - задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65026, Одеська обл., м. Одеса, Польський узвіз, 6, ЄДРПОУ 41405070) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі)грн.00коп.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради (вул. Б.Хмельницького, 18, м.Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 23987115) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі)грн.00коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Харченко Ю.В.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту транспорту, зв`язку та організацій дорожнього руху Одеської міської ради про стягнення матеріальних збитків, та моральної шкоди, - задовольнити частково

17.06.21р.