Ухвала суду № 9775512, 26.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 р.Справа № 2-а-40621/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю представника позивача Павленко Олександра Миколайовича та представника відповідача Пузікової Марини Дмитрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2009р. по справі№2-а-40621/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Список ><Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ХІС" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути заборгованість у сумі 299310,00 грн. за рахунок активів з ТОВ фірми "ХІС".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03. 08 2009 року позовні вимоги позивача були розєднані .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року по справі№2-а-40621/09/2070 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ХІС”(61018, м.Харків, пр-т Леніна, 9; код ЄДРПОУ 24472040) заборгованість по оплаті рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 03.10.2008р. №0010262301 про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 600,00 грн.

В іншій частині адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ХІС” про стягнення суми залишено без задоволення.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач 27.10.2009 року подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ХІС” у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції ст. 2, п.1,3 ст.3, п.2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “ХІС” пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 24472040, має правовий статус юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

Вимоги позову ґрунтуються на рішенні від 03.10.2008р. №0010262301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 600,00 грн., яке було винесено ДПІ на підставі п.1 та п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і не було оплачено відповідачем.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ст..2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Суд першої інстанції зазначає, що з положень процитованої норми закону слідує, що автомат з продажу товарів (послуг) дійсно може бути віднесений до реєстраторів розрахункових операцій проте лише за умови його відповідності встановленим вимогам щодо реалізації фіскальних функцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Визначення реєстратора розрахункових операцій міститься в ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Автоматом з продажу товарів (послуг) зазначеним Законом визначено реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до п. 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.12.2000 р. № 614 (зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за № 107/5298, за текстом Порядок № 614), до реєстрації приймаються реєстратори розрахункових операцій, модифікації яких включено до Державного реєстру РРО (за текстом Державний реєстр), з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, встановлений у технічній документації на РРО, не вичерпано, а також з врахуванням строків реєстрації, установлених Державним реєстром.

На виконання вимог ст. 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій” від 29.08.2002 р. № 1315 затверджено Положення про Державний реєстр (зі змінами та доповненнями, за текстом Положення № 1315).

Згідно з визначенням норм цього Положення, Державний реєстр РРО це перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Державний реєстр складається з двох частин: перша містить перелік моделей, дозволених до первинної реєстрації в органах державної податкової служби; друга перелік моделей, строк первинної реєстрації (дії сертифікатів відповідності) яких закінчився. Такі моделі повторно включаються до першої частини Державного реєстру в порядку, встановленому для первинної реєстрації моделі.

Строком первинної реєстрації моделі вважається граничний строк, до закінчення якого дозволяється реєструвати в органах ДПС конкретні моделі, що раніше не були зареєстровані, який визначається згідно із строком дії сертифіката відповідності моделі з конкретною версією внутрішнього програмного забезпечення (пп. 2 п. 4 Положення № 1315).

Таким чином, основним порушенням встановленого порядку розрахунків за товари (послуги), на думку відповідача, було те, що позивач використовував автомати з продажу гральних послуг, які не виконують фіскальних функцій. Тому відповідач стверджував, що проведення розрахункових операцій через гральні автомати, які не зареєстровані в органах державної податкової служби і не переведені у фіскальний режим роботи, тягне за собою застосування передбаченої п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожен такий автомат.

Колегія суддів вважає такі ствердження відповідача необґрунтованими з огляду на відсутність у позивача можливості використовувати у своїй підприємницькій діяльності автомат з продажу гральних послуг, який зареєстрований в органах державної податкової служби та переведений у фіскальний режим роботи.

Так, в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, який на момент проведення перевірки діяв в редакції Наказу Державної податкової адміністрації від 10.09.2008 року № 581 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції", не було внесено відповідних змін про наявність відповідних автоматів з продажу послуг у сфері грального бізнесу. Так, в розділі 7 частини 1 Державного реєстру серед реєстраторів розрахункових операцій, дозволених до первинної реєстрації, зазначені лише два види апаратів з продажу товарів (послуг), проте жоден не призначений для використання у сфері грального бізнесу. Відсутні такі апарати і в розділі 6 частини 2 Державного реєстру. Зазначене зумовлює відсутність можливості у позивача зареєструвати наявні в нього та інші існуючі гральні автомати в органах державної податкової служби, як належний реєстратор розрахункових операцій, згідно вимог Порядку № 614.

Крім цього, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" № 121 від 7 лютого 2001 р. (надалі Постанова №121) у п. 6 Додатку до нього встановлені конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО, а саме: при використанні гральних автоматів - з 31 грудня 2006 р.

Пунктом 2 Постанови № 121 передбачено, що Міністерство економіки повинно забезпечити до 1 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

До теперішнього часу вищевказані вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг) не розроблені, а організація розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, не здійснена, що унеможливлює законне використання позивачем реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції - гральних автоматів.

Крім того, абзацом 2 п. 1 Постанови № 121 передбачено, що до настання зазначених строків суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій (КОРО). Разом з тим, "Порядком реєстрації й ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок", затвердженим Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., не встановлений порядок реєстрації розрахункових операцій гральних автоматів, які приймають у оплату за участь у грі платіжні засоби у валюті України - монети, що також унеможливлює законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" № 265/95 -ВР, порядок ведення розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій встановлюється ДПА України. Даний порядок застосування РК і КОРО у випадку використання гральних автоматів, що самостійно приймають ставки й виплачують виграш у валюті України в цей час відсутній, а позивач, як господарюючий суб'єкт, не має права й не може для себе встановлювати порядок ведення зазначених книг самостійно. Отже, через відсутність нормативної бази щодо ведення книг обліку розрахункових операцій та використання реєстраторів розрахункових операцій для автономних систем електронної комерції, у позивача відсутній обов'язок щодо їх використання при застосуванні вищевказаних гральних автоматів в своїй господарській діяльності.

Стосовно відображеного в акті перевірки №0173/16/31/23/3433594 від 08.09.2008 року факту порушення відповідачем п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункової операції на суму 100,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з п.п. 2.2.13 акту №0173/16/31/23/3433594 від 08.09.2008 року сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (без урахування проведеної розрахункової операції) склала 2779,97 грн., а сума готівкових коштів, яка азначена у денному звіті РРО 2656,97 грн. Різниця між наведеними перевірками склала 120 грн., а з урахуванням суми проведеної розрахункової операції 20,00 грн. 2779,97грн., які фактично були наявні на місці проведення розрахунків - 2659,97грн. які зазначені в денному звіті реєстратора розрахункових операцій - 100,00грн., які були сплачені як вартість послуги з гри, але не проведені через реєстратор розрахункових операцій), хоча в силу положень п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці величини повинні бути рівними, за виключенням випадків проведення операцій службове внесення або службова видача. Матеріалами справи проведення таких операцій відповідачем не доведено. Отже, факт порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку , що сума штрафних санкцій сягає 500 грн., виходячи з вартості наданих послуг, в сумі 100 грн.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, або директора ТОВ можливості підписати акт перевірки з зауваженнями (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, відповідачем до матеріалів справи не додано. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України таких доказів не виявлено.

Таким чином, вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 600,00 грн., який був застосований на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та штрафу в сумі 100,00 грн., який був застосований на підставі ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг », підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність задоволення позовних вимог.

Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2009р. по справі№2-а-40621/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Дюкарєва С.В.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Катунов В.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2010 р.