Постанова № 9775467, 02.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 р. Справа № 2-а-37180/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю представника відповідача Гіль Антона Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009р. по справі№2-а-37180/09/2070

за позовом Приватного підприємства "Успіх" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

24.03.2009 року Приватне підприємство «Успіх» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просило:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000962340\1 від 17.03.2009 року.

04.08.2009 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов приватного підприємства «Успіх» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними - задоволено в повному обсязі.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000962340/1 від 17.03.2009 року та № 0000962340\1 від 29.12.2008 року винесені Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 р. по справі № 2а-37180/09/2070 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанову з порушенням норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ПБК Вертикаль»уклало угоди з позивачем, а ПП «Успіх»»отримало податкові накладні згідно угодам. Відповідно до наданих суду документів первинного бухгалтерського обліку ТОВ «ПБК «Вертикаль» для позивача здійснювало наступні роботи ремонт кровель. Договори укладалися у письмовій формі. За договорами та рахунками № 04 від 01.06.06, рах. № 0000020 від 21.11.07, № 00000021 від 26.11.07 ТОВ «ПБК «Вертикаль»здійснило позивачу поставку будматеріалів, а позивач отримав будматеріали та обладнання.

За договорами № 7\3 від 07.07.06, № 17 від 03.10.06, № 17 від 17.04.07, № 17 від 15.05.07, № 14 від 20.06.07, № 27 від 06.08.07, б\н від 22.10.07, № 6\13 від 03.10.07, б\н від 02.22.07, б\н від 10.11.07, № 1\9 від 09.10.08, № 17 від 04.01.08, б\н від 01.03.08, № 8\7 від 01.06.08, № 9\7 від 03.06.08 для позивача було виконано ремонтні роботи по укладеним договорам. На підставі вказаних договорів позивачем було отримано від ТОВ «ПБК «Вертикаль»податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних та відображені позивачем у складі податкового кредиту у податкових деклараціях

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.»

Приватне підприємство «Успіх» мало право на отримання податкового кредиту, так як датою виникнення права платника на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Усі перелічені договори з ТОВ «ПБК «Вертикаль»були виконані, що підтверджується даними первинного бухгалтерського обліку та матеріалами справи. Таким чином, застосовувати п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у Відповідача не має підстав.

Стосовно, частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою стаття 203 цього Кодексу, а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Укладені договори позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль»не суперечить вимогам кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 ст. 92 ГК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

ТОВ «ПБК «Вертикаль»зареєстровано, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа, є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 29286183, ІНН 329487920343).

Договори на виконання робіт (надання послуг) підписані сторонами в двустороньому порядку. Умови договорів виконані. Сторони претензій одна до одної не мають.

ДПА у Московському районі м. Харкова вважає, що факт виконання робіт за всіма договорами з ТОВ «ПБК «Вертикаль»є нікчемними правочинами. Визначення правочину, що є нікчемним, дає стаття 228 ЦК, а саме: Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ст. 204 ЦК «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Недійсність даного договору та виконання робіт прямо не встановлено законом та не визначено судом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області діяла на підставі та в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.04.2006 року по 30.04.2008 року укладалися договори з ТОВ "ПБК "Вертикаль" по виконанню ремонта кровель, у відповідності до яких ПП "Успіх" виступало як генпідрядник, а ТОВ "ПБК"Вертикаль" як субпідрядник, а саме договори № 7\3 від 07.07.06, № 17 від 03.10.06, № 17 від 17.04.07, № 17 від 15.05.07, № 14 від 20.06.07, № 27 від 06.08.07, б\н від 22.10.07, № 6\13 від 03.10.07, б\н від 02.22.07, б\н від 10.11.07, № 1\9 від 09.10.08, № 17 від 04.01.08, б\н від 01.03.08, № 8\7 від 01.06.08, № 9\7 від 03.06.08. Тексти всіх договорів аналогічні за винятком зазначеної в них адреси виконання робіт.

Аналізуючи вищезазначені договори, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з пунктом 1.2 укладених між сторонами договорів до початку робіт, зазначених в п.1.1, субпідрядник узгоджує в установленому порядку і надає генпідряднику дефектні акти і розрахунки договірної ціни. Але матеріали справи даних документів ні по одному укладеному договору не містять.

Пункт 2.2 договорів вказує, що замовник передає підряднику протягом 3 днів після підписання договору аванс на придбання будівельних матеріалів для виконання робіт в розмірі 30% від узгодженої договірної ціни на строк до одного місяця. Із пункту 2.3 договорів вбачається, що замовник проводить платежі у відповідності до підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт протягом 3 днів з моменту їх підписання. Однак, докази сплати грошових коштів згідно з п.п. 2.2 та 2.3 договорів, а саме рахунки з установи банку на підтвердження даних обставин в матеріалах справи відсутні. Також відсутній в пункті 3.1 укладених між сторонами договорів строк виконання робіт.

В пункті 3.2 договорів зазначено, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом, який підписується сторонами. Генпідрядник повинен підписати вказані акти в 3-х денний строк з моменту предявлення йому їх субпідрядником. Однак, матеріали справи не містять даних, які б могли підтвердити або спростувати дану обставину.

Натомість, при ретельному вивченні актів приймання виконаних підрядних робіт колегією суддів встановлено, що вони не містять назви підприємства, найменування замовника, генпідрядника, субпідрядника, відсутні посилання на договір, у відповідності до якого проводилось виконання робіт, не зазначено адресу виконання робіт. Крім того, в більшості наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних робіт відсутні посилання періоди, за які вони складені, та дати їх підпису, не зазначено прізвище та ініціали осіб, які їх підписали.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в апеляційній скарзі відповідача зазначено про факт проведення ДПІ у Московському районі м. Харкова планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "ПБК "Вертикаль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, про що складено акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729//23/32948799. В ході перевірки встановлено відсутність трудових ресурсів та необхідних основних фондів та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), що суперечить п.4 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 13.11.2001 року № 112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 року за № 939/6130 "Про затвердження ліцензійних умов провадження будівельної діяльності..."( відповідно до Постанови Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року).

Пунктами 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " від 21.12.2000р. № 2181 (із змінами та доповненнями) передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'яти десяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, у випадках, визначених п.п.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків за винятком випадків, визначених п.4.3 цієї статті.

Однак, платником податків не надано доказів щодо неправомірності нарахування податковою інспекцією податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що повно і правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дав їм неналежну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права , що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для його скасування з прийняттям нового про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2009р. по справі№2-а-37180/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Приватного підприємства "Успіх" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000962340/1 від 17.03.2009 року та № 0000962340\1 від 29.12.2008 року винесених Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області недійсними - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Катунов В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В. Повний текст постанови виготовлений 08.02.2010 р.