Рішення № 97754669, 18.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. справа № 300/1280/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративного позову Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 23.11.2020 № 0025670415, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Державного міського підприємства "Івано-Фрнківськтеплокомуненерго" (надалі також – позивач ДПМ "ІФТКЕ"), 30.03.2021 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу у вигляді податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0025670415.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві наголошує, що 03.12.2020 позивачем отримано шляхом поштового зв`язку від відповідача податкове повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0025670415. Не погодившись з ним подано скаргу до ДПС України. 16.03.2021 отримано рішення про результати скарги згідно якого скарга ДМП "ІФТКЕ" залишилася без задоволення. Враховуючи наведене, позивач звертається до суду, оскільки вважає дане податкове повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0025670415 протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення неділіку позовної заяви (а.с.21-22).

16.04.2021 позивачем зазначений недолік в ухвалі про залишення позовної заяви без руху усунуто, відтак ухвалою суду від 20.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву (а.с.25-26).

Відповідач позов не визнав, 05.05.2021 надав суду відзив (вх. №9194/21), в якому пояснює, що підприємством несвоєчасно сплачено грошові зобов`язання з податку на додану вартість згідно рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 03.10.2013 №2а-1332/12/0970 та від 26.02.2015 №2а-1806/12/0970, декларацій за листопад, грудень 2016, січень 2017 на загальну суму ПДВ 2992790,05 грн. із затримкою строку сплати більше 30 календарних днів, наступник за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. За результатами перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято ППР про застосування штрфу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість від 23.11.2020 №0025670415 у сумі 598558,01 грн. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 06.05.2021 залишено клопотання представника позивача від 30.04.2021 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін – без задоволення (а.с.40-41).

12.05.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У даній відповіді на відзив представник позивача просить не брати до уваги при прийнятті рішення відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, а адміністративний позов задовольнити повністю (а.с.47-50).

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив наступне.

На підставі пп.191 .1.1, 191 .1.2 п. 191 .1 ст. 19. п.п. 20.4 п.20.1 ст. 20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, у порядку ст. 86 Податкового кодексу України старшим державвним ревізором-інспектором Івано-Франківського відділу податків і зборів з юридичних осіб, податків і зборів з фізичних осіб, камеральних перевірок податкової звітності та економічного аналізу управління податкового адміністрування Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 30.01.2012 по 31.08.2020 платника податку код ЄДРПОУ 03346058, ДМП "ІФТКЕ".

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, зборів від 06.11.2020 №339/09-19-04-15/03346058, яким встановлено порушення платником сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання відповідно до декларацій (від 20.12.2016 №9246410667, від 20.01.2017 №9267391178, від 20.02.2017 №9023796506), рішення суду від 03.10.2013 №2а-1332/12/0970, від 26.02.2015 №2а-1806/12/0970 податку на додану вартість протягом строків визначених п.57.1, ст. 57 та п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України (а.с.36).

На підставі акту камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, зборів від 06.11.2020 №339/09-19-04-15/03346058 ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 23.11.2020 №0025670415, яким на підставі ст. 126 за затримку 3112, 3061, 3043, 3001, 3000, 2994, 2975, 1278, 1257, 1254, 1243, 1242, 1241, 1240, 1239, 1239 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 598558,01 грн., позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем: податок на додану вартість у сумі 2992790,05 грн. (згідно з розрахунком штрафної санкції, який є додатком до вказаного рішення) (а.с.8).

Позивач оскаржив вказане вище податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарга від 07.12.2020 №17/1349), проте рішенням Державної податкової служби України № 5571/6/99-00-06-03-01-06 від 11.03.2021 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а скаргу - без задоволення (а.с.9-12).

Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, представник ДПМ "ІФТКЕ", з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами норм пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В розумінні норми ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Крім іншого, згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що в результаті проведеної фахівцями перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.57.1, п.57.3 ст. 57, п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме своєчасна сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість протягом граничних строків, тобто за затримку 3112, 3061, 3043, 3001, 3000, 2994, 2975, 1278, 1257, 1254, 1243, 1242, 1241, 1240, 1239, 1239 календарних днів сплати грошового зобов`язання в загальній сумі 598558,01 грн. Так, у розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до спірного рішення, зафіксовані номери та дати податкових декларацій з ПДВ, граничні строки сплати цього податку та кількість днів прострочення (а.с.35).

При цьому, судом враховано також, що позивач не заперечує виявлених перевіркою фактів порушення ним строків сплати узгодженого податкового зобов`язання та не надав належних доказів на підтвердження своєчасної оплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, то відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зважаючи на приписи зазначеної норми, ГУ ДПС в Івано-Франківській області сформоване 23.11.2020 податкове повідомлення-рішення форми Ш №0025670415, яким за затримку більш ніж на 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в загальній сумі 598558,01 грн.

Судом встановлено, що всі випадки порушення позивачем граничних строків сплати ПДВ складають більше 30 днів, а тому суд вважає, що відповідач вірно визначив розмір штрафу.

Слід вказати, що позивач не подав жодних доказів на спростування висновків камеральної перевірки про порушення ним строків сплати податку на додану вартість, а тому суд приходить до висновку про те, що відповідач вірно встановив і зафіксував Актом камеральної перевірки факти порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо своєчасної сплати задекларованих зобов`язань з податку на додану вартість. Розмір штрафу імперативно встановлений ст. 126 п. 126.1 Податкового кодексу України і не може бути зменшений ані відповідачем, ані судом.

Суд також враховує правової позиції Верховного Суду у справі № 819/441/16, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в своїй постанові від 20.02.2020 року в справі № 819/441/16 вказує, що відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст.32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно з п. 32.2, п.32.3 ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків.

Частиною 1 ст. 263 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

У силу ч. 1, 3 ст. 378 КАС України (в редакції з 15.12.2017) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховний Суд вказав, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, при цьому порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов`язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, Верховний Суд зазначив, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених п. 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання, а тому суд дійшов висновку про правомірність прийнятого ГУ ДПС в Івано-Франківькій області оскарженого податкового повідомлення-рішення, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного міського підприємства "Івано-Фрнківськтеплокомуненерго" (76009, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59А, код ЄДРПОУ 0334605) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу у вигляді податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 № 0025670415 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.