Рішення № 97754402, 28.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/3541/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - Йосипчук О.В.,

відповідача: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, представник - не з`явився,

третьої особи: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Тіроль", представник - Ігнатенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Тіроль" про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 08 червня 2021 року

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Тіроль", яким просив визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:33:003:0214 за адресою АДРЕСА_1 від 01.04.2020 року №60/03-01/20, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради згідно Наказу від 01.04.2020 року №102-М.

В позовній заяві повідомляє, що згадані містобудівні умови та обмеження видані з порушенням норм чинного законодавства, спірне будівництво проводиться з порушенням норм законодавства в т.ч. забудовником масово порушуються норми ДБН.

Будівництво здійснюється на підставі виданої з багаточисленними порушеннями містобудівної документації та з численними порушеннями норм ДБН при безпосередньому виконанні забудовником будівельних робіт, що в свою чергу порушує конституційні права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідальним за недотримання чинного законодавства та будівельних норм, регламентів і правил у будівництві є замовники будівництва та проектувальники, відповідальні особи за ведення технічного та авторського нагляду, підписи яких вказані на штампі проектної документації, актах будівельних робіт, тощо.

Додатково зазначає, що дана справа для позивача та інших жителів сусідніх земельних ділянок, має значний суспільний інтерес.

У зв`язку з наведеним, вважає видані відповідачем містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020 року №60/03-01/20 протиправними та згідно п.3 ч. 8 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» такі підлягають скасуванню за рішенням суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав висунуті ним позовні вимоги та просив суд такі задовольнити.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Додатково зазначив, що позивач не навів, яке саме право позивача порушено та яким способом суд має його відновити враховуючи розмежування компетенції одного органу щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та іншого органу, щодо перевірки дотримання самого будівництва.

Відсутність у відповідача повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) є очевидним фактом, а тому спір між позивачем та третьою особою в частині дотримання третьою особою вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності» та інших законів при проведенні будівництва не може входити до компетенції відповідача. На підставі наведеного просив в задоволенні позовної заяви відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представником третьої особи до суду було подано письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Додатково зазначив, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020 року не можуть порушувати жодних прав позивача.

Так, позивач не являється учасником правовідносин, щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва. Земельна ділянка не перебуває у власності позивача. Між помешканням позивача і згаданим будівництвом знаходиться ще один багатоквартирний будинок, який будується та до якого позивач з невідомих причин не пред`являє претензій.

Крім того факт не згоди позивача з проведенням будівельних робіт не може бути підставою для скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020 року.

Факти наведені в позовній заяві не відповідають дійсності. Всі роботи проведені з дотриманням норм чинного законодавства, а проектна документація узгоджена належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на судову практику, відсутність порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Тіроль", яким просить визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:33:003:0214 за адресою АДРЕСА_1 від 01.04.2020 року №60/03-01/20, видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради згідно Наказу від 01.04.2020 року №102-М.

Згадані містобудівні умови та обмеження затверджені протиправно з порушенням ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», всупереч вимог ДБН та детального плану цієї території, а тому підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» в оскаржуваних містобудівних умовах і обмеженнях від 01.04.2020 року №60/03-01/20 (далі-містобудівні умови та обмеження), граничнодопустима висотність будинку визначена - 18 м. від найнижчої планувальної відмітки землі до верхньої конструктивної відмітки даху будівлі, що суперечить вимогам детального плану території, який міститься в загальному доступі на офіційному сайті Ужгородської міської ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно ч.4 ст. 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України (куди входить і м. Ужгород), забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Позивач вважає, що на спірному будівництві жодного дозволу органу охорони культурної спадщини на здійснення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ТІРОЛЬ» (забудовник) в порушення вимог ЗУ «Про охорону культурної спадщини» не отримувалось.

Крім того п. 2 оскаржуваних містобудівних умов та обмежень розділу «Містобудівні умови та обмеження», максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 45% відповідно до вимог табл. 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території».

Однак, в примітці до табл. 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 зазначено, що при реконструкції кварталів історичної забудови та формування нової квартальної забудови або при новому будівництві в історичних ареалах міста у випадках щільної забудови, в тому числі при зміні функціонального призначення земельної ділянки, показники, наведені у таблиці, не застосовуються. А підлягає застосуванню ОСОБА_2 до вказаної таблиці, згідно якої, у разі розміщення на земельній ділянці житлових будинків або секцій різної поверховості при розрахунках слід визначати середню поверховість.

Повідомленням про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ЗК 061201280180 від 07.05.2020 року (далі - повідомлення про початок будівництва), в пункті основні показники об`єкта будівництва передбачено площу забудови 473,6 м. кв. та в пункті кількість поверхів зазначено 4.

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:33:003:0214 за адресою АДРЕСА_1 становить 0,09 га.

Видані відповідачем містобудівні умови та обмеження всупереч норман ДБН були в подальшому порушені забудовником Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ТІРОЛЬ». Вказане вбачається в тому, що площа 0,09 га., а 45% забудови складає розмір 405 м2., однак в повідомленні про початок будівельних робіт площу забудови визначено площу 473, 6 м2., що свідчить про невідповідність повідомлення про початок будівельних робіт містобудівним умовам та обмеженням.

Згідно ч. 8 ст. 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт.

На підставі наведеного рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» на АДРЕСА_1 є протиправним, прийнятим всупереч норм законодавства та таким, що порушує права позивача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Начальником Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради ОСОБА_3 01.04.2020р. видано наказ № 102-М, яким замовнику - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Тіроль», затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» на АДРЕСА_1

Наказ виданий на підставі ч. 6,7 ст. 29 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 31.05.2017 року №135 «Про затвердження Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень» та пункту 5.3 Положення про управління містобудування та архітектури.

Будь - які містобудівні умови та обмеження повинні відповідати містобудівному законодавству та містити зміст визначений ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1)ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового іа функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Вищевказаний перелік відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є вичерпним.

Оскільки норми ст. 29 Закону України були дотримані то слід зробити висновок, що відповідач діяв в спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Щодо параметрів вказаних в містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об`єкта будівництва слід повідомити наступне.

Відповідно до наданого суду витягу з плану зонування детального плану території вбачається, що земельна ділянка третьої особи по справі знаходиться в межах функціональної зони «Ж-3» (зона багатоповерхової житлової та громадської забудови) та в межах функціональної зони «Ж-5» (зона змішаної багатоповерхової житлової, індивідуальної га громадської забудови).

Пунктом 3.8. ДБН Б.2.2-12:2019 визначено, що блакитні лінії - це лінії обмеження висоти та силуету забудови, спрямовані на регулювання естетичних та історико-містобудівних якостей забудови.

В пункті 14 статті першої (1) статті першої (1) Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» окреслено, що червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майдані, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Так, із витягів вбачається, що як навколо так і по самій земельній ділянці належній третій особі по справі не проходять жодні червоні лінії. Такі червоні лінії на фрагменті детального плану, як частини містобудівної документації, відсутні.

Окремо слід вказати, що Додатком № 1 до класифікатору зонування до детального плану території (копія додається) визначено, що в функціональних зонах «Ж-3» допускається розміщення житлових будинків 4-9 поверхів, як окремо розташованих так і зблокованих. Також, в функціональних зонах «Ж-5» допускається розміщення багатоквартирної житлової забудови (будинків) не більше 4 поверхів, окремо розташованих або зблокованих.

В пункті 2.2. пояснювальної записки детального плану території (копія додається) описано, що блакитні лінії (тобто висота та силует забудови) поширюється на територію всього кварталу, проте регулюються згідно ДБН Б.2.2-12:2019 місцевою владою, і визначаються тільки містобудівними умовами та обмеженнями.

Фактично так, в законний спосіб визначено можливість третій особі здійснювати на земельній ділянці останньої багатоповерхове будівництво не більше 18 умовних метрів (до верхньої конструктивної відмітки даху будівлі), що становить не більше 5 поверхів, з врахуванням конструкцій даху та димовідводів багатоповерхового будинку.

Таблиця 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 визначає, що при поверховості житлових будинків в 4-5 поверхів максимально допустимий відсоток забудови становить 45 %. Тому вказаний факт зазначений позивачем не може бути врахований судом як наявне порушення.

Слід окремо зазначити, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Відповідачу надано абсолютні повноваження у визначенні наміру забудови на території міста Ужгорода, зокрема в частині планувальних та архітектурних вимог, поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів наміру забудови від меж ділянки, червоних ліній, суміжних будівель та споруд.

В свою чергу, містобудівні умови та обмеження, згідно статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є лише вихідними даними для проектування, використання та реалізація яких, у межах граничних верхніх показників наведених Відповідачем, здійснюється замовником будівництва на власний розсуд із дотриманням ДБН та правил забудови.

П. 2 ч. ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права свободи або законні інтереси.

Ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав свобод інтересів людини і громадянина інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст.2, 6 КАС України".

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обгрунтованим.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, що з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Як було встановлено судом позивач у позовній заяві просить визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020р. на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:33:003:0214 за адресою АДРЕСА_1 в т.ч посилаючись на порушення норм ДБН під час будівництва, та зазначає, що вказане будівництво є незаконним і порушує його права, оскільки та в т.ч. відбувається неподалік житла позивача.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між позивачем та третьою особою по справі наявна конфліктна ситуація, щодо будівництва багатоповерхового будинку.

Однак до компетенції відповідача жодним чином не відноситься питання контролю будівництва та відповідності самого процесу будівництва містобудівним умовам та обмеженням для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020р.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт чітко визначена «Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі – Порядок).

Відповідно до п.5, Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7, Порядку передбачено, зокрема, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Згідно ч.3, статті 6 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Позивач не надав підтвердження, яким би звертався до органів державного архітектурно-будівельного контролю для проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в ході будівництва багатоквартирного житлового будинку на конкретній земельній ділянці (в період коли такі перевірки проводяться органами ДАБК). Дії/бездіяльність органів ДАБК позивачем оскаржена не була.

Таким чином, на переконання суду з огляду на перемет позову, з врахуванням наявної конфліктної ситуації щодо самого будівництва позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.

Оскаржувані у межах даної справи містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020 р. №60/03-01/20, які містять лише вихідні дані для проектування, а використання та реалізація яких здійснюється замовником будівництва на власний розсуд із дотриманням ДБН і жодних реальних прав, свобод, законних інтересів позивача не порушують, а тому слід зробити висновок, що позивачеві не може належати право вимоги щодо їх оскарження в такий спосіб.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії” (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людиниі зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів правомірність видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 01.04.2020 року №60/03-01/20.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Тіроль" про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк