Рішення № 97753941, 18.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 р. Справа№200/4544/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) про скасування вимоги від 15.03.2021 №Ф-461-17. В обґрунтування зазначено, що 18.02.2021 Краматорською реєстраційною службою проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, яка здійснювалася позивачем з 31.03.1997. Дохід у період з квітня 2014 року до грудня 2020 року не отримано. Вимогу про сплату боргу з єдиного внеску вважає протиправною, оскільки під час зростання боргу інші вимоги не направлялися, а сума єдиного внеску визначена у вимозі, з урахування фінансового стану, є надмірним тягарем для позивача. Зазначає про звільнення від сплати єдиного внеску в силу вимог п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до закінчення антитерористичної операції. Крім того, зазначає, що самозайнята особа зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником, в іншому випадку платником єдиного внеску є її роботодавець.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. надана квитанція від 13.04.2021.

21 квітня 2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Позивач у період з 15.03.2013 по 31.12.2015 була платником єдиного податку 2 групи, з 01.01.2016 по 18.02.2021 знаходилась на загальній системі оподаткування, 18.02.2021 внесено запис про припинення підприємницької діяльності. Станом на 31.01.2021 обліковується недоїмка з єдиного внеску у розмірі 49713,09 грн., у зв`язку з чим сформована та надіслана вимога від 15.03.2021. Суми єдиного внеску у період 4 квартал 2013 року – 4 квартал 2020 року нараховані виходячи із мінімального страхового внеску. Зазначає, що норма п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не скасовувала обов`язків, а лише надавала можливість не виконувати їх. Ця норма втратила чинність 13 лютого 2020 року. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

01 червня 2021 року ухвалою суду зобов`язано ОСОБА_1 надати суду у строк до 14 червня 2021 року підтвердження (у разі наявності) щодо працевлаштування та сплату єдиного внеску роботодавцем в період здійснення підприємницької діяльності, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, докази звернення до контролюючого органу із заявою про списання суми недоїмки; зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області надати суду у строк до 14 червня 2021 року докази, що підтверджують перебування ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування у період з 15.03.2013 по 31.12.2015 та на загальній системі у період з 01.01.2016 по 18.02.2021, пояснення щодо списання сум недоїмки відповідно до вимог п.9-15 розділу VIII Закону №2464. Ухвала отримана сторонами.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем повідомлено, що позивач із заявою про списання боргу до контролюючого органу не зверталася, перебувала на спрощеній та загальній системі оподаткування. Позивач повідомила, що підприємницьку діяльність не здійснювала, дохід не отримувала, найманим працівником не була.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 31.03.1997 зареєстрована як фізична особа-підприємець, у період з 15.03.2013 по 31.12.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи), а з 01.01.2016 по 18.02.2021 - на загальній системі оподаткування.

18.02.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2002700060002009563 про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.

15 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-461-17, якою повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 31.01.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів складає 49713,09 грн., в т.ч. 49373,09 грн. – недоїмка, 340,00 грн. – штраф.

З розрахунку вимоги вбачається, що недоїмка у розмірі 49373,09 грн. нарахована виходячи з мінімального страхового внеску, в тому числі за IV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн., за 2014 рік в сумі 5071,80 грн., за 2015 рік – 5293,88 грн., за 2016, 2017 роки – 8448,00 грн., за 2018 рік – 9828,72 грн., за 2019 рік – 11016,72 грн., за 2020 рік – 8495,30 грн., штраф у розмірі 340,00 грн. накладено згідно рішень від 27.11.2014 №2729, №2728.

З матеріалів справи вбачається, що рішення № 2728, №2729 про застосування штрафу у розмірі 170 грн. прийняті Управлінням Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області 02 серпня 2013 року, надіслані на адресу реєстрації позивача. Відомості щодо оскарження в адміністративному та/або судовому порядку відсутні.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIII та Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім, п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів встановлено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953) (далі - Інструкція № 449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Судом встановлено, що у період вересень 2013 року – січень 2021 року позивач мала статус фізичної особи-підприємця, обов`язок сплати єдиного внеску якої передбачений пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 зробив висновок, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Суд зауважує, що як до позовної заяви так і на виконання вимог ухвали суду від 21 квітня 2021 року позивачем не надано доказів перебування у трудових відносинах та сплати за неї роботодавцем єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) заробітної плати.

Отже, позивач, як фізична особа-підприємець, зобов`язана у період вересень 2013 року – січень 2021 року сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

Доводи позивача щодо списання несплаченої станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нараховані за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафів та пені, які нараховані на ці суми недоїмки є неприйнятними, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач у період з 01.01.2016 по 18.02.2021 знаходилась на загальній системі оподаткування.

Згідно пункту 9-15 розділу VIII Закону №2464 підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.;

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

З аналізу наведених норм вбачається, що передумовою для списання недоїмки є подання платником податків відповідної заяви, однак суд зауважує, що доказів ініціювання позивачем процедури списання заборгованості у спосіб передбачений п. 9-15 Закону №2464 сторонами не надано.

Щодо доводів позивача про звільнення від виконання обов`язків зі сплати єдиного внеску в силу вимог п.9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вище наведеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що, в частину періода виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а саме квтень 2014 року - 12 лютого 2020 року) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (15 березня 2021 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги (15 березня 2021 року) не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та згідно з положеннями частини сьомої статті 25 Закону № 2464 та пункту 9 розділу VI Інструкції № 449 не визначена як підстава для списання сум нарахованого єдиного внеску, тому позивач повинен сплатити недоїмку, яка виникла у період тимчасового звільнення позивача від виконання обов`язків платника єдиного внеску, зокрема щодо його своєчасного нарахування та сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.

З огляду повну відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) про скасування вимоги від 15.03.2021 №Ф-461-17 відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош