Вирок № 97752099, 03.06.2021, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/23/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"03" червня 2021 р.

у складі: головуючого судді - Німко Н.П.,

при секретарях судового засідання - Олексів О.Б., Саламон Ю.О., Лещук Л.Б.

з участю:

прокурорів - Оляніцького О.С., Лаби М.О.

потерпілих(цивільних позивачів)- - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представників потерпілих (адвокатів) - Ващука В.С., Мартищук Л.П.

обвинуваченого - ОСОБА_5

захисника ( адвоката) - Цимбалюка О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Бережани Тернопільської області кримінальне провадження №-12019210040000025 від 20 січня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бережани Тернопільської області, українця, громадянина України, має професійно—технічну освіту, працюючого водієм у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в м. Тернопіль, розлученого, має на утриманні двох малолітніх дітей, депутатом не обирався, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_5 , як водій, 20 січня 2019 року, близько 02 год. 00 хв., керував технічно-справним автомобілем «OPEL Omega», р.н. НОМЕР_1 та рухався зі швидкістю близько 130 км/год. в порушення пунктів 12.6 «ґ» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі ПДР України), які забороняли йому рух зі швидкістю більше 90 км/год., із чотирма пасажирами, автомобільною дорогою «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка», в напрямку Бережани.

Під час руху ОСОБА_5 , в порушення вимог п.п. 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «узбіччя») 2.3«б», «д» та 12.1 ПДР України, не ураховував дорожні умови та обстановку, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В ході такого руху на КМ 97+300 вказаної автодороги, ОСОБА_5 у порушення п. 10.1 ПДР України, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху автомобіля «OPEL Omega», р.н. НОМЕР_1 ліворуч на зустрічну смугу руху та застосувавши неправильні прийоми керування автомобілем, допустив його занос. У подальшому він виїхав на виділений конструктивно елемент дороги не призначений для руху транспортних засобів - ліве узбіччя, втративши контроль над управлінням автомобіля.

Унаслідок цього ОСОБА_5 своїми діями, які не відповідали вище вказаним вимогам пунктів ПДР України, не будучи уважним, поставив себе в такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху та допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини дороги в лівий кювет, де і відбулося його перекидання.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «OPEL - Omega», р.н. НОМЕР_1 :

І. ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із дифузно-аскональним забоєм головного мозку важкого ступеня, що належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння;

2. ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа справа з крововиливами під та над тверду мозкову оболонку скроневої, тім`яної та потиличної часток правої півкулі головного мозку, що супроводжувалась забиттям головного мозку і зміщенням мозкових структур, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Дорожньо-транспортна пригода перебуває у прямому причинному зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_5 вище перелічених вимог ПДР України та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України він визнає частково. Також пояснив, що дійсно 19 січня 2019 року він перебував на автозаправці WOG в м.Бережани. Близько 23 год 30 хв., до нього підійшли ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і попросили завезти їх в с. Шибалин на дискотеку, туди й назад. На що він погодився і вказані особи сіли в його автомобіль «OPEL Omega», р.н. НОМЕР_1 . Приїхавши в село, вказані особи пішли на дискотеку, а він залишився їх чекати. Близько 02 год, вони вийшли, сіли в автомобіль і він повіз їх в м.Бережани. Рухаючись автомобілем по селі, його швидкість становила не більше 15-20-30 км\год. Виїхавши на головну дорогу він збільшив швидкість до 80-90-100 км\год. На ділянці спуску автодорога мала нерівності дорожнього покриття і на них автомобіль кілька разів підкинуло й він (автомобіль) став обертатися проти годинникової стрілки на його (обвинуваченого) смузі руху; після чого автомобіль викинуло на зустрічну смугу руху, далі – на узбіччя і у лівий кювет, де авто перекинулося. Спочатку обвинувачений пояснив, що коли автомобіль підкинуло й почало зносити, він кермом вирівнював його рух і пригальмовував. При дачі суду подальших показань обвинувачений такі свої покази змінив й пояснив, що як йому здається, він лише гальмував, а кермом при цьому не крутив і автомобіль не вирівнював. Також пам`ятає, що пасажирів викинуло з автомобіля, але чи всіх і як це відбулося – не пригадує. Що далі відбувалося добре не пригадує, пам`ятає вогні швидкої допомоги, перебування в лікарні в м.Бережани під «крапельницею», біль. Вважає, що правил дорожнього руху при керуванні автомобілем за вказаних обставин він не порушував, а причиною настання ДТП стала нерівність дороги, на яку він наїхав правими колесами авто.

Конкретизуючи часткове визнання своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні обвинувачений суду пояснив, що визнає факт особистого керування вказаним в обвинувальному акті автомобілем за вказаних в обвинувальному акті обставин; також визнає факт отримання потерпілими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок вказаної в обвинувальному акті дорожньої транспортної пригоди (далі – ДТП). Поряд з цим категорично заперечив свою вину у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до настання вказаної в обвинувальному акті ДТП внаслідок якої вказані потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження. Також визнав, що є водієм, має документи, які підтверджують його право на керування автомобільним транспортом і поінформований про обов`язок дотримуватися правил безпеки дорожнього руху при керуванні автомобільним транспортом; також знає про вимоги обрання безпечної швидкості руху транспортного засобу, з врахуванням дорожньої обстановки; також поінформований про відповідальність водія за безпеку пасажирів, обов`язок залишатися на місці ДТП до приїзду працівників поліції, виклику медичної допомоги постраждалим. Уточнив, що обрана ним швидкість автомобіля під час руху складала близько 100 км\год й на його думку давала йому змогу контролювати дорожню обстановку для безпечного руху, поряд з цим вважає, що в залежності від якості дорожнього покриття водій повинен коригувати швидкість транспортного засобу. Ділянкою дороги на якій сталася ДТП їздив часто, переважно вдень і знав, що у цьому місці дорожнє покриття має нерівності, а саме так звані «колії» від руху великовагового транспорту влітку. Також пояснив, що на його думку, якби швидкість руху його авто на той час була близько 40 км\год, то й заносу не було б, але він у цьому не впевнений.

У судовому засіданні під час допиту в якості обвинуваченого, ОСОБА_5 заявлені до нього позови потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнав повністю й згідний відшкодувати заподіяну шкоду, які суд призначить йому до сплати у вироку й буде їх сплачувати в залежності від наявності у нього на це коштів.

Під час дослідження доказів, наданих потерпілими, як цивільними позивачами в обґрунтування заявлених до обвинуваченого, як цивільного відповідача, позовних вимог про відшкодування завданої їм внаслідок ДТП шкоди, обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що вважає заявлені потерпілими розміри відшкодувань моральної шкоди завищеними й з приводу своєї позиції, як відповідача, щодо таких позовів, повідомив суду, що за позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн. він визнає 50 000,00 грн; за п.1 позову ОСОБА_1 ( витрати на лікування) – визнав, що у справі сторона позивача подала підтверджуючі придбання потерпілому ОСОБА_1 ліків для лікування наслідків ДТП фінансові чеки на всю заявлену у позові суму таких витрат, однак він (обвинувачений) визнає таку суму частково, підстави заперечення проти заявленої суми вказаних витрат, а також про визнаний ним розмір суми відшкодування потерпілому ОСОБА_1 у цій частині, суду під час свого допиту та дослідження доказів в обґрунтування заявлених до нього позовних вимог не повідомив. У подальшому повідомив про свою позицію щодо заявлених позовів під час судових дебатів( ці відомості будуть відображені далі, при вирішенні позовів потерпілих). Загалом ще пояснив, що понесені потерпілим ОСОБА_1 витрати на лікування внаслідок ДТП, він визнає в повному обсязі, однак не згідний на їх повне відшкодування, скільки є фінансово неспроможним сплатити таку суму. А тому, просить суд врахувати, що його щомісячний заробіток складає близько 5 000 грн., нерухомого майна у власності він немає, утримує двох малолітніх дітей, автомобіль, який він міг би використати для відшкодування збитків, є пошкодженим внаслідок ДТП. За рештою позовних вимог ОСОБА_1 про додакові витрати, заявлені вимоги визнав в повному обсязі й не заперечив щодо їх задоволення, однак у подальшому у судових дебатах таку свою позицію змінив і вона буде відображена далі, при вирішенні судом таких позовних вимог Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди обвинувачений визнав частково – в розмірі 20 000,00 грн., змінив свою позицію під час судових дебатів, яку суд викладе далі при вирішенні такого позову. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди визнав частково – в розмірі 10 000,00 грн., знову ж таки змінивши свою позицію під час судових дебатів, яку суд викладе далі при вирішенні такого позову. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди визнав частково – в розмірі 30 000,00 грн., далі змінив свою позицію під час судових дебатів, яку суд викладе при вирішенні такого позову.

У цій частині суд відзначає, що з приводу цивільних позовів, сторона відповідача, тобто обвинуваченого жодної письмової заяви по суті справи, як це передбачено цивільним процесуальним кодексом України не подала, як і не подала обґрунтованих письмових заперечень щодо таких позовних вимог.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знає, вони йому родичами не доводяться, відносини з ними нормальні, з потерпілим ОСОБА_1 товаришує. Обвинуваченого знає у зв`язку зі справою, не родич, стосунки між ними відсутні. По суті справи суду пояснив, що 19 січня 2019 року близько 23 год 30 хв. він, разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , вирішили поїхати в с.Шибалин Бережанського району в клуб до друзів, підійшли на АЗС WOG, там звернулися до таксиста, яким виявився ОСОБА_5 , він погодився завезти в село й через деякий час забрати назад. Вже 20 січня 2019 року, через деякий час (2-3 години після приїзду) вирішили повернутися додому, ОСОБА_13 телефоном викликав обвинуваченого, той приїхав за 20-ть хвилин і повіз їх назад, в місто Бережани. Марка автомобіля яким вони їхали – Опель, чорного кольору. Це було близько 02 години 20 січня 2019 року. Повертаючись, всі вказані особи перебували в автомобілі під керування ОСОБА_5 , як пасажири. При цьому ОСОБА_5 керував автомобілем, він ( ОСОБА_2 ) сидів позаду переднього пасажира, ОСОБА_1 сидів за водієм, ОСОБА_14 сиділа спереду, а ОСОБА_9 сидів позаду, посередині, між ним ( ОСОБА_2 ) та потерпілим ОСОБА_1 . Візуально, бачачи, як обвинувачений до цього пересувався (ходив), йому здалося, що той перебував у стані алкогольного сп`яніння. По дорозі він (обвинувачений), як водій перевищив швидкість, рухався із швидкістю близько 80 км\год, потім автомобіль стало трясти на нерівній дорозі, швидкість автомобіля при цьому вже була близько 100 км\год. і більше, автомобіль «виляло» по нерівностях дороги, при цьому швидкість автомобіля вже досягала близько 130 км\год. У цей час ОСОБА_7 знімав на камеру свого мобільного телефону все, що відбувалося в салоні авто й транслював це у прямий ефір (онлайн). При цьому він ( ОСОБА_2 ) дивився на спідометр і бачив покажчик вказаної вище швидкості. Увесь цей час автомобіль підкидало на «хвилях» дороги, але швидкість водієм не зменшувалася. Коли нерівності дороги закінчилися і автомобіль виїхав на рівну ділянку, його закинуло вбік, при цьому водій ОСОБА_5 викрутив кермо в сторону протилежну заносу автомобіля, однак вирівняти автомобіль йому не вдалося. При цьому водій не впорався з керуванням, автомобіль злетів з дороги і сталася ДТП, відбулося зіткнення переду автомобіля з берегом, автомобіль став обертатися, вдарятися і що далі відбувалося він не пам`ятає. Після настання аварії, потерпілі залишися біля автомобіля, а ОСОБА_5 зник (втік, покинув) з місця ДТП.

Також потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що у нього довічна 2 група інвалідності внаслідок ДТП, яку скоїв обвинувачений, внаслідок такої травми й інвалідності він не може працювати, життя пішло «наперекос», після травми його залишила дівчина, а у них мало бути весілля, на жодну роботу його не беруть. Після ДТП для нього його життя знівечене, як і його зовнішність, оскільки в голові є пластина, психологічний стан його важкий, чоловіча складова його життя – бажання й змога керувати автомобілем для нього вже не існує, оскільки йому відмовлено у видачі дозволу на право керування транспортними засобами у зв`язку із хворобою внаслідок ДТП і це для нього є вкрай суттєвим.

Повністю підтримав заявлений ним цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 274 886,00 грн. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що внаслідок скоєної обвинуваченим ДТП він (потерпілий) отримав травми голови та різних ділянок тіла, що призвело до стійкої втрати працездатності та встановлення пожиттєво другої групи інвалідності. Цей факт у судовому засіданні стороною відповідача (обвинуваченого) визнано й не оспорено. Страховою компанією йому відшкодовано матеріальну шкоду й хоча таке відшкодування жодним чином не покриває повністю понесених ним витрат на лікування, таких вимог до обвинуваченого на даний час він не пред`являє. Поряд з цим, вважає, що внаслідок вчинення обвинуваченим злочину, в результаті чого він (потерпілий) отримавши тяжкі тілесні ушкодження зазнав й надзвичайно важкої моральної шкоди, яку відчуває і на даний час. Так, обвинувачений жодним чином перед ним не вибачився. Щодня він ( потерпілий) зазнає вкрай важких моральних страждань, його постійно переслідує почутті приреченості й безвиході, він хотів покінчити життя самогубством, але мама його врятувала. Пережиті біль і страждання під час лікування, яке триває й зараз посилююся, оскільки його рідні - мама й бабуся, які рано залишилися вдовами, без чоловічої підтримки, втратили надію й сподівання на його (сина й онука) чоловічу підтримку, а він став безпорадним і сам потребує постійної допомоги й опіки.

Оскільки на досудовому розслідуванні він оцінив заподіяну йому внаслідок ДТП моральну шкоду в розмірі 350 000,00 грн. і з цієї суми страхова компанія відшкодувала йому передбачені ст. 26 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» кошти в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, що становить 75 114,00 грн. ( т.1 а.с. 20), де не відшкодованими залишаються 274 886, 00 грн., просить задовольнити з підстав, які зазначені у його позовній заяві та стягнути на його користь з обвинуваченого ОСОБА_5 . Поряд з цим визнав, що обвинувачений частково відшкодував йому заподіяну шкоду, сплативши йому близько 16 500,000 грн. Покарання для обвинуваченого просить максимально суворе.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду повідомив, що є сином потерпілої ОСОБА_3 , а потерпілий ОСОБА_4 -це його вітчим, потерпілий ОСОБА_2 – знайомий, не родичі, стосунки нормальні. Обвинуваченого він не знає, не родич, відносини з ним відсутні. Пояснив, що в силу свого фізичного стану не в змозі був раніше давати покази, однак з його слів його представник (адвокат) підготував письмове пояснення щодо обставин кримінального правопорушення, яке й просив оголосити у судовому засіданні під час його допиту як потерпілого та врахувати при вирішенні цієї справи. За відсутності заперечень та за згодою всіх учасників процесу у судовому засіданні таке письмове пояснення оголошене. Так, згідно вказаного пояснення 19 січня 2019 року в межах з 23.00 до 24.00 год., точний час потерпілий не пригадує, в компанії з його другом ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та хлопцем на прізвище ОСОБА_16 (його імені не пригадує, оскільки не був раніше знайомим, лише знав, що він є товаришем ОСОБА_17 ) всі вони перебували на заправці WOG в м. Бережанах та пили каву. Потім вирішили поїхати в село Шибалин на дискотеку. ОСОБА_16 побачив на заправці свого товариша ОСОБА_18 на автомобілі, підійшов до нього і попросив, щоб той відвіз їх у село Шибалин. Бартошко спочатку відмовився. Потім він (потерпілий) підійшов до ОСОБА_18 і сказав, що вони йому добре заплатять. Той спочатку не погоджувався, але потім погодився відвезти їх у село Шибалин. Так вони всі сіли в автомобіль (марку та колір не пригадує) під керуванням водія ОСОБА_18 ( цього водія особисто раніше не знав, прізвище його дізнався пізніше, вже у госпіталі від мами ОСОБА_3 ) і поїхали в село Шибалин до клубу на дискотеку. Він (потерпілий) сидів у автомобілі позаду водія, справа біля нього сидів ОСОБА_16 , біля правої дверки – ОСОБА_19 , біля водія на передньому сидінні сиділа ОСОБА_20 . Близько 01.30 год. 20 січня 2019 року до нього зателефонувала мама ОСОБА_3 і запитала, коли він приїде додому. На що той відповів, що приблизно через півгодини будуть виїжджати з дискотеки. Близько 02.00 год. (точно час не пам`ятає) 20 січня 2019 року в тій же компанії, що і приїхали, вони сіли у той же автомобіль під керуванням ОСОБА_18 і виїхали в місто Бережани. У автомобіль вони сіли так само, як і тоді, коли їхали до села Шибалин. По селі вони їхали дуже швидко, а тому він увесь час звертав увагу на спідометр, який показував близько 80-90 км на годину. Виїхавши на трасу з села Шибалин до міста Бережани, автомобіль почав стрімко набирати швидкість і він, знаходячись позаду водія, почав знімати спідометр автомобіля на свій мобільний телефон в прямій трансляції в Інстаграм, оскільки швидкість на спідометрі була близько 130-140 км годину. У автомобілі голосно грала музика. Потім на заокругленій ділянці дороги автомобіль чомусь різко пішов вліво. Після цього він нічого не пам`ятає. Всі подальші обставини дорожньо-транспортної пригоди йому пізніше розказували його мама та вітчим ОСОБА_4 , також від них він взнав, що його мобільний телефон було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди і він відновленню не підлягає.

Після оголошення письмових пояснень такого змісту, потерпілий ОСОБА_1 будучи допитаним під присягою, особисто повідомив суду, що повністю підтверджує правильність змісту викладених у поясненні обставин й просить суд прийняти їх до уваги. Покарання для обвинуваченого просить у виді позбавлення волі, максимальним терміном.

Також потерпілий повністю підтримав заявлений ним цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просить задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на його (потерпілого) користь на відшкодування матеріальної шкоди у виді витрат на лікування внаслідок ДТП, які не покриті страховим відшкодуванням в розмірі 95870,00 грн.; а також стягувати з обвинуваченого на його користь щомісячно компенсації витрат по його постійному сторонньому догляду, як інваліда І групи, такі ж компенсації витрат на побутове обслуговування його, як інваліда І групи та компенсації на спеціальний медичний догляд за ним, як інвалідом І групи й розмір таких компенсацій визначити згідно заявлених ним вимог. Також повністю підтримав свій позов про стягнення на його користь з обвинуваченого моральної шкоди, яку він зазнав внаслідок ДТП в розмірі 500 000,00 грн.

Суд вважає за доцільне зазначити, що за наслідками допитаного у судовому засіданні під присягою потерпілого ОСОБА_1 від присутніх учасників процесу жодних зауважень, заяв чи клопотань, зокрема й щодо визнання його показів недопустими доказами, не надійшло.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що є матір`ю потерпілого ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_4 є її чоловіком, стосунки хороші. Потерпілий ОСОБА_2 їй не родич, товариш її сина. Обвинуваченого знає з вигляду, у зв`язку зі справою, він їй не родич, стосунки між ними відсутні. По суті справи суду пояснила, що 19 січня 2019 року ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 близько 23 години зайшли додому, щоб взяти гроші, маючи намір ще кудись піти розважитися. Перед цим вони були у кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де святкували чийсь день народження. У подальшому, близько 01 години вона розмовляла з сином по телефону, було чути музику й сміх. Знову зателефонувала сину близько 01 год 30 хв., той сказав, що їдуть додому на таксі. Після цього, о 02 год 30 хв. до неї додому прийшли якісь дівчина з хлопцем, повідомивши, що її син ОСОБА_21 в реанімації. Вже перебуваючи в лікарні, в розмові із мамою ОСОБА_22 , який також постраждав в ДТП, від неї дізналася, що її ОСОБА_21 під час поїздки, перед ДТП зняв на телефон відео як на спідометрі автомобіля, яким вони їхали було видно показчик швидкості 140 км\год. Цю трансляцію онлайн її сина бачив і брат ОСОБА_2 та підтвердив його дядько. Очевидцем події злочину вона не була.

Після ДТП, внаслідок отриманих травм, її син 26 днів перебував у комі, знаходився у військовому госпіталі, де один день перебування в реанімації коштував близько 5 000,00 грн. Увесь цей час вона доглядала сина круглодобово, міняла йому памперси, не спала, возила на візку. Впродовж півроку, коли вона перебувала біля сина, її друга дитина, віком 9 років, була змушена жити у знайомих, не мала поряд себе мами. Ця трагедія порушила спосіб життя всіх членів її сім`ї і невиправної шкоди зазнали усі, все змінилося, психіка порушилася у всіх, всі страждали і непоправно. Будучи в розпачі за життя сина, від безвиході, коли він був такий тривалий час у комі, і його життя постійно рятували, вона «кидалася під машину», але чоловік її врятував. До цього син був переможцем багатьох спортивних змагань, навчався у військовому навчальному закладі, у нього було прекрасне військове або спортивне майбутнє. А зараз у сина І група довічна інвалідності, він не ходить, його нога не відновилася, повноцінного майбутнього у нього немає, а лише постійна, дороговартісна реабілітація й життя інваліда, який постійно буде потребувати догляду.

Повністю підтримує заявлений нею цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., просить його задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві та стягнути з обвинуваченого на її користь. Поряд з цим визнала, що обвинувачений частково відшкодував заподіяну шкоду її сину, сплативши при цьому 17 000 грн., на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, обвинувачений не сплатив нічого.

Покарання просить для обвинуваченого у виді позбавлення волі й суворе.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що є вітчимом потерпілого ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_3 є його дружиною, Потерпілий ОСОБА_2 - товариш його пасинка, не родич, стосунки з ними не підтримує. Обвинуваченого знає з вигляду, не родич, відносини відсутні. По суті справи пояснив, що 19 січня 2019 року його пасинок ОСОБА_21 цілий день відпочивав із друзями, оскільки наступного дня він з ОСОБА_21 мали їхати до Києва, - він (потерпілий) на військову службу, а ОСОБА_21 – на навчання. Вже 20 січня 2019 року, о 02 годині, його розбудили крики дружини, що ОСОБА_21 в реанімації. Приїхавши в лікарню побачили там родичів ОСОБА_23 і його молодший брат розповів, що перед цим ОСОБА_21 «виклав» в Інстаграм відео (онлайн) із швидкістю 140 км\год автомобіля, у якому він у цей час перебував. Це підтверджував й дядько ОСОБА_2 . Зранку був огляд ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , сказали, що ОСОБА_24 не виживе під час транспортування, а ОСОБА_21 можна перевезти реанімобілем в інший медичний заклад. Стан ОСОБА_21 був важким, для нього організували лікування у військовому госпіталі в м.Львів, де він 26 днів перебував у комі і не було відомо чи він буде жити. Його дружина – мати ОСОБА_21 через такі моральні страждання внаслідок травм сина, кидалася під колеса автомобіля , він її рятував. Очевидцем події ДТП не був.

Повністю підтримує заявлений ним цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в 50 000,00 грн., просить задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на його (потерпілого) користь. На відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, обвинувачений нічого не сплатив. Покарання для обвинуваченого просить максимальне.

Не зважаючи на фактичне не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, його винність у порушенні правил безпеки дорожнього руху, як особою, що керує транспортним засобом, яке спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , окрім вищевказаних показів допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , також доводиться й дослідженими в судовому засіданні наданими стороною обвинувачення доказами в їх сукупності, - показами допитаних у судовому засіданні свідків та письмовими доказами, а саме:

Із показів допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 вбачається, що вона є матір`ю потерпілого ОСОБА_23 , відносини з ним хороші, потерпілого ОСОБА_1 знає, як товариша сина, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знає у зв`язку зі справою, вказані потерпілі їй родичами не доводяться, відносини із ними вона не підтримує, обвинуваченого ОСОБА_5 знає у зв`язку із справою, до цього знайомі не були, не родич, відносин не підтримує. По суті справи суду пояснила, що її син, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , домовившись зустрітися у кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » із ОСОБА_10 о 17 год, пішов з будинку. О 21 год 30 хв. вона зателефонувала сину й він відповів, що перебуває у згаданому закладі, танцює. У подальшому вона телефонувала сину, однак той був поза зоною досяжності мобільного зв`язку. Близько 03 години ночі мобільний телефон сина з`явився в мережі (це вже було 20 січня 2019 року). На її дзвінок відповів лікар, який повідомив, що син потрапив в ДТП і його стан важкий. Прибувши в лікарню дізналася, що її син та ОСОБА_7 перебувають у комі. Цієї ж ночі, її син ОСОБА_26 у соціальній мережі «Інстаграм» показав їй онлайн трансляцію, яку вів ОСОБА_27 перед настанням ДТП з автомобіля у якому вони рухалися, знімаючи при цьому показник спідометра автомобіля на якому була швидкість близько 130 км\год. На цьому відео було видно показник спідометра й було чути музику. Оскільки це відео було «викладене» (оприлюднене) так, що воно зберігається лише 24 години, то на даний час його перегляд неможливий, ніхто його не зберіг, бо було не до того. Очевидцем ДТП вона не була.

Із показів допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 доводиться їй рідним сином, стосунки із ним хороші. Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 їй раніше знайомі не були, знає їх у зв`язку із цією справою, вони їй не родичі, відносин не підтримує. По суті справи суду пояснила, що вона вибачається перед батьками потерпілих, після ДТП, телефонним зв`язком вона намагалася зв`язатися із матерями потерпілих, щоб вибачитися і допомогти їм матеріально у витратах на лікування. У подальшому цим займався її син – обвинувачений ОСОБА_5 . Очевидцем ДТП вона не була. Також повідомила, що на відшкодування заподіяної її сином шкоди вони виплатили потерпілому ОСОБА_2 16 500,000 грн., а потерпілому ОСОБА_1 – 17 000,00 грн. Як їй відомо, страхова компанія виплатила загалом обом потерпілим на відшкодування збитків внаслідок ДТП 363 229,00 грн.

-Як вбачається із протоколу огляду місця події від 20 січня 2019 року, проведеного на ділянці автодороги «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» за м.Бережани 97 км. + 300 метрів із додатками у виді план-схеми та таблиці ілюстрацій, по краях проїзної частини вказаної ділянки автодороги проглядаються фрагменти слідів шин транспортних засобів. На проїзній частині автодороги в деяких місцях проглядаються на обох смугах руху колії, утворені внаслідок просідання асфальту. Підвищення у коліях має висоту 0,05 м. Проїзна ділянка дороги в місці ДТП ( на початку слідової інформації) без ям, вибоїн чи інших механічних пошкоджень, нашарувань, колії на вказаній ділянці дороги – відсутні. На правій смузі руху виявлено слід кочення транспортного засобу, у якому проглядається малюнок протектора шини, який розпочинається на правій смузі дороги та продовжується вздовж краю правої смуги руху, далі переходить у слід бокового заносу та йде дугою через праву та ліву смуги руху, виходить на ліве узбіччя та закінчується на трав`яному покритті земельного насипу (берегу) з лівої сторони дороги. Довжина сліду на проїзній частині дороги становить 116,9 метра, на узбіччі та березі – 33 метри. Далі в напрямку огляду за слідами транспортного засобу на земляному насипі (березі) поля з лівою сторони є ділянки із прим`ятою травою, зрізаними стеблами сухих рослин, вибоїнами у ґрунті, порушеним шаром снігу, на цих ділянках, в лівому кюветі, на лівому узбіччі є дрібні частини транспортного засобу. На полі з лівої сторони дороги знаходиться пошкоджений автомобіль марки «Опель омега» д.н.з. НОМЕР_2 , чорного кольору, передньою частиною спрямований до дороги. В автомобілі відсутні скла вікон, вся поверхня пошкоджена, кришка капоту, передній та задній бампери, вітрове скло знаходяться на землі, неподалік автомобіля. Автомобіль та уламки транспортного засобу з місця події вилучені ( т.2 а.с. 238-249);

-Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 20 січня 2019 року на автодорозі М12 Стрий – Тернопіль - Кропивницький – Знам`янка 97 км 300 м. експлуатаційний стан обстежуваної ділянки автодороги не має забруднень, осідань, ям, вибоїн, тріщин, напливів; коефіцієнт щеплення проїжджої частини не визначався, ожеледиця та ковзання відсутні, як і огороджені місця проведення дорожніх робіт; експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху за показниками наявності та стану дорожніх знаків відповідає дислокації, дорожня розмітка та її стан в наявності. За результатами обстеження ділянку визнано як таку, що стан її покриття сухий, асфальт-бетонне, по краях проїзної частини дороги нашарування пилу, піску з дрібним камінням (т.1 а.с. 250);

-Згідно постанови слідчого від 22 січня 2019 року та квитанції №-8 «про отримання на зберігання транспортного засобу, вилученого стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження», автомобіль «Опель Омега», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , визнано речовий доказом у цьому кримінальному провадженні та залишено на зберігання на території Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області ( т.1 а.с. 251, 252);

-Ухвалою слідчого судді від 23 січня 2019 року накладено арешт на автомобіль марки «Опель Омега» р.н. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_5 , рік виробництва ТЗ 1994, номер кузова НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 (т.1 а.с. 253);

-Згідно висновку експерта №-136 від 28 січня 2019 року за результатами проведення судово-медичної експертизи взірця крові ОСОБА_5 метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (т.2 а.с.1-3);

-З висновку експерта №-118, за результатами проведеної в період з 05 лютого по 05 травня 2019 року судової медичної експертизи за медичними документами на ім`я ОСОБА_29 , вбачається, що у ОСОБА_29 при зверненні за медичною допомогою 20 січня 2019 року зовнішніх тілесних ушкоджень (синців, саден, ран тощо) не описано. Виставлений ОСОБА_29 діагноз - «Забій грудної клітки», відповідно до змісту п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступня тяжкості тілесних ушкоджень,» не може піддаватися експертній оцінці, оскільки був виставлений на підставі суб`єктивних даних і не підтверджений об`єктивними відомостями (т.2 а.с.7-9);

-З висновку експерта №-117, за результатами проведеної в період з 05 лютого по 13 березня 2019 року судової медичної експертизи за медичними документами на ім`я ОСОБА_30 вбачається, що у ОСОБА_30 при зверненні за медичною допомогою 20 січня 2019 року згідно з даними її клінічного обстеження, що описані в наданій медичній картці амбулаторного хворого були виявлені садно лівого стегна та опік шкіри ІІ ступеня правого стегна менше 1% поверхні тіла, який утворився від місцевої дії високої температури термічного агента, а садно, з огляду на його вид, утворилося від дії тупого предмета. Такі тілесні ушкодження виникли у ОСОБА_30 незадовго до поступлення у лікувальний заклад і є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров`я. Виникнення таких тілесних ушкоджень у ОСОБА_30 за вказаних ухвалі про призначення експертизи та за вказаних у протоколі допиту цієї особи обставинах дорожньо-транспортної пригоди, зважаючи на їх характер і розташування, не виключається. Зазначені в медичній картці діагнози «Забій поперекового відділу хребта», «Забій ІІ пальця правої кисті» та «Забій тазу», не можуть підлягати експертній оцінці, оскільки такий діагноз був вставлений на підставі суб`єктивної оцінки і не підтверджений об`єктивними відомостями. Діагноз струс головного мозку (під знаком «?») також не може бути взятий до уваги при оцінці ступеня тяжкості виявлених тілесних ушкоджень, оскільки у наданій медичній карті, об`єктивних даних і характерного клінічного перебігу, що властиві такому виду травми голови не описано( т.2 а.с. 10-13);

-Згідно висновку експерта №-919, складеного за наслідками проведеної в період з 16 вересня по 16 жовтня 2019 року судової медичної експертизи за медичними документами на ім`я ОСОБА_23 , у гр-на ОСОБА_2 при госпіталізації 20 січня 2019 року в стаціонар Бережанської центральної районної комунальної лікарні та за період подальшого лікування з 20 січня по 15 лютого 2019 року в умовах стаціонару Тернопільської обласної лікарні діагностовано відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа справа з крововиливами під та над тверду мозкову оболонку скроневої, тім`яної та потиличної часток правої півкулі головного мозку, що супроводжувалась забиттям головного мозку (за клінічною класифікацією - тяжкого ступеня) і зміщенням мозкових структур. Із зовнішніх ушкоджень в ділянці голови у ОСОБА_2 , були виявлені "забійні" рани лівої надбрівної ділянки та потиличної ділянки справа, садна обличчя. З приводу травми голови 22.01.2019 було проведено оперативне втручання - трепанація черепа з видаленням гематом. Також у ОСОБА_2 було встановлено травму лівої верхньої кінцівки у вигляді заднього вивиху кісток передпліччя, з приводу чого 21.01.2019 проведено закрите вправлення та фіксацію кінцівки гіпсовою пов`язкою. Із зовнішніх ушкоджень у ОСОБА_2 були численні садна обох плечей та кистей, просторе (розмірами 25x20 см) садно поперекової ділянки справа. Зазначені вище ушкодження, з огляду на їх вид, клінічний перебіг, відомості про проведення оперативних втручань, відсутність ознак консолідації (зрощення) перелому, характер ран тощо, утворились від дії тупих предметів незадовго до поступлення ОСОБА_2 у лікувальний заклад, не виключено у вказаний в ухвалі термін - 20 січня 2019 року. Утворення описаних у ОСОБА_2 ушкоджень внаслідок травми в салоні автомобіля за наведених в ухвалі (про призначення експертизи) обставин дорожньо-транспортної пригоди, не виключається. Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння ( т.2 а.с. 14-21);

-Згідно висновку експерта №-81, складеного за наслідками проведеної в період з 25 вересня по 25 жовтня 2019 року судової медичної експертизи за медичними документами потерпілого ОСОБА_1 , у ОСОБА_1 при вступі 20 січня 2019 року о 02.30 год. у Бережанську ЦКРЛ та подальшому - із 20 січня по 26 липня 2019 - лікарському спостереженні, клініко-інструментальних обстеженнях і лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону була виявлена відкрита черепно-мозкова травма із дифузно-аксональним забоєм головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальним (під м`яку мозкову оболонку) крововиливом, просторою раною ("довжиною 8 см, неправильної форми") у правій тім`яній ділянці, підшкірною гематомою в лівій тім`яній ділянці волосяної частини голови, множинними саднами голови. За морфологічними особливостями та їхніми назвами усі тілесні ушкодження у ОСОБА_1 утворилися від впливу зі значною силою тупих предметів (індивідуальні властивості яких визначити не можна через відсутність в описаннях ушкоджень їх ототожнюючих ознак), незадовго до його первинної госпіталізації. Це підтверджується станом потерпілого (мозкова кома), описанням зовнішніх травматичних змін та перебігу черепно-мозкової травми у наданих медичних документах. Виникнення у ОСОБА_1 вказаних у п.1 цих підсумків ушкоджень за наведених в ухвалі суду ( про призначення експертизи), обставин дорожньо-транспортної пригоди – перекиданні 20 січня 2019 року близько 02 год легкового автомобіля, пасажиром якого був потерпілий, не виключається. Виявлена у ОСОБА_1 черепно-мозкова травма із дифузно-аксональним забоєм головного мозку важкого ступеня належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (т.2 а.с. 22-28);

-Згідно довідки про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи від 29 березня 2019 року №-4.6-73\19, витрати на проведення такої експертизи склали 1144,00 грн. ( т.2 а.с. 30);

-Згідно висновку експерта №-4.6-73\19 від 29 березня 2019 року, складеного за наслідками проведеної судової автотехнічної експертизи (технічний стан та несправності автомобіля) - на момент експертного дослідження система рульового керування наданого на дослідження транспортного засобу знаходилася в стані повної відмови та вимогам п. 31.1 та п. 31.4.2 в) (Рульове керування) Правил дорожнього руху України не відповідає. На момент експертного дослідження робоча гальмівна система наданого на дослідження транспортного засобу перебуває в працездатному стані. Невідповідностей вимогам п. 31.4.1 (Гальмові системи) Правил дорожнього руху України не виявлено. На момент експертного дослідження прилади зовнішнього освітлення представленого на експертизу автомобіля знаходяться в стані повної відмови та вимогам п. 31.4.3 а) (Зовнішні світлові прилади) Правил дорожнього руху України не відповідають. На момент експертного дослідження виявлено невідповідності коліс і шин дослідженого автомобіля вимогам п. 31.1 та п. 31.4.5 б) (Колеса і шини) Правил дорожнього руху України. На момент експертного дослідження несправностей (невідповідностей) робочої гальмівної системи транспортного засобу не виявлено. Система перебуває в працездатному стані та може виконувати задані їй функції. Виявлено несправності (невідповідності) системи рульового керування, стану коліс і шин та приладів зовнішнього освітлення автомобіля, а саме: максимальні кути повороту керованих коліс обмежені деформованими частинами кузова автомобіля, зіпсований передбачений конструкцією підсилювач рульового керування внаслідок обриву трубопроводу живильного бачка насоса високого тиску гідропідсилювача керма, прилади зовнішнього освітлення зруйновані, електропроводка пошкоджена, тиск повітря у шинах коліс передньої вісі та заднього лівого колеса рівний атмосферному та не відповідає вимогам заводу-виробника, шина лівого заднього колеса має чисельні пошкодження (порізи, розриви) боковини. Виявлені несправності (невідповідності) системи рульового керування утворені в ході ДТП, під час дії динамічного зусилля та носять аварійний характер. Виявлені несправності (невідповідності) приладів зовнішнього освітлення ймовірно утворені в ході ДТП, під час дії динамічного зусилля та носять аварійний характер. Виявлені невідповідності коліс та шин передньої вісі транспортного засобу виникли в момент ДТП, внаслідок дії динамічного зусилля. Виявлені невідповідності шини заднього лівого колеса автомобіля ймовірно виникли в момент ДТП внаслідок дії динамічного зусилля або після ДТП під час транспортування досліджуваного автомобіля до місця зберігання. Несправностей (невідповідностей) вказаних систем (елементів систем), які виникли до моменту ДТП не виявлено, а тому питання про вплив на керування транспортним засобом, можливість виявлення водієм до ДТП та перебування у причинному зв`язку з настанням ДТП - позбавлені технічного змісту і по цій причині не вирішувались (т.2 а.с. 31-38);

-Згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» від 15 березня 2019 року №-4.6-74\19, витрати на проведення такої експертизи склали 2288,00 грн. ( т.2 а.с. 40);

-Згідно висновку експерта №-4.6-74\19 від 15 березня 2019 року, складеного за наслідками проведеної судової транспортно-трасологічної експертизи (механізм розвитку ДТП) – в початковий момент дорожньо-транспортної пригоди внаслідок з`їзду автомобіля «Opel Omega» з правої смуги руху проїзної частини дороги в напрямку до м. Бережани та в напрямку зустрічної лівої смути та лівого узбіччя, виникають дугоподібні сліди бокового заносу шин коліс транспортного засобу. Під час такого руху транспортний засіб перетинає зустрічну смугу руху, зустрічне узбіччя та надалі переміщаючись по ґрунтовому покритті, на якому в стані заносу, рухається в напрямку проти годинникової стрілки, а далі за нею, контактує із виступаючими поверхнями нерівностей покриття. Внаслідок чого під дією імпульсу кількості руху, яка є векторною величиною і залежить від напрямку вектора швидкості руху автомобіля, відбувається перекидання автомобіля на ліву бокову поверхню, дах, праву бокову поверхню, про що свідчать пошкодження внаслідок контактування з шорсткою поверхнею та в кульмінаційний момент переміщається до кінцевого свого розташування, яке зафіксоване в протоколі огляду місця події від 20.01.2019 та на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.01.2019. Під час взаємодії виступаючих частин транспортного засобу з ґрунтовим покриттям відбувається руйнування (деформація елементів автомобіля, якщо переміщатися у напрямку руху транспортного засобу( т.2 а.с. 41-51);

-Обвинувачений ОСОБА_5 , згідно посвідчення водія серія НОМЕР_6 від 08 червня 2010 року має право керувати автомобільним транспортом категорій В, С1,С ( т.2 а.с. 54);

-Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 обвинувачений ОСОБА_5 є власником автомобіля марки «Опель Омега», чорного кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , 1994 року випуску ( т.2 а.с.55);

-Згідно висновку МСЕК від 25 липня 2019 року, ОСОБА_19 має інвалідність 2 групи з\з ( т.2 а.с. 136).

-Як вбачається з інформації директора КНП «Бережанська ЦРЛ», від 22 червня 2020 року, ОСОБА_19 не може бути допущений до керування транспортними засобами ( т.2 а.с. 147).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 виданого 07 листопада 2006 року, актовий запис №-184, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2 а.с. 56);

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 виданого 18 травня 2019 року (повторно), актовий запис №-08, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с. 57);

Як вбачається із «довідки з місця роботи» виданої суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_33 вих.№-1\11 від 27 листопада 2019 року, ОСОБА_5 дійсно працює в ФОП ОСОБА_33 на посаді водія по теперішній час. Заробітна плата становить 4 500,00 грн. ( т.2 а.с. 178).

Згідно довідки-характеристики №-2687\03-12 від 25 листопада 2019 року Бережанська міська рада Тернопільської області не володіє компрометуючими даними на ОСОБА_5 (т.2 а.с. 61).

Видана 27 листопада 2019 року суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_33 характеристика ОСОБА_5 є позитивною ( т.2 а.с. 62).

Згідно свідоцтва про хворобу №-239\73 від 06 листопада 2001 року у ОСОБА_5 під час несення військової строкової служби діагностовано захворювання: виразкова хвороба; виразка цибулини 12-ти-палої кишки (вперше виявлена) в стадії затухаючого загострення, пов`язане з проходженням військової служби. Також ОСОБА_5 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено зданим у воєнний час ( т.2 а.с. 123).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості у вказаних реєстрах щодо суб`єкта фізичної особи ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , УНЗР НОМЕР_11 , - відсутні ( т.2 а.с. 213).

Учасники процесу не заперечили належність й допустимість вказаних доказів і суд приймає їх для врахування в сукупності з іншими доказами по справі при прийнятті рішень у цьому кримінальному провадженні.

Поряд з цим, надані стороною захисту копії медичних документів (історія хвороби) (т.2 а.с.214-217) з приводу амбулаторного лікування обвинуваченого ОСОБА_5 , які на думку сторони захисту свідчать про отримання обвинуваченим під час ДТП закритої черепно-мозкової травми й інших численних тілесних ушкоджень в області попереково-хребетної частини тіла і т.д., суд не приймає в якості допустимих доказів в підтвердження вказаних стороною захисту обставин з таких підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, сторона захисту, як пом`якшувальні обставини відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 просить суд врахувати, що він також зазнав тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, яка є предметом цього кримінального провадження й у підтвердження таких обставин суду й подано згадану медичну документацію.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд. Встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 242 КПК України, для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень у кримінальному провадженні, є обов`язковим призначення судової експертизи й винятково до компетенції судових експертів належить складання висновку з приводу вказаних питань.

Як вбачається з висновку експерта №-119 від 05 березня 2019 року, за результатами проведення судової медичної експертизи за медичними документами на ім`я ОСОБА_5 , у ОСОБА_5 за час перебування у стаціонарі Бережанської центральної районної комунальної лікарні з 20 січня 2019 року по 25 січня 2019 року зовнішніх ушкоджень (синців, саден, ран тощо) не було описано. Встановлений ОСОБА_5 діагноз – «Забій попереку і лівої половини грудної клітки», не може підлягати експертній оцінці, оскільки був виставлений на підставі суб`єктивних даних і не підтверджений об`єктивними відомостями ( т.2 а.с. 4-6);

Інших доказів, які б відповідали вимогам кримінального-процесуального законодавства та підтверджували характер тілесних ушкоджень й механізм їх утворення обвинуваченого ОСОБА_5 за обставин, на які посилається його захисник, суду не надано.

У свою чергу, подані стороною захисту вищезгадані медичні документи на підтвердження отримання обвинуваченим під час ДТП тілесних ушкоджень, не є джерелом доказів в розумінні чинного кримінального законодавства, а тому не є допустимим доказом для підтвердження таких обставин й прийняттю та врахуванню судом під час прийняття рішення у цьому кримінальному провадженню, із вказаних підстав, не підлягають.

Згідно виписок руху коштів на банківських рахунках на лікування ОСОБА_1 , через мобільний банкінг перераховано 22 000, 00 грн. (платіж 7 000,00 грн. (22 листопада 2019 року), 10 000,00 грн. ( 09 вересня 2019 року) та 5 000,00 грн. (18 грудня 2019 року) ( т.2 а.с. 64,65, т.2 а.с. 124).

Як встановлено у судовому засіданні такі кошти були переведені від імені ОСОБА_5 на лікування ОСОБА_1 від наслідків ДТП, яке є предметом цього судового розгляду.

Згідно дубліката фінансового чека від 21 листопада 2019 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 (номер квитанції 1540-3449-2299-0446) на суму 3 517,59 грн. поповнив рахунок ОСОБА_34 (мати потерпілого ОСОБА_2 )( т.2 а.с. 67).

Згідно дубліката фінансового чека від 21 листопада 2019 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 ( номер квитанції 1520-7355-3552-0739) на суму 7 035,18 грн. поповнив рахунок ОСОБА_34 (мати потерпілого ОСОБА_2 )( т.2 а.с. 68).

Згідно дубліката фінансового чека від 21 листопада 2019 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 (номер квитанції НОМЕР_12 ) на суму 6 030,15 грн. поповнив рахунок ОСОБА_34 (мати потерпілого ОСОБА_2 )( т.2 а.с. 69).

Учасниками процесу на оспорено належності й допустимості вказаних доказів, сторона потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнала факт отримання від обвинуваченого в рахунок відшкодування шкоди, яку вони зазнали внаслідок ДТП у цьому кримінальному провадженні, грошових коштів в розмірі, вказаному у згаданих фінансових документах.

Суд приймає до уваги як належні й допустимі докази в підтвердження факту відшкодування обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяних злочином згадані фінансові документи, де розмір такого відшкодування потерпілому ОСОБА_2 загалом склав 16 582,92 грн., а потерпілому ОСОБА_1 – 22 000,00 грн. Розмір такого відшкодування буде враховано при вирішенні заявлених потерпілими цивільних позовів про відшкодування заподіяної їм кримінальним правопорушенням шкоди.

Згідно інформації Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (далі – товариство, страхова компанія, Страховик) від 21 грудня 2020 року вих.. №-10853, цивільна–правова відповідальність водія Транспортного засобу Опель Омега, реєстраційний номер НОМЕР_13 забезпечена в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №-АМ\6456428 (далі – Договір страхування). 03 вересня 2019 року товариство (страхова компанія) здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду пов`язану зі стійкою втратою працездатності в розмірі 157 739,00 грн. (з них 7 511,40 грн. моральної шкоди) на користь ОСОБА_1 . Після отримання відповідних фінансових документів, пов`язаних з лікуванням ОСОБА_1 , 18 жовтня 2019 року товариство (страхова компанія) здійснило доплату страхового відшкодування до ліміту відповідальності Страховика за шкоду, завдану життю та здоров`ю ОСОБА_1 у розмірі 42 261,00 грн. (157 739,00 грн. + 42 261,00 грн. = 200 000,00 грн.). Загальна сума фінансових документів, що були надані ОСОБА_1 й пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікування, протезуванням та реабілітацією потерпілого складає 130 570,56 грн. Загальна сума виплаченого страхового відшкодування, пов`язана з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого складає 42 261,00 грн. Вказати які саме документи (товарні, фіскальні чеки чи касові ордери) були включені при проведенні розрахунку такого страхового відшкодування не є можливим, оскільки була проведена доплата страхового відшкодування до ліміту відповідальності Страховика, виходячи із загальної суми понесених потерпілим витрат, вказаної у наданих ним фінансових документах в їх сукупності (т.2 а.с. 177).

Учасники процесу, зокрема сторона захисту визнала й не заперечила правдивість вказаної інформації Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», як щодо розміру визначених витрат потерпілого ОСОБА_1 на лікування внаслідок ДТП (130 570,56 грн.), так і щодо розміру ліміту відповідальності страховика ( 200 000,00 грн.), й розміру таких виплат, проведених страховиком на відшкодування витрат потерпілому ОСОБА_1 (157 739,00 грн. – за втрату працездатності, з них - 7 511,40 грн. - за моральну шкоду та 42 261,00 грн. – за витрати на лікування).

Розмір такого відшкодування страховиком буде враховано судом при вирішенні заявленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову про відшкодування заподіяної йому кримінальним правопорушенням шкоди.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 суд зазначає таке.

Орган досудового слідства кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_5 , вчинені ним за обставин вказаних в обвинувальному акті за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й суд погоджується із такою кваліфікацією, як правильною виходячи з такого.

Щодо позиції сторони захисту в судових дебатах:

У судових дебатах, посилаючись на дослівний текст сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення, зазначаючи при цьому, що це є істотними обставинами, захисник обвинуваченого просить врахувати, що його підзахисний не визнав своєї вини саме за таким пред`явленим йому обвинуваченням і це обвинувачення є необґрунтованим. Так, захисник обвинуваченого вважає не доведеним факт швидкості «близько 130 км\год», яку згідно обвинувального акту обрав його підзахисний при керування автомобілем за обставин, зазначених в обвинувальному акті.

На думку захисника, єдиним доказом сторони обвинувачення у цій частині є письмові показання потерпілого ОСОБА_1 , які замість нього оголосив у судовому засіданні його представник і такі показання були отримані з порушенням вимог ст. 290 КПК України, оскільки не були відкриті стороні захисту у визначений законом спосіб, а також з порушенням принципу безпосередності дослідження доказів під час судового розгляду, оскільки потерпілий ОСОБА_1 у суді таких показів не давав.

З приводу такої позиції сторони захисту суд звертає увагу, що у цьому вироку суд отримує, досліджує й приймає до уваги покази потерпілого ОСОБА_1 , які він усно, безпосередньо й особисто дав у судовому засіданні 02 липня 2020 року під час його допиту в якості потерпілого, під присягою, в присутності всіх учасників процесу, в т.ч. й сторони захисту, а не його письмові пояснення, як окреме джерело доказів.

Так, у судовому засіданні 02 липня 2020 року під час допиту у судовому засіданні під присягою потерпілого ОСОБА_35 , у зв`язку з його важким фізичним станом ( інвалідність І групи, пересування з сторонньою допомогою ), за відсутності заперечень присутніх учасників процесу, у тому числі й присутньої сторони захисту, представником потерпілого адвокатом Ващуком Я.С. було оголошено пояснення потерпілого, викладені письмово. Після їх оголошення потерпілий усно підтвердив їх правдивість й повноту, сказав, що саме так все й було і він просить суд прийняти це до уваги, а також висловив свою позицію щодо міри покарання обвинуваченого та підтримав заявлений цивільний позов. Отже, під час своїх показань, як потерпілого під час допиту у судовому засіданні 02 липня 2020 року, потерпілий скористався письмовим нотатками, які він особисто, усно підтвердив безпосередньо у судовому засіданні в присутності усіх учасників процесу. Жодних заперечень щодо належності й допустимості таких показів потерпілого від учасників процесу, зокрема сторони захисту, з приводу таких показів потерпілого ОСОБА_1 , не надійшло.

Згідно ст. 353 КАПК України, допит потерпілого проводиться з дотримання правил, передбачених частинами другою, третьою, п`ятою – чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу, у відповідності до яких (частина 12) свідок, даючи показання має право користуватися нотатками, зокрема, якщо його показання пов`язані з відомостями, які важко тримати у пам`яті. У відповідності ж до частин 6 і 7 вказаної статті, сторона захисту має право допиту потерпілого, а також право на перехресний допит вказаної особи.

У відповідності до ч.1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

У відповідності до ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Сторона потерпілого й сам потерпілий ОСОБА_1 повідомили, що потерпілий тривалий час перебував у комі, йому фізично важко довго розмовляти, однак він бажає особисто дати покази у суді, а тому просить оголосити його письмові пояснення та просить суд їх прийняти до уваги.

Суд вважає, що таким чином потерпілий ОСОБА_1 бажав реалізувати своє право потерпілого, гарантоване йому п.6 ч.1 ст. 56 КПК України – давати пояснення, показання…протягом кримінального провадження.

Як вважає суд, заборона за ініціативою суду, за відсутності жодних заперечень присутніх учасників процесу потерпілому ОСОБА_1 скористатися такими заздалегідь підготовленими письмовими записами щодо подій, які відбулися більш як за півтора року до його допиту у суді, у складанні яких йому надав допомогу його представник – професійний адвокат Ващук Я.С. та заборона оголошення їх в судовому засіданні, призвела б до порушення основної із засад кримінального провадження, визначених ст. 11 КПК України – поваги до людської гідності, оскільки потерпілий в силу свого фізичного стану був би обмежений в реалізації свого права, визначеного п.6 ч.1 ст. 56 КПК України.

Із зазначених підстав суд вважає неаргументованою й безпідставною позицію сторони захисту щодо порушення принципу безпосередності дослідження доказів та недотримання вимог ст. 290 КПК України при прийнятті до уваги, як письмового пояснення потерпілого ОСОБА_35 , так і показів допитаного у судовому засіданні вказаного потерпілого.

Окрім цього, аргументуючи свою позицію щодо не встановлення на досудовому слідстві фактичної швидкості, з якою рухався автомобіль під керуванням обвинуваченого за обставин вказаних в обвинувальному акті, сторона захисту вважає, що покази потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_36 для доведення такої обставини фактично не є належними доказами. Поряд з цим сторона захисту не заперечила й фактично у своєму допиті сам обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були безпосередніми очевидцями кримінального правопорушення, оскільки під час ДТП перебували у салоні автомобіля, який рухався під керуванням обвинуваченого й бачили при цьому покажчик спідометра, на якому було відображено показник його швидкості.

З приводу показів потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_36 щодо згаданої швидкості, де сторона захисту вважає, що вказані особи не вказали джерела такої інформації й не назвали осіб, від яких вони її дізналися, суд зазначає, що у своїх показах під час відповідно допиту, як потерпілих, так і свідка, згадані особи назвали джерело такої інформації – свідок ОСОБА_36 (мати потерпілого ОСОБА_2 ) яка дізналася від свого сина – брата потерпілого ОСОБА_2 , який бачив онлайн трансляцію в «Інстаграм», яку вів у прямому ефірі потерпілий ОСОБА_1 , а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – пояснили, що таку інформацію вони дізналися від свідка ОСОБА_36 , яка є матір`ю потерпілого ОСОБА_2 , а вона, у свою чергу, дізналася від свого сина.

Також, сторона захисту посилається на те, що жоден із вищевказаних потерпілих та свідків, як і слідчий, так і прокурор не володіють спеціальними знаннями чи пізнаннями (як експерти чи спеціалісти) для того, щоб визначити з якою швидкістю рухався 20 січня 2019 року керований обвинуваченим автомобіль до і час настання ДТП. Жодної експертизи з приводу встановлення згаданої швидкості, дотримання водієм безпечних показників швидкості, відповідності дій водія ОСОБА_5 , як учасника ДТП Правилам дорожнього руху України, тощо, на досудовому слідстві та під час розгляду кримінального провадження у суді, судом не призначалося і не проводилося; жодних клопотань з цього приводу сторона обвинувачення не заявляла.

Як вважає сторона захисту обставини, пов`язані із визначенням саме швидкості руху автомобіля, яким керував ОСОБА_5 тієї ночі, мають надзвичайно важливе та істотне значення для цього кримінального провадження.

Як вважає сторона захисту, жодної відповіді спеціалістів чи висновків експертів із з`ясування такого істотного питання для цього кримінального провадження, не надано, як і не надано з цього приводу жодного категоричного висновку судової автотехнічної експертизи.

Також захисник вважає, що без з`ясування такої обставини, інкримінування його підзахисному органом досудового розслідування та прокурором скоєння кримінального правопорушення за обставин вказаних в обвинувальному акті, є безпідставним й необґрунтованим.

Суд звертає увагу, що сторона захисту не повідомила суд про звернення до органу досудового розслідування, прокурора, суду із клопотаннями про з`ясування згаданих обставин, які вона вважає нез`ясованими й істотними для цього кримінального правопорушення. Із клопотанням такого змісту сторона захисту не зверталася й під час розгляду цього кримінального провадження у суді, жодних доказів з цього приводу суду не подавала й про їх дослідження не клопотала.

Окрім цього, сторона захисту вважає, що у наданих стороною обвинувачення доказах – вищезгаданих висновках експертиз №-4.6-74\19 від 15 березня 2019 року та №-4.6-73\19 від 29 березня 2019 року, не міститься доказів того, що водій ОСОБА_5 , за обставин вказаних в обвинувальному акті, порушив вимоги пунктів 12.6 «г» та 12.9 «б», п.п.1.5 ч.1, 1.10 ( в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «узбіччя»), 2.3 «б», «д» та 12.1 та пункту 10.1 ПДР України під час зміни напрямку руху керованого автомобіля «Опель Омега», р.н. НОМЕР_2 . Інших судових експертиз для «…визначення та висвітлення у висновках експертів цих технічних параметрів (понять, показників, об`єктів, явищ, процесів тощо)…» у цьому кримінальному провадженні не призначалося і не проводилося. Оскільки на думку захисту ні слідчий, ні прокурор, ні потерпілі зі свідками, ні будь-які інші особи, не володіють науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями у сфері автотехніки, автомеханіки, фізико-механіки та техніки тощо і не можуть, як і не вправі визначати такі вищевказані технічні параметри, «… а тим більше вміняти їх у обвинуваченні ОСОБА_5 . Це є не що інше, як їх припущення (слідчого і прокурора), які викладені ( вмінені) ОСОБА_5 у обвинуваченні в обвинувальному акті…».

Фактично у цій частині своєї промови у дебатах сторона захисту вказує на відсутність у доказовій базі сторони обвинувачення судових експертиз з приводу «…технічних параметрів (понять, показників, об`єктів, явищ, процесів тощо…)..», і, як вважає сторона захисту, «…усі ці факти та обставини мають надзвичайно істотне значення для даного кримінального провадження (судової справи) відносно підзахисного ОСОБА_5 , як в цілому для забезпечення і виконання завдань кримінального провадження».

Такі посилання сторони захисту суд вважає неконкретними й такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінального процесу.

Насамперед суд констатує, що вказане захисником у дебатах порушення вимог пункту 12.6 «г», сторона обвинувачення ОСОБА_5 в обвинувальному акті не інкримінувала.

Щодо істотних обставин справи суд зазначає таке.

Під час допиту обвинуваченого ОСОБА_5 (вказані вище показання обвинуваченого у судовому засіданні), той повідомив, що обрана ним швидкість автомобіля під час руху складала близько 100 км\год й, на його думку, давала йому змогу контролювати дорожню обстановку для безпечного руху. Поряд з цим вважає, що в залежності від якості дорожнього покриття водій повинен коригувати швидкість свого транспортного засобу. Ділянкою дороги на якій сталася ДТП він їздив часто, переважно вдень і знав, що у цьому місці дорожнє покриття має нерівності, а саме так звані «колії» від руху великовагового транспорту влітку. Також пояснив, що на його думку, якби швидкість руху його авто була близько 40 км\год, то й заносу не було б, але він у цьому не впевнений.

Такі показання обвинуваченого, як самостійне джерело доказів щодо вказаних у них обставин, зокрема щодо реальної швидкості руху перед настанням ДТП та самостійне визначення самим обвинуваченим безпечної величини швидкості для руху у такій дорожній обстановці, цілком і повністю у їх логічному взаємозв`язку узгоджується із показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Окрім цього у своїх показах, обвинувачений вказав на зміну напрямку руху в момент підкидання та заносу транспортного засобу (намагався вирівняти машину, гальмував), хоча при продовженні допиту змінив в цій частині свої показання й про зміну напрямку руху кермом вже не вказував, лише про гальмування. Поряд з цим, сторона захисту у своїй промові в дебатах вказала, щодо свого підзахисного таке: «… Як водій, він кермом весь цей час намагався вирівняти свій автомобіль, застосував гальмування. Але на жаль не зміг запобігти перекиданню автомобіля і в цілому настанню ДТП…». Отже, факт зміни руху транспортного засобу обвинуваченим ОСОБА_5 в момент підкидання автомобіля під його керуванням та його заносу, стороною захисту також фактично визнано. Зазначені відомості щодо виїзду автомобіля на зустрічну смугу руху та наступного факту заносу автомобіля вліво, виїзду на ліве узбіччя й подальшого потрапляння автомобіля за межі проїзної частини дороги та перекидання, окрім показів самого обвинуваченого, показів потерпілих-очевидців, також доводиться дослідженим у судовому засіданні протоколом огляду місця події, доданою до нього план-схемою та таблицею ілюстрацій, з яких вбачається, що на правій смузі руху зафіксовані сліди кочення транспортного засобу, який переходить дугою у стан заносу через праву та ліву смуги руху, виходить на ліве узбіччя та закінчується на трав`яному покритті земляного насипу «берега» (довжина сліду на проїзній частині дороги становить 116,9 м., на узбіччі та «березі» - 33 м. (т.1 а.с. 238-249). Належність та допустимість вказаного доказу до предмету доказування учасниками процесу, зокрема й стороною захисту, не оспорена.

Решту фактичних обставин кримінального правопорушення, - дата, час, місце ДТП, марка автомобіля, керування технічно справним автомобілем обвинуваченим ОСОБА_5 до й під час ДТП як водієм; напрямок руху автомобіля, обмеження швидкості на вказаній ділянці не більше 90-км\год, викладені в обвинувальному акті, сторона захисту, як і інші учасники процесу не оспорили, жодних клопотань та заяв з цього суду не подали.

В частині визначення вказаних в обвинувальному акті понять «безпечна швидкість, «дорожні умови», «дорожня обстановка», «узбіччя» ( пукти 12.6 «ґ», 12.9 «б», п.п.1.5 ч.1, 1.10) та п.2.3 «б», «д» та 12.1, 10.1 ПДР України, то ці поняття є загальновідомими нормами ПДР і їх, як зазначає сторона захисту, «визначення та висвітлення», викладене у Правилах дорожнього руху. Не вказання в обвинувальному акті, який є предметом цього кримінального провадження, «визначення та висвітлення» вказаних положень Правил Дорожнього руху, суд не вважає не з`ясуванням «фактів та обставин справи», які мають істотне значення для цього кримінального провадження.

Натомість, істотними обставинами справи є обставини, встановлення яких безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності, вид і міру покарання, розмір відшкодування тощо. «Істотне значення» належить до оціночних понять, тому його застосування в кожному конкретному випадку визначається судом індивідуально, виходячи з внутрішнього переконання суду та фактичних обставин справи.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження, були досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до положень ст. 91 КПК України, а саме, - подія кримінального правопорушення (час, місце спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма його вини – вчинення злочину з необережністю у формі злочинної самовпевненості, встановлено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, як моральної так і матеріальної, а також розмір процесуальних витрат, обставини, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які характеризують обвинуваченого, які обтяжують чи пом`якшують покарання. Встановлення у даному випадку мотиву й мети кримінального правопорушення є факультативним (тобто не обов`язковим), оскільки такі ознаки складу злочину загалом мають однакове кримінально-правове значення й для визначення складу кримінального правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду, їх наявність не є обов`язковою оскільки вони прямо не названі у диспозиції 2 ст. 286 КК України та не випливають ні прямо, ні побічно з інших ознак складу вказаного кримінального правопорушення.

Також, при прийнятті рішення у цьому кримінальному провадженні, окрім показів обвинуваченого ОСОБА_5 , які покладені в основу цього вироку, судом враховуються й інші, всебічно досліджені й перевірені на предмет належності, допустимості й достатності у їх логічному взаємозв`язку, докази. Жодних істотних протиріч у показаннях допитаних у судовому засіданні осіб та інших досліджених доказах під час судового розгляду цієї справи у суді не встановлено й жодна сторона кримінального провадження про них суду не заявила.

Суд не вважає припущеннями викладені в обвинувальному акті стороною обвинувачення фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як про це заявляє сторона захисту, оскільки такі фактичні обставини, як вже зазначено вище, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні за наслідком досліджених та перевірених судом доказів, наданих стороною обвинувачення. А тому, суд вважає таку заяву сторони захисту надуманою й неаргументованою.

Також судом допитані всі особи, показання яких, на думку сторін кримінального провадження (як сторони обвинувачення, так і сторони захисту), мають істотне значення й досліджені всі документи та інші докази для підтвердження чи спростування обставини, які мають істотне значення про які заявили сторони кримінального провадження у своїх клопотаннях перед судом при визначенні обсягу доказів.

У своїй промові у судових дебатах захисник обвинуваченого чітко вказує, що вважаючи обов`язком сторони обвинувачення довести вину його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і вважаючи недоведеною вину ОСОБА_5 в інкримінованому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України, зазначає, що сторона захисту не просила суд призначити додаткову судову автотехнічну експертизу з питань, які вона вважає істотними для цього кримінального провадження, зокрема: якою була швидкість керованого ОСОБА_5 автомобіля на момент настання ДТП та у різні моменти подальшого розвитку ДТП (до її закінчення) та яка максимально допустима швидкість для транспортних засобів була дозволена на ділянці автодороги, де мала місце ДТП за обставин вказаних в обвинувальному акті; чи відповідали дії ОСОБА_5 , як водія автомобіля момент настання ДТП і безпосередньо під час ДТП технічним вимогам Правил дорожнього руху України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №-1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями.

Суд звертає увагу, що у своєму виступі в дебатах, сторона захисту вказала, «…якщо суд все ж таки прийде до переконання винуватості ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України, то прошу суд його суворо не карати.» Також просив не позбавляти обвинуваченого права керування транспортним засобам, оскільки це єдине джерело доходу його сім`ї та утримання малолітніх дітей.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 22 КПК України визначено, що Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 1 статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Судом, при розгляді цього кримінального провадження, було створено необхідні умови для реалізації його сторонами їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків, надавши задля цього сторонам рівні можливості щодо заявлення клопотань, подання суду доказів в обґрунтування та доведення своїх позицій, як сторони обвинувачення (у т.ч. потерпілих (цивільних позивачів), так і сторони захисту ( у т.ч., як цивільного відповідача).

Зважаючи на такі норми закону, логічно й розумно очікувати добросовісної процесуальної поведінки в обґрунтування своєї позиції, як від сторони обвинувачення, так і від сторони захисту, оскільки суд не вправі виконувати у судовому процесі функції жодної із сторін кримінального провадження, зобов`язаний бути неупередженим та об`єктивним.

У своєму виступі в дебатах адвокат також посилається на положення ч.1 ст. 242 КПК України щодо підстав проведення експертизи у кримінальному провадженні. Поряд з цим, зміни, внесені у цю статтю підпунктом 16 пункту 7 параграфа 1 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, від 04.10.2019 р. N 187-IX.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду внесено до ЄРДР 20 січня 2019 року, тобто до введення в дію вказаних змін до статті 242 КПК України.

Отже, вказана вище захисником редакція цієї статті не підлягає застосуванню до кримінального правопорушення у цьому судовому розгляді.

У відповідності до положень ч.1 статті 242 КПК України (в редакції чинній на 20 січня 2019 року), експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Підстав, визначених ч.2 ст. 242 КПК України ( у редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення - 20 січня 2019 року), обов`язкових для проведення експертизи у цьому кримінальному провадженні, судом не встановлено й про призначення такої експертизи жодна із сторін по справі не клопотала.

Відповідно, частина 1 статті 332 КПК України ( в редакції станом на 20 січня 2019 року), визначає, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Знову ж таки, підстав, визначених ч.2 ст. 332 КПК України, з яких суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, у даному кримінальному провадженні немає.

Отже, у цьому кримінальному провадженні сторона захисту в рівній з обвинуваченням мірі була наділена процесуальними правами, в розумінні можливості реалізації наданих їй комплексу прав та процесуальних можливостей, передбачених ст. 42 КПК України, на звернення до компетентної процесуальної особи (експерта, слідчого, прокурора, слідчого судді, суду із відповідними клопотаннями про призначення судової експертизи задля з`ясування істотних (на її думку) обставин кримінального провадження, однак, таке своє право не реалізувала.

За відсутності такого змісту клопотань, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу, слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії судового провадження таким її правом на подання відповідних клопотань і це її право, гарантоване чинним кримінальний процесуальним Кодексом.

А тому, зважаючи на відсутність клопотань вказаних сторін процесу про допит інших осіб, аніж тих, що були допитані у судовому засіданні, а також зважаючи на відсутність клопотань будь-кого з учасників процесу про дослідження інших доказів, - документів, речових та інших доказів, аніж тих, що були досліджені судом за клопотаннями сторін кримінального провадження, зважаючи на відсутність клопотань про доповнення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами після закінчення дослідження всіх заявлених сторонами процесу доказів, виходячи із принципу диспозитивності судового процесу, суд вважає, що судом повно та всебічно здійснено судовий розгляд цього кримінального провадження за усіма без винятку заявленими сторонами процесу та наданим ними суду доказами.

Із вказаних вище підстав суд вважає необґрунтованою фактичну позицію захисту щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, з підстав недостатності доказів сторони обвинувачення та не з`ясування істотних обставин справи.

Так, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, звинувачення повинне довести перед судом за допомогою належних допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені у суді, а саме – винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину (Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 701/613/16-к (провадження N 51-6003 км 18).

Суд вважає, що доводи сторони обвинувачення аргументовані належними й допустимими доказами в їх достатньому та логічному взаємозв`язку й вони поза розумним сумнівом доводять, що за обставин вказаних в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи як водій транспортного засобу, не урахував дорожні умови та обстановку, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно керувати рух автомобіля та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. У ході такого руху, на вказаній в обвинувальному акті ділянці дороги, перед зміною напрямку руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, обвинувачений ОСОБА_5 , як водій, змінив напрямок руху автомобіля ліворуч на зустрічну смугу руху та застосувавши неправильні прийоми керування, допустив його занос, виїхавши в подальшому на ліве узбіччя, не призначене для руху транспортних засобів й втратив контроль над управлінням автомобіля, де відбулося його перекидання. У результаті вказаної ДТП потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Сукупність обставин цієї справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом цього судового розгляду, крім того, що передбачений ч.2 ст. 286 КК України інкримінований обвинуваченому ОСОБА_5 злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_5 підлягає покаранню.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та терміну покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності і злочин скоїв вперше; позитивну характеристику обвинуваченого за місцем роботи та відсутність компрометуючих його відомостей за місце проживання, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей. Суд не приймає до уваги відомості про діагностоване у 2001 році в обвинуваченого захворювання – виразка ОСОБА_37 дванадцятипалої кишки, оскільки з часу вказаного діагнозу минуло майже 20 років й суду не надано більш актуальної на час розгляду справи в суді інформації, щодо теперішнього стану здоров`я обвинуваченого. Судом також враховуються й часткове відшкодування потерпілим заподіяної злочином шкоди. Поряд з цим, суд приймає до уваги позицію потерпілих, які без винятку вимагають для обвинуваченого суворого покарання у виді позбавлення волі, максимальним терміном.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З приводу вказаного в обвинувальному акті щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , як пом`якшувальної його відповідальність обставини й неодноразове наголошення на цьому під час судового розгляду сторони захисту, а також й самого обвинуваченого про його щире каяття у тому, що сталося, суд зазначає таке.

Розкаяння, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19)).

Судом встановлено, що обвинувачений частково, в березні та серпні 2019 року сплатив матері потерпілого ОСОБА_2 16 582,92 грн., а у вересні, листопаді та грудні 2019 року - загалом сплатив потерпілому ОСОБА_1 22 000,00 грн. У свою чергу, потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по суті не заперечивши їх позовних вимог, а лише пославшись на необґрунтованість їх розміру по відшкодуванню моральної шкоди й фактично частково їх визнавши, обвинувачений не відшкодував такої шкоди навіть частково, не здійснивши на користь цих потерпілих жодного платежу. Також, суд враховує й ту обставину, що на сплату визнаних ним частково сум відшкодувань майнової та матеріальної шкоди, заявлених усіма потерплими у їх цивільних позовах, без вказання причин й жодних обґрунтувань їх поважності, обвинувачений впродовж останніх півтора-двох років, не здійснив жодного платежу на користь жодного з потерпілих.

Також, суд враховує й ставлення обвинуваченого ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення. Позицію обвинуваченого, де він фактично заперечує свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, не засуджує таку свою протиправну поведінку й твердить про свою невинуватість, одночасно вказуючи, що щиро шкодує про те, що сталося і якщо все таки суд прийде до висновку, що його вина доведена, то він просить для себе покарання, яке не буде суворим й не буде пов`язане із позбавленням волі, суд розцінює як спрямовану на уникнення реального відбуття покарання за вчинений злочин і не приймає таку позицію обвинуваченого, як щире каяття.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому обвинуваченому слід обрати вид і термін покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, ближче до його нижньої межі, яке суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Й таке покарання обвинувачений повинен відбувати реально, в місцях позбавлення волі.

Оскільки у судовому засіданні не встановлено передбачених ч.ч.1,2 ст. 69 КК України кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи особу винного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту й не призначення обвинуваченому додаткового виду покарання за вчинене кримінальне правопорушення, у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами і таке додаткове покарання підлягає призначенню обвинуваченому.

Термін відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з часу реального виконання цього вироку суду.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 .

У порядку ст. 128 КПК України по даному кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_5 заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 коп.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказані позовні вимоги підтримав у повному обсязі й просить їх задовольнити з підстав, які вказані у позові, дав пояснення з цього приводу.

Відповідач (обвинувачений) ОСОБА_5 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, а саме в розмірі 80 000,00 грн., не заперечуючи при цьому підстав, яким позов є обґрунтованим. В обґрунтування такої позиції відповідач послався на своє матеріальне становище та фінансові можливості, які є скрутними, - у власності нерухомого майна немає, єдиний дохід - заробітна плата близько 5000,00 грн. щомісячно, на утриманні має двоє малолітніх дітей. Захисник обвинуваченого адвокат Цимбалюк О.Є. загалом також не заперечив обов`язок обвинуваченого ОСОБА_5 , як власника джерела підвищеної небезпеки, сплатити потерпілому ОСОБА_1 за завдану моральну шкоду. Поряд з цим, при визначенні розміру відшкодування такої шкоди потерпілому ОСОБА_1 , просить суд врахувати розмір вже сплачених страховою компанією потерпілому коштів на компенсацію таких витрат. Також просить суд зменшити розмір таких витрат, які суд визначить до сплати потерпілому ОСОБА_1 безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_5 , у розумних та допустимих межах.

Суд, розглянувши позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, заслухавши доводи позивача в обґрунтування позову та заперечення сторони відповідача, взявши до уваги досліджені у судовому засіданні докази щодо події кримінального правопорушення та доведення винуватості обвинуваченого у його вчиненні, а також щодо обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, прийшов до такого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_5 - порушення ним, як водієм правил безпеки дорожнього руху, потерпілому ОСОБА_1 спричинено тяжке тілесне ушкодження, кримінальна відповідальність за такі дії передбачена ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зокрема вказав, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. А також зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Окрім того, Верховний Суд звернув увагу, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на даний час має повних 20 років (на час отримання тяжких тілесних ушкоджень внаслідок кримінального правопорушення потерпілий мав повних 18 років), тобто є молодою особою працездатного віку. До цього потерпілий вів повноцінне, активне життя, мав відмінне фізичне здоров`я, професійно займався спортом, мав власні спортивні досягнення, навчався у спортивному ліцеї і планував реалізуватися, як професійний спортсмен або професійний військовий. Однак, після отримання внаслідок ДТП, скоєного з вини обвинуваченого ОСОБА_5 , тяжких тілесних ушкоджень, він 26 днів перебував у комі, під час якої втратив близько 30 кг ваги свого тіла, йому було проведені ряд оперативних втручань, що свідчить про перенесення ним значного фізичного болю, й далі триває довготривале й дороговартісне лікування та відновлення. Після такого злочину він став інвалідом І групи, може пересуватися лише на інвалідному візку, потребує постійного стороннього догляду, який здійснює його мати – потерпіла ОСОБА_3 та інші родичі, а також займатися тривалою й важкою реабілітацією. Всі його плани на майбутнє є нездійсненними, він позбавлений можливості спілкування ровесниками, зайняття спортом та повноцінного життя, як молодий хлопець. Таке фізичне обмеження, фізичний біль внаслідок медичних втручань, необхідність лікування у медичних закладах, психічні переживання за своє життя, у своїй сукупності зумовили втрату позивачем душевного спокою, нормальних життєвих зв`язків й потребують від нього значних та додаткових зусиль для організації його життя. У своє чергу зниження працездатності і вимушене обмеження кола спілкування, поглиблюють негативні переживання потерпілого, внаслідок порушення його соціальної та особистої адаптації до нових умов житті з інвалідністю.

Відповідно, зміна способу життя позивача є суттєвою та має прямий негативний вплив на його психоемоційний стан та самооцінку.

На думку суду, доводи позивача щодо виникнення у нього реальних, а не уявних, моральних страждань та душевних хвилювань є переконливими.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого злочину та непоправність його наслідків, глибину душевних страждань потерпілого через фізичний біль та страждання у вигляді муки через безпорадний стан, зниження рівня самооцінки, триваючу невизначеність щодо подальшого способу життя (неможливості самостійного побутового обслуговування, потребі в утриманні та постійному догляді), важке розчарування з приводу нездійсненності планів на майбутнє. Однак, у цьому випадку суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, зобов`язаний врахувати й майновий стан обвинуваченого, розмір його доходу, факт перебування на його утриманні двох малолітніх дітей.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 , як компенсація за заподіяну йому моральну шкоду, слід визначити в розмірі 360 000, 00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень) 00 коп.

Як встановлено у судовому засіданні згідно інформації Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», вказана страхова компанія, діючи як страхувальник на відшкодування витрат потерпілого ОСОБА_1 на моральну шкоду, виплатила йому 7 511,40 грн. (т.2 а.с. 177).

Отже, з врахуванням визначеного до відшкодування потерпілому ОСОБА_1 розміру моральної шкоди 360 000,00 грн., за вирахуванням виплати потерпілому страховою компанією такого ж характеру в розмірі 7 511, 40 грн., остаточно до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у цьому кримінальному провадженні підлягає 352 488 ( триста п`ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 коп.

-Окрім цього, у своєму позові потерпілий ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його (позивача) користь 95 870 ( дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сімдесят ) гривень 76 коп. матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування; а також, потерпілий ОСОБА_1 просить суд стягнути на його (позивача) користь з відповідача ОСОБА_5 щомісячно компенсацію на:

- побутове обслуговування його, як інваліда 1 групи у розмірі 4 723,00 грн. на весь час інвалідності;

- постійний сторонній догляд його, як інваліда 1 групи у розмірі 2361,50 грн. на весь час інвалідності;

- спеціальний медичний догляд за ним, як інвалідом 1 групи у розмірі 1180,75 грн.

У вирішенні цієї частини позову, суд зазначає таке.

Положення частини 5 статті 128 КПК передбачають, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Ващук Я.С. позовні вимоги в цій частині підтримали у повному обсязі й просять їх задовольнити з підстав, які вказані у позові.

У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 , як відповідач, заявлені потерпілим ОСОБА_1 вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнає, за умови, якщо вони підтверджені оригіналами фіскальних чеків на придбання ліків на лікування на суму 95 870, 00 грн., а не ксерокопіями таких чеків, які долучені до позовної заяви, окремі з яких є нечитабельними; заявлені потерпілим ОСОБА_1 вимоги про щомісячну сплату в якості відшкодування шкоди компенсації на побутове обслуговування потерпілого як інваліда 1 групи в розмірі 4723,00 грн., 2 361,50 грн. щомісячної компенсації на постійний сторонній догляд та 1180,75 грн. щомісячної компенсації на спеціальний медичний догляд, він визнає, якщо така сума витрат на необхідний догляд за потерпілим визначена з врахуванням характеру догляду за потерпілим ОСОБА_1 , встановленим МСЕК.

У судовому засіданні, висловлюючи свою позицію з приводу згаданих заявлених потерпілим позовних вимог, захисник обвинуваченого загалом не заперечив обов`язок обвинуваченого ОСОБА_5 , як власника джерела підвищеної небезпеки, сплатити потерпілому ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду, як за шкоду його здоров`ю. Однак, при визначенні розміру такого відшкодування потерпілому ОСОБА_1 , захисник просить суд врахувати розмір вже сплачених страховою компанією потерпілому коштів на компенсацію таких витрат по майновій та моральній шкоді, докази про що надані суду і є в матеріалах справи. Також просить суд зменшити розмір таких витрат, які суд визначить до сплати потерпілому безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_5 , у розумних та допустимих межах.

Суд, розглянувши у цій частині заявлені позовні вимоги, заслухавши з цього приводу доводи сторін та їх представників, взявши до уваги дослідженні судом у цій частині докази, прийшов до такого.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зазначена норма передбачає загальні правила відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Разом з тим, для процесу відшкодування шкоди немає значення, чи була вона завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Правила відшкодування є однаковими для всіх випадків завдання шкоди здоров`ю.

Особливості прийняття судами рішень про відшкодування потерпілому додаткових витрат, визначені п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".( далі - ППВСУ №-6), зокрема: якщо в потерпілого у зв`язку з ушкодженням здоров`я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону N 1105-XIV ( 1105-14 ). Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється, (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст. 455 ЦК (1540-06 )( редакція Цивільного Кодексу України станом на 1992 рік)

Згідно пункту 19 п.п.б ППВСУ №-6( в редакції станом на 25 травня 1998 року), розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров`я у зв`язку з виконанням трудових обов`язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо). Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона здійснюється.

Як вбачається із дослідженої у судовому засіданні індивідуальної програми реабілітації інваліда №-457 від 21 травня 2019 року, потерпілий (позивач) ОСОБА_38 має ОСОБА_39 » групу інвалідності за наслідками важкої ЗЧМТ (20 січня 2019) року й потребує постійного стороннього догляду ( т.1 а.с.-68)

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 475574 від 21 травня 2019 року, ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності, також зазначено, що ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду ( т.1 а.с. 69).

Суд констатує, що про потребу ОСОБА_1 у спеціальному медичному догляді, як за інвалідом І групи, у вказаних медичних документах не зазначено, висновку судово-медичної експертизи з цього приводу суду не надано; з відповідним клопотанням про призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення потреби ОСОБА_1 у такому спеціальному медичному догляді, сторона потерпілого до суду не зверталася.

Отже, в частині стягнення компенсації на спеціальний медичний догляд потерпілого ОСОБА_1 як інваліда І групи слід відмовити, з підстав недоведеності заявлених вимог.

В решті позовні вимоги про стягнення компенсації за постійний сторонній догляд та побутове обслуговування потерпілого ОСОБА_1 , як інваліда І групи, щомісячними платежами та на весь час інвалідності, суд визнає як обґрунтовані.

Поряд з цим, із заявленими вимогами в частині визначення розміру таких виплат у твердій грошовій сумі, суд не погоджується з таких підстав.

Як вказано вище, витрати на додаткову допомогу інваліду І групи, чинним законодавством визначено у відсотках до фактично змінної величини - мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати й визначення судом твердої сум таких виплат порушить вказаний принцип, оскільки при зміні у державі величин мінімальної заробітної плати, позивач буде позбавлений можливості отримати такі виплати з врахуванням зміненого розміру такої розрахункової величини. А тому суд вважає за доцільне встановити розмір таких виплат у визначеному законом відсотковому значенні до такої розрахункової величини. А саме - на постійний сторонній догляд – в розмірі 1\2 мінімальної заробітної плати встановленої законом на день виплати; на побутове обслуговування – в розмірі 1\4 мінімальної заробітної плати встановленої законом на день виплати.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 стягнути на його (позивача) користь 95 870 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 76 коп. матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування, суд зазначає, що у цій частині позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд зазначає, що згідно згаданої, дослідженої у судовому засіданні інформації ПрАТ «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (т.2 а.с. 177), цивільна–правова відповідальність водія Транспортного засобу Опель Омега, реєстраційний номер НОМЕР_2 (у даному випадку обвинуваченого ОСОБА_5 ) забезпечена в ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №-АМ\6456428 (далі – Договір страхування). Як страхувальник, 03 вересня 2019 року товариство здійснило виплату страхового відшкодування за шкоду пов`язані зі стійкою втратою працездатності в розмірі 157 739,00 грн. (з них 7 511,40 грн. моральної шкоди) на користь ОСОБА_1 . А у подальшому, після отримання відповідних фінансових документів, пов`язаних з лікуванням ОСОБА_1 на загальну суму 130 570,56 грн., 18 жовтня 2019 року товариство (страхова компанія) здійснило доплату страхового відшкодування до ліміту відповідальності Страховика за шкоду, завдану життю та здоров`ю, в розмір 42 261,00 грн. (157 739,00 грн. + 42 261,00 грн. = 200 000,00 грн.).

Учасники процесу, зокрема сторона захисту визнала й не заперечила правдивість вказаної інформації Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», як щодо страхування цивільно-правової відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 , як водія транспортного засобу, за участі якого сталася ДТП. Також не заперечено й розміру визначених витрат потерпілого ОСОБА_1 на лікування внаслідок ДТП (130 570,56 грн.), і розміру ліміту відповідальності страховика ( 200 000,00 грн.), й розмір проведених страховиком на відшкодування таких витрат виплат потерпілому ОСОБА_1 (157 739,00 грн. – за втрату працездатності, з них - 7 511,40 грн. - за моральну шкоду та 42 261,00 грн. – за витрати на лікування).

Отже, судом встановлено недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) здійсненого у цьому кримінальному провадженні страховиком для повного відшкодування потерпілому ОСОБА_1 завданої обвинуваченим ОСОБА_5 (як особою, що застрахувала свою цивільну правову відповідальність) матеріальної шкоди у виді понесених стороною позивача витрат на лікування внаслідок злочину, а тому, відповідач зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром такого виду шкоди і вчиненою страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Розмір також виплати визначено судом таким чином: 130 570,56 грн. (розмір визначених страховиком витрат потерпілого ОСОБА_1 на лікування внаслідок ДТП ) - 42 261,00 грн. (доплата страхового відшкодування до ліміту відповідальності Страховика за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого) = 88 309,56 грн.

Окрім цього, згідно виписок руху коштів на банківських рахунках на лікування ОСОБА_1 , через мобільний банкінг перераховано 22 000, 00 грн. (платіж 7 000,00 грн. (22 листопада 2019 року), 10 000,00 грн. ( 09 вересня 2019 року)та 5 000,00 грн. ( 18 грудня 2019 року) ( т.2 а.с. 64,65, т.2 а.с. 124).

Учасниками процесу не оспорено належності й допустимості вказаних доказів, сторона потерпілого ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала факт отримання в рахунок відшкодування шкоди, яку вони зазнали внаслідок ДТП у цьому кримінальному провадженні, грошових сум, вказаних у згаданих фінансових документах й суд прийняв до уваги вказані документи, як належні й допустимі докази в підтвердження факту відшкодування обвинуваченим ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_1 витрат на його лікування внаслідок вчинення обвинуваченим злочину і розмір такого відшкодування потерпілому ОСОБА_1 загалом склав 22 000,00 грн. Розмір такого відшкодування підлягає врахуванню при вирішенні заявлених потерпілим вимог про відшкодування йому за рахунок обвинуваченого матеріальної шкоди, яку він поніс як витрати на лікування внаслідок злочину.

Отже, при визначенні остаточної суми, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним видом матеріальної шкоди, суд також вираховує із 88 309,56 грн. вищевказану суму в розмірі 22 000, 00 грн., які обвинувачений вже сплатив потерпілому на відшкодування його витрат на лікування: 88 309,56 грн. – 22 000 грн. = 66 309, 56 грн.

Із вказаних вище підстав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_5 матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами потерпілого на лікування від злочину і визначає розмір такого стягнення як 66 309, 56 грн.

Позов потерпілого ОСОБА_23 про відшкодування моральної шкоди.

У порядку ст. 128 КПК України по даному кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_15 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_5 заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 274 887,00 гривень, у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_5 відповідно є позивачем та відповідачем у цьому кримінальному процесі.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_40 та його представник адвокат Мартищук Л.П. позовні вимоги підтримали в повному обсязі й просять їх задовольнити. Зокрема вказали, що розмір моральної шкоди, яку сторона позивача визначила до стягнення з відповідача становить 350 000,00 грн., однак страховиком вже вчинена у цій частині страхова виплата в розмірі 75 114,00 грн., а тому позивач остаточно визначає до стягнення з відповідача на його користь саме 274 886,00 грн. В решті, в обґрунтування позову загалом послалися на підстави, зазначені у позовній заяві та докази, якими вони підтверджуються. Окрім цього просять врахувати, що на час подання цивільного позову до суду (19 грудня 2019 року) і на сьогоднішній день, завдану злочинними діями відповідача згадану моральну шкоду, він позивачу в повному обсязі не відшкодував, більше того, своєї вини у вчиненні згаданого кримінального правопорушення він не визнає. Останній платіж на відшкодування такої шкоди обвинувачений вчинив на користь потерпілого ще у березні та серпні 2019 року і з того часу, вже майже два роки, нічого позивачу не сплачує.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що позовні вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування йому моральної шкоди визнає в розмірі 70 000,00 грн. Висловлюючи свою позицію з приводу заявленого потерпілим цивільного позову, захисник обвинуваченого загалом не заперечив обов`язок обвинуваченого ОСОБА_5 , як власника джерела підвищеної небезпеки, сплатити потерпілому ОСОБА_2 моральну шкоду. Також, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 , захисник просить суд врахувати розмір вже сплачених страховою компанією потерпілому коштів на компенсацію таких витрат по моральній шкоді, докази про що надані суду і є в матеріалах справи. Також просить суд зменшити розмір таких витрат, які суд визначить до сплати потерпілим безпосередньо обвинуваченим ОСОБА_5 , у розумних та допустимих межах.

Суд, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_2 , заслухавши доводи позивача та його представника в обґрунтування позову та заперечення сторони відповідача, взявши до уваги досліджені у судовому засіданні докази щодо події кримінального правопорушення та доведення винуватості обвинуваченого у його вчиненні, а також щодо обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до такого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_5 - порушення ним, як водієм правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 спричинене тяжке тілесне ушкодження, потерпілий ОСОБА_2 зазнав значної моральної шкоди. Розмір відшкодування такої шкоди, виходячи із характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого, характеру його немайнових втрат та з врахуванням здійснених у цій частині страхових виплат, позивач оцінює у 274 886,00 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого вчинила суспільно небезпечне діяння .

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що внаслідок вчиненого обвинуваченим (відповідачем) ОСОБА_5 кримінального правопорушення, позивач ОСОБА_2 , як потерпілий, зазнав тяжких тілесних ушкоджень у виді травми голови та інших ділянок тіла, що призвело до стійкої втрати потерпілим працездатності й отримання внаслідок цього пожиттєво другої групи інвалідності. Така фізична травма, отримала потерпілим внаслідок ДТП, спричинила для його незворотні наслідки у втраті здоров’’я та працездатності. Так, потерпілий не здатен повноцінно реалізувати себе у соціальному житті, не може працевлаштуватись, оскільки із його захворюванням це практично не можливо. До отримання травми він планував одруження, однак після отримання ним каліцтва, дівчина його покинула. Біль і страждання перенесені під час лікування тривають й досі, його турбують сильні головні болі і є плановою чергова складна й дороговартісна операція. Сильні душевні страждання зазнає потерпілий споглядаючи за своїми рідними – мамою та бабусею, які втратили своїх чоловіків і саме він мав намір допомагати й підтримувати їх, як чоловік, але вийшло навпаки, і це він потребує їх опіки до кінця свого життя й усвідомлення такого факту для нього настільки нестерпне, що він намагався покінчити із життям, але мати це відвернула. На час отримання травми йому був 21 рік, на даний час йому лише 23 роки і все раніше заплановане майбутнє для нього зараз нездійсненне.

Поряд з цим, суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, зобов`язаний врахувати й майновий стан обвинуваченого, розмір його доходу, факт перебування на утриманні двох малолітніх дітей. За таких обставин суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги потерпілого виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольнивши їх частково та стягнувши з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_41 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн. ( двісті п`ятдесят тисяч гривень), визначивши цю суму з врахуванням 16 582,92 грн. раніше отриманих від обвинуваченого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди, яку він зазнав внаслідок ДТП у цьому кримінальному провадженні, вказану у досліджених у судовому засіданні фінансових документах.

Позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

В порядку ст. 128 КПК України по даному кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_5 заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 100 000,00 гривень, у зв`язку з чим потерпіла ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 відповідно є позивачем та відповідачем у цьому кримінальному процесі.

У судовому засіданні цивільний позивач (потерпіла) ОСОБА_3 та її представник адвокат Ващук Я.С. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Як зазначає позивачка, протиправними діями відповідача ОСОБА_5 , як обвинуваченого їй було заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у тому, що за наслідками вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, її син ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Після такої травми син 26 днів перебував у комі, між життям та смертю, оскільки фактично щоночі лікарі вживали щодо порятунку життя сина реанімаційні заходи. За цей час син переніс ряд складних операцій, втративши при цьому 30 кг ваги. На даний час, загроза життю сина перестала існувати. Однак протягом усього цього періоду, позивачка як мати зазнавала величезного психологічного та емоційного стресу. Також, задля можливості перебувати біля сина в реанімаційному відділі ВМКЦ ЗР, їй довелося змінити усі свої плани, зокрема й щодо часу щорічної відпустки, а у подальшому з перебування у відпустці за власний рахунок. Все це на тривалий час змінило її звичайний ритм життя. В минулому син був повноцінним фізично й здоровим юнаком, життєрадісним, цілеспрямованим, із багатьма особистими спортивними досягненнями, але на даний час стан його здоров`я зазнав невиправних та важких змін. Так, син отримав І групу інвалідності підгрупи «А», знаходиться у вкрай важкому фізичному стані, який позбавляє його можливості самообслуговуватися, а також активно й повноцінно розвиватися. Всі види догляду в побуті за сином здійснює вона, як мати. А тому й на сьогоднішній день вона постійно відчуває моральні страждання, спостерігаючи як її дитина переносить фізичний і психологічний біль та постійно відчуває почуття безнадії й безвиході стосовно стану здоров`я її сина. А тому, вважає, що злочинним діями відповідача їй завдано величезних немайнових, психологічних втрат, спричинених моральними стражданнями, які полягають у негативних переживаннях та спогадах, тривозі, спричиненій емоційними та тілесними реакціями пережитого разом із своїм сином при перебуванні у лікувальних закладах; у важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксованості уваги на проблемі одужання та реабілітації її сина, тимчасової відірваності від активного соціального життя; зниженні та нестійкості настрою; порушеннях сну та неприємних сновидіннях, емоційній напрузі, нервозності, дратівливості; реакції замикання та побоюванні щодо майбутнього стану здоров`я її сина. Вважає, що для відновлення її нормального психологічного душевного стану та компенсації вказаних емоційних та психологічних страждань, грошовий вимір розміру моральної шкоди, які вона зазнала, вона оцінює у 100 000,00 грн., які й просить стягнути з відповідача на її користь. На час подання цивільного позову до суду ( 15 січня 2020 року) і на сьогоднішній день, завдану злочинними діями відповідача згадану моральну шкоду, він не відшкодував позивачці ні повністю, ні частково, більше того, своєї вини у вчиненні згаданого кримінального правопорушення він не визнає.

Відповідач (обвинувачений) ОСОБА_5 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 визнав частково, в розмірі 40 000,00 грн., не заперечуючи при цьому підстав, яким позов є обґрунтованим. В обґрунтування такої позиції відповідач послався на своє матеріальне становище та фінансові можливості, які є скрутними. Так, у власності відповідача нерухомого майна немає, його єдиним доходом є заробітна плата в розмірі близько 5000,00 грн. щомісячно, на утриманні у нього перебувають двоє малолітніх дітей. Поряд з цим, захисник обвинуваченого щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_3 у судових дебатах зазначив, що вони не є обґрунтованими доказами, оскільки до позовної заяви не долучено жодного письмового доказу.

Суд, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_3 , заслухавши доводи позивачки в обґрунтування позову та заперечення сторони відповідача, взявши до уваги досліджені у судовому засіданні докази щодо події кримінального правопорушення та доведення винуватості обвинуваченого у його вчиненні, а також щодо обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, прийшов до такого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_5 - порушення ним, як водієм правил безпеки дорожнього руху, сину позивачки потерпілому ОСОБА_1 було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.286 КК України, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_3 зазнала значної моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого вчинила суспільно небезпечне діяння .

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вислухавши доводи сторін по цивільному позову, з`ясувавши обставини справи, наслідки кримінального правопорушення та перевіривши їх доказами суд вважає, доведеним, що потерпіла ОСОБА_3 , зазнала вкрай важкої моральної шкоди як мати, дитина якої зазнала тяжких тілесних ушкоджень й тривалий час боролася за своє життя і на даний час має інвалідність першої групи та позбавлена можливості самостійно себе обслуговувати, повноцінно реалізовувати себе як особистість. Однак, у цьому випадку, крім врахування глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, суд зобов`язаний врахувати й майновий стан обвинуваченого, розмір його доходу, утримання двох малолітніх дітей. За таких обставин суд вважає що правильним задовольнити позовні вимоги потерпілої виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольнивши їх частково та стягнувши з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 , компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. ( вісімдесят тисяч гривень).

Позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

У порядку ст. 128 КПК України по даному кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_5 заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень, у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 відповідно є позивачем та відповідачем у цьому кримінальному процесі.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат Ващук Я.С. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Як зазначає позивач, протиправними діями відповідача ОСОБА_5 , як обвинуваченого йому було заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у тому, що за наслідками вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, його пасинок потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Після отриманої травми пасинок 26 днів перебував у комі, під час якої стан пасинка різко погіршувався, а тому лікарі постійно вдавалися до реанімаційних заходів, рятуючи йому життя. Дружина позивача та мати ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 постійно перебувала біля свого сина, зазнавала великих психоемоційних страждань, й разом з нею, те ж саме відчував й позивач. Всі обставини травми пасинка, його вкрай нестабільний тривалий стан із загрозою смерті, споглядання страждань матері, супроводжувалися для позивача сильними душевними, емоційними і психологічними хвилюваннями й стражданнями, а саме: насторогою, тривогою, емоційними та тілесними реакціями, нервозністю, дратівливістю, переживаннями, розгубленістю, побоюваннями майбутнього стану здоров`я та життя його пасинка. В результаті цих подій його фізичний, психологічний та моральний стан здоров`я значно погіршився, а йому, як інваліду війни ІІІ групи протипоказані психологічні та неврологічні навантаження. На даний час, його пасинок знаходиться у вкрай важкому фізичному та психологічному стан, позбавлений можливості самообслуговування, та повноцінного розвитку й самореалізації. В минулому ОСОБА_1 активно займався спортом, мав особисті спортивні досягнення, планував кар`єру військового або професійного спортсмена. А на сьогоднішній день, щодня позивач змушений спостерігати як його пасинок долає фізичну біль, виконуючи вправи для відновлення м`язів та інших функцій організму, вживає медичні препарати, які ослаблюють його імунну систему. Все це призводить до щоденних моральних, психологічних та душевних страждань позивача, внаслідок чого він втратив здоровий сон, оскільки постійно перебуває у напрузі, тривозі та стресі, з огляду на що змушений вживати заспокійливі засоби та ліки. Такі обставин загалом негативно вплинули його працездатність, що у підсумку змінило його звичайний спосіб життя. Вважає, що для можливої компенсації згаданих емоційних та психологічних страждань, а також витрат, яких він зазнав у зв`язку із відновленням свого психологічного стану здоров`я, для відпочинку від згаданих морально-травмуючих для нього подій, достатнім буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.

На час подання цивільного позову до суду (14 лютого 2020 року) і на сьогоднішній день, завдану злочинними діями відповідача згадану моральну шкоду, він не відшкодував позивачу ні повністю, ні частково, більше того, своєї вини у вчиненні згаданого кримінального правопорушення він не визнає.

Відповідач (обвинувачений) ОСОБА_5 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 визнав частково, в розмірі 20 000,00 грн., не заперечуючи при цьому підстав, яким позов є обґрунтованим. В обґрунтування такої позиції відповідач послався на своє матеріальне становище та фінансові можливості, які є скрутними. Так, у власності відповідача нерухомого майна немає, його єдиним доходом є заробітна плата в розмірі близько 5000,00 грн. щомісячно, на утриманні у нього перебувають двоє малолітніх дітей. Поряд з цим, захисник обвинуваченого щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_4 у судових дебатах зазначив, що вони не є обґрунтованими, оскільки до позовної заяви не долучено жодного письмового доказу.

Суд, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_4 , заслухавши доводи позивача в обґрунтування позову та заперечення сторони відповідача, взявши до уваги досліджені у судовому засіданні докази щодо події кримінального правопорушення та доведення винуватості обвинуваченого у його вчиненні, а також щодо обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до такого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_5 - порушення ним, як водієм правил безпеки дорожнього руху, пасинку позивача потерпілому ОСОБА_1 було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, відповідальність за яким передбачена ч.2 ст.286 КК України, внаслідок чого позивач ОСОБА_4 зазнав значної моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого вчинила суспільно небезпечне діяння .

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вислухавши доводи сторін по цивільному позову, з`ясувавши обставини справи, наслідки кримінального правопорушення та перевіривши їх доказами суд вважає, що потерпілий ОСОБА_4 , як вітчим, пасинок якого зазнав тяжких тілесних ушкоджень, тривалий час перебував у критичному для життя стані, внаслідок отриманих травм є інвалідом першої групи, позбавлений можливості самостійно себе обслуговувати, повноцінно реалізовувати себе як особистість, зазнав моральної шкоди. Однак у цьому випадку суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, зобов`язаний врахувати й майновий стан обвинуваченого, розмір його доходу, факт перебування на утриманні двох малолітніх дітей. За таких обставин суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги потерпілого виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольнивши їх частково та стягнувши з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 , компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. ( тридцять п`ять тисяч гривень).

Питання відшкодування процесуальних витрат та про речові докази, а також про вжиті заходи забезпечення у цьому кримінальному провадженні, - вирішити відповідно до вимог кримінально-процесуального судочинства.

Згідно ухвали слідчого судді від 23 січня 2019 року накладено арешт на автомобіль марки «Опель Омега» р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , рік виробництва ТЗ 1994, номер кузова НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 та зберігається на території Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області. Як вбачається із мотивувальної частини ухвали, такий захід забезпечення кримінального провадження судом вжито з метою збереження на вказаному транспортному засобі слідів кримінального правопорушення, оскільки з його участю трапилося ДТП (т.1 а.с. 253).

У відповідності до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, …залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Зважаючи на те, що цивільні позови потерпілих у цьому кримінальному провадженні вирішені й позовні вимоги задоволені частково, задля забезпечення виконання у цій частині судового рішення, арешт належного обвинуваченому транспортного засобу скасуванню не підлягає і його дія підлягає продовженню.

Окрім цього, ухвалою слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2019 року, до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання (т.2 а.с. 218-219). Клопотань про скасування чи зміну вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не надійшло й суд вважає за необхідне залишити його без змін й продовжити його дію стосовно обвинуваченого до набрання вироком законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за яким призначити йому основне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_1 352 488 (триста п`ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 коп. на відшкодування моральної шкоди. заподіяної йому обвинуваченим ОСОБА_5 вчиненням кримінального правопорушення.

Задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди

Стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_1 66 309 ( шістдесят шість тисяч триста дев`ять) гривень 56 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами потерпілого на лікування від злочину.

Задовольнити позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_5 компенсації по додаткових витратах, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягувати з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_1 компенсацію додаткових витрат на постійний сторонній догляд потерпілого ОСОБА_1 , як інваліда І (першої) групи, в розмірі 1\2 частини мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день виплати, щомісячно і на весь час вказаної інвалідності позивача.

Стягувати з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_5 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_1 компенсацію додаткових витрат на побутове обслуговування потерпілого ОСОБА_1 , як інваліда І групи, в розмірі 1\4 частини мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день виплати, щомісячно і на весь час вказаної інвалідності позивача.

Відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_5 компенсації на спеціальний медичний догляд потерпілого ОСОБА_1 , як інваліда І групи, в розмірі 1 180,00 грн. щомісячно і на весь час вказаної інвалідності позивача, з підстав необґрунтованості заявлених вимог

Задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_23 про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути на користь позивача ( потерпілого ) ОСОБА_23 з обвинуваченого ОСОБА_5 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому обвинуваченим ОСОБА_5 вчиненням кримінального правопорушення.

Задовольнити частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути на користь позивачки (потерпілої) ОСОБА_3 з обвинуваченого ОСОБА_5 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй обвинуваченим ОСОБА_5 вчиненням кримінального правопорушення.

Задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути на користь позивача ( потерпілого) ОСОБА_4 з обвинуваченого ОСОБА_5 30 000 (тридцять тисяч ) гривень 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому обвинуваченим ОСОБА_5 вчиненням кримінального правопорушення.

Продовжити арешт автомобіля «Опель Омега» р.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , рік виробництва ТЗ 1994, номер кузова НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , який зберігається на території Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області для забезпечення виконання судового рішення в частині вирішених цивільних позовів.

До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_5 у виді особистого зобов`язання залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_5 в користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення:

-судової автотехнічної експертизи від 29 березня 2019 року, висновок експерта №-4.6-73\19 в розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 коп;

-судової експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» від 15 березня 2019 року, висновок експерта №-4.6-74\19, в розмірі 2 288 ( дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 00 коп.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_5 рахувати з дати його фактичного затримання на виконання цього вироку.

Вирок суду може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду, яка після його проголошення негайно буде вручена обвинуваченому та прокурору.

Обвинуваченому також роз`яснюється його право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П. Німко