Рішення № 97750417, 17.06.2021, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/874/21

Номер провадження № 2/220/354/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.,

при секретарі - Черняєвій С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка, Великоновосілківського району Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме мано,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно.

Вимоги позивача мотивовані тим, що 10 грудня 2010 року, у СТОВ «Роздольне» Великоновосілківського району Донецької області ним придбаний виробничій будинок з господарськими будівлями та спорудами зерносховища № 1. В подальшому зерносховищу № 1 було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Договір купівлі – продажу зазначеної будівлі був укладений між ОСОБА_1 та головою ліквідаційної комісії СТОВ «Роздольне» 10 грудня 2010 року в простій письмовій формі.

17 грудня 2010 року, на виконання умов договору в частині сплати за будівлю, позивачем було внесено на рахунок СТОВ «Роздольне» 28000,00 (двадцять вісім тисяч) грн., 00 коп., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 2 від 17.12.2010 року. Гроші були прийняті головним бухгалтером та касиром СТОВ «Роздольне» ОСОБА_2 .

Підписуючи договір купівлі – продажу між позивачем та головою ліквідаційної комісії СТОВ «Роздольне» було досягнуто угоди щодо нотаріального посвідчення договору, для чого останні повинні були прибути до Великоновосілківської державної нотаріальної контори в обумовлений час. Проте ані на призначену дату явки до нотаріуса, ані в наступні дати, про які було домовлено між сторонами договору, представник СТОВ «Роздольне» не з`явився, про причини неявки не поясняв та після того до теперішнього часу позивачеві не відомо про місце перебування підписанта.

З часу сплати позивачем за будівлю зерносховища, він без перешкод користується ним, проводить ремонти та сплачує комунальні послуги, тобто володіє будівлею. Одноосібно до нотаріуса позивач не звертався, тому питання належної реєстрації придбаного ним складу не вирішене до цього часу.

На теперішній час СТОВ «Роздольне» ліквідоване, правовстановлюючих документів на будівлю зерносховища виявити не вбачається можливості, так як на момент придбання у будівлі не існувало навіть адреси. Адресу зерносховищу присвоєно лише у 2014 році, про що свідчить довідка виконкому Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

Крім того Державним реєстратором відмовлено позивачеві у державній реєстрації права власності на зерносховище.

З огляду на викладене та враховуючи, що будівля належить позивачеві як покупцеві, реалізувати своє право власності на майно в належний спосіб має можливість лише у судовому порядку.

В судове засідання позивач не з`явився, до суду надійшла заява, в яких останній позов підтримав, просив його задовольнити, вважаючи вимоги законними та обґрунтованими.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, разом з тим, на адресу суду надійшла заява, в якій Великоновосілківська селищна рада Великоновосілківського району Донецької області із позовними вимогами погодилась повністю та клопотала про можливість судового розгляду без участі представника.

При даних обставинах суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними документами, за результатами підготовчого провадження в порядку ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно досліджених у справі матеріалів встановлено:

Факт придбання 10 грудня 2010 року, у СТОВ «Роздольне» Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_1 виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами зерносховища № 1 підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 17.12.2010 року, за якою позивачем було внесено на рахунок СТОВ «Роздольне» 28000,00 (двадцять вісім тисяч) грн., 00 коп.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зерносклад № 1, за адресою АДРЕСА_1 , є безхазяйною будівлею, речових прав на нього не зареєстровано, про реєстрацію обтяжень та іпотек в реєстрах не зазначено.

Зерносховищу № 1 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка виконкому Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 25 від 16.01.2014 року.

Відповідно до відомостей Технічного паспорта на виробничій будинок з господарськими будівлями та спорудами зерносховища АДРЕСА_2 , виготовленого за замовленням ОСОБА_1 , станом на 14.05.2021 рік, загальна площа будівлі: основна 1744,8 м2, допоміжна 96,6 м2, складається з приміщень: тамбуру а – площею 48,6 м2, зерносховища А – площею 1744,8 м2, тамбуру а1 – площею 48,0 м2,.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак враховуючи, що склад зерносховища № 1 належить позивачеві як покупцеві з 2010 року, зареєструвати право власності на нього він не має можливості з незалежних від нього причин, у позасудовий спосіб вирішити питання належного визнання за позивачем права власності на вказаний придбаний ним будинок, немає можливості, тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 23, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 , РНКООП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно, виробничій будинок з господарськими будівлями та спорудами, зерносховище № 1, загальною площею основною 1744,8 м2, допоміжною 96,6 м2, яке складається з приміщень: тамбуру а – площею 48,6 м2, зерносховища А – площею 1744,8 м2, тамбуру а1 – площею 48,0 м2, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.М. Яненко