Рішення № 97749247, 07.06.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2105/21

Справа №754/15926/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретарів судового засідання Кучера В.О., Микитюв А.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в м.Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Київська державна нотаріальна контора № 15 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності, встановлення належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Київська державна нотаріальна контора № 15 про визначення частки померлого у спільній сумісній власності, встановлення належності правовстановлюючого документу. Позовна заява обґрунтована тим, що 18.08.2003 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали договір обміну, щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка в подальшому належала їм в рівних долях. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилась спадщина. При зверненні до Київської державної нотаріальної контори № 15, було встановлено, що в договорі обміну від 18.08.2003 року невизначені частки за кожним власником, а також є розбіжності в прізвищах власників, а саме у позивача 1 в паспорті зазначено ОСОБА_1 , а в договорі обміну ОСОБА_1 ; в свідоцтві про народження у позивача 2 зазначено - ОСОБА_2 в паспорті ОСОБА_2 в договорі обміну ОСОБА_2 ; у померлого, відносно якого відкрилася спадщина, в свідоцтві про смерть ОСОБА_4 , в договорі обміну ОСОБА_4 . Таким чином, оскільки не встановлені частки та є розбіжності в правовстановлюючих документах, позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали, що внесена до протоколу судового засідання від 11.03.2021 року було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Згідно з ухвалою, що внесена до протоколу судового засідання від 12.05.2021 року було здійснено заміну неналежного відповідача Головного територіального управління юстиції у м. Києві на належного, а саме Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України в м.Києві.

Позивачі та їх представник вимоги у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, просили задовольнити.

Представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в м. Києві у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду.

Представник Київської державної нотаріальної контори № 15 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином. В ході розгляду справи від представника третьої особи надійшла заява про здійснення розгляду справи у відсутності представника третьої особи та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Суд вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів та їх представника, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

18.08.2003 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали договір обміну, щодо квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки КВ-2020 № 32716 від 20.10.2020 повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору обміну, посвідченого КДНК № 1 від 18.08.1993 № 4-4365, та зареєстрованого в Бюро 06.09.1993 за реєстровим № 36495.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 13143 )

Згідно копії свідоцтва про шлюб (викладеного російською мовою) « ОСОБА_4 , 1936 г.р., с. Ефремовка, Богдановский район, Грузинск ССР» уклав шлюб з ОСОБА_1 », 1944 г.р., г. Тюмень», внаслідок укладення шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_1 »

Згідно копії свідоцтва про народження (викладеного російською мовою) « ОСОБА_2 » народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені « ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ».

Як вбачається з копії паспортів, прізвище ім`я та по батькові позивачів вказано, як ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок міжмовного перетворення при видачі договору обміну посвідченого Першою рівненською державною нотаріальною конторою від 18.08.1993 року, була допущена помилка в написанні імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. (п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України)

Відповідно до листа ВСУ 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а саме: договору обміну, що посвідчений Першою рівненською державною нотаріальною конторою від

18.08.1993 року зареєстровано в реєстрі за № 4-4365, та записано в реєстрову книгу за № 36495, та виданий на ім`я: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , необхідно позивачам для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

Згідно пояснень наданих 15 КДНК було повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом по спадковій справі № 1042/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований до смерті за адресою: АДРЕСА_1 , видати неможливо, оскільки, як вбачається з матеріалів спадкової справи, згідно документу, що встановлюють право власності на майно, а саме: Договору, посвідченого Першою київською державною нотаріальною контрою 18 серпня 1993 року за реєстровим № 4-4365 та згідно Інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2020 № 32716 від 20 жовтня 2020 року, не вказано в яких частках було набуте майно.

Вищевказана квартира перебуває у спільній сумісній власності, не існує тих часток, які підлягали спадкуванню, тобто не можливо визначити частку, яка спадкується, в результаті чого неможливо ідентифікувати, яка частина вищевказаної квартири належить померлому гр. ОСОБА_4 , що унеможливлює визначення складу спадкового майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Зі змісту ст. 370 ЦК України слідує, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, видача свідоцтва про право власності на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

З правового аналізу положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 нотаріусами України слідує, що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об`єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішується в суді.

Таким чином, враховуючи те, що будь-якої домовленості між співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , щодо розміру їх часток не було, суд дійшов висновку визначити частки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними і становлять по 1/3 частині на кожного зі співвласників.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, судом встановлено, що в поданій позовній заяві позивачками помилково вказано, в прохальній частині позову встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме договір обміну посвідчений Київською державною нотаріальною конторою №1 від 18.08.1993 року за № 4-4365, та зареєстрованим за реєстровим № 36495, що не відповідає інформації, зазначеній у вищевказаному договорі, а відтак суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме договір обміну посвідчений Першою рівненською державною нотаріальною конторою від 18.08.1993 року зареєстровано в реєстрі за № 4-4365, та записано в реєстрову книгу за № 36495, та виданий на ім`я: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить: ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 319, 321, 355, 370, 372, 1218, 1226, ЦК України, ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-285, 289, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визначити, що частки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними і становлять по 1/3 частині на кожного зі співвласників.

Встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме договір обміну посвідчений Першою рівненською державною нотаріальною конторою від

18.08.1993 року зареєстровано в реєстрі за № 4-4365, та записано в реєстрову книгу за № 36495, та виданий на ім`я: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить: ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.06.2021.

Суддя: