Рішення № 97749207, 16.06.2021, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/425/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судових засідань Голота О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

До Літинського районного суду Вінницької обалсті звернулася ОСОБА_3 з позовом до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки, в якій зазначає, що 19 листопада 2004 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, з господарськими спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

02 грудня 2009 року вона отримала реєстраційне посвідчення від КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", яке посвідчує, що в цілому житловий будинок з господарськими будівлями від АДРЕСА_2 належить її на праві приватної власності.

11 листопада 2019 року позивач зареєструвала право власності на вищезазначений будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримала Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1886244647 від 13.11.2019 року.

Вказаний житловий будинок з господарськими спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 0522455100:00:003:0468, яка була передана для обслуговування житлового будинку та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯА №096105 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за НВ-1517510362019 від 14.11.2019 року.

Вказує, що під час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 фактично здійснював продаж житлового будинку разом із земельними ділянками, що були розташовані під будинком та поряд з будинком (город) за однією адресою АДРЕСА_1 , за які отримав кошти.

Однак, оскільки на момент укладення Договору купівлі-продажу житлового будинку, з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , державні акти на вказані земельні ділянки не були виготовлені, тому і відповідно і договір купівлі-продажу цих земельних ділянок не укладався. За домовленістю з ОСОБА_4 після виготовлення державних актів останній передасть передасть її.

Факт домовленості щодо фактичного придбання житлового будинку і земельних ділянок, підтверджується розпискою від 16.10.2004 року у якій зазначено, що ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав від неї завдаток, що становить половину ціни будинку та городу в сумі 2000 (дві тисячі) доларів США.

В квітні 2005 року ОСОБА_4 після виготовлення державних актів на вищезазначені земельні ділянки, передав її два оригінали державних актів на земельні ділянки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а саме земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер 0522455100:00:003:0468, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0158 га кадастровий номер 0522455100:00:003:0469, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, серії ЯА №096105 та серії ЯА №096106 відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Позов мотивує тим, що за життя ОСОБА_4 вона не встигла укласти договір купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, якими фактично користується з 2004 року.

У період з 2006 року і по теперішній час ніхто з спадкоємців ОСОБА_4 не виявлявся, про право на володіння земельними ділянками не заявляв, що дає її підставі вважати, що спадщина спадкоємцями не приймалась.

За таких підстав, змушена звернутися до суду з вказаним позовом, просить поновити строк звернення до суду з позовною заявою та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га кадастровий номер 0522455100:00:003:0468, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на земельну ділянку площею 0,0158 га кадастровий номер 0522455100:00:003:0469, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Герасимчук С.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові. Суду пояснив, що 19 листопада 2004 року його довірителька ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Під час укладення даного договору на належні покійному земельні дліянки не було правовстановлюючих документів, тому в нотаріальному порядку був лише укладений договір купівлі-продажу житлового будинку. Однак, в нотаріальному порядку укласти ще договір купівлі-продажу земельних ділянок не вдалось за можливе, оскільки ОСОБА_4 помер. Вказує, що його довірителька при купівлі будинку давала завдаток покійному власнику, як за будинок та як за город. З моменту укладення вищезазначеного договору вона проживає в даному будинку та користується прилеглою земельною ділянкою. Тому просить позов задовольнити, оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання неможливо.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечує проти задоволення позову. Суду пояснила, що дійсно у 2004 році ОСОБА_3 купила у її покійного батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 , за що сплатила певні кошти. За земельну ділянку коштів вона не платила, оскільки не було правовстановлюючих на них документів і лише після їх виготовлення мали укласти договір, а вона сплатити кошти в сумі 3000 доларів США. Лише за умови сплати коштів вона передасть земельні ділянки.

Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, надіслали на адресу суду листа відповідно до якого справу просять розглянути без участі представника. Вказують, що проти заявленого позову не заперечують. За частиною 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом досліджено надані на підтвердження позовних вимог докази, з яких встановлено наступне.

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.15) встановлено, що 11 жовтня 1998 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 і після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_9 ".

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.16) встановлено, що 11 серпня 2013 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 і після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_12 ".

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.17) встановлено, що 11 серпня 2013 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 і після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_12 ".

Відповідно до договору купівлі-продажу укладеного 19.11.2004 року (а.с.18) Витягу з Державного реєстру правочинів (а.с.19) та Реєстраційного посвідчення (а.с.20) встановелно, що ОСОБА_10 купила у ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями під номером АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії розписки (а.с.21) дана домовласником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що отримав завдаток, що становить 2000 доларів від покупця ОСОБА_10 .

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.22-25) зазначається технічна характеристика будинку.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.26) за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копій Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА №096105 (а.с.27) та серії ЯА №096106 (а.с.28) ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га кадастровий номер 0522455100:00:003:0468, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0158 га кадастровий номер 0522455100:00:003:0469, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до актового запису про смерть №100 від 09.11.2006 року (а.с.35) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.36,37) зазначається їх нормативна грошова оцінка.

В судовому засіданні досліджено спадкову справу №66/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с.55-71) і встановлено про наявність спадкоємця, дочки покійного - ОСОБА_2 , якій видані свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом статті 377 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладення мирової угоди між сторонами цього спору) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків). Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці. Так, відповідно до частини 1-3 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та інших. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступу від наведених висновків. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України № 1702-VІ від 05 листопада 2009 року. Судом встановлено, що у встановленому законодавством України порядку позивач зареєструвала майнове право на таке майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що, набувши право власності на житловий будинок за позивачем необхідно визнати право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок та господарські споруди, а також на земельну ділянку, яка необхідна для їх обслуговування. Враховуючи ту обставину, що продавець за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 набув права власності на земельні ділянки після укладення договору купівлі-продажу, тому позивач має право на укладення окремого договору купівлі-продажу вказаних земельних ділянок.

В задоволенні іншої частини позову щодо визнання права власності на земельні ділянки, суд вважає необхідним відмовити, оскільки не вбачає правових підстав для припинення права власності відповідача ОСОБА_2 як спадкоємця майна ОСОБА_4 , і не ґрунтується на приписах ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, при цьому право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і в порядку, встановлених законом, що в ході судового розгляду позивачем не доведено. За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82, 258-265, 268,293,294 ЦПК України, ст.ст.11, 16, 377 ЦК України, ст.120 ЗК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок та господарські споруди, а також на земельну ділянку, яка необхідна для їх обслуговування.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.