Рішення № 97743082, 15.06.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/688/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року cуддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б., при секретарі Тимощук І.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07.10.2020 р. по 06.01.2021 р. в сумі 37863,70 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала начальником фінансового відділу ДП «ЛДЗ «Лорта» та звільнена з роботи 07.10.2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. У день звільнення з нею не було проведено розрахунку. Остаточний розрахунок відповідач здійснив з нею лише 06.01.2021 року. У зв`язку з наведеним просить стягнути з відповідача середній заробіток з 07.10.2020 року по 06.01.2021 рік в розмірі 37863,70 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача 02.04.2021 р. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивачки визнає частково та зазначає, що середній заробіток за час затримки виплати становить 34928,64 грн. без урахування податків та зборів.

14.04.2021 року позивач подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачем вказаний невірний її середньоденний заробіток в розмірі 545,76 грн., який насправді становить 704,91 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів та 567,45 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів. Просить суд стягнути з відповідача середній заробіток з 07.10.2020 року по 06.01.2021 рік в розмірі 36316,80 грн. з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

23.04.2021 року представник відповідача подав уточнення до відзиву, в якому зазначив, що ДП «ЛДЗ «Лорта» погоджується з середньоденним заробітком в розмірі 567,45 грн., затримою з виплатою зарплати на 64 дні та загальною сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.10.2020 року по 06.01.2021 рік в розмірі 36316,80 грн. В даних уточненнях представник відповідача також вказав, що подана ним довідка №24 від 29.03.2021 р. в якій зазначено, що середньоденна заробітна плата позивачки становить 545,76 грн. без урахування податків та зборів є помилковою.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді начальника фінансового відділу ДП «ЛДЗ «Лорта» та 07.10.2020 року була звільнена за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України /а.с. 6-8/.

Після звільнення відповідач з позивачем не провів відповідного розрахунку, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженоговказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З наданої поточної виписки за контрактом від 28.01.2021 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «Лорта» 06.01.2021 року перерахувало на рахунок ОСОБА_1 94274,59 грн. розрахункових коштів /а.с. 12/. Таким чином, судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено відповідачем саме 06.01.2021 р.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.10.2020 р. по 06.01.2021 р.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2020-2021 рр. наданого Мінпраці та соціальної політики кількість робочих днів за вказаний період становить 64 дні.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та враховуючи надані позивачем розрахункові листки за серпень 2020 року та вересень 2020 року, судом встановлено, що середньоденна заробітна позивачки становить 11177,92 грн. (заробітна плата за серпень: 7875 грн. + 3150 грн. + 152,92 грн.) + 14903,89 грн. (заробітна плата за вересень: 10500 грн. + 4200 грн. + 203,89 грн.) / 37 робочих дні = 704,91 грн. /а.с. 9/.

Суд не бере до уваги, подану представником відповідача довідку №24 від 29.03.2021 р. в якій зазначено, що середньоденна заробітна плата позивачки становить 545,76 грн. без урахування податків та зборів, оскільки така визнана відповідачем помилковою.

Отже, заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед ОСОБА_1 становить 45114,24 грн. (704,91 грн.- середньоденна заробітна плата *64 кількість робочих днів).

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1 , яка здійснила розрахунок заборгованасті середнього заробітку з урахуванням обов`язкових податків та зборів, що суперечить Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення їй не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45114,24 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 жовтня 2020 року по 06 січня 2021 року, без урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.

На думку суду, таке вирішення спору буде відповідати засадам цивільного судочинства, зокрема верховенству права, і буде таким, що прийнято у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також відповідати принципам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 07 жовтня 2020 року по 06 січня 2021 року у розмірі 45114,24 грн. (сорок п`ять тисяч сто чотирнадцять гривень двадцять чотири копійки) без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», р/р НОМЕР_2 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ: 30162618, ІПН: 301626113031, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1.

Суддя Постигач О.Б