Рішення № 97742511, 19.03.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.03.2021

Справа № 334/6263/15-ц

Провадження № 2/334/15/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про встановлення факту та визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про встановлення юридичного факту та визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту.

Позов обґрунтований тим, що 02 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 був оформлений договір про надання споживчого кредиту №11110557000.

До цього договору у якості додатку № 1 зазначено графік погашення кредиту. В пункті 1 зазначено, що даний графік погашення кредиту є невід`ємною частиною договору про надання споживчого кредиту №11110557000 від 02 лютого 2007 року.

Цей графік складається з трьох граф: перша - № п/п, друга - дата, а третя залишок максимально допустимої заборгованості зо кредитом, сума, швейцарських франків. В третій графі відображена сума за тілом кредиту.

Як в договорі та і в графіку погашення кредиту (додаток №1) не відображений детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Вимога щодо зазначення у змісті договору про надання споживачого кредиту детального розпису сукупної вартості кредиту встановлена частиною третьою пункту 4 статті 11 Закону України «про захист прав споживачів».

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у пункті д частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», який зазначає, що сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з викладеного,можна дійти висновку, що детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача є істотною умовою договору про надання споживчого кредиту.

Оскільки в договорі про надання споживчого кредиту №11110557000 від 2.02.2007 року відсутня умова щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача а це означає, що договір є таким, що не відбувся – неукладеним.

Позивач просить встановити факт відсутності в договорі про надання споживчого кредиту №11110557000 від 2.02.2007 року, підписаному між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , умови щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, визнати неукладеним договір про надання споживчого кредиту

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Представник позивача надав заяву про слухання справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надав відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаних повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ).

Із ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» слідує, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 був оформлений договір про надання споживчого кредиту №11110557000. До цього договору у якості додатку № 1 зазначено графік погашення кредиту. В пункті 1 зазначено, що даний графік погашення кредиту є невід`ємною частиною договору про надання споживчого кредиту №11110557000 від 02 лютого 2007 року. Вказаний договір містить встановлені законом реквізити, а сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначають суть кредитних правовідносин. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначення договору як неукладеного може бути на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. До того ж позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; у такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦКУ. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з відсутності підстав для визнання кредитного договору неукладенним, оскільки банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; позивач особистим підписом засвідчив, що він погодився на отримання у кредит грошових коштів саме на тих умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанк» про встановлення факту та визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Запорізького апеляційного суду.

Суддя О.М. Гнатюк