Рішення № 97734933, 14.06.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2021 р. Справа № 924/366/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький, Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, смт Ямпіль Білогірського району Хмельницької області

до спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства “Орлан” Білогірської селищної ради, смт Білогір`я Хмельницької області

про стягнення 93913,51 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

за участю:

прокурора: Рибачук О.Г.

представників:

позивачів: не з`явилися

відповідача: Юрчук В.П. – керівник

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: керівник Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький, Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, смт Ямпіль Білогірського району Хмельницької області із позовом до спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства “Орлан” Білогірської селищної ради, смт Білогір`я Хмельницької області про стягнення збитків в сумі 93913,51 грн, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою суду від 23.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.05.2021, яке відкладено на 31.05.2021.

Ухвалою суду від 31.05.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 14.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що відповідач як постійний лісокористувач має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території, в тому числі рубки 07.08.2020-09.08.2020, вчиненій невстановленими особами на території відділу №2 кварталу №10 обходу №12, за фактом чого 10.08.2020 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12020240090000102. При цьому посилається на положення ст. ст. 1, 7, 8, 16, 17, 19, 63, 64, 68, 69, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 1066 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 15, 40, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. від 14.05.2021) вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відповідачем здійснено усі можливі належні дії щодо забезпечення обов`язку з охорони лісу від незаконних вирубок. Звернув увагу на те, що саме лісничий виявив самовільну порубку лісу, 10.08.2020 складено акт самовільної порубки лісу та направлено заяву до Білогірського ВП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, а тому відповідачем дотримано вимог ст. ст. 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України щодо здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, і на запобігання незаконним вирубкам. Вважає, що в даному випадку вина підприємства як частина складу правопорушення відсутня.

Прокурор у відповіді на відзив (від 20.05.2021) зазначив, зокрема, що з урахуванням системного аналізу положень чинного законодавства України (п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України) обов`язки забезпечення охорони, захисту, відтворення лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів, які, у разі їх порушень, повинні нести цивільно-правову відповідальність. Вважає, що повідомлення правоохоронних органів про незаконну порубку лісу самим відповідачем не спростовує наявності вини відповідача. При цьому охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватись відповідачем та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

Відповідачем подано заяву (від 10.06.2021) про зупинення провадження у справі до моменту вирішення чи набрання законної сили рішення по кримінальному провадженню №12020240090000102. В обґрунтування заяви зазначає, що проводяться слідчі дії щодо встановлення осіб, винних у вчиненні порушення законодавства про охорону навколишнього середовища (порубка дерев), і відповідно на них буде покладено обов`язок щодо відшкодування завданих збитків.

Прокурор проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечив.

Зазначене клопотання судом залишено без задоволення з огляду на положення ч. 3 ст. 195 ГПК України. Крім того, судом враховується, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України заявником не надано доказів про вирішення судом справи у кримінальному чи іншому судочинстві, натомість повідомлено лише про реєстрацію кримінального провадження №12020240090000102.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивачі представників у засідання не направили.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до п. 1.1 статуту спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства “Орлан”, затвердженого рішенням Білогірської районної ради від 17.05.2002 №15, підприємство створене з метою вдосконалення державного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів і збереження лісосировинних ресурсів.

Основною метою діяльності підприємства є організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення і раціонального використання Державного мисливського фонду на території мисливських угідь, закріплених за підприємством, організація ведення водного господарства (п. 3.1 статуту).

Відповідно до пп. 3.28 статуту предметом діяльності підприємства є охорона мисливських угідь, а також лісів і захисних лісових насаджень від незаконних полювань, порубок, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасу худоби в заборонених місцях та інших порушень лісового законодавства, актування порушень правил полювання і притягнення до відповідальності порушників.

Земельна ділянка підприємства складається із земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, переданих йому в постійне користування в установленому порядку, земельних ділянок, придбаних ним у власність, а також земельних ділянок, наданих підприємству в користування із земель державної чи комунальної власності (п. 4.7 статуту).

Відповідно до п. 4.10 статуту підприємство несе відповідальність за дотримання вимог і норм з охорони, раціонального використання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, лісів, вод та інших природних ресурсів.

Згідно з копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (від 09.12.2017) 13.05.2016 за відповідачем на праві постійного користування зареєстровано земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6820355600:08:004:0001 загальною площею 116,3498 га, розташовану на території Ямпільської селищної ради Хмельницької області, із цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель: землі лісогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: ліси та інші лісовкриті площі. Також надано кадастровий план земельної ділянки.

Згідно з наданим у матеріали справи актом самовільної порубки лісу, складеним комісією в складі головного лісничого Білогірського СЛКП "Орлан", майстра лісу, лісника обходу №12, 10.08.2020 було виявлено самовільну порубку лісу в обході №12 кв. 40 вид. 2. Лісопорушників на місці скоєння самовільної порубки виявлено не було. Пеньки самовільної порубки погашені клеймом "СП-1". Відомість переліку пнів самовільної порубки та пошкодження дерев до ступеня припинення росту додається.

Слідчим СВ Білогірського ВНП Красилівського ВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області проведено огляд лісового масиву, що на захід від с. Лепесівка Білогірського району, про що складено протокол огляду від 10.08.2020. В ході огляду лісового масиву, що ліворуч від дороги сполученням с. Лепесівка Білогірського району та с. Дедерка Шумського району Тернопільської області, на території виділу №12 кварталу 40, обходу №12 Білогірського СЛКП "Орлан" виявлено незаконну порубку дерев породи "Дуб" в кількості шість штук. В ході огляду пенька №1 встановлено його діаметр - 51х51 см; далі по ходу виявлено пеньок №2 діаметром 62х56 см, №3 - 54х62 см, №4 - 48х50 см, №5 - 59х59 см, №6 - 58х55 см. Всі пеньки свіжозрізані. Попри всі пеньки проходить нерозривний слід ймовірно транспортного засобу. Поблизу пенька дуба №1 виявлено зрізане дерево породи граб діаметром 24х24 см.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.08.2020 №1580 Білогірським відділенням поліції Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області прийнято усну заяву про незаконну порубку лісу.

10.08.2020 Шепетівським районним управлінням поліції ГУНП в Хмельницькій області зареєстровано кримінальне провадження №12020240090000102 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань). Зазначено, що в період часу з 11 год. 00 хв. 07.08.2020 по 12 год. 00 хв. 09.08.2020 невідомі особи, маючи на меті злочинні наміри та керуючись корисливими мотивами, в лісовому масиві, який розташований на захід від с. Лепесівка Білогірського району Хмельницької області, на території виділу №12 кварталу №10 обходу №12 СЛКП "Орлан", здійснили незаконну порубку шести сиророслих дерев породи "Дуб", чим спричинили шкоду природному середовищу.

Прокурором до позовної заяви додано копію посадової інструкції лісника лісгоспу, затвердженої директором Білогірського СЛКП "Орлан", у якій зазначено, що до обов`язків лісника входить охорона лісів у довірених йому матеріальних цінностей в закріпленому обході з прийняттям мір по попередженню і призупиненню порушень правил пожежної безпеки, незаконних рубок тощо; контроль за станом, охороною та захистом лісів в районі знаходження обходу; складання протоколів/актів/ про виявлені порушення, затримання в установленому порядку осіб, винних в лісопорушеннях.

Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області складено розрахунок шкоди, заподіяної лісу у зв`язку з незаконною рубкою дерев в лісовому масиві на захід від села Лепесівка Білогірського району Хмельницької області. Розрахунок проведено на основі листа СВ Білогірського ВНП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 14.08.2020. Згідно з розрахунком загальна сума збитків становить 93913,51 грн, розрахунок проведено згідно такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665. Розрахунок направлений слідчому СВ Білогірського ВНП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області листом від 03.11.2020.

Листами від 09.02.2021, від 22.02.2021 начальник Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури звернувся до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та повідомивши про встановлення незаконної порубки лісу 07.08.2020 в лісовому масиві, що перебуває у постійному користуванні СЛКП "Орлан", і невстановлення особи у ході розслідування кримінального правопорушення, просив з метою встановлення можливих підстав представництва інтересів держави в порядку досудового врегулювання спору повідомити, чи вживались та чи вживатимуться Державною екологічної інспекцією у Хмельницькій області заходи судового захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; у разі невжиття - інформувати про причини.

У відповідь Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області листами від 17.02.2021, від 16.03.2021 повідомила про неможливість вжиття заходів, спрямованих на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у зв`язку із відсутністю на рахунку коштів, необхідних для сплати судового збору.

У відповідь на лист прокурора (від 08.02.2021) про вжиття заходів судового захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, Ямпільська селищна рада листом від 23.02.2021 повідомила, що заходи судового захисту інтересів територіальної громади щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, селищною радою не вживались.

Прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області та Ямпільської селищної ради з листами (від 25.03.2021), в яких попередньо повідомив про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в їх особі щодо стягнення з Білогірського СЛКП "Орлан" збитків в сумі 93913,51 грн, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі позивачів прокурор посилається на те, що Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким допущено бездіяльність в частині вжиття заходів щодо стягнення нарахованої суми шкоди з часу нарахування збитків. Також Ямпільською об`єднаною територіальною громадою належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади (ст. ст. 142, 145 Конституції України, ст. ст. 10, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") навіть після інформування прокуратурою про установлений факт порушення вимог законодавства, не вжито, що дає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Так, з матеріалів справи слідує, що листами від 17.02.2021, від 16.03.2021 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області повідомила прокурора про неможливість вжиття заходів, спрямованих на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у зв`язку із відсутністю на рахунку коштів, необхідних для сплати судового збору; Ямпільська селищна рада листом від 23.02.2021 також повідомила про невжиття нею заходів судового захисту інтересів територіальної громади щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення з відповідача заподіяної шкоди в судовому порядку за умови їх обізнаності про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачами, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

При цьому, наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором позивачами не заперечено, навпаки, висловлено позицію про підтримання заявлених прокурором позовних вимог

Така бездіяльність позивачів як компетентних органів, які здійснюють відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійними юридичними особами, однак які незалежно від причини не здійснюють захисту інтересів держави, територіальної громади виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивачів, які усупереч вимогам закону не здійснюють захисту інтересів держави.

У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано листи (від 25.03.2021), в яких прокурор попередньо повідомив про намір здійснення ним представництва в суді інтересів держави в особі позивачів щодо стягнення з Білогірського СЛКП "Орлан" збитків в сумі 93913,51 грн, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. ст. 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини 1 ст. 68 Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 68 Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 68 Закону законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров`я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням (ст. 69 Закону).

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" також визначено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (частина 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Статтею 19 Лісового кодексу України визначено права та обов`язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від незаконних рубок (пункт 5 статті 64 Лісового кодексу України).

Статтею 86 Лісового кодексу України врегульовано порядок організації охорони і захисту лісів, який передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, у тому числі від незаконних рубок.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вищенаведені положення законодавства обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено, у тому числі, і на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Як убачається з положень статуту відповідача підприємство створене з метою вдосконалення державного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів і збереження лісосировинних ресурсів; основною метою діяльності підприємства є організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів; предметом діяльності підприємства є охорона, зокрема лісів від незаконних порубок, пошкоджень (п. п. 1.1, 3.1, 3.28 статуту).

Виходячи зі змісту норм статей 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України та положень статуту відповідача організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, яким є і відповідач у справі.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди ( під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16 та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Також у п. 88 постанови від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

З матеріалів справи убачається, що порушення вимог природоохоронного законодавства (незаконна вирубка та пошкодження дерев до ступеня припинення росту) було виявлено на території Ямпільської селищної ради на земельній ділянці, наданій спеціалізованому лісогосподарському комунальному підприємству “Орлан” у постійне користування, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (від 09.12.2017), кадастровий план земельної ділянки та не заперечується сторонами.

Факт незаконної порубки дерев підтверджується матеріалами справи, зокрема актом самовільної порубки лісу, складеним комісією в складі головного лісничого Білогірського СЛКП "Орлан, майстра лісу, лісника обходу №12, від 10.08.2020, протоколом огляду лісового масиву від 10.08.2020, складеним слідчим СВ Білогірського ВНП Красилівського ВП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та не заперечується відповідачем.

У розрахунку, складеному за запитом правоохоронного органу, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області, було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 93913,51 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки законодавством на відповідача покладено обов`язок охорони лісів від незаконних рубок, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, належного ведення лісового господарства та дотримання встановленого законодавством режиму використання земель, але з наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, відсутність доказів вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, підтверджується розмір заподіяної шкоди, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 93913,51 гривень.

Разом з тим, з огляду на вищевикладене, наведені висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, твердження відповідача про вжиття його посадовими особами дій щодо належного повідомлення про подію (порубку лісу) правоохоронні органи; документування відповідного лісопорушення; негайну передачу до правоохоронних органів для розшуку та притягнення винних осіб до відповідальності та, відповідно, відсутність вини відповідача у вчиненні незаконної порубки дерев, не спростовує факт наявності вини відповідача як постійного лісокористувача щодо неналежної охорони та захисту ним лісових насаджень від порубки.

Крім того, судом звертається увага, що при встановленні осіб, які безпосередньо вичинили порубку дерев, відповідач не позбавлений права відшкодувати за їх рахунок збитки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький, Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, смт Ямпіль Білогірського району Хмельницької області до спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства “Орлан” Білогірської селищної ради, смт Білогір`я Хмельницької області про стягнення 93913,51 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, задовольнити.

Стягнути зі спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства “Орлан” Білогірської селищної ради, Хмельницька область, смт Білогір`я, вул. Шевченка, буд. 46 (код 31919374) збитки в сумі 93913,51 грн (дев`яносто три тисячі дев`ятсот тринадцять гривень 51 коп.), завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь держави на розподільчий рахунок Ямпільської селищної ради (ГУК у Хмельницькій області/Ямпільська ОТГ/24062100, р/р ІІА318999980333179331000022735, код МФО 89998, код ЄДРПОУ 37971775).

Стягнути зі спеціалізованого лісогосподарського комунального підприємства “Орлан” Білогірської селищної ради, Хмельницька область, смт Білогір`я, вул. Шевченка, буд. 46 (код 31919374) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2021.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 5 прим.: 1 – до справи, 2 – Шепетівська окружна прокуратура (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Сергія Оврашка, 43), 3– позивачу 1 (29001, м. Хмельницький, вул. І. Франка, 2/2), 4 – позивачу 2 (30231, Хмельницька область, Білогірський район, смт Ямпіль, вул. Чернавіна, 52А), 5 – відповідачу (30200, Хмельницька область, смт Білогір`я, вул. Шевченка, 46). Всім рек. з пов. про вруч.