Ухвала суду № 97734881, 17.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

17 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/4131/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Слановій М.Ю.

розглянувши заяву (вх. № 13731) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам в порядку ст. 336 ГПК України

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-К" про видачу судового наказу Стягувача – Шимін О.П., на підставі ордеру від 08.06.2021 року.

Боржника – не з`явився;

Головного управління Державної податкової служби у Київській області – не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-К" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 16846,95 грн., інфляційних втрат в сумі 752,24 грн., 3% річних в сумі 745,02 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 210,20 грн.

24.12.2020 року господарським судом Харківської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритейл-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" заборгованість у розмірі 16846,95 грн., інфляційні втрати в сумі 752,24 грн., 3% річних в сумі 745,02 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 210,20 грн.

Вищезазначений судовий наказ набрав законної сили 12.02.2021 року, про що свідчить відмітка на зазначеному наказі суду.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.06.2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" надав заяву (вх. № 13731) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам в порядку ст. 336 ГПК України. Також заявник просить суд приймати участь у розгляді заяви в режимі відеоконференеції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 11.06.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл заяви, у зв`язку з відпусткою судді Суслової В.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021 року для розгляду заяви призначено суддю Добрелю Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2021 року вищезазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.06.2021 року.

Представник стягувача (заявник) в судовому засіданні 17.06.2021 року підтримав заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам в порядку ст. 336 ГПК України, просив суд її задовольнити.

Представник боржника в судове засідання 17.06.2021 року не з`явився, ухвалу суду від 15.06.2021 року було направлено на адресу, зазначену у Витягу.

Представник Головного управління Державної податкової служби у Київській області в судове засідання 17.06.2021 року не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що неявка у судове засіданні представників боржника та особи, яка має заборгованість перед боржником не є перешкодою для розгляду справи, а також з огляду на встановлений частиною 3 статті 336 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для розгляду даної заяви, суд дійшов висновку про розгляд заяв за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" (вх. № 13731 від 11.06.2021 року), суд зазначає наступне.

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1 та 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Так, згідно з частиною 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З аналізу зазначеної норми процесуального права вбачається, що предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які заявник просить звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду у справі № 925/1048/17 від 23.07.2018, у справі № 912/2199/17 від 10.07.2019, у справі № 927/313/18 від 01.08.2019.

Як вбачається з обґрунтувань заявника, 12.05.2021 державним виконавцем Московського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (с. Харків) за заявою ТОВ "Тропік" було відкрите виконавче провадження № 65380012 з примусового виконання судового наказу у справі № 922/4131/20 про стягнення з ТОВ "Ритейл-К" на користь ТОВ "Тропік" суми заборгованості за договором у розмірі 16846,95, інфляційних втрат у розмірі 752,24 грн., 3% річних у розмірі 745,02 грн. та суми судового збору у розмірі 210,00 грн., всього на загальну суму 18554,41 грн.

Разом з цим, заявник зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що боржник ТОВ "Ритейл-К" є кредитором Головного управління ДПС у Київській області. Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року (справа № 320/2421/19) за результатами розгляду позову ТОВ "Ритейл-К" до головного управління ДПС у Київській області про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в порядку вирішення питання про розподіл судових витрат стягнуто на користь ТОВ "Ритейл-К" судові витрати в розмірі 11174,65 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Як вказує стягувач, вказане судове рішення набрало законної сили 16.03.2021 після перегляду справи в апеляційному порідку Шостим апеляційним адміністративним судом.

З урахуванням викладеного, заявник просить: звернути стягнення на грошові кошти (бюджетні асигнування), які належать Головному управлінню Державної податкової служби України у Київській області, в сумі 11174 (одинадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 65 коп., яка має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ритейл-К" на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року (справа № 320/2421/19), та стягнути їх на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік".

Досліджуючи питання щодо наявності у Головного управління Державної податкової служби України у Київській області заборгованості перед боржником, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов`язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).

Однак в даному випадку, ні заявником (стягувачем), ні боржником не подано будь-яких доказів до матеріалів справи, які б містили інформацію про наявність у Головному управлінню Державної податкової служби України у Київській області заборгованості на момент розгляду заяви.

Водночас суд, вирішуючи питання про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, повинен з`ясувати факт беззаперечності такої заборгованості, а саме чи не погашена вказана заборгованість, оскільки у разі сплати боржнику грошових коштів, задоволення судом даної заяви може привести до подвійного стягнення суми боргу, що є неприпустимим.

Суд зазначає, що заявник надав до своєї заяви лише рішення Київського окружного адміністративного суду та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі № 320/2421/19, натомість виконавчий документ на виконання вказаної постанови серед матеріалів справи відсутній.

Відповідно до ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У зв`язку з викладеним, станом на момент розгляду заяви суд не може встановити, чи відповідний виконавчий документ видавався судом, чи не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання щодо стягнення суми заборгованості за вказаним судовим рішенням, хто саме зазначений стягувачем у виконавчому документі.

Вказані обставини суд не може встановити без відповідних доказів, виходячи з припущень та загальних норм закону.

Так, суд звертає увагу, що кошти за постановою стягувались за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в той час, як заявник просить звернути стягнення на грошові кошти (бюджетні асигнування), які належать Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області.

Також суд зауважує, що стягувачем вже подавалась аналогічна заява 17.05.2021 року, в задоволенні якої ухвалою суду від 27.05.2021 року було відмовлено.

В даному випадку, стягувачем не зазначено нових обставин, а також не подано нових доказів в обґрунтування поданої заяви, окрім листа Головного управління державної казначейської служби України у Київській області щодо не надходження на їх адресу виконавчого документу по справі № 320/2421/19.

Проте вищезазначений лист не може бути прийнятий судом в якості доказу безумовної наявності заборгованості Головного управління Державної податкової служби у Київській області перед ТОВ "Ритейл-К" та не виконання рішення суду, оскільки, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази видачі відповідного виконавчого документа та його пред`явлення до виконання.

Щодо наданого стягувачем витягу з Інформації про виконавче провадження стосовно ТОВ "Ритейл-К", суд зазначає наступне.

В даному випадку, вищезазначений Витяг і зазначенням відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника не може бути прийняти судом в якості доказу наявності заборгованості Головного управління Державної податкової служби у Київській області перед ТОВ "Ритейл-К" лише з тих підстав, що у відповідному Витягу відсутні посилання на те, що ТОВ "Ритейл-К" пред`явлено до виконання виконавчий документ по справі № 320/2421/19.

Оскільки, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази видачі відповідного виконавчого документу про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ТОВ "Ритейл-К" заборгованості справі № 320/2421/19.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять, а заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що заборгованість Головного управління Державної податкової служби України у Київській області станом на момент розгляду даної заяви залишається непогашеною, не подано доказів пред`явлення до виконання виконавчого документу про стягнення на користь ТОВ «Ритейл-К» заборгованості, суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у Головного управління Державної податкової служби України заборгованості перед ТОВ "Ритейл-К" та встановити розмір такої заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Проте, суд звертає увагу, що питання, визначені у ч. 6 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, підлягають вирішенню судом виключно у разі накладення арешту за заявою стягувача на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" (вх. № 13731 від 11.06.2021) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам (в порядку ст. 336 ГПК України) в повному обсязі.

Керуючись статтями 233-235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви (вх. № 13731) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам в порядку ст. 336 ГПК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала підлягає оскарженню, в порядку, передбаченому ст.ст. 255-256 ГПК України.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвалу підписано 17.06.2021 року.

Суддя Н.С. Добреля922/4131/20