Рішення № 97732769, 08.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021м. ДніпроСправа № 904/453/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс", станція Червоний Шахтар, село Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 337 976 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Волювач М.В.

Представники:

від позивача: Клочков С.О. дов. № 14-391 від 26.10.20 представник

від відповідача: Романов Д.М. дов. № 958 від 13.10.20 представник

від третьої особи: не з`явився

ПРОЦЕДУРА

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та просить суд стягнути фактичні збитки, які полягають у вартості недостачі вантажу у розмірі 1 337 976 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.02.2021.

22.02.2021 представник відповідача подав відзив на позов.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2021 оголошено перерву до 16.03.2021.

16.03.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 відкладено підготовче засідання на 30.03.2021, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс".

23.03.2021 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 13.04.2021.

Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 оголошено перерву до 27.04.2021.

19.04.2021 представник третьої особи подав пояснення.

19.04.2021 представник відповідача подав до суду заперечення на пояснення третьої особи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.05.2021.

19.05.2021 представник позивача подав клопотання про долучення доказів судових витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 19.05.2021 розпочато розгляд справи по суті: заслухано виступи позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021 відкладено судове засідання на 08.06.2021.

25.05.2021 представник відповідача подав додаткові пояснення щодо підстав здіснення охорони номенклатурного вантажу. Надав копії маршрутів варти відомчої воєнізованої охорони за період з 04.01.2020 по 19.01.2020.

Позивач заперечував про прийняття вищезазначених доказів до матеріалів справи.

Судом прийняті докази відповідача до розгляду.

У судове засідання 08.06.2021 представник третьої особи не з`явився.

У судовому засіданні 08.06.2021 продовжено розгляд справи по суті: встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у заявах по суті, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні 08.06.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, а саме під час перевезення відповідачем було частково втрачено вантаж.

Згідно накладних № 47440722, № 47440730, № 47440748, № 47440755 позивач є вантажовідправником, третя особа є вантажоодержувачем продукції - прокат чорних металів.

Відповідачем були складені акти загальної форми (№ 02, № 03, № 04, № 06), в яких зазначено: “При огляді вагона було виявлено - вантаж навалом, зв`язки не порушені, розсипи вантажу немає. Маркування білою фарбою по всій ширині вагона. За документом вагон з охороною в дійсності охорона відсутня. Дана телеграма. У такому вигляді подано під вивантаження.”.

Однак, відповідно до пункту 49 накладних - перевезення здійснювалося під охороною залізниці.

Представник третьої особи зазначив у вищезазначених актах про свою незгоду з інформацією про відповідність вантажу об`ємам зазначеним в накладних, та про відмову відповідача провести зважування вагонів з вантажем на вагах станції.

На доводи представників третьої особи, що маркувальна лінія не відповідає тим лініям, що маркуються вантажовідправником, представники відповідача не реагували, здійснити перерахунок пачок вантажу відмовились, здійснити зважування вагонів також відмовились та покинули територію підприємства.

Відповідно до Актів загальної форма ГУ-23 по вищезазначеним вагонам - зазначено наявність білої маркувальної лінії, в накладній на вантаж зазначена маркувальна лінія бежевого кольору.

В свою чергу посадові особи залізної дороги самоусунулися від проведення процедури приймання вантажу з нестачею передбаченої Статутом залізниць України та Правилами складання актів.

Після огляду вагонів працівниками поліції, вагони залишилися на під`їзній колії третьої особи в непорушному стані під охороною та відеонаглядом для належного оформлення факту нестачі вантажу з боку перевізника.

23 січня 2020 року третя особа направила скаргу на ім`я Криворізької дирекції залізничних перевезень, в якій вимагала належним чином оформити нестачу вантажу у вищезазначених вагонах та скласти відповідний акт (комерційний), та провести службове розслідування відносно працівників відповідача.

Однак, відповідач жодним чином не відреагував на запрошення, та своїх представників для комісійного зважування та приймання вантажу не направив.

31 січня 2020 року для комісійного зважування та приймання вантажу позивач залучив інспекційну компанію - ТОВ “Бюро Верітас Україна”.

В Акті № 31/01/2020-П6 від 31 січня 2020 (арк.с.34) зазначена фактична кількість виявлених пачок 42 замість 66, відповідно розбіжність (втрата вантажу) склала 92 915 кг.

Вартість відсутнього вантажу (92 915 кг.) складає – 1 337 976,00 грн з ПДВ, що підтверджується довідкою № 135 від 4 квітня 2020 року

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на пункти 110, 113-115, 130 Статуту залізниць України, статті 12, 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, статті 307, 314 Господарського кодексу України, статті 909 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач зазначає, що відповідно до п.23 Правил видачі вантажів у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Відповідно до ст.52 Статуту залізниць України вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Залізницею вагони №61123063, №60925864, №61509568, №61118360 були подані під вивантаження 22.01.2020 на 15:00, про що свідчить пам`ятка №7 від 22.01.2020 о 15:00, яка не була підписана представниками ТОВ “Парк Плюс”.

Так вантаж у зазначених вагонах надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, без ознак пошкодження вантажу під час перевезення, з наявним непошкодженим маркуванням та на момент приймання вагонів письмової заявки від представників ТОВ “Парк Плюс” про зважування вагонів не надходило.

Письмова вимога ТОВ “Парк Плюс” була надана на станцію Кривий Ріг-Західний 23.01.2020р, тобто наступної доби після подавання вагонів на під`їзну колію ТОВ “Парк Плюс”

Відтак, враховуючи п.12 Правил видачі вантажів та той факт що в договорі №ПР/М-17-2/4-3 57/НЮдч між АТ “Укрзалізниця” та ТОВ “Парк Плюс” не передбачено обов`язок зважувати вантажі під час видачі, підстав для проведення комісійної видачі вантажу та зважування не було.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що пунктом 6 договору №357 передбачено, що здача вагонів провадиться на місцях навантаження або вивантаження.

Тобто заявляти про невідповідність вантажу вантажоодержувач міг лише після подання вагонів у місце вивантаження.

При перевірці вантажу, одразу в телефонному режимі було повідомлено начальнику станції про невідповідність кількості вантажу і запрошено представників залізниці для фіксації даного факту.

Третя особа зверталась із листом від 22.01.2020 до відповідача, в якому вантажоодержувач просив начальника станції надати тепловоз на під`їзний шлях з метою контрольного переваження вагонів № 61118360, 61509568, 60925864, 61123063 на вагах станції “Червоний Шахтар”.

Однак, відповідач відмовився від зважування вантажу.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач зазначає, що складеними 22.01.2020 актами загальної форми, які підписані представником одержувача, будь яких даних щодо незбережного перевезення з боку позивача не наведено. Також, не наведено будь-яких невідповідностей у маркуванні вантажу.

Позиція третьої особа, викладена у поясненнях

Третя особа зазначає, що відповідачем незаконно було відмовлено у контрольному зважуванні вантажу, який прийшов з ознаками нестачі.

Тому підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити повністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

04.01.2020 ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” на підставі договорів перевезення (залізничні накладні № 47440722, 47440730, 47440748, 47440755) надав АТ “Українська залізниця” в особі РФ “Придніпровська залізниця АТ “Українська залізниця” для перевезення вантаж (прокат чорних металів, арматура 12) в вагонах. Вантажоодержувач ТОВ “Парк Плюс” (пункт 4 накладних).

Перевезення необхідно було здійснити в межах Дніпропетровської області, а саме з м. Кривий Ріг. вул. Орджонікідзе, буд. 1, до пункту доставки Дніпропетровська область. Криворізький район, село Вільне, станція Червоний Шахтар (Красний Шахтер), буд. 1.

Загальна відстань між пунктом відправлення та пунктом доставки складає 29 км (пункт 30 накладної).

Вага вантажу наданого Позивачем для перевезення складала (арк.с.11-14):

- за накладною № 47440722 (вагон 61123063) – вага вантажу 67 410 кг;

- за накладною № 47440730 (вагон 60925864) – вага вантажу 67 140 кг;

- за накладною № 47440748 (вагон 61509568) – вага вантажу 67 820 кг;

- за накладною № 47440755 (вагон 61118360) – вага вантажу 67 710 кг.

Вага вантажу визначена відправником (позивачем) на підставі зважування на вагонних вагах (150т) заводський номер № 10020 DGW-U-150-S (2).

Відповідно до пункту 20 накладних вантаж розміщено й закріплено згідно МТУ від 24.01.2007 № МО 10/24 (схема № 04-06 АКТ № МО 10/03 від 16.01.2017). Застосовано засоби кріплення. Зв`язки верхнього ярусу марковані фарбою бежевого кольору. Відповідальний за розміщення й кріплення вантажу бригадир ОСОБА_1 . Власний вагон. Власник ТОВ "ЮНІСОН ГРУП". Оператор філіалу "РВК" ПАТ "Укрзалізниця". Навалом.

Відповідно до пункту 49 накладних - перевезення здійснювалося під охороною залізниці.

У пункті 51 накладних вказано, що вагони прибули 20.01.2020, натомість календарний штемпель видачі вантажу у пунктах 52 накладної проставлено – 31.01.2020.

Між ТОВ “Парк Плюс” (третя особа) та відповідачем укладено договір ПР/М-17-2/4-357НЮдч від 09.06.2017 про подачу та забирання вагонів на залізничну під`їзну колію ТОВ “Парк Плюс” (арк.с.19-20).

Під час приймання вагонів вантажоодержувачем було виявлено явні ознаки незбереження вантажу, так у вагонах:

- № 61123063 - по сертифікату 16 пачок арматури, а в наявності 15;

- № 60925864 - по сертифікату 16 пачок арматури, а в наявності 9;

- № 61509568 - по сертифікату 17 пачок арматури, а в наявності 9;

- № 61118360 - по сертифікату 17 пачок арматури, а в наявності 9.

Всього нестача на думку одержувача складала 24 пачки орієнтовною масою 90-100т.

Вантажоодержувач телефонним зв`язком повідомлено начальника станції “Кривий Ріг - Західний” та викликано представників залізної дороги для фіксування факту нестачі.

Також 22 січня 2020 на ім`я начальника станції Кривий Ріг Західний Худого А.В. було направлено лист третьої особи (вантажоодержувача) в якому було зазначено про те, що після огляду вагонів на під`їзній колії ТОВ «Парк Плюс» виявлено невідповідність фактичної кількості з накладною та висловлено прохання надати тепловоз на під`їзну колію з метою контрольного зважування на вагах станції «Червоний Шахтар» (а.с. 22).

На цьому листі було проставлено підпис працівника залізниці в.о. ДСЗ Безус А.И. та вказано, що нею лист отримано та у перезважуванні відмовлено.

Приблизно о 17:30 год. 22 січня 2020 на під`їзну колію третьої особи прибули представники відповідача: комерційний агент Ткачук О.П., та товарний касир Стеценко.

Відповідачем були складені акти загальної форми (№ 02, № 03, № 04, № 06), в яких було зазначено: “При огляді вагона було виявлено - вантаж навалом, зв`язки не порушені, розсипу вантажу немає. Маркування білою фарбою по всій ширині вагона. За документом вагон з охороною в дійсності охорона відсутня. Дана телеграма. У такому вигляді подано під вивантаження.” (арк.с.23-26).

Представник третьої особи зазначив у вищезазначених актах про свою незгоду з інформацією про відповідність вантажу об`ємам зазначеним в накладних, та про відмову відповідача провести зважування вагонів з вантажем на вагах станції.

Відповідно до Актів загальної форма ГУ-23 по вищезазначеним вагонам - зазначено наявність білої маркувальної лінії, в накладній на вантаж зазначена маркувальна лінія бежевого кольору.

23 січня 2020 року третя особа направила скаргу на ім`я Криворізької дирекції залізничних перевезень, в якій вимагала належним чином оформити нестачу вантажу у вищезазначених вагонах та скласти відповідний акт (комерційний), та провести службове розслідування відносно працівників відповідача (арк.с.30).

На цю скаргу було отримано дві відповіді, а саме: від начальника станції Кривий Ріг-Західний (без номеру та дати) та від Криворізької дирекції залізничних перевезень № 45/ДН-2 від 27 січня 2020 року.

У наведених вище відповідях зазначено таке: згідно п. 52 та п. 111 Статуту Залізниць України вантаж у вагонах №61118360, 61509568, 60925864, 61123063 (відправки № 47440722, 47440730, 47440748, 47440755) надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, без ознак пошкодження вантажу під час перевезення, з наявним маркуванням. Відповідно до пункту 23 Правил видачі вантажів, на момент приймання вагонів письмової заявки від представників під`їзної колії ТОВ “Прак Плюс” про зважування вагонів не надходило (лист було надано 23.01.2020 приблизно о 14 год. 30хв.) та враховуючи те що згідно пункту 12 Правил видачі вантажів, в договорі між залізницею та ТОВ “Парк Плюс” №П.Р\М-1 7-2\4\НЮдч від 09 червня 2017 року не передбачено порядку перевірки маси вантажів, що перевозяться навалом і прибули без ознак утрати , підстав для зважування вагонів не було (арк.с.31-32).

Після отримання цих відповідей, позивач 30 січня 2020 року надав відповідачу (Криворізькій дирекції залізничних перевезень) письмове запрошення на комісійне зважування та прийом вантажу 31 січня 2020 року о 14:00 год. за адресою ТОВ “Парк Плюс”. Дніпропетровська область, Криворізький район, село Вільне, станція Червоний шахтар, буд. 1 (арк.с.33).

Однак, відповідач своїх представників для комісійного зважування та приймання вантажу не направив.

31 січня 2020 року для комісійного зважування та приймання вантажу позивач залучив інспекційну компанію - ТОВ “Бюро Верітас Україна” за результатами якого було складено Акт приймання продукції № 31/01/2020-П6 від 31 січня 2020 року, та чотири Інспекційній звіти: ODS/ITD/057.1/2020, ODS/ITD/057.2/2020, ODS/ITD/057.3/2020, ODS/ITD/057.4/2020 від 4 лютого 2020 року.

За результатами зважування виявлено недостачу вантажу, а саме:

- за накладною № 47440722 (вагон 61123063) – вага вантажу за накладною 67 410 кг; вага вантажу після зважування – 63 035 кг;

- за накладною № 47440730 (вагон 60925864) – вага вантажу за накладною 67 140 кг; вага вантажу після зважування – 37 990 кг;

- за накладною № 47440748 (вагон 61509568) – вага вантажу за накладною 67 820 кг; вага вантажу після зважування – 37 380 кг;

- за накладною № 47440755 (вагон 61118360) – вага вантажу за накладною 67 710 кг; вага вантажу після зважування – 38 530 кг.

В Акті № 31/01/2020-П6 від 31 січня 2020 (арк.с.34) зазначена фактична кількість виявлених пачок 42 замість 66, відповідно розбіжність (втрата вантажу) склала 92 915 кг.

Вартість відсутнього вантажу (92 915 кг.) складає – 1 337 976,00 грн з ПДВ, що підтверджується довідкою № 135 від 4 квітня 2020 року.

Відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи по суті надані докази, які на його думку підтверджують здійснення відповідачем охорони вантажу, а саме: копії маршрутів варти відомчої воєнізованої охорони від 04.01.2020 № 120588, від 05.01.2020 № 120602, від 06.01.2020 № 120631, від 06.01.2020 № 120629, від 06.01.2020 № 120621, від 07.01.2020 від № 120644, від 07.01.2020 від № 120633, від 07.01.2020 № 120632, від 08.01.2020 № 120649, від 10.01.2020 № 120661, від 10.01.2020 № 120675, від 11.01.2020 № 120691, від 12.01.2020 № 020707, від 13.01.2020 № 120721, від 14.01.2020 № 120733, від 15.01.2020 № 120749, від 16.01.2020 № 120764, від 17.01.2020 № 120787, від 17.01.2020 № 120779, від 18.01.2020 № 120794, від 19.01.2020 № 120811.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пункту 130 Статуту залізниць України одержувач має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу, за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до пункту 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничних накладних № 47440722, № 47440730, № 47440748, № 47440755 вантажоодержувач ТОВ “Парк Плюс” зробив переуступний напис відправнику вантажу – ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” на пред`явлення претензії та позову до Акціонерного товариства "Українська залізниця". Переуступний напис засвідчений підписами керівника та головного бухгалтера, печаткою підприємства-вантажоодержувача.

Відтак, позивач набув права на пред`явлення претензій та позовів до Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо перевезення за залізничними накладних № 47440722, № 47440730, № 47440748, № 47440755.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, що кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

В силу частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, пункту 6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” (вантажовідправник) та ПАТ "Українська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ “Парк Плюс”.

Накладна – це основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У вагоні № 61123063 вказано, що маса ватажу складає 67 410 кг.

У вагоні № 60925864 вказано, що маса ватажу складає 67 140 кг.

У вагоні № 61509568 вказано, що маса ватажу складає 67 820 кг.

У вагоні № 61118360 вказано, що маса ватажу складає 67 710 кг.

Частиною 3 статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником були застосовані засоби кріплення. Перевізні пристосування – дріт 6мм. Зв`язки верхнього ярусу були марковані фарбою бежевого кольору по всій ширині вагона.

Відтак, вантажовідправник виконав свої зобов`язання і підготував вагони у комерційному відношенні.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень.

Частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Пунктом 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до пункту 49 накладних - перевезення здійснювалося під охороною залізниці.

Відповідач вказує на те, що вагони прибули на станцію призначення 22 січня 2020 у супроводі стрільця відомчої воєнізованої охорони АТ Укрзалізниця.

Натомість, в матеріалах справи містяться складені відповідачем акти загальної форми (№ 02, № 03, № 04, № 06), в яких зазначено, що за документом вагон з охороною, в дійсності охорона відсутня.

Суд відхиляє докази відповідача, які надані ним на підтвердження того, що вантаж охоронявся належним чином, з огляду на те, що в актах загальної форми вказано, що охорона була відсутня. Крім того, останній маршрут варти відомчої воєнізованої охорони датовано 19 січня 2020, тоді як вагони подані вантажоодержувачу 22 січня 2020.

Щодо відмови залізниці у проведенні перевірки вантажу під час його передачі вантажоодержувачу суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, датою фактичної видачі вантажу вважається дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Пунктом 10 Правил видачі вантажів при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх проводиться в місцях, установлених договором і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам`ятці про подавання вагонів.

Згідно із пунктом 23 Правил видачі вантажів вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена письмово в момент приймання вагонів.

Відповідно до пункту 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відтак, на виконання пункту 129 Статуту залізниць України відповідач був зобов`язаний скласти комерційний акт, оскільки про існування невідповідності маси вантажу заявив вантажоодержувач.

Натомість, відповідач необґрунтовано відмовився від переважування вантажу та складання комерційних актів.

При цьому посилання відповідача на те, що відповідно до пункту 52 Статуту залізниць України вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану є необґрунтованим.

Аналіз усіх зазначених вище пунктів як Статуту, так і Правил у їх сукупності дозволяє дійти висновку про те, що пункт 52 Статуту залізниць застосовується лише у випадках, коли вимога щодо перевірки маси вантажу в порядку пункту 23 Правил не заявлялась.

В іншому випадку, вантажоодержувач буде позбавлений права довести факт незбереження або втрати вантажу.

Натомість залізниця відмовляючи у вимозі, яка заявлена на підставі пункту 23 Правил, з посиланням на те, що ознак недостачі не виявлено, може безпідставно уникати відповідальності за збереження вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа неодноразово (листами від 22.01.20, 23.01.20) зверталась до відповідача з вимогою провести контрольне зважування вагонів № 61118360, 61509568, 60925864, 61123063 на вагах станції “Червоний Шахтар”.

Однак, відповідач відмовився від цього, що не заперечувалось ним і під час судових засідань.

Зважаючи на викладене, суд уважає, що відповідач відмовляючи вантажоодержувачу у складанні комерційних актів припустився порушення пункту 129 Статуту залізниць.

Згідно пункту 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до пункту 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Позивачем було надано до суду довідку із визначенням вартості 1 тони продукції, яка була відвантажена позивачем на адресу ТОВ “Парк Плюс” (арк.с.40).

Також, суд зазначає, що отримавши немотивовану відмову у перевірки маси вантажу, позивач вчинив усі можливі зі свого боку дії, спрямовані на перервірку факту недостачі, а також з`ясування її обсягів. Так, на підтвердження позивач надав Акт приймання продукції № 31/01/2020-П6 від 31 січня 2020 року, та чотири Інспекційній звіти: ODS/ITD/057.1/2020, ODS/ITD/057.2/2020, ODS/ITD/057.3/2020, ODS/ITD/057.4/2020 від 4 лютого 2020 року.

Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції щодо понесення фактичних збитків, які полягають у вартості недостачі вантажу.

Суд вказує на те, що підстави звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачені статтею111 Статуту, відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі-Правила) визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200, 150 км відповідно.

Згідно з пунктом 1.2 Правил, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

При цьому пунктом 2.4 Правил унормовано, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантаж вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Загальна відстань між пунктом відправлення та пунктом доставки складає 29 км (пункт 30 накладної).

Натомість, вантаж був доставлений відповідачем лише через 17 днів.

В матеріалах справи відсутні докази затримки вантажу та відповідач не зміг пояснити чому вантаж було доставлено з такою затримкою.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 20 069,64 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код 24432974) фактичні збитки, які полягають у вартості недостачі вантажу у розмірі 1 337 976,00 грн та судовий збір у розмірі 20 069,64 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 23.06.2021 о 10:40 год, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-304 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 17.06.2021

Суддя Я.С. Золотарьова