Рішення № 97732725, 16.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2021м. ДніпроСправа № 904/4201/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Степанця Олександра Володимировича (місто Біла Церква, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФК Інтернешнл" (місто Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018 в загальному розмірі 112 171 грн. 29 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Степанець Олександр Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФК Інтернешнл" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018 в загальному розмірі 112 171 грн. 29 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 94 522 грн. 73 коп. - основний борг;

- 11 130 грн. 38 коп. - інфляційні втрати;

- 6 518 грн. 18 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у платне користування вантажні автомобілі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 94 522 грн. 73 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2019 року по лютий 2021 року у сумі 11 130 грн. 38 коп., а також 3% річних за період прострочення з 20.12.2018 по 06.04.2021 у сумі 6 518 грн. 18 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51900, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, 4-й провулок Молдавський, будинок 17, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с. 78).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 19.04.2021 отримав 30.04.2021, що вбачається з поштового повідомлення № 4930015235383, отже завчасно (а.с. 82).

Так, ухвалою суду від 19.04.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 30.04.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 17.05.2021 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.06.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами. В той же час судом враховано, що відповідачем було подано лист (вх.суду № 24195/21 від 17.05.2021), в якому він вказав, що спірна заборгованість утворилась внаслідок тимчасового спаду у діяльності товариства, у зв`язку з чим відповідач просив суд стягнути лише суду основного бору в розмірі 94 522 грн. 73 коп.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди транспортних засобів, строк дії договору, умови передачі транспортних засобів та повернення їх з оренди, факт передачі транспортних засобів в оренду, час користування ними орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 28.03.2018 між Фізичною особою-підприємцем Степанцем Олександром Володимировичем (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФК Інтернешнл" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди транспортного засобу № 2 (далі - договір, а.с. 13-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування автомобіль, визначений у договорі (далі - автомобіль), а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове користування автомобіль орендодавця і зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

У пунктах 8.2., 8.3. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2018. Усі правовідносини, які виникають у зв`язку з виконанням умов договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

У пункті 1.2. сторони погодили, що в тимчасове платне володіння та користування передаються таку автомобілі:

1) тягач марки DAF, модель ТЕ 95 XF, 2004 року випуску, червоного кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві і підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 31.03.2017. Причеп марки RENDERS, модель N4SS31, 2003 року випуску, жовтого кольору, котрий має реєстраційні номер НОМЕР_3 . Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.01.2017;

2) тягач марки DAF, модель XF 95.430, 2005 року випуску, синього кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_5 . Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 05.04.2013. Причеп марки КOGEL, модель SPKH 24, 1999 року випуску, зеленого кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_7 . Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі довіреності ННА 678265;

3) тягач марки DAF, модель ХР 95.480, 2006 року випуску, білого кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_8 . Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 01.11.2016. Причеп марки МАFА, модель CONT.SAL40.27E, 2002 року випуску, чорного кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_10 . Причеп, що перелається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 від 11.07.2017;

4) тягач марки DAF, модель 95 ХР 430, 2005 року випуску, жовтою кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_12 . Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 від 30.12.2016. Причеп марки SCHMITZ, модель GOTHA, 2003 року випуску, зеленого кольору, котрий має реєстрацій номер НОМЕР_14 . Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 від 21.01.2017;

5) тягач марки MERCEDES-BENZ, модель 1843 LS, 2005 року випуску, жовтого кольору, котрий реєстраційний помер НОМЕР_16 . Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі довіреності ННА 678265. Причеп марки ROBUSTER, модель ORIGIN, 2007 року випуску, синього кольору, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_17 . Причеп, що передається в оренду належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 від 02.02.2017.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору автомобілі використовуватимуться орендарем для комерційних цілей. Автомобілі, що орендуються, будуть використовуватися орендарем для перевезень вантажу та продукції. Територія поїздок автомобіля - Україна. Використання автомобілів за адміністративними межами України не допускається.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що передача автомобілів в/з оренду(и) здійснюється за актом приймання-передачі повноважними представниками сторін, який підписується повноважними представниками сторін.

Об`єкт оренди передається орендодавцем за замовленням та у строки, що визначаються орендарем. Об`єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі (пункти 3.2.-3.3. договору).

За умовами пункту 4.1. договору строком оренди є строк фактичного користування орендарем об`єктом оренди, початок та закінчення якого фіксується сторонами відповідними Актами приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами були погоджені та підписані такі Акти приймання-передачі транспортних засобів, а саме:

- Акт приймання-передачі транспортних засобів № 1 від 28.03.2018 (а.с. 17)., відповідно до якого орендодавець передав відповідачу наступні транспортні засоби:

1) тягач марки DAF, модель ХР 95.480, 2006 року випуску, білого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_19 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_8 . Повна маса - 18 000, маса без навантаження - 6 545, об`єм двигуна 12 580. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 01.11.2016. Причеп марки МАFА, модель CONT.SAL40.27E, 2002 року випуску, чорного кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_20 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_10 . Повна маса - 38 000, маса без навантаження - 5440. Причеп, що перелається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 від 11.07.2017;

2) тягач марки MERCEDES-BENZ, модель 1843 LS, 2005 року випуску, жовтого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_21 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е вантажний, котрий реєстраційний помер НОМЕР_16 . Повна маса - 18 000, маса без навантаження - 7 500, об`єм двигуна 11 967. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі довіреності ННА 678265. Причеп марки ROBUSTER, модель ORIGIN, 2007 року випуску, синього кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_22 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_17 . Повна маса - 38 000, маса без навантаження - 9 100. Причеп, що передається в оренду належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 від 02.02.2017;

3) тягач марки DAF, модель XF 95.430, 2005 року випуску, синього кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_23 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_5 . Повна маса - 23 400, маса без навантаження - 7 530, об`єм двигуна 12 580. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 05.04.2013. Причеп марки SCHMITZ, модель GOTHA, 2003 року випуску, зеленого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_24 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_14 . Повна маса - 35 000, маса без навантаження - 5 100. Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 від 21.01.2017;

- Акт приймання-передачі транспортних засобів № 2 від 02.04.2018 (а.с. 19)., відповідно до якого орендодавець передав відповідачу наступні транспортні засоби:

1) тягач марки DAF, модель ТЕ 95 XF, 2004 року випуску, червоного кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_25 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_1 . Повна маса - 18 000, маса без навантаження - 7 640, об`єм двигуна 12 580. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві і підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 31.03.2017. Причеп марки RENDERS, модель N4SS31, 2003 року випуску, жовтого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_26 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз-Е, котрий має реєстраційні номер НОМЕР_3 . Повна маса - 37 000, маса без навантаження - 6080. Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.01.2017. Причеп марки KOGEL, модель SPKH, 1999 року випуску, зеленого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_27 , тип ТЗ - н/пр-самоскид напівпричіп, котрий має реєстраційні номер НОМЕР_28 . Повна маса - 35 000, маса без навантаження - 7 700. Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі довіреності ННА 678265;

- Акт приймання-передачі транспортних засобів № 3 від 02.05.2018 (а.с. 20)., відповідно до якого орендодавець передав відповідачу наступні транспортні засоби:

1) тягач марки DAF, модель 95 ХР 430, 2005 року випуску, жовтою кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_29 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_12 . Повна маса - 19 000, маса без навантаження - 7125, об`єм двигуна 12 580. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 від 30.12.2016.

У подальшому орендовані транспортні засоби були повернуті орендарем орендодавцю згідно з Актом приймання передачі транспортних засобів № 4 від 30.04.2018 (а.с. 21) та Актом приймання передачі транспортних засобів № 5 від 17.05.2018 (а.с. 22-23).

В подальшому, 10.09.2018 сторонами знову був погоджений та підписаний Акт приймання-передачі транспортний засобів № 6 від 10.09.2018 (а.с. 24), відповідно до якого орендодавець передав відповідачу наступні транспортні засоби:

1) тягач марки DAF, модель 95 ХР 430, 2005 року випуску, жовтою кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_29 , тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_12 . Повна маса - 19 000, маса без навантаження - 7125, об`єм двигуна 12 580. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 від 30.12.2016. Причеп марки SCHMITZ, модель GOTHA, 2003 року випуску, зеленого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_24 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_14 . Повна маса - 35 000, маса без навантаження - 5 100. Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 від 21.01.2017;

2) тягач марки MERCEDES-BENZ, модель 1843 LS, 2005 року випуску, жовтого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_21 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е вантажний, котрий реєстраційний помер НОМЕР_16 . Повна маса - 18 000, маса без навантаження - 7 500, об`єм двигуна 11 967. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі довіреності ННА 678265. Причеп марки ROBUSTER, модель ORIGIN, 2007 року випуску, синього кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_22 , тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_17 . Повна маса - 38 000, маса без навантаження - 9 100. Причеп, що передається в оренду належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 від 02.02.2017;

3) тягач марки DAF, модель XF 95.430, 2005 року випуску, синього кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_23 , тип ТЗ - сідловий тягач-Е, котрий має реєстраційний номер НОМЕР_5 . Повна маса - 23 400, маса без навантаження - 7 530, об`єм двигуна 12 580. Автомобіль, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 05.04.2013. Причеп марки KOGEL, модель SPKH, 1999 року випуску, зеленого кольору, шасі - (кузов, рама) № НОМЕР_27 , тип ТЗ - н/пр-самоскид напівпричіп, котрий має реєстраційні номер НОМЕР_28 . Повна маса - 35 000, маса без навантаження - 7 700. Причеп, що передається в оренду, належить орендодавцеві на підставі довіреності ННА 678265.

У подальшому орендовані транспортні засоби були повернуті орендарем орендодавцю згідно з Актом приймання передачі транспортних засобів № 7 від 19.11.2018 (а.с. 25).

Вартість орендної плати за володіння та користування вказаними вище транспортними засобами на підставі договору оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018 сторони визначили у наступних актах надання послуг:

- акт надання послуг № 10 від 31.03.2018 на суму 23 621 грн. 47 коп. (а.с. 26);

- акт надання послуг № 15 від 30.04.2018 на суму 44 886 грн. 47 коп. (а.с. 29);

- акт надання послуг № 20 від 17.05.2018 на суму 14 757 грн. 90 коп. (а.с. 31);

- акт надання послуг № 30 від 30.09.2018 на суму 76 966 грн. 66 коп. (а.с. 35);

- акт надання послуг № 111 від 30.10.2018 на суму 127 500 грн. 00 коп. (а.с. 46);

- акт надання послуг № 120 від 19.11.2018 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 52).

Таким чином, загальна вартість плати за користування транспортними засобами на підставі договору оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018 становить 337 732 грн. 55 коп.

Вказані акти надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами актів приймання-передачі та наданих послуг, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендодавцем обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідних транспортних засобів.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

У пункті 5.1. договору сторони визначили, що розмір орендної плати за тимчасове користування транспортних засобів визначається за домовленістю сторін по кожному об`єкту оренди окремо, виходячи із обсягів його фактичного комерційного використання і фіксуються в актах надання (робіт, послуг).

Платежі, не обумовлені договором, орендарем не здійснюються. Орендна плата вноситься протягом дії договору, шляхом безготівкового перерахунку коштів орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку протягом 30 днів з моменту їх виставлення.

Так, у відповідності до умов договору та актів надання послуг загальна вартість орендної плати за володіння та користування транспортними засобами в період з березня по листопад 2018 року складає суму 337 732 грн. 55 коп.

На оплату вказаної орендної плати позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату:

- рахунок на оплату № 10 від 28.03.2018 на суму 10 319 грн. 58 коп. (а.с. 28);

- рахунок на оплату № 11 від 28.03.2018 на суму 13 301 грн. 89 коп. (а.с. 27);

- рахунок на оплату № 13 від 03.04.2018 на суму 44 886 грн. 52 коп. (а.с. 30);

- рахунок на оплату № 19 від 06.05.2018 на суму 6 336 грн. 85 коп. (а.с. 33);

- рахунок на оплату № 15 від 07.05.2018 на суму 4 115 грн. 79 коп. (а.с. 32);

- рахунок на оплату № 20 від 15.05.2018 на суму 4 305 грн. 26 коп. (а.с. 34);

- рахунок на оплату № 80 від 16.09.2018 на суму 6 207 грн. 78 коп. (а.с. 36);

- рахунок на оплату № 81 від 18.09.2018 на суму 7 280 грн. 90 коп. (а.с. 37);

- рахунок на оплату № 82 від 20.09.2018 на суму 6 061 грн. 53 коп. (а.с. 38);

- рахунок на оплату № 83 від 22.09.2018 на суму 8 711 грн. 37 коп. (а.с. 39);

- рахунок на оплату № 84 від 23.09.2018 на суму 6 340 грн. 05 коп. (а.с. 40);

- рахунок на оплату № 85 від 24.09.2018 на суму 8 807 грн. 49 коп. (а.с. 41);

- рахунок на оплату № 86 від 26.09.2018 на суму 5 869 грн. 93 коп. (а.с. 42);

- рахунок на оплату № 87 від 27.09.2018 на суму 8 308 грн. 30 коп. (а.с. 43);

- рахунок на оплату № 88 від 28.09.2018 на суму 6 013 грн. 61 коп. (а.с. 44);

- рахунок на оплату № 89 від 28.09.2018 на суму 8 365 грн. 70 коп. (а.с. 45);

- рахунок на оплату № 91 від 02.10.2018 на суму 14 515 грн. 64коп. (а.с. 51);

- рахунок на оплату № 92 від 03.10.2018 на суму 13 632 грн. 40 коп. (а.с. 50);

- рахунок на оплату № 94 від 06.10.2018 на суму 15 196 грн. 20 коп. (а.с. 49);

- рахунок на оплату № 95 від 08.10.2018 на суму 13 903 грн. 32 коп. (а.с. 48);

- рахунок на оплату № 100 від 31.10.2018 на суму 70 252 грн. 44 коп. (а.с. 47);

- рахунок на оплату № 120 від 19.11.2018 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 52);

- рахунок на оплату № 110 від 19.11.2018 на суму 50 000 грн.00 коп. (а.с. 53).

Позивач зазначає, що відповідачем лише частково сплачена орендна плата за спірним договором, - на суму 243 209 грн. 82 коп., на підтвердження чого до матеріалів справи були долучені копії платіжних доручень, а саме:

- платіжне доручення № 451 від 06.04.2018 на суму 10 319 грн. 58 коп. (а.с. 55)

- платіжне доручення № 452 від 06.04.2018 на суму 13 301 грн. 89 коп. (а.с. 54);

- платіжне доручення № 472 від 20.04.2018 на суму 29 218 грн. 52 коп. (а.с. 56);

- платіжне доручення № 484 від 03.05.2018 на суму 15 668 грн. 00 коп. (а.с. 57);

- платіжне доручення № 522 від 25.05.2018 на суму 6 336 грн. 85 коп. (а.с. 58);

- платіжне доручення № 426 від 01.06.2018 на суму 8 421 грн. 05 коп. (а.с. 59);

- платіжне доручення № 580 від 19.07.2018 на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 60);

- платіжне доручення № 28 від 06.11.2018 на суму 49 279 грн. 05 коп. (а.с. 61);

- платіжне доручення № 772 від 07.11.2018 на суму 22 687 грн. 60 коп. (а.с. 62);

- платіжне доручення № 812 від 23.11.2018 на суму 29 099 грн. 52 коп. (а.с. 64);

- платіжне доручення № 818 від 06.12.2018 на суму 20 436 грн. 72 коп. (а.с. 65);

- платіжне доручення № 842 від 19.12.2018 на суму 7 793 грн. 00 коп. (а.с. 66).

Отже, у період з березня по листопад 2018 року відповідачем орендна плата сплачена лише частково на суму 243 209 грн. 82 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 94 522 грн. 73 коп. (337 732 грн. 55 коп. - 243 209 грн. 82 коп.).

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем орендної плати за виставленими позивачем рахунками, останнім були надіслані на адресу ТОВ "ДФК Інтернешнл" претензії з вимогою такої оплати (а.с. 67, 69).

На вказані претензії відповідачем були надані відповіді, в яких він зазначив про те, що ТОВ "ДФК Інтернешнл" визнає заборгованість у сумі 94 522 грн. 73 коп., проте не має можливості виконати свої фінансові зобов`язання за спірним договором у зв`язку з фінансовими труднощами та просив позивача про розстрочення сплати заборгованості.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений умовами договору (пункт 5.5. договору), строк внесення орендної плати за період користування транспортними засобами за період з березня по листопад 2018 року в сумі 94 522 грн. 73 коп. є таким, що настав.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати в залишковій сумі 94 522 грн. 73 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду транспортних засобів, а також встановлене судом порушення строків внесення орендної плати з боку відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 94 522 грн. 73 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 94 522 грн. 73 коп.

При цьому, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2019 року по лютий 2021 року у сумі 11 130 грн. 38 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 6-7), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 11 130 грн. 38 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 20.12.2018 по 06.04.2021 у сумі 6 518 грн. 18 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 6), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 6 518 грн. 18 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Степанця Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФК Інтернешнл" про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу № 2 від 28.03.2018 в загальному розмірі 112 171 грн. 29 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФК Інтернешнл" (51900, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, 4-й провулок Молдавський, будинок 17; ідентифікаційний код 34594546) на користь Фізичної особи-підприємця Степанця Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_30 ) - 94 522 грн. 73 коп. основного боргу, 11 130 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 6 518 грн. 18 коп. 3% річних та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16.06.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко