Вирок № 97732342, 16.06.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14431/20

Провадження № 1-кп/161/53/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 16 червня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурорів - Безушка О.М., Хомича О.А.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - Лукашука А.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020030000000005, що надійшов з прокуратури Волинської області 08.09.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Млинове Ратнівського району Волинської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , українки, гр. України, з вищою освітою, не заміжньої, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючої на посаді юриста ТзОВ «СМ-Рембуд», не судимої,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369, ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_1 наказом начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі - ГУНП у Волинській області) № 396 о/с від 20.04.2019, призначена на посаду заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області. Обіймаючи вказану посаду, обвинувачена, відповідно до ст.19 Конституції України, ч.1 ст.2 «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч.1 ст.1, ст.ст. 3, 8, 18, 19 Закону України «Про Національну поліцію», та згідно листа начальника відділу ГУНП у Волинській області №341/13/01-2020 від 27.04.2020 виконуючи також обов`язки по контролю за станом режиму секретності та технічного захисту інформації, розробці та здійсненню заходиів щодо забезпечення режиму секретності в структурних підрозділах, відділах та відділеннях ГУНП у Волинській області, здійсненню контроль за їх дотриманням під час усіх видів робіт з матеріальними носіями секретної інформації, а також тих, що створюються під час оперативно - розшукової діяльності; за дорученням начальника відділу організовує та приймає участь у проведенні перевірок стану режиму секретності в структурних підрозділах апарату, відділів та відділень ГУНП у Волинській області; отримує у визначеному законодавством порядку необхідну інформацію та документи, що стосуються забезпечення службової діяльності підрозділу, та інші посадові обов`язки, була особою уповноваженою на виконання функцій держави та при виконанні службових обов`язків постійно здійснювала функції представника влади та службової особи.

Так, слідчим слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019030010002778 від 27.07.2019 за ст. 290 КК України, в ході якого 26.07.2019 під час проведення огляду місця події вилучено автомобіль марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_2 , та на який ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2019 накладено арешт.

У лютому 2020 року обвинувачена ОСОБА_1 , точний день та час органом досудового розслідування не встановлені, перебуваючи в м.Луцьку, по вул. Словацького, 2 біля готелю «Україна», будучи працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, діючи з єдиним умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи, що здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень та прийняття у них рішень, як і вирішення питання щодо повернення тимчасово вилученого та арештованого майна, не входить до її повноважень, дізнавшись, що ОСОБА_2 хоче повернути автомобіль марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 та документи на нього, а досудове розслідування проведення у кримінальному провадженні №12019030010002778 здійснюється слідчим слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3, вирішила шляхом обману заволодіти коштами ОСОБА_2 , запевнивши останнього у можливості вирішення нею питання про повернення вилученого в ході огляду місця події автомобіля марки «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про його реєстрацію серії НОМЕР_2 .

Так вона, в ході спілкування, переконала ОСОБА_2 про можливість позитивного вирішення вказаного питання шляхом нібито надання слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 1 500 доларів США у якості неправомірної вигоди за вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про його реєстрацію серії НОМЕР_2 , з яких 300 доларів США мало бути оплачено адвокату за виконану роботу з оформлення документів, хоча реально наміру робити це не мала.

Внаслідок вищевказаного повідомлення, а також усвідомлюючи, що ОСОБА_1 , завдяки займаній посаді заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області, зможе передати неправомірну вигоду слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 за вчинення дій у вигляді повернення автомобіля марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про його реєстрацію, будучи переконаним щодо дійсної можливості вирішення зазначеного питання, ОСОБА_2 погодився на пропозицію ОСОБА_1 про передачу грошових коштів.

Вона ж, 19.03.2020 о 10.52 год., перебуваючи у м.Луцьку, по вул. Гетьмана Мазепи, 2А , неподалік продуктового магазину «Апетит», умисно, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою власного протиправного збагачення, заздалегідь не маючи на меті реально виконувати свої обіцянки та вплинути на вирішення питання стосовно повернення вказаного автомобіля слідчим ОСОБА_3 , повідомивши ОСОБА_2 завідомо неправдиві відомості про факт їх особистого спілкування з слідчим з приводу можливості повернення транспортного засобу, протиправно одержала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент вчинення становило 13 630 гривні, як ніби-то частину неправомірної вигоди для передачі слідчому, хоча насправді вказані грошові кошти не мала наміру передавати, а їх привласнила.

Вона ж, 27.04.2020 близько 17.20 год., перебуваючи поблизу приміщення ГУНП у Волинській області, за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою власного протиправного збагачення, заздалегідь не маючи на меті реально виконувати свої обіцянки та вплинути на вирішення питання стосовно повернення вказаного автомобіля слідчим ОСОБА_3 , заволоділа належними ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 700 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент вчинення становило 18 998 гривень, які останній їй передав у якості ніби-то другої частини неправомірної вигоди для передачі слідчому, хоча насправді вказані кошти не мала наміру передавати, а їх привласнила.

Тобто, ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа коштами потерпілого

ОСОБА_2 на загальну суму 1 200 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент вчинення кримінального правопорушення становило 32 628 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в пред`явленому обвинувачені за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369, ч.1 ст.190 КК України визнала частково. Суду дала показання, що в лютому 2020 року до неї зателефонував знайомий ОСОБА_4 , попросив надати консультацію його товаришу, при цьому, останній був винен їй гроші та повідомив, що його знайомий поверне їй борг. Вона кілька разів зустрічалась з ОСОБА_2 , останній розповів про вилучення автомобіля та документів та просив допомогти. Оскільки грошей від ОСОБА_4 він не повертав, тому вона вирішила заволодіти грошима ОСОБА_2 , обманувши його про те, що вирішує питання, які просив потерпілий, через слідчого. Вона була впевнена, що залучивши адвоката, вони зможуть повернути автомобіль та документи у законний спосіб (через суд), однак потерпілий наполягав, щоб саме вона вирішувала питання безпосередньо зі слідчим. Оскільки повернути автомобіль можна було у законний спосіб, а потерпілий, отримавши автомобіль, не мав би жодних претензій, а тому і не зрозумів би, що вона не розмовляла зі слідчим, вона вирішила його обманути. Категорично ствердила, що зі слідчим ОСОБА_3 особисто не знайома, ні про що з ним не домовлялась. Жодного разу до ОСОБА_2 не телефонувала, грошей не вимагала, ні для себе, ні для слідчого. Натомість саме потерпілий наполягав, щоб вона взявши від нього кошти, вирішила питання повернення автомобіля, а тому вона і скористалась цим: 500 доларів США отримала поблизу свого будинку, а 700 доларів США - поблизу ГУНП у Волинській області, після чого була затримана.

Визнає винуватість у вчиненні шахрайства, однак зазначає, що такі дії вчинила лише внаслідок провокативних дій самого потерпілого, який наполегливо пропонував гроші та хотів вирішити це питання саме у такий спосіб; злочину, передбаченого ч.4 ст.27 ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України - не вчиняла, у її діях відсутній склад даного кримінального правопорушення, а тому просила її виправдати.

Окрім фактичного визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_1 узаволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), її вина підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового розгляду доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 дав показання, що транспортним засобом «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 користувався з 2015-2016 рр, у 2019 році був зупинений працівниками поліції, які виявили пошкодження номера кузова, а тому автомобіль вилучили. Під час проведення досудового розслідування він особисто звертався до слідчого ОСОБА_3 , той сказав, що за повернення автомобіля потрібно передати 300 доларів США. В подальшому він неодноразово телефонував слідчому, однак останній не відповідав та уникав з ним зустрічей. З офіційною заявою про повернення транспортного засобу він не звертався. Оскільки ОСОБА_3 не повертав транспортний засіб, тому він шукав можливість вирішення цього питання через інших людей. Перебуваючи біля МРЕВ один з чоловіків (хто саме - не пам`ятає) дав номер телефону ОСОБА_1 , яка могла допомогти у вирішенні його питання. При першому дзвінку він представився, повідомив від кого він телефонує (на даний час ні прізвища, ні імені не пам`ятає) та домовився про зустріч. Зустрівшись в подальшому поблизу готелю «Україна» розповів про ситуацію з автомобілем, на що ОСОБА_1 сказала, що подивиться матеріали та повідомить, що можна зробити. Звернувся до працівників поліції, оскільки обвинувачена довго не вирішувала питання, писав її ще до того як передав гроші, у ній згадував і про слідчого ОСОБА_3 . Ствердив, що зустрічей з ОСОБА_1 було приблизно 10, в тому числі зустрічались і з адвокатом, який розповідав, що треба якісь документи, щоб вирішити це питання через суд. Під час однієї із зустрічей обвинувачена повідомила, що потрібні гроші, і їх потрібно передати чи то начальнику, чи то слідчому: це була сума приблизно 1 700 доларів США. Спочатку передав 500 доларів США, а потім - ще 1000 доларів США (з яких 300 - адвокату). Ситуацію з автомобілем так і не вирішили. Щодо покарання - покладається на розсуд суду. Цивільного позову не заявляв, претензій до обвинуваченої не має.

Протоколами дослідження за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом контролю за телефонними розмовами від 12.05.2020 (проведених на підставі ухвал слідчого судді №01373 т від 11.03.2020, №01374 т від 11.03.2020), стверджується факт досягнення домовленостей щодо зустрічей ОСОБА_2 з ОСОБА_1 (аудіо та відеозаписи досліджені учасниками безпосередньо в судовому засіданні, шляхом їх відтворення).

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 19.03.2020 (проведеного в присутності понятих) вбачається, що було оглянуто гр. ОСОБА_2 , який добровільно був залучений в заходах для проведення контролю за вчиненням злочину, після чого оглянуто грошові кошти у сумі 500 доларів США (вказані їх серії та номери, проведено їх копіювання) та вручено останньому для передачі ОСОБА_1 для подальшого вирішення питання про повернення вилученого автомобіля.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 20.03.2020 (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду №01374т від 11.03.2020), стверджується факт зустрічі 19.03.2020 в м.Луцьку по вул.Гетьмана Мазепи неподалік продуктового магазину «Апетит» ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та передача останнім ОСОБА_1 коштів у розмірі 500 доларів США. Аудіо та відеозаписи досліджені учасниками безпосередньо в судовому засіданні, шляхом їх перегляду та прослуховування. Зміст та суть розмов повністю відповідають даним, що зазначені у протоколі.

З протоколу за результатом проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту від 20.03.2020 (проведеного на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні №607т від 17.03.2020) вбачається, що 19.03.2020 в період часу з 10.46 год. по 10.52 год. в м.Луцьку по вул.Гетьмана Мазепи, неподалік продуктового магазину «Апетит», під час розмови ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 500 доларів США. При цьому, під час цієї розмови ОСОБА_1 повідомила потерпілому про необхідність залучення до процесу повернення його автомобіля адвоката, з оплатою його послуг в сумі 300 доларів США. Аудіо та відеозаписи досліджені учасниками безпосередньо в судовому засіданні, шляхом їх відтворення.

Протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю за особою від 01.04.2020, 10.04.2020, 15.04.2020, 28.04.2020 (проведених на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду №01374 т від 11.03.2020), стверджується факт зустрічей - 31.03.2020, 09.04.2020, 14.04.2020, 27.04.2020 в м.Луцьку поблизу готелю «Україна» (м.Луцьк, вул.Словацького, 2) ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та проведення ними розмов з приводу можливого повернення автомобіля, при цьому остання стверджувала про те, що про усі подальші дії домовляється зі слідчим, а потерпілий наполягав на вирішенні даного питання без залучення захисника. Аудіо та відеозаписи досліджені учасниками безпосередньо в судовому засіданні, шляхом їх перегляду та прослуховування. Зміст та суть розмов повністю відповідають даним, що зазначені у протоколах.

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих дій - аудіо-, відеоконтролю особи від 25.04.2020 (проведеного на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду №01374т від 11.03.2020), стверджується факт зустрічі 24.04.2020 в м.Луцьку по вул.Лесі Українки, неподалік приміщення Луцького міськрайонного суду Волинської області (м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 24) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисника, а також їх розмови з приводу можливості повернення автомобіля у судовому порядку, шляхом подання відповідного клопотання. Аудіо та відеозаписи досліджені учасниками безпосередньо в судовому засіданні, шляхом їх перегляду та прослуховування. Зміст та суть розмов повністю відповідають даним, що зазначені у протоколі.

З протоколу за результатом проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту від 28.04.2020 (проведеного на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні №938т від 22.04.2020) вбачається, що 27.04.2020 о 17.24 год. в м.Луцьку поблизу готелю «Україна» (м.Луцьк, вул.Словацького, 2), під час розмови о 17.26 год. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 700 доларів США, які остання поклала у шкіряну ключницю чорного кольору. Аудіо та відеозаписи досліджені учасниками безпосередньо в судовому засіданні, шляхом їх перегляду та прослуховування.

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 27.04.2020 вбачається, що ОСОБА_2 (за участю понятих) вручено грошові кошти в сумі 700 доларів США відповідно із зазначенням їх номіналу, серії та номерів (проведеної їх копіювання, оброблено спец препаратом «Промінь-1»).

З протоколу затримання від 27.04.2020 (проведеного у присутності понятих) вбачається, що під час особистого обшуку ОСОБА_1 було вилучено ключницю, флеш-носій, мобільний телефон марки «Айфон», грошові кошти в сумі 700 доларів США (оголошено їх серії та номери). Жодних зауважень від учасників не надходило. Додаток до даного протоколу - відеозапис його проведення, було дослідженого учасниками безпосередньо в судовому засіданні.

Під час проведення освідування особи, протокол від 27.04.2020, на пальцях та долонях рук ОСОБА_1 не виявлено видимих слідів світло-зеленого кольору, притаманних спецхімпрепарату «Промінь-1». Зроблено змиви з рук ОСОБА_1 . Жодних зауважень від учасників з приводу проведення вказаної дії не надходило, що засвідчено їх особистими підписами.

З висновку експерта №4162 від 21.07.2020 вбачається, що сім банкнот номіналом по 100 доларів США, зразка 2009 року, з серійними номерами: LC29874876A, LB85025741U, ME30039809B, LB70205276C, MG05570398B, MG05570307B, LB 47858762V, виготовлені способом, який використовується при виробництві таких же банкнот, зразка 2009 року, що випускаються в обіг Федеральною Резервною Системою США, тобто, є банкнотами USD, номіналом по 100 доларів США, зразка 2009 року, виготовленими та випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США.

З висновку експерта №4155 від 14.07.2020 вбачається, що на поверхні 7-ми банкнот номіналом по 100 доларів США серії та номерів: LC29874876A, LB85025741U, ME30039809B, LB70205276C, MG05570398B, MG05570307B, LB 47858762V та на поверхні марлевого тампону, який є зразком (взірцем) спецхімречовини є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією «Промінь-1». Спеціальна хімічна речовина «Промінь-1», що виявлена на поверхні вищевказаних банкнот має спільну родову належність із зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1».

З висновку експерта №4160 від 15.07.2020 вбачається, що на поверхні марлевого тампону із змивами з правої руки ОСОБА_1 та на поверхні марлевого тампону, який є зразком (взірцем) спецхімречовини є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією «Промінь-1». Спеціальна хімічна речовина «Промінь-1», що виявлена на поверхні марлевого тампону із змивами з правої руки ОСОБА_1 має спільну родову належність із зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1».

З висновку експерта №4161 від 15.07.2020 вбачається, що на поверхні марлевого тампону із змивами з лівої руки ОСОБА_1 та на поверхні марлевого тампону, котрий є зразком (взірцем) спецхімречовини є нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією «Промінь-1». Спеціальна хімічна речовина «Промінь-1», що виявлена на поверхні марлевого тампону із змивами з лівої руки ОСОБА_1 має спільну родову належність із зразком спеціальної хімічної речовини «Промінь-1».

Відповідно до протоколу огляду речей і документів від 21.08.2020 - 27.04.2020 у період з 00:38:55 до 00:38:58 ОСОБА_1 добровільно повідомила слідчому комбінацію цифр паролю для розблокування належного їй мобільного телефону марки «iPhone», номер оператора мобільного зв`язку: НОМЕР_3 .

Протоколом огляду речей та документів від 06.05.2020 та протоколом додаткового огляду речей та документів від 09.05.2020 - оглянуто інформацію, яка знаходиться у мобільному телефоні марки «Айфон», номер оператора мобільного зв`язку: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 . При цьому встановлено, що остання переписувалась та спілкувалась з абонентом за номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_4 - під ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яким, як було встановлено, користувався ОСОБА_2 . При цьому, інформація з приводу спілкування обвинуваченої зі слідчим ОСОБА_3 (в тому числі і наявність взагалі такого номеру телефону у телефонній книзі абонентів) або ж з іншою службовою особою з приводу вирішення питання щодо повернення автомобіля, належного потерпілому ОСОБА_2 - відсутня.

Вказані докази, суд на підставі ст.85, 86 КПК України вважає належними та допустимими та кладе в основу даного вироку.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання, що у його провадженні перебувало кримінальне провадження №120129030010002778, у межах якого було вилучено автомобіль марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_2 . На вказаний транспортний засіб рішенням суду було накладено арешт, з забороною ним користуватись та розпоряджатись. Зазначене рішення було виконане, автомобіль знаходився на арешт майданчику. З ОСОБА_2 він дійсно спілкувався: зокрема, вперше - відразу на місці події під час вилучення автомобіля та після його арешту судом. При цьому ствердив, що повідомив останнього з приводу неможливості його повернення до закінчення досудового розслідування, однак той неодноразово намагався з ним зв`язатись, на що він не відповідав та уникав поза процесуальних зустрічей з ним. Припускає, що в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 вказував на нього як на особу, яка вчиняла протиправні дії, оскільки той був ображений, що він не захотів з ним розмовляти. Письмових клопотань про повернення транспортного засобу до нього не надходило. З ОСОБА_1 особисто не знайомий (знає лише візуально), з приводу вирішення питання про повернення автомобіля ОСОБА_2 ні з нею, ні з будь-ким іншим, не розмовляв, з таким питанням до нього ніхто не звертався. Мобільного телефону обвинуваченої не мав, жодного разу ні особисто, ні через знайомих з нею не спілкувався, зв`язки в соціальних мережах з нею також не підтримував.

Вказані показання свідка стверджуються письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Так, з протоколу обшуку від 27.04.2020 (за участю понятих) вбачається, що під час проведення обшуку приміщення службового кабінету №410 слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області слідчим ОСОБА_3 добровільно надано матеріали кримінального провадження №12019030010002778 від 27.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.290 КПК України та власний мобільний телефон, у якому, під час його огляду, інформації, що має значення для встановлення обставин даного кримінального провадження (в тому числі інформації щодо спілкування, переписки з обвинуваченою ОСОБА_1 (як і самого номеру телефону до неї) чи з будь-якою іншою особою щодо можливості повернення автомобіля та документів ОСОБА_2 - немає). Додаток до даного протоколу - носій інформації на який було зафіксовано хід його проведення, був предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 28.04.2020, в порядку ст.233 ч.3 КПК України, надано дозвіл слідчому Другого слідчого відділу СУ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові Савчуку Л.О. на проведення обшуку приміщення службового кабінету №410 слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області, за адресою: м.Луцьк, вул.Грибоєдова, 2 , з метою відшукання предметів, речей, які мають значення речових доказів у даному провадженні. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, встановлені внаслідок такого обшуку докази є допустимими, відповідно до ч.3 ст.233 та ст.86 КПК України.

Постановою слідчого від 28.04.2020 вищевказане майно визнано речовими доказами.

Протоколами за результатами проведення НСРД: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо контролю особи, відео контролю особи від 16.03.2020 стверджується відсутність відомостей, які б свідчили про причетність ОСОБА_3 до протиправної діяльності та могли б бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ППСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності від 06.11.2009 №10 шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей) при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі майна. Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як неправомірну вигоду, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 саме у вчиненні шахрайства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Що стосується посилання сторони захисту на вчинення потерпілим ОСОБА_2 провокативних дій по відношенню до ОСОБА_1 , то вказане судом до уваги не береться, виходячи з наступного.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у справах «Банніков проти Російської Федерації», «Веселов та інші проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви», застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів ЄСПЛ виробив змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Так, для встановлення факту провокації злочину ЄСПЛ вважає визначальним з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.

І саме з огляду на вказані критерії та ознаки судом проведено перевірку відомостей про ймовірну провокацію злочину, фактично вчиненого ОСОБА_1 .

Насамперед слід зазначити про те, що факт того, що потерпілий першим звернувся до ОСОБА_1 з приводу вирішення питання про повернення вилученого у нього автомобіля, не може підтверджувати те, що такими діями він її спровокував на вчинення кримінального правопорушення.

За встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 свідомо, без будь-якого стороннього впливу, в тому числі і без провокацій (умовлянь) з боку ОСОБА_2 погодилась на його пропозицію, внаслідок чого у неї і виник умисел на заволодіння його коштами.

Зі змісту розмов, отриманих внаслідок проведених НСРД вбачається, що потерпілий під час розмов жодного разу не наполягав на зустрічах, ні насильства, ні погроз, ні шантажу, при цьому, не використовував. Зустрічі проходили по першому ж його дзвінку, без будь-яких додаткових зусиль.

На думку суду, органи досудового розслідування, в даному випадку, діяли у пасивний спосіб і не підбурювали обвинувачену до вчинення злочину, а отже в їх діях відсутні ознаки, притаманні провокації злочину.

При цьому, суд звертає увагу, що на момент вчинення ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення, остання була діючим співробітником правоохоронного органу, що свідчить про її обізнаність щодо неправомірності своїх дій, можливість настання негативних наслідків, а отже, в умисному та цілеспрямованому характеру дій, пов`язаних з вчиненням шахрайства.

З огляду на викладене, суд зазначає, що повторна фіксація правоохоронним органами факту отримання коштів не свідчить про провокацію вчинення злочину, а є підтвердженням продовження своєї протиправної діяльності обвинуваченою, з метою досягнення своєї остаточної мети - заволодіння коштами потерпілого.

Таким чином, враховуючи, що показання обвинуваченої ОСОБА_1 дані нею безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, відповідають встановленим судом обставинам справи та підтверджуються показаннями як потерпілого ОСОБА_2 , так і свідка ОСОБА_3 , а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману, кваліфікуючи її дії за ч.1 ст.190 КК України.

Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується і у тому, що вона/наказом начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі - ГУНП у Волинській області) № 396 о/с від 20.04.2019/ призначена на посаду заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Частиною 1 ст. 1, ст.ст. 3, 8, 18, 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції". Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліцейський зобов`язаний, серед іншого, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно листа начальника відділу ГУНП у Волинській області

№341/13/01-2020 від 27.04.2020 ОСОБА_1 , серед іншого: здійснює контроль за станом режиму секретності та технічного захисту інформації, розробляє та здійснює заходи щодо забезпечення режиму секретності в структурних підрозділах, відділах та відділеннях ГУНП у Волинській області, здійснює контроль за їх дотриманням під час усіх видів робіт з матеріальними носіями секретної інформації, а також тих, що створюються під час

оперативно - розшукової діяльності; за дорученням начальника відділу організовує та приймає участь у проведенні перевірок стану режиму секретності в структурних підрозділах апарату, відділів та відділень ГУНП у Волинській області; отримує у визначеному законодавством порядку необхідну інформацію та документи, що стосуються забезпечення службової діяльності підрозділу, виконує інші посадові обов`язки.

Таким чином, ОСОБА_1 , як заступник начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області є особою уповноваженою на виконання функцій держави, при виконанні службових обов`язків постійно здійснює функції представника влади та службової особи.

Відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 22, 23, 24, 65 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктами, на яких поширюється дія вказаного Закону. Поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Посадовим та службовим особам поліції забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави.

Особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

За вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Однак, ОСОБА_1 , незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, здійснюючи функції представника влади, будучи, відповідно до Примітки до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 2 примітки до ст. 368 КК України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, і, відповідно до вимог зазначеного законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтувала вимогами законодавства і вчинила підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області

ОСОБА_3 , неправомірної вигоди за вчинення останньою - службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй службового становища, за наступних обставин.

У лютому 2020 року, точніший час в ході досудового розслідування не встановлений, заступник начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 , перебуваючи в м. Луцьку, по вулиці Словацького, 2, біля готелю «Україна», будучи працівником правоохоронного органу, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, діючи з єдиним умислом, направленим на підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , неправомірної вигоди за вчинення останньою - службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй службового становища, вступила у позаслужбові стосунки з ОСОБА_2 з питань виконання слідчих (процесуальних) дій під час проведення слідчим слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019030010002778 від 27.07.2019 за ст. 290 КК України, в тому числі повернення вилученого в ході огляду місця події автомобіля марки «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_2 та свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Вона ж, в ході спілкування, з`ясувавши, що у вказаної особи наявна потреба у поверненні автомобіля марки «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 , який вилучений та арештований в ході досудового розслідування кримінального провадження, а також свідоцтва про його реєстрацію, розуміючи, що в силу своїх службових повноважень не уповноважена та не може вирішити питання щодо повернення у встановленому законодавством порядку вищевказаного транспортного засобу, а також усвідомлюючи, що ОСОБА_3 обіймає посаду слідчого, та, відповідно до Примітки до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 2 Примітки до ст. 368 КК України, належить до категорії службових осіб, які займають відповідальне становище, переконала ОСОБА_2 про можливість позитивного вирішення вказаного питання шляхом надання слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 1500 доларів США у якості неправомірної вигоди за вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , з яких 300 доларів США адвокату за нібито виконану роботу з оформлення документів.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_1 , завдяки займаній посаді заступника начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУ НП у Волинській області, зможе передати неправомірну вигоду слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 за вчинення дій у вигляді повернення вилученого в ході досудового розслідування кримінального провадження №12019030010002778 від 27.07.2019 автомобіля марки «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та, будучи переконаним ОСОБА_1 , яка схилила його до надання зазначеної неправомірної вигоди та викликала у нього впевненість у необхідності надання такої неправомірної вигоди, ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що посада слідчого слідчого відділу Луцького ВП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_3 належить до категорії службових осіб, які займають відповідальне становище, погодився на вчинення зазначених неправомірних дій.

Вона ж, 19.03.2020 о 10.52 год., перебуваючи у м. Луцьку, по вул. Гетьмана Мазепи, 2А , неподалік продуктового магазину «Апетит», умисно, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, всупереч інтересам служби, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме: слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3, за вчинення останньою - службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй службового становища, протиправно одержала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного Банку України, становило

13 630 гривні), як першу частину неправомірної вигоди для слідчого ОСОБА_3 за вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 , який вилучений та на який накладено арешт в ході досудового розслідування кримінального провадження №12019030010002778 від 27.07.2019, та свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Цього ж дня, під час розмови, що відбулась між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання повідомила про завідомо неправдивий факт спілкування із слідчим ОСОБА_3 з приводу повернення вказаного транспортного засобу та зазначила, що у разі передання їй грошових коштів у сумі 500 доларів США у якості першої частини неправомірної вигоди слідчому ОСОБА_3, того ж дня безпосередньо зустрінеться із слідчим з метою пришвидшення процесу повернення належного ОСОБА_2 транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію, а також нібито передачі йому першої частини неправомірної вигоди.

Вона ж, 27.04.2020 близько 17.20 год., перебуваючи біля приміщення ГУНП у Волинській області, що за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, умисно, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, всупереч інтересам служби, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 неправомірної вигоди за вчинення останньою - службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням наданої їй службового становища, протиправно одержала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 700 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного Банку України, становило 18 998 гривні), як другу частину неправомірної вигоди для нібито передачі їх слідчому ОСОБА_3 за вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та заволоділа ними, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для надання неправомірної вигоди слідчому ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 одержала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1200 доларів США (що згідно офіційного курсу Національного Банку України, становило 32 628 гривні) неправомірної вигоди для нібито передачі їх слідчому ОСОБА_3 за вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Bora» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та заволоділа ними.

Такі дії обвинуваченої ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України як підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено її винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується і у вчиненні шахрайських дій, а саме - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинених за обставин, що аналогічно викладені в фабулі обвинувачення і за ч. 4 ст. 27,ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

Досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, що проаналізовані вище, не вказують на вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, що підпадали б під ознакипідбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.

Зважаючи на вищевикладені докази та обґрунтування суду, а також, що ОСОБА_2 не було притягнуто до відповідальності за схилення особи до замаху на давання хабара, тому зазначене свідчить виключно про те, що дії обвинуваченої ОСОБА_1 були способом шахрайства (вигаданою інформацією), спрямованої виключно на заволодіння грошових коштів потерпілого шляхом обману, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, але аж ніяк не на підбурювання до закінченого замаху на надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України.

Таким чином, вказана обставина виключає відповідальність за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, так як ці статті є взаємовиключними, а підбурювання може ґрунтуватися лише на правдивій інформації.

У відповідності до роз`яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Наявність обгрунтованих сумнівів, встановлених судом, не узгоджується із принципом доказування поза розумним сумнівом. При цьому суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі № 688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, згідно яких - ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши безпосередньо наведені вище докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було надано достатніх належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, що вказує на відсутність самої події злочину, а тому приймає рішення про її виправдування за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа (відсутність події злочину).

При обранні покарання за ч.1 ст.190 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винної.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, суд, за наслідками судового розгляду, відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Обвинувачена ОСОБА_1 з 29.05.2020 звільнена з поліції, не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, є особою молодого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, виключно на її утриманні та вихованні перебуває малолітня дитина - ІНФОРМАЦІЯ_2 , вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним, визнала та щиро розкаялася, фактично вчинене нею кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку, при цьому, матеріальних збитків потерпілому не завдано, будь-яких претензій до обвинуваченої він не має та щодо її покарання - покладається на розсуд суду (не наполягаючи на суворій мірі покарання), вона працевлаштована та має стабільний заробіток, тому суд вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний ухвалою від 28.04.2020 - скасувати.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, знищити, залишити та повернути за належністю законному володільцеві.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачену ОСОБА_1 .

Арешт, накладений на майно (ухвала слідчого судді від 29.04.2020), відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, - скасувати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України та виправдати на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 190 ч.1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Речові докази:

-змиви з лівої та правої рук ОСОБА_1 (спецпакети: S2016301, В1015616); рукавиці, за допомогою яких було зроблено змиви з рук (спецпакети: S2016300, S2016299) - знищити;

-ключниця, упакована у конверт №1; флеш-носій на 16 Гб (спецпакет №S2016298); мобільний телефон марки «Айфон» (спецпакет: В2018474); блокнот із власноручними записами ОСОБА_1 (спецпакет B2018466 ); грошові кошти у сумі 550 грн - повернути за належністю законному володільцеві - ОСОБА_1 ;

-грошові кошти у сумі 700 доларів США (купюри номіналом 100 доларів США серії та номера: LC29874876A, LВ85025741U, ME30039809B, LB 70205276 C, MG 05570398B, MG 05570307B, LB 47858762V (спецпакет №В1015602), вилучені під час проведення затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 від 27.04.2020, що виділялись із державного бюджету - повернути за належністю - УСБУ у Волинській області.

-матеріали кримінального провадження №12019030010002778 від 27.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.290 КПК України, упаковані у конверт №1, що передані на відповідальне зберігання слідчому ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 - залишити за належністю останньому;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «KIA CEED» д.н.з. НОМЕР_6 , ключ до замка запалювання вказаного автомобіля, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_8 - залишити за належністю останній.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 в доход держави 11 440 (одинадцять тисяч чотириста сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. судових витрат у справі за проведення експертиз.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний ухвалою від 28.04.2020 - скасувати.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді від 29.04.2020 - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко