Постанова № 9773159, 02.02.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2010 р.Справа № 22-а-3022/08 Категорія:6.11Головуючий в 1 інстанції: Літвінов С.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Топор О.В.

з участю: представника Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Парубіної Юлії Дем'янівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "ВІШ" на рішення господарського суду Одеської області від 11 липня 2005 року по справі за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "ВІШ" про стягнення штрафних санкції,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2005 року заступник прокурора міста Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі ФСЗІ) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства (далі ПП) "ВІШ" про стягнення штрафних санкції у розмірі 6 052, 38 грн. за невиконання робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заступник прокурора вказував, що у 2003 році відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але не створив його.

Справу розглянуто у відсутність відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 липня 2005 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ПП "ВІШ" (вул. Совєтська, 42а, кв. 18, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) Код 31257899, р/р 26006465505001, ОФКБ "Приватбанк", МФО 328740 на користь Одеського обласного відділення ФСЗІ (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), р/р 31212221800005 банк - УДК в Одеській області, одержувач - ВДК Київського району, МФО 828011, код 23213460, код 50070000 6 052, 38грн.

На вказане рішення ПП "ВІШ" подало апеляційну скаргу.

Справу розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2007 року апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 11 липня 2005 року та матеріали справи передано до Одеського апеляційного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі ПП "ВІШ" ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ПП "ВІШ", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, середньооблікова численність штатних працівників за 2003 рік на ПП "ВІШ" склала 21 особу.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце (21 х 0,04 = 1,0), але це робоче місце не створив.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік, фонд заробітної плати 127 100 грн.

Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову численність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце складає 6 052, 38 грн. (127 100 : 21 = 6052, 38x1=6 052, 38 грн.)

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у нестворені робочого місця для працевлаштування інваліда доведена належним чином, у звязку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.5 п.2 Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" (від 06 жовтня 2005 року) ч.4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" викладено в такій редакції: адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 ГК України.

Згідно ст.1 Прикінцевих положень цього Закону, він набирає чинності з 01 січня 2006 року, крім пункту 1, підпунктів 1-3 пункту 2, пункту 6 розділу I, які набирають чинності з дня опублікування цього Закону.

Таким чином, норма про незастосування строків, визначених ст. 250 ГК України, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць, набрала чинності з 01 січня 2006 року, відповідно, до цієї дати строки, визначені ст. 250 ГК України, мають застосовуватися.

Так, згідно ст. 250 ГК України - адміністративно-господарські санкції можуть бути накладені на суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій за порушення, вчинене у 2003 році, тобто поза межами строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого ст. 250 ГК України, у звязку з чим, у позові належить відмовити, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення ФСЗІ до ПП "ВІШ" і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити заступнику прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення ФСЗІ у задоволенні позовних вимог до ПП "ВІШ" про стягнення штрафних санкції.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "ВІШ" задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 11 липня 2005 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити заступнику прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "ВІШ" про стягнення штрафних санкції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 лютого 2010 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: