Рішення № 97726594, 16.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа № 580/1021/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області:

- №188701-5255-2305 на суму 76 712,45 грн. земельного податку за 2017 рік;

- № 188702-5255-2305 на суму 76 712,45 грн. земельного податку за 2018 рік;

- № 188703-5255-2305 на суму 76 712, 45 грн. земельного податку за 2019 рік.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що він є власником будівель та споруд, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 7124610100:02:001:0293 по АДРЕСА_1 . Цільове призначення вказаної земельної ділянки «Для обслуговування будівель торгівлі». Позивач зазначає, що ним створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрник», яке з моменту створення функціонує як ринок промислових товарів і належна позивачу земельна ділянка, яка стала об`єктом оподаткування, використовується для здійснення його господарської діяльності. Також вказав, що є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку. Позивач звернув увагу, що у відповідності до ПК України, умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності, в зв`язку із чим зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень та про доцільність їх скасування.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.04.2020р., в межах наданого судом строку, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що платником земельного податку у відповідності до вимог ПК України є власник земельної ділянки, яким є позивач. Разом з тим, з огляду на перебування позивача у період з 01.07.2017р. по 31.03.2018р. на спрощеній системі оподаткування, що звільняє від обов`язку нарахування, сплати податку на майно (в частині земельного податку), податковим органом відізвано ППР за 2017-2018 роки: №188701-5255-2305 та № 188702-5255-2305 від 03.12.2019р. та прийнято нові ППР. При цьому зазначив, що оскаржуване ППР за 2019 рік залишено без змін, оскільки у відповідності до відомостей АІС “Податковий блок” у період з 01.04.2018 і весь 2019 рік позивач перебував на загальній системі оподаткування, відтак несе обов`язок зі сплати до бюджету податку за належну йому земельну ділянку, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

28.04.2020р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що в разі повторного прийняття податковим органом ППР у зв`язку із зменшенням сум податкових зобов`язань, раніше прийняте ППР скасовується, натомість відповідачем оскаржувані ППР за 2017, 2018 роки не скасовано та додатково прийнято ППР за період з 01.01.2017р. - 30.06.2017р. та 01.04.2018р. - 31.12.2018р. З урахуванням зазначеного, просив заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

08.05.2020р. представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь до відзиву, в якому серед іншого зазначив, що податковий орган при повторному прийнятті ППР діяли у межах повноважень та спосіб встановлений законом, в зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

09.07.2020р. до суду надійшли пояснення представника відповідача, в якому, серед іншого зазначено, що з огляду на перебування позивача у період з 01.07.2017р. по 31.03.2018р. на спрощеній системі оподаткування, що звільняє від обов`язку нарахування, сплати податку на майно (в частині земельного податку), оскаржувані ППР за 2017-2018 роки: №188701-5255-2305 та № 188702-5255-2305 від 03.12.2019р. є відкликаними на підставі Рішення відповідача від 13.04.2020р. №43/23-00-52-33-012, а ППР за 2019 рік є правомірним.

15.07.2020р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких ТОВ «Аграрник» застосував спрощену систему оподаткування з 2006 року, відповідно до Свідоцтва №5 серії НОМЕР_1 , свідоцтво №16 серії НОМЕР_2 від 20.12.2007р.

Також звернуто увагу, що земельна ділянка, яка стала об`єктом оподаткування, позивачем використовується для здійснення його господарської діяльності для розміщення промислового ринку як фізичною особою-підприємцем, яка є платником єдиного податку, про що свідчить відомості Єдиного державного реєстру та подана ним заява про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.06.2017р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.03.2020 ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки (кадастровий номер 7124610100:02:001:0293) з цільовим призначенням 03.07. «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником ТОВ “Аграрник”.

Рішенням Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 21.12.1999р. №358 дозволено ТОВ “Аграрник” будівництво промислового ринку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача як фізичну особу - підприємця 11.07.2016р. взято на облік як платника податків (основний вид економічної діяльності – код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

В подальшому позивачем подано до податкового органу за місцем реєстрації заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.07.2017р.

03.12.2019р. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017-2019 роки:

- №188701-5255-2305 на суму 76 712,45 грн. земельного податку за 2017 рік;

- № 188702-5255-2305 на суму 76 712,45 грн. земельного податку за 2018 рік;

- № 188703-5255-2305 на суму 76 712, 45 грн. земельного податку за 2019 рік.

Позивач, вважаючи протиправними прийняті податкові повідомлення-рішення, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПК України).

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 269.1.1-269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1,пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як уже встановлено судом, у відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.03.2020 ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки (кадастровий номер 7124610100:02:001:0293) з цільовим призначенням 03.07. «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач у відповідності до положень підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1,пункту 269.2 статті 269 ПК України є платником земельного податку як власник земельної ділянки.

Судом також встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником ТОВ “Аграрник” (код ЄДРПОУ - 30146549), взято на облік як платника податків – 20.10.1999р. (основний вид економічної діяльності – код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

Рішенням Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 21.12.1999р. №358 дозволено ТОВ “Аграрник” будівництво промислового ринку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Із вказаного судом вбачається, що позивачем використовується земельна ділянки (кадастровий номер 7124610100:02:001:0293) з цільовим призначенням 03.07. «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», за адресою: АДРЕСА_1 для провадження господарської діяльності.

При цьому, як вбачається судом із матеріалів справи, позивачем подано до податкового органу за місцем реєстрації (ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.07.2017р.

Згідно відомостей бази даних АІС «Податковий блок» наявних в матеріалах справи, позивача переведено з 01.07.2017р. на спрощену систему оподаткування. 31.03.2018р. анульовано реєстрацію позивача в якості платника єдиного податку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем використовується оподатковувана земельна ділянка для провадження господарської діяльності, при цьому у період з 01.07.2017р. по 31.03.2018р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, відтак суд доходить висновку, що у зазначений період позивач був звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Відповідно до посилань ГУ ДПС у Черкаській області у відзиві на позов та поясненнях, оскаржувані ППР за 2017-2018 роки: №188701-5255-2305 та №188702-5255-2305 від 03.12.2019р. є відкликаними на підставі Рішення відповідача від 13.04.2020р. №43/23-00-52-33-012, з огляду на перебування позивача у період з 01.07.2017р. по 31.03.2018р. на спрощеній системі оподаткування.

Разом з тим, судом із Рішення відповідача від 13.04.2020р. №43/23-00-52-33-012 вбачається, що ним відкликано податкові повідомлення-рішення №188701-5255-2305 та №188702-5255-2305 від 06.01.2020р. Відтак, у вказаному рішенні вбачається описка допущена податковим органом у частині дати прийняття ППР, оскільки податкові повідомлення-рішення №188701-5255-2305 та №188702-5255-2305 датовані 03.12.2019р.

З урахуванням зазначених обставин, беручи до уваги встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо використання позивачем оподатковуваної земельної ділянки для провадження господарської діяльності, та перебування у період з 01.07.2017р. по 31.03.2018р. на спрощеній системі оподаткування, які в свою чергу визнаються відповідачем, суд для належного захисту прав позивача доходить висновку про необхідність визнання протиправними податкові повідомлення-рішення №188701-5255-2305 та №188702-5255-2305 від 03.12.2019р. та їх скасування.

Разом з тим, оцінюючи правомірність прийняття відповідачем ППР №188703-5255-2305 від 03.12.2019р. (податкове зобов`язання за 2019 рік), суд зазначає, що як уже встановлено судом згідно відомостей бази даних АІС «Податковий блок» наявних в матеріалах справи, з 31.03.2018р. реєстрацію позивача в якості платника єдиного податку - анульовано. При цьому, згідно відомостей зазначеної бази даних, з 01.01.2020р. позивача, на підставі його заяви від 16.12.2019р. повторно переведено на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, суд зазначає що позивач у 2019 році не перебував на обліку у податковому органі у якості платника єдиного податку, відтак не був звільнений від сплати земельного податку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, з огляду на що суд доходить висновку про обгрунтовність визначення відповідачем суми податкового зобов`язання позивача із земельного податку з фізичних осіб за 2019 згідно ППР №188703-5255-2305 від 03.12.2019р.

З приводу посилань позивача про перебування ТОВ «Аграрник» на спрощеній системі оподаткування з 2006 року, відповідно до Свідоцтва №5 серії НОМЕР_1 , свідоцтво №16 серії НОМЕР_2 від 20.12.2007р., суд зазначає, що вказані свідоцтва (а.с.17,18) свідчать про право сплати ТОВ «Аграрник», як суб`єктом малого підприємництва-юридичною особою єдиного податку – 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2006 та 2008 роках. Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 18.12.2019р. №1923243400194, ТОВ «Аграрник» обрано та здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за 3 групою платника єдиного податку з 01.01.2020р.

Суд зазначає, що, доказів перебування ТОВ «Аграрник» на спрощеній системі оподаткування у 2019 році позивачем до матеріалів справи не надано. Не надано до матеріалів справи і доказів сплати ТОВ «Аграрник» земельного податку за 2019 рік за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, пунктом 287.1 статті 287 ПК України, визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Вказаним положенням кореспондують приписи підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого земельний податок – обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

З аналізу вказаних положень, вбачається, що земельний податок підлягає сплаті як власниками земельних ділянок так і землекористувачами.

Суд також зазначає, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року (справа № 826/14703/13-а) та у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року (справа № 826/9948/16), від 9 квітня 2019 року (справа №826/12960/16), від 21 травня 2020 року (справа № 826/10983/18).

Також суд звертає увагу, що в даному випадку не відбулось подвійного оподаткування одного й того самого об`єкту, оскільки, як уже встановлено вище, доказів сплати ТОВ «Аграрник» земельного податку за 2019 рік за користування земельною ділянкою до суду не надано. При цьому, у відповідності до вимог ПК України, земельний податок, будучи обов`язковим платежем, має бути сплачений до бюджету власником земельної ділянки.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.03.2020р. ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки (кадастровий номер 7124610100:02:001:0293) з цільовим призначенням 03.07. «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів внесення змін щодо власника зазначеної земельної ділянки до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку в ході розгляду справи, до суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що позивач у 2019 році не перебував на обліку у податковому органі у якості платника єдиного податку, відтак не був звільнений від сплати земельного податку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача в частині необхідності скасування ППР №188703-5255-2305 від 03.12.2019р. (зобов`язання за 2019 рік).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.12.2019р. №188701-5255-2305 від 03.12.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.12.2019р. №188702-5255-2305 від 03.12.2019р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко