Рішення № 97726438, 17.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/658/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу Жихар Валерія Миколайовича до Державна податкова служба України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54,

встановив:

Приватний нотаріус Лисичанського міського нотаріального округу Жихар Валерій Миколайович (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, ГУ ДПС, податковий орган), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 13.11.2020 року №Ф-1938-54, як позивач вважає протиправною з огляду на те, що свою діяльність він проводить на території населеного пункту визначеного Переліком проведення операції АТО, а отже має застосовуватися п. 94 розділу VIII Закону України №2464 (діяв до 14.01.2020 року), який було викладено так: «п. 9-4 платники Єдиного внеску, визначені ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів розташованих на території населених пунктів визначених переліком, зазначеним у ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільняються від виконання своїх обов`язків визначених ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, або військового чи надзвичайного стану».

Позивач вказує на те, що про застосування до нього вказаної пільги ним було подано заяву до органів ДПС України.

Крім того, позивач посилається на невідповідність форми вимоги нормам чинного законодавства, оскільки в порядковому номері вимоги відсутня її третя частина літера «У» (узгоджена вимога), що підтверджує його неучасть у прийнятті податкової вимоги, а також зазначена у вимозі адреса не є адресою реєстрації та проживання позивача.

Позивач вважає, що вимога від 13.11.2020 року №Ф-1938-54 є протиправною та підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 01.03.2021р. вказаний позов залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 05.04.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 13.04.2021р. вказаний позов залишений без руху після відкриття провадження у справі. Позивачу наданий строк на усунення недоліків позову. Ухвала суду виконана.

Відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що законодавець не пов`язує фактичне взяття на облік особи, що провадить незалежну професійну діяльність з її обов`язком своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

Недоїмкою, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, вважається сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника. До вимоги увійшли: розрахункові суми єдиного внеску за 2017 рік, за 1-4 квартали 2018 року, 1-4 квартали 2019 року та за 1-3 квартали 2020 року. Станом на 31 жовтня 2020 року сума недоїмки з єдиного соціального внеску склала 32292,60 гривень.

Посилання позивача на п.9-4 розділу VIII Закону України №2464, відповідач вважає помилковим, оскільки підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 6 Закону № 2464-VI є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» звільняє платників ЄСВ від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від знаходження на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Позивач перебуває на обліку в Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеській ДПІ (Генічеський район) з 18.12.1995 за станом «0» платник за основним місцем обліку, яке не віднесено до зони АТО.

Крім того, відповідач вказує на те, що п. 9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Отже, відповідач вважає оскаржувану вимогу правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 27.04.2021р. частково задоволено клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну відповідача та замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника Державну податкову службу України.

Ухвалою від 14.05.2021р. повернуто клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну відповідача.

21 травня 2021 року до суду надійшло клопотання Державної податкової служби України про заміну відповідача ДПС України на належного - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як відокремлений підрозділ ДПС України без права юридичної особи (код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Ухвалою суду від 24.05.2021 встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надання до суду, в разі наявності, заперечень щодо заміни первісного відповідача - ДПС України, належним відповідачем - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як відокремлений підрозділ ДПС України без права юридичної особи (код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Ухвалою від 11.06.2021 клопотання ДПС України про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача у справі - ДПС України на належного відповідача - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495). Цією ж ухвалою повернуто приватному нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу Жихару Валерію Миколайовичу заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог та усіх документів, доданих до неї.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , 1954 року народження, на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого МЮ України 18.12.1995 року за №1964 та Реєстраційного посвідчення про реєстрацію нотаріальної діяльності, виданого Управлінням юстиції у Луганській області 26.11.2001 року за №163, займається приватною нотаріальною діяльністю по Лисичанському міському нотаріальному округу.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.01.2021 №331 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 21.12.2018.

Відповідно до АІС «Податковий блок», ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальних органах ДПС у Херсонській області (Генічеськ) з 18.12.1995 за станом «0» платник за основним місцем обліку. З 17.11.2011 ОСОБА_1 , як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, перебуває на податковому обліку в Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеській ДПІ (Генічеський район) за станом «0» платник за основним місцем обліку, та з 01.01.2013 позивача взято на облік до ГУ ДПС у Луганській області (м. Лисичанськ) за станом «17» платник податків за неосновним місцем обліку.

Отже, з 18.12.1995 основним місцем обліку платника податків ОСОБА_1 є ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеській ДПІ (Генічеський район).

Вказане підтверджується матеріалами справи та жодним чином не спростовується позивачем.

Також судом встановлено, що ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформована вимога №Ф-1938-54 від 13.11.2020 року про сплату єдиного внеску в сумі 32292,60 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги, позивач оскаржив її до ДПС України.

Відповідно до рішення ДПС України від 08.02.2021 №2891/6/99-00-06-02-01-06 скарга позивача залишена без задоволення.

Вимогу №Ф-1938-54 від 13.11.2020 року про сплату єдиного внеску в сумі 32292,60 грн. позивач вважає протиправною з огляду на те, що він провадить нотаріальну діяльність в зоні проведення АТО – м. Лисичанськ, Луганської області, де і зареєстроване його місце проживання, а отже відповідно до п.9-4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від виконання своїх обов`язків визначених ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, або військового чи надзвичайного стану.

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує такі обставини та приписи законодавства (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі- Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску, серед яких є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

З 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закону України 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 9-4.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для звільнення таких платників від виконання обов`язків визначених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI та зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 9-3 (у подальшому п. 9-4) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для застосування до таких платників податків пільг у вигляді звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI та незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у зразковій справі № 812/292/18.

Разом з тим, з матеріалів даної справи убачається, що позивач за основним місцем обліку в органах доходів і зборів перебуває у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Генічеськ). Вказаний факт позивачем не спростовується та доказів на підтвердження факту перебування на податковому обліку в органах доходів і зборів у Луганській області не надає, як і не надає копії заяви про своє переведення з податкового обліку з ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Генічеськ) до ГУ ДПС у Луганській області, натомість відповідачем надані докази на підтвердження перебування позивача на податковому обліку за основним місцем саме у Херсонській області.

Пунктом 66.3 ст. 66 ПК України передбачено, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюються адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Процедури переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) визначено розділом Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462).

Пунктами 10.4, 10.7, 10.8 вказаного Порядку встановлено, що процедури переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів:

відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

заяви за формою № 1-ОПП із позначкою «Зміна місцезнаходження, пов`зана із зміною адміністративного району, або включення/невключення до Реєстру великих платників податків» або за формою № 5-ОПП із позначкою «Зміна місця проживання, пов`язана із зміною адміністративного району, поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням»;

заяв за формою № 1-ОПН, поданих згідно з підпунктом 2 пункту 5.3 розділу V цього Порядку або абзацами другим, третім пункту 10.3 цього розділу.

Протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненими І та ІІ розділами).

Дані про надсилання повідомлення за формою № 11-ОПП заносяться до журналу реєстрації заяв, повідомлень, інших документів про припинення чи зняття з обліку платників податків за формою № 6-ОПП (додаток 12), а також до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Відмітки про взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) проводяться в журналі за формою № 2-ОПП (за формою № 7-ОПП).

Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку.

Позивачем не надано до суду доказів звернення до ГУ ДПС у Херсонській області із заявою про переведення його на облік у ГУ ДПС у Луганській області.

З огляду на викладене, суд зауважує, що надання позивачем доказів реєстрації свого місця проживання та здійснення нотаріальної діяльності на території населеного пункту (м.Лисичанськ), де проводиться антитерористична операція та не надання доказів перебування на обліку в податковому органі у такому населеному пункті, не є підставою для застосування до нього пільг у вигляді звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, адже відповідно до вищенаведених норм такою підставою є саме факт перебування на обліку в органах доходів і зборів розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. При цьому з цих же норм убачається, що факт перебування на обліку не будь-якого органу, а саме органів доходів і зборів, що розташовані на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. З цих же підстав суд не приймає до уваги повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску, виданого Управлінням Пенсійного фонду України у м. Лисичанськ Луганської області 18.11.2011 №32-806.

Отже, доводи позивача про звільнення його від виконання обов`язків визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, або військового чи надзвичайного стану є помилковими, оскільки, хоч він і здійснює нотаріальну діяльність у Лисичанському нотаріальному окрузі, але за основним місцем обліку в органах доходів і зборів перебуває у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Генічеськ), який не відноситься до переліку територій населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону №2464).

Судом встановлено, що оскаржувана вимога на суму 32292,60 грн складається з розрахункових сум єдиного внеску за 2017 рік, за 1-4 квартали 2018 року, 1-4 квартали 2019 року та за 1-3 квартали 2020 року.

Так, Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3200 грн. на місяць, отже у 2017 році мінімальний страховий внесок складав 704,00 грн. (3200 х 22% х 12 місяців = 8448 грн.).

Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3723 грн. на місяць, мінімальний страховий внесок за місяць складав 819,06 грн. (3723 х 22% = 819,06 грн). Розрахункова сума єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн (2457,18 х 4 квартали).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4173 грн. на місяць, отже мінімальний страховий внесок у 2019 склав 918,06 грн. (918,06 х 3 місяці), за рік – 11 016,72 грн (2754,18 х 4 квартали).

Щодо розрахунку єдиного внеску у 2020 році, суд звертає увагу, що пунктом 9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Отже, у період з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року позивач був звільнений від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе.

При цьому Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розміні з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня -5000 гривень. Таким чином у 2020 році мінімальний страховий внесок становить:

з 1 січня по 31 серпня 4723 х 22% = 1039,06 грн;

з 1 вересня по 31 грудня 5000 х 22% =1100 гривень.

З огляду на викладене розрахункова сума єдиного внеску за 1 квартал 2020 року (січень, лютий 2020 року) складає 2078,12 грн (1039,06 х2);

розрахункова сума єдиного внеску за 2 квартал 2020 року (червень 2020 року) становить 1039,06 грн;

розрахункова сума єдиного внеску за 3 квартал 2020 року складає у розмірі 3178,12 грн. (2078,12 грн., за липень, серпень 2020 року та 1100 грн., за вересень).

З інтегрованої картки платника убачається, що саме такі суми і розміри єдиного внеску нараховані Головним управлінням ДПС у Херсонській області. Також з інтегрованої картки убачається, що за вищевказаний період за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 32292,60 грн.

Слід зазначити, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VІ).

Доводи позивача про неправомірність вимоги у зв`язку з відсутністю в її порядковому номері третьої частини - літери «У» (узгоджена вимога) та порушення строків направлення вимоги не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, порушення строку направлення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском, не утворюють підстав для визнання протиправним оспорюваного акта індивідуальної дії, оскільки не звільняють платника від обов`язку зі сплати суми недоїмки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (надалі також - Інструкція №449).

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 3 пункту 2 розділу VІ Інструкції №449 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з абзацами сьомим, восьмим, дев`ятим пункту 3 розділу VІ Інструкції №449 у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка формується контролюючим органом для платника - фізичної особи визначена у додатку №7 до Інструкції №449,

За нормами пункту 4 розділу VІ Інструкції №449 після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).

Суд зауважує, що вказані позивачем недоліки оформлення оскарженої вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним спірної вимоги за наявності законних підстав для визначення суми недоїмки за єдиним внеском та її обґрунтованого розміру.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, суму донарахованого грошового зобов`язання та підставу його визначення і таке інше), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Слід зазначити, що при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою, тобто діє принцип «превалювання сутності над формою».

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 03.12.2020 року у справі №440/1256/19.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, натомість позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту своєчасної сплати ЄСВ.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення недоїмки з єдиного внеску та повідомлення позивача про її наявність.

З огляду на викладене вище суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Приватного нотаріусу Лисичанського міського нотаріального округу Жихар Валерія Миколайовича до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (відокремлений підрозділ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року №Ф-1938-54.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111060000