Ухвала суду № 9772513, 11.03.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 р.Справа № 14/122-07-2807А/5017 Категорія: 2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Горячук Н.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого Запорожана Д.В., суддів Яковлева Ю.В., Єщенко О.В., при секретарі Єршовій А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 1 червня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна лізингова компанія «Одесагромашінвест»до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси, про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Одеської області від 01.06.2007р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003062301/3 від 16.02.2007р. ДПІ в Суворовському районі м. Одеси (далі спірне податкове повідомлення-рішення).

ДПІ в Суворовському районі м. Одеси (далі - відповідач) просить скасувати вищенаведену постанову, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ «РЛК «Одесагромашінвест»(далі - позивач) допустило порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999р. N 996-XIV (далі закон N 996-XIV), не надало доказів підтверджуючих звязок отриманих юридичних послуг з власною господарською діяльністю, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем юридичні послуги повязані з його власною господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено.

Відповідачем у серпні-вересні 2006р. проведена планова виїздна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства, за період з 01.07.2004р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт № 8051/23-2021/30587839 від 11.09.2006р. (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивач, у перевіряємому періоді, до складу валових витрат відніс витрати (8500 гривень) сплачені СПД ОСОБА_1 за юридичні послуги. Відповідно до умов договору № 20/030/101 від 15.01.2004р. про надання юридичних послуг, укладеного між позивачем та СПД ОСОБА_1, наведену суму сплачено, складено акти виконаних робіт, отримано звіти про виконання умов вищенаведеного договору.

В акті перевірки зазначено: «зі змісту актів виконаних робіт по наданню юридичних послуг неможливо встановити, що СПД ОСОБА_1 надавав юридичні послуги позивачу, які повязані з його господарською діяльністю».

В акті перевірки, на підставі вищенаведеного запису, зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі закон № 334/94-ВР)

Інших правових чи фактичних підстав для висновку про порушення позивачем наведених норм закону перевіркою не встановлено.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003062301/0 від 22.09.2006р.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного повідомлення-рішення відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 2075 гривень і штрафних санкцій 1037,5 гривень, а всього на загальну суму 3112,5 гривень.

Відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, інших доказів, на підтвердження відсутності звязку отриманих позивачем послуг з його господарською діяльністю, крім тих які є в матеріалах справи немає.

Колегія суддів, не приймає апеляційні доводи з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є правомірність прийняття податкового повідомлення рішення відповідачем.

Відповідно до п. 2.6 наказу ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»від 21.06.2001 № 253 - податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу, щодо обов'язку платника податків сплатити донараховану суму податкового зобов'язання, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що приймаються за результатами перевірок платника податків.

Відповідно до п. 2.3.2 п. 2.3 наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 N 327 (далі- наказ № 327) акт - службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, в даному випадку, податкове повідомлення-рішення повинно було прийматися відповідачем на підставі акта перевірки, з урахуванням наявності в ньому доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Відповідно до п. 2.3.2 п. 2.3 наказу № 327 - за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

З акту перевірки не вбачається змісту порушення, є тільки посилання на п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 закону № 334/94-ВР. Речення з акту перевірки: «зі змісту актів виконаних робіт по наданню юридичних послуг неможливо встановити, що СПД ОСОБА_1 надавав юридичні послуги позивачу, які повязані з його господарською діяльністю»не є змістом порушення, так як не стверджує про відсутність такого звязку.

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 наказу № 327 - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення на підставі неналежно складеного акту перевірки (відсутність змісту порушення, доказів), керуючись припущеннями.

Законом не передбачено підтвердження звязку отриманих послуг з власною господарською діяльність замовника виключно первинними документами, складеними про отримання таких послуг, між замовником та підрядником. Тому, припущення про відсутність такого звязку, тільки на підставі зазначених первинних документів, є хибним.

В законі не визначено і вичерпного переліку документів, які б підтверджували віднесення юридичних послуг до господарської діяльності й надавали можливість віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до висновків суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, договір, акти виконаних робіт, звіти про виконання умов вищенаведеного договору, факт сплати сум передбачених договором, є належними та допустимими доказами звязку отриманих юридичних послуг з власною господарською діяльністю позивача, і зміст наведених документів, факт сплати за юридичні послуги не дає підстав вважати зазначені юридичні послуги такими, що не повязані з господарською діяльністю позивача.

Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта про порушення позивачем норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», непідтвердження всієї суми (8500 гривень) оплати юридичних послуг відповідними документами (ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону № 334/94-ВР), так як ці порушення не відображені в акті перевірки та не були підставою донарахування податкового зобовязання спірним податковим повідомленням-рішенням.

Окрім того, відповідно до п. 5.11 ст. 5 закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, в даній справі, доказування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення є обовязком відповідача, і вищенаведена норма процесу є імперативною.

Відповідачем, не доведено факт порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР і навпаки позивач довів неправомірність донарахування йому спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобовязання та штрафних санкцій. Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України - апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 1 червня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна лізингова компанія «Одесагромашінвест»до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси, про скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Ухвала суду у повному обсязі виготовлена 19.03.2010р.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/Л.П. Шеметенко/