Рішення № 97723630, 17.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3679/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА, відповідач) про визнання протиправним розпорядження голови Волинської ОДА від 05.03.2021 №98 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; зобов`язання надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,12 га, яка розташована за межами с. Забороль Луцького району, відповідно до її заяви від 08.04.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га, яка розташована за межами села Забороль Луцького району. Проте, Волинською ОДА листом від 27.04.2020 №П-1581, яким йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, оскільки ця земельна ділянка розташована на землях сільськогосподарського призначення та рекомендовано. для отримання такого дозволу звернутися до Заборольської сільської Ради.

Не погоджуючись з відмовою Волинської ОДА позивач оскаржила таку бездіяльність до Волинського окружного адміністративного суду, яким винесено на користь позивача рішення від 11.01.2021 у справі №140/15642/20. Даним рішенням суд визнав протиправною бездіяльність Волинської ОДА, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га. та зобов`язав ОСОБА_2 повторно розглянути зазначену заяву.

На виконання вищезазначеного рішення суду, Волинською ОДА 05.03.2021 винесено розпорядження №98, яким позивачу знову відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, оскільки ця земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Позивач вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення порушив пункт 7 статті 118 Земельного кодексу України, згідно з яким підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідно посилання Волинської ОДА на ту обставину, що земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду не є законодавчо передбаченою підставою для надання йому відмови. Крім того, відповідно ст.56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін (а.с.26).

У відзиві на позовну заяву від 15.06.2021 №4426/54/2-21, який надійшов на адресу суду 16.06.2021 за вх. №26082/21 (а.с.22-30) відповідач вважає позов безпідставним та вказує на те, що правові підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва зазначені безпосередньо у розпорядженні. Зокрема, відповідно до статей 6, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 17, 19, 55, 57, 118, 122 Земельного кодексу України, ураховуючи інформацію Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, земельна ділянка, запропонована для відведення, належить до земель лісового фонду.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Позивач у поданому ним клопотанні просив надати земельну ділянку, яка належить до земель лісового фонду, для іншого цільового призначення - ведення індивідуального садівництва. Водночас однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний їх зв`язок з лісокористуванням.

Вважає, що облдержадміністрація правомірно відмовила у наданні дозволу позивачу у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів Заборольської сільської ради (Заборольської ОТГ) Луцького району, оскільки ця земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, із зазначенням у розпорядженні правових підстав відмови.

З наведених підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 08.04.2020 звернувся до відповідача з листом, у якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована в Луцькому районі біля с. Забороль (а.с.8).

Проте, Волинською ОДА листом від 27.04.2020 №П-1581 відмовлено позивачу в наданні такого дозволу (а.с.9).

He погоджуючись з відмовою Волинської ОДА позивач оскаржив такі дії (бездіяльність) до Волинського окружного адміністративного суду, яким винесено на його користь рішення від 11.01.2020 у справі №140/15642/20. Зокрема, суд визнав протиправною бездіяльність Волинської ОДА щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га та зобов`язав ОСОБА_2 повторно розглянути зазначену заяву ОСОБА_1 ..

На виконання вищезазначеного рішення суду, Волинською ОДА 05.03.2021 винесено розпорядження №98, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, оскільки земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду (а.с.10).

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернулася до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст.118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 в справі № 2040/6320/18.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст.118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.

Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови

При цьому земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до відповідача з листом, у якому просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована в Луцькому районі біля с. Забороль.

Проте, Волинською ОДА листом від 27.04.2020 №П-1580 відмовлено позивачу в наданні такого дозволу.

He погоджуючись з відмовою Волинської ОДА позивач оскаржив такі дії (бездіяльність) до Волинського окружного адміністративного суду, яким винесено на його користь рішення від 11.02.2021 у справі №140/15642/20. Зокрема, суд визнав протиправною бездіяльність Волинської ОДА щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га та зобов`язав Волинську ОДА повторно розглянути зазначену заяву ОСОБА_1 .

На виконання вищезазначеного рішення суду, Волинською ОДА 05.03.2021 винесено розпорядження №98, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, оскільки земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті або не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надано та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 55 Земельного кодексу).

Разом з тим, в оскаржуваному розпорядженні не вказано, в чому полягає невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17.

Відповідно до положень статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі Проект) складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, зокрема у випадку одержання безоплатно у власність чи у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Проект розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій», що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України, зокрема підлягає погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та органами, що реалізують державну політику у сфері: охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури, у випадках передбачених зазначеною статтею.

Встановити чи земельна ділянка, щодо якої третій особі надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, відноситься до земельної ділянки щодо якої позивач має намір розробляти проект землеустрою, можливо лише під час розроблення такого проекту.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване розпорядження не ґрунтується на нормах закону, є протиправним, відповідно, підлягає скасуванню.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою із зазначенням необґрунтованої підстави для відмови, суд вважає за необхідне зобов`язати Волинську обласну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, розташованої в Луцькому районі біля с. Забороль.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 09.04.2021 №0.0.2081536815.1 (а.с.7).

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243, 245, 246, 255, 263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №98 від 05.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Волинську обласну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення для індивідуального садівництва, розташованої в Луцькому районі біля с. Забороль, орієнтовною площею 0,12 га.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської обласної державної адміністрації (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 9, код ЄДРПОУ 13366926) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський