Ухвала суду № 97714232, 17.06.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4425/18

Провадження № 4-с/346/10/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Сав`яка О.В.

представника заявника адвоката Паламарчук О.А.

приватного виконавця Витвицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича неправомірними та зобов`язання скасувати арешт з карткового рахунку, -

в с т а н о в и в:

в скарзі заявник зазначає, що приватним виконавцем Витвицьким В.В. здійснюється примусове виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.03.2021 року в справі № 346/4425/18 про стягнення з нього в користь ОСОБА_2 24 274,46 грн. матеріальної шкоди та 3 000 грн. моральної шкоди; про стягнення з нього в користь ОСОБА_3 137 535,27 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди, а також про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 992 грн. понесених витрат на правничу допомогу. 08.04.2021 року приватним виконавцем розпочато виконавчі провадження № 65072282, № 65070534, № 65068154, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 65074256. Однак, постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не була направлена заявнику поштою, про її зміст він дізнався з автоматизованої системи.

В квітні 2021 року заявник намагався зняти отримувану ним пенсію зі свого карткового рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», на який зараховується належна йому пенсія, однак, не зміг цього зробити, оскільки, як повідомили працівники банку, на його рахунок накладено арешт. З автоматизованої системи виконавчих проваджень йому стало відомо, що приватним виконавцем постановою від 14.04.2021 року у провадженні № 65072282 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Копії зазначеної постанови йому виконавцем направлено не було.

Даний картковий рахунок використовується заявником виключно для отримання пенсії, про що свідчить виписка по даному рахунку за період з 01.01.2021 року по 05.05.2021 року, що також підтверджується довідкою Пенсійного фонду України (відділ обслуговування громадян №9) № 926080156540 від 05.05.2021 року. Заявник зазначає, що пенсія є його єдиним джерелом для існування. Він проходить лікування з приводу онкологічного захворювання, здійснює реабілітацію після перенесеного оперативного втручання. У зв`язку з арештом рахунку він не має можливості оплачувати комунальні послуги, придбавати ліки та інші необхідні речі.

17.04.2021 року в поштовому відправленні він подав приватному виконавцю заяву, в якій повідомив, що даний рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання та призначений для зарахування виплат Пенсійного фонду (пенсії). Одночасно повідомив, що перебуває на амбулаторному лікуванні. Проте, виконавцем арешт знято не було. У відповідь направлено листа від 28.04.2021 року, який не містить ні відмови у задоволенні заяви про зняття арешту з карткового рахунку, ні копії постанови про зняття такого арешту, а долучено копію постанови про арешт коштів боржника.

26.03.2021 року заявник переніс оперативне втручання, після якого продовжує перебувати на амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідними довідками, а тому не має можливості займатись в повному обсязі та з дотриманням встановлених законом термінів оскарженням дій приватного виконавця.

Тому заявник просить поновити йому строкзвернення до суду з даною скаргою, визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. та зобов`язати цього виконавця зняти арешт із вищевказаного рахунку.

Заявник в судове засідання не з`явився, 28.05.2021 року подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд скарги проводити у його відсутності за участю його адвоката Паламарчук О.А.

Представник заявника ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримала та просить скаргу задовольнити із вказаних підстав. Представник також в письмовій відповіді на заперечення на скаргу зазначила, що листом від 17.04.2021 року ОСОБА_1 повідомив приватного виконавця про те, що вищевказаний картковий рахунок містить кошти, на які заборонено накладати стягнення в розмірі 100 %, а існує обмеження у розмірі такого стягнення, проте виконавцем вимогу п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконано не було, що стало підставою для звернення до суду із даною скаргою. Посилання на ст.52 вказаного Закону вважає необґрунтованим, оскільки дана норма не регулює спірні правовідносини.

Приватний виконавець Витвицький В.В. в судовому засіданні просить в задоволенні скарги відмовити, вважає, що його дії є правомірними, оскільки жодного документу від банку про те, що вказаний рахунок зі спеціальним режимом використання він не отримував, а боржником надано тільки виписку по рахунку, що не є документом, який підтверджує спеціальний режим використання. Вказаний рахунок є звичайним поточним рахунком та відсутні дані, що він використовується тільки для надходження пенсії. 02.06.2021 року вказане виконавче провадження зупинено у зв`язку з відкриттям касаційного провадження в даній справі, а тому зняти арешт з рахунку неможливо.

28.05.2021 року приватний виконавець Витвицький В.В. електронною поштою надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що боржником, незважаючи на обов`язковість, рішення суду не виконується. Постановами про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2021 року ВП №65072282, № 65070534, № 65068154 відкрито вищевказані виконавчі провадження, пунктом 2 яких зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Одночасно з постановами про відкриття виконавчого провадження боржнику направлено пам`ятку про його права та обов`язки, а також виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись 15.04.2021 року до приватного виконавця за вказаною ним адресою з приводу виконання рішення суду. Пунктом 6 постанови про відкриття виконавчого провадження повідомлено сторін про право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет, де також забезпечена можливість онлайн-оплати. Однак, боржник ОСОБА_1 не виконав законні вимоги приватного виконавця щодо явки до приватного виконавця; не надав декларацію про доходи та майно боржника, що подається відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»; не надав пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа з повідомленням про заходи, що вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та місце роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах. Вищевказані постанови про відкриття виконавчого провадження боржником одержано 12.04.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень.

14.04.2021 року постановою про арешт коштів боржника № 65072282 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у фінансових установах, в тому числі АТ КБ «Приват Банк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 . У своїй скарзі скаржник зазначив, що отримав постанову про арешт коштів, однак, не зазначає дату отримання постанови про арешт коштів, дату, з якого часу банком арештовано рахунок, дату, з якого часу його право порушено. Із скаргою ОСОБА_1 звернувся 20.05.2021 року. Виконавець вважає, що строк на оскарження дій приватного виконавця пропущений, поважні причини для його поновлення відсутні, а скарга підлягає залишенню без розгляду. Боржник не повідомив про наявність у нього відкритих рахунків у банківських установах, наявність доходів та не подав декларацію про доходи. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладання арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення кошів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту і цих коштів згідно з ч. 4 ст. 59 вказаного Закону. Постанова виконавця прийнята у відповідності до чинного законодавства, АТ КБ «ПриватБанк» роз`яснено порядок її виконання із застереженням щодо накладення АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами ст. 52 вказаного Закону покладений обов`язок визначити статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконало, що свідчить про те, що банк також не визнавав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. За таких обставин, рахунок боржника не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти, на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статусу вкладу. Тому приватний виконавець просить в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши вказаних учасників і, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 вказаного Кодексу за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 06.04.2021 року на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.03.2021 року в справі № 346/4425/18 видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 274,46 грн. матеріальної шкоди та 3 000 грн. моральної шкоди; про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 137 535,27 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди, а також про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 992 грн. понесених витрат на правничу допомогу (а.с. 27, 28, 33, 34, 38, 39).

08.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 65068154, № 65070534, № 65072282 щодо виконання вищевказаних виконавчих листів, які рекомендованими листами із супровідними листами направлені 08.04.2021 року боржнику ОСОБА_1 та стягувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які отримані боржником ОСОБА_5 12.04.2021 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 29-32, 35-37, 40-43). Пунктами 2 постанов зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Пунктами 6 постанов повідомлено сторін про право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі Інтернет, де також забезпечена можливість онлайн-оплати.

Судом також встановлено, що 14.04.2021 року вказаним приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 65072282 при примусовому виконанні вищевказаних виконавчих листів, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у перелічених банках, в тому числі АТ КБ «ПриватБанк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_6 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 193 784,46 грн. Копію постанови направлено до виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження (а.с. 44-47).

Згідно з письмовою заявою від 17.04.2021 року, адресованою вказаному приватному виконавцю, ОСОБА_1 просив винести постанову про зняття арешту з відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я рахунку НОМЕР_1 , оскільки відповідно до виписки по зазначеному рахунку він є рахунком зі спеціальним режимом використання та призначений для зарахування виплат Пенсійного фонду (пенсії (а.с. 10)).

Відповідно до листа від 17.04.2021 року, адресованого вказаному приватному виконавцю, ОСОБА_1 повідомив виконавця, що ним здійснюється підготовка документів для оскарження в касаційному порядку постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.03.2021 року в справі № 346/4425/18, в тому числі клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим виконання постанови в добровільному порядку ним не здійснюється; заповнена декларація буде направлена після отримання довідки про доходи. В листі від 18.05.2021 року ОСОБА_1 повідомив виконавця про неможливість з`являтися за викликами останнього та вважає за можливе проводити спілкування в письмовому вигляді шляхом надсилання всіх необхідних повідомлень та документів в поштових відправленнях (а.с.97, 98).

Листом від 28.04.2021 року № 01-29/1157 приватний виконавець повідомив ОСОБА_6 про те, що постановою про арешт коштів боржника від 14.04.2021 року накладено арешт в межах суми 193 784,46 грн. на грошові кошти, що містяться на рахунках у банківських установах, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с. 11).

Відповідно до довідки № 130, виданої 05.05.2021 року відділу обслуговування громадян № 9 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду громадян в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії проводиться через АТ КБ «ПриватБанк», № банківського рахунку НОМЕР_1 (а.с.12).

Згідно із випискою по картці/рахунку (вищевказаному рахунку) АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2021 – 05.05.2021 року ОСОБА_1 отримує виплати Пенсійного фонду (пенсію) (а.с.13).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.1 ст.28 вказаного Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з п.3 ч. 5 ст.19 зазначеного Закону боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Статтею 56 вказаного Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Як підтверджено матеріалами справи, боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про стягнення коштів за рішенням суду, не надав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, а також інформації про наявність коштів, достатніх для виконання рішення суду, в тому числі на арештованому рахунку. Приватним виконавцем 14.04.2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с.44-45).

Згідно з абз.2 ч.2 ст.48 зазначеного Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.59 вказаного Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

За п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боожника, що містяться на його рахунках у банківських установах.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 03.02.2021 року в справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20).

Таким чином, згідно зі ст.52 вказаного Закону, покладений обов`язок на банк, а саме на АТ КБ «ПриватБанк», визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, що свідчить про те, що постанова виконавця про накладення арешту на кошти боржника на вказаний рахунок виконана, банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Таким чином, виходячи із дослідженого, суд вважає, що приватним виконавцем правомірно винесено постанову про арешт коштів боржника. Доводи останнього про визнання неправомірними дій виконавця та зобов`язання зняти арешт з рахунку боржника є необґрунтованими, оскільки накладаючи арешт на грошові кошти боржника, який не виконав рішення суду, приватний виконавець в постанові зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Отже, виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження». Боржник ОСОБА_1 не довів, що надавав приватному виконавцю достатніх документів на підтвердження того, що його рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання, а також, що така інформація надходила до приватного виконавця від АТ КБ «ПриватБанк», в якому відкрито відповідний рахунок. При цьому слід зазначити, що виконавець самостійно не може знати чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим. Законодавство покладає таку функцію на фінансову установу. Отримуючи постанову про арешт коштів, фінансова установа не накладає арешт на кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках, та повідомляє про це виконавця.

Тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця або прийнятих ним рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05 липня 2012 року Європейський суд з прав людини повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в постанові від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15.

Відповідно до ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На підставі наведеного, суд вважає можливим поновити строк звернення до суду з даною скаргою, враховуючи перебування скаржника на лікуванні, що стверджується відповідними довідками (а.с.14).

На підставі наведеного, ст.129-1 Конституції України, ст. ст. 18, 19, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», та, керуючись ст.ст. 18, 127, 260, 261, 447-451 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з даною скаргою.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича неправомірними та зобов`язання приватного виконавця Витвицького Володимира Васильовича, у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження № 65072282, зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Яремин М. П.