Рішення № 97699520, 15.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/7313/18

Провадження № 2/638/2537/21

15.06.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Запорожець Д. Д.

з участю судового розпорядника Календіної А. С.

з участю позивача – ОСОБА_1

з участю представника позивача – ОСОБА_2

з участю представника відповідача – Шматько Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у травні 2018 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, та з урахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог просить суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 848158 грн., яка складається із суми основного боргу за договором позики, оформленого розпискою від 10.04.2017 року, 476645 грн., у тому числі боргу, визначеному в національній валюті 320000,00 грн., та боргу визначеному в сумі 156645 грн., еквівалентній 6000,00 доларів США за офіційним курсом станом на 25.05.2018 року, інфляційних 48640,00 грн. від боргу, визначеному в національній валюті, процентів 322873 грн. від суми основного боргу станом на 25.05.2018 року. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.04.2017 року відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 320000 грн. та 8000, 00 доларів США, що підтверджується розпискою, складеною відповідачем. За цим договором відповідач взяла на себе зобов`язання повернути вказану суму основного боргу, а також проценти у розмірі 5 % на місяць від вказаної суми. Строк виконання зобов`язань за договором до 10.06.2017 року, а у випадку екстренної ситуації – за вимогою. Відповідач не виконала умови договору та не повернула позичені кошти у встановлений договором строк. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою повернути суму боргу, що підтверджується поштовими квитанціями та описом вкладення у цінний лист, однак відповідач ухиляється від виконання умов договору. Просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

В останнє судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Шматько Тетяна Миколаївна не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, проти задоволення позову заперечують в повному обсязі. Також в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, поданий попереднім представником відповідача - ОСОБА_5 , згідно якого відповідач не погоджується з вимогою щодо стягнення загальної суми 907827,00 грн., вважає її надуманою та такою, що не відповідає а ні змісту розписки, на яку посилається позивач, як на доказ, а ні фактичному стану фінансово-господарських справ, що склались між позивачем та відповідачем та тривали протягом 2017-2018 років. Відповідач не заперечує, що 10.04.2017 року мало місце складання розписки, яку написано в одному примірнику, зі слів позивача. Остаточно підтвердити, що отримано дійсно 320000,00 грн. та 8000,00 доларів США не можливо, з урахуванням того, що під час отримання коштів вони не перераховувалися особисто відповідачем та у подальшому сума не співпадала з вказаною у розписці, що узгоджувалося додатково між позивачем та відповідачем. Розписка не має обумовленого засобу повернення коштів та інших застережень щодо іншої співпраці між позивачем та відповідачем. Фактично у фінансово-господарських відносинах мав місце рух коштів. Кошти поверталися та надавалися, декілька разів та до обумовленого у розписці часу фінансово-господарські відносини між позивачем та відповідачем вийшли далеко за межі обумовлених у розписці строків, коштів. Розписка визначала нарахування 5 відсотків, від суми залишку неповернутих коштів за вимогою при екстренній ситуації, але відповідач не отримувала жодної вимоги щодо повернення коштів, оскільки позивача влаштовували фінансові потоки, що йшли від відповідача. Вимогу щодо повернення коштів неможна вважати узгодженою, оскільки вказана сума вийшла далеко за фактичний стан фінансових відносин, що склався між позивачем та відповідачем. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, подавала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, дослідивши доводи сторін та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, 10.04.2017 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) грн. та 8000 (вісім тисяч) доларів США, які зобов`язалась повернути до 10.06.2017 року, а в разі екстренної ситуації зобов`язалась повернути за вимогою, а також 5 відсотків в місяць від цієї суми (Т. 1, а.с. 164).

24.05.2018 року позивач ОСОБА_1 направив відповідачу ОСОБА_3 вимогу про сплату боргу у сумі 907827 (дев`ятсот сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. (Т. 1, а. с. 5).

Факт надіслання відповідачу вимоги про сплату боргу підтверджується накладною №6100224397280, та також фіскальним чеком (Т. 1, а. с. 6-6а).

08.05.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну (зменшення) позовних вимог, згідно якої позивач просить суд зменшити суму боргу та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 848158,00 грн., яка складається із суми основного боргу за договором позики, оформленого розпискою від 10.04.2017 року, 476645 грн., у тому числі боргу, визначеному в національній валюті 320000,00 грн., та боргу визначеному в сумі 156645 грн., еквівалентній 6000,00 дол. США за офіційним курсом станом на 25.05.2018 року, інфляційних 48640,00 грн. від боргу, визначеному в національній валюті, процентів 322873 грн. від суми основного боргу станом на 25.05.2018 року, оскільки відповідачем ОСОБА_3 було повернуто ОСОБА_1 суму у розмірі 2000,00 доларів США, що підтверджується копією розписки від 28.09.2017 року (Т. 1, а.с. 134).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Приписами статті 8 Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (статті 4 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду України по справі №6-63цс13 (постанова від 18 березня 2013 року), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Окрім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що загальна сума заборгованості відповідача складає 848158,00 грн., яка складається із суми основного боргу 476645 грн., у тому числі боргу, визначеному в національній валюті 320000,00 грн., та боргу визначеному в сумі 156645,00 грн., еквівалентній 6000 доларів США за офіційним курсом станом на 25.05.2018 року, інфляційних – 48640,00 грн., від боргу, визначеному в національній валюті, процентів - 322873 грн., від суми основного боргу станом на 25.05.2018 року.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що розписка не може бути належним та допустимим доказом, а також доводи про наявність господарських відносин між сторонами, адже вказані доводи є безпідставними, більш того, відповідач у заяві по суті справи не заперечував, що 10 квітня 2017 року мало місце складання розписки.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій (пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволена, з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню 1 відсоток ціни позову, що становить 8481 грн. 58 коп.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню.

Керуючись статтями ст.ст. 11-13, 81, ч. 6 ст. 141, 265 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики від 10.04.2017 року у розмірі 848158 (вісімсот сорок вісім тисяч сто п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 8481 (вісім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 58 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.06.2021 року.

Головуючий: