Рішення № 97699518, 11.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 639/5461/18

Провадження № 2/638/2600/21

11.06.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретарів Жакун Н. О., Запорожець Д. Д.

з участю судового розпорядника Календіної А. С.

з участю позивача ОСОБА_1

з участю представника позивача ОСОБА_2

з участю представника відповідача ОСОБА_3

з участю представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання результатів електронних торгів недійними та визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, до відповідачів Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в якому просить суд визнати недійсними результати електронного аукціону №UА-ЕА-2018-03-20-000375-а від 11.05.2018 року, замовником якого є ПАТ «Дельта Банк», за результатами якого переможцем визнано ТОВ «Ей Ті Фінанс»; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №618/К, укладений 11.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Ей Ті Фінанс»; визнати недійсним договір відступлення права вимоги б/н від 11.06.2018 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Ей ті Фінанс» за договором поруки №0709/05/П1/07-N від 29.03.2007 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги б/н від 11.06.2018 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» за Іпотечним Договором №0709/05/11/07-N від 29.03.2009 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк 29.03.2007 року укладено кредитний договір №07/09/05/07-N, згідно умов якого позивачеві відкрито невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 59213,00 доларів США терміном погашення до 10.03.2017 року. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_5 укладено з ВАТ «Кредитпромбанк» іпотечний договір №07/09/05- 11/07-N від 29.03.2007 року та додатковий договір до нього від 27.07.2007 року, що посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. Окрім цього, між ВАТ «Кредитпромбанк» та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір поруки № 0709/05/П1/07-N від 29.03.2007, в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №07/09/05/07-N від 29.03.2007. Право вимоги за вищевказаними договорами перейшло до АТ «Дельта банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 26.06.2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та АТ «Дельта банк». У зв`язку з тяжким фінансовим становищем позивача, у останньої перед АТ «Дельта банк» виникла заборгованість по сплаті кредитних платежів за основною заборгованістю та по відсотках. Станом на 03.10.2015 року, тобто, наступного дня після початку процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» позивач мала заборгованість по несплаті процентів за користування кредитом у розмірі 497,74 доларів США, а також заборгованість за кредитом у розмірі 7123,87 доларів США. В червні 2018 року позивач дізналась, що в ході реалізації майнових активів АТ «Дельта банк» 11.05.2018 року на електронних торгах був проданий лот №F11GL17151, а саме, право вимоги АТ «Дельта банк» згідно кредитного договору №07/09/05/07-N від 29.03.2007 на загальну суму заборгованості 277185,92 грн. Переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанси. 11.06.2018 року між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» укладено договір купівлі продажу майнових прав №618/К від 11.06.2018 року, згідно якого ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» придбано майнове право - право вимоги за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року у розмірі 431216, 99 грн. Позивач вважає аукціон з продажу права вимоги АТ «Дельта банк» згідно кредитного договору №07/09/05/07-N від 29.03.2007 на загальну суму заборгованості 277185,92 грн., та договір купівлі-продажу майнових-прав № 618/К від 11.06.2018 на суму 431216, 99 грн. незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними у судовому порядку. З моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації 02.10.2015 року, АТ «Дельта банк» фактично втратило статус банку та фінансової установи в цілому, в зв`язку з чим АТ «Дельта банк» втратило право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, у тому числі, щодо кредитування та нарахування відсотків по кредитам. Тобто, нарахування АТ «Дельта Банк» 13,5% річних, передбачених умовами кредитного договору припиняється з 03.10.2015 року, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків після вказаної дати є неправомірним. Дії уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб жодним чином не сприяли збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, отже, продовження нарахування відсотків відповідно до умов кредитного договору з моменту початку процедури ліквідації банку є незаконним. Зважаючи на неправильне формування розміру права вимоги, уповноваженими особами Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб неправильно з порушенням вимог чинного законодавства сформовано предмет електронного аукціону від 11.05.2018 за лотом №F11GL17151. Договір купівлі-продажу № 618/К від 11.06.2018 року між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та АТ «Дельта Банк», укладений з порушенням законодавства, адже він передбачає купівлю-продаж права вимоги у більшому розмірі, аніж розмір права вимоги, що продано з аукціону. Предмет електронного аукціону від 11.05.2018 року сформований відповідно до відомостей з публічного паспорту активу, суперечить вимогам ст.47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а отже до процедури і результатів такого аукціону застосовуються положення щодо недійсності правочинів, встановлені ЦК України, а предмет договору купівлі-продажу №618/к від 11.06.2018 року обсяг права вимоги за зобов`язанням (кредитним договором) визначено з порушенням вимог ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», отже, зміст вказаного договору купівлі-продажу №618/к від 11.06.2018 року суперечить актам цивільного законодавства і має бути визнаний недійсним в силу положень ст.ст. 203,215 ЦК України. Договір купівлі-продажу майнових прав №618/к від 11.06.2018 року має бути визнаний недійсним у зв`язку з порушенням вимог статті 549 ЦК України щодо одночасного нарахування штрафу і пені за кредитним договором. Просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Терпелюк Є. В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Ковалик В. В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні. У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому банк звертає увагу суду, що 11.05.2018 року були проведені відкриті торги (аукціон) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року, укладеним з ОСОБА_5 (номер лоту №F11GL17151). Стартова ціна на аукціоні 277185,92 грн., мінімальна ціна лоту 55437,18 грн., ціна продажу лоту 169001,00 грн. Початкова вартість продажу активу встановлена на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб`єктами оціночної діяльності. На підставі протоколу електронного аукціону №UA-ЕА-2018-03-20-000375-а від 11.05.2018 року між АТ «Дельта Банк» та переможцем аукціону ТОВ «Ей Ті Фінанс» були укладені наступні договори: договір №618/К купівлі-продажу майнових прав від 11.06.2018 року, договір відступлення права вимоги за договором поруки від 11.06.2018 року, договір відступлення майнових прав за іпотечним договором № 0709/05/11/07-N. Кредитним договором передбачено право банку нараховувати відсотки до 10.03.2027 року. Нарахування відсотків за кредитним договором в ліквідаційній процедурі однозначно веде до збільшення ліквідаційної маси банку. Таким чином, нарахування AT «Дельта Банк» відсотків за кредитним договором № 0709/05/07-N від 29.03.2007 року за період з 03.10.2015 року по 11.06.2018 року цілком законно. За кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року позичальник зобов`язалася забезпечити погашення отриманих кредитів у такому порядку: починаючи з травня 2007 року щомісячно, до 10 числа кожного календарного місяця включно частково погашати заборгованість за кредитом в сумі 220,92 дол. США, сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно до 10 числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним. Пеня в сумі 39285,22 грн. нарахована банком за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а саме: 20855,05 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 18430,16 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків. Штраф в розмірі 124200,25 грн. нарахований за порушення позичальником п. 4.6 (ненадання позичальником у банк копії договору страхування предмету іпотеки та договору особистого страхування, укладених позичальником самостійно на 2018 рік відповідно до п. 4.5 цього Договору) та п. 4.11. (ненадання позичальником у банк щорічно, довідку з місця роботи, декларацію про доходи та/або інші документи, що підтверджують доходи і позичальника за останні 3 (три) місяці). За три випадки порушення зобов`язань нарахований штраф в розмірі 3 (трьох) процентів від загальної суми кредитної лінії, зазначеної в п. 1.1 цього договору за кожен випадок порушення. Відступлення права вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року, укладеним з ОСОБА_5 відбувся у повній відповідності з діючим законодавством України. До нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме право вимоги в сумі 431216,99 грн. В зобов`язанні був замінений кредитор, при цьому згода боржника на таку заміну не потрібна. Виключно новий кредитор має право заявити вимогу первісному кредитору щодо недійсності переданої йому вимоги. У боржника є право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Позивач не зазначив та не довів правових підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійсними. Позивач, який не є стороною оскаржуваних правочинів, звернувся з позовом про визнання правочинів недійсними. Позивач не довів, які його права, свободи чи законні інтереси є порушеними, невизнаними або оспорюваними вчиненням оскаржуваних правочинів. Позивач звернувся до суду з завідомо безпідставним позовом за відсутності права на звернення до суду. Таким чином, позивач зловживає процесуальними правами, що є підставою для залишення без розгляду або повернення позовної заяви. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача - Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб - Шпак Т. Г. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, просила суд відмовити у їх задоволенні. У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач наголошує, що рішенням Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 14.03.2018 року №657 «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «Дельта Банк», визначені активи ПАТ «Дельта Банк», що підлягають продажу ня відкритих торгах (аукціоні), шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, в т.ч. права вимоги за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 р., укладеними з фізичною особою (позичальник ОСОБА_7 ). Початкова (стартова) ціна продажу 277185,92 грн. без ПДВ. 11.05.2018 р. проведені публічні електронні торги «голландський аукціон» з продажу лоту №F11GLI7151, 11.05.2018р. оператором електронного майданчика Товарна біржа «КМФБ» сформовано протокол електронних торгів № UА-ЕА-2018-03-20-000375-а, статус: аукціон відбувся, згідно якого переможцем визнано учасника ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС». Відповідно до п. 7.22 глави 7 Регламенту ЕТС переможець зобов`язаний укласти договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги протягом 20 робочих днів з дати формування протоколу електронного аукціону за умови відсутності рішення Фонду стосовно продовження такого строку. У випадку не підписання договору ЕТС автоматично присвоює електронному аукціону статус «Результати аукціону скасовано». На виконання умов протоколу електронних торгів №UA-EA-2O18-03-20-000375-а від 11.05.2018 р., між переможцем електронного аукціону ТОВ «Ей Ті Фінанс» (покупець) та ПАТ «Дельта Банк» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №618/К від 11.06.2018 р., права вимоги за кредитним договором із забезпеченням перейшли до нового кредитора - ТОВ «Ей Ті Фінанс». Публічні електронні торги (аукціон) з продажу лоту №F11GL17151 відбулися із чітким дотримання вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 24.03.2016 р. №388, Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються. Позивачем не зазначено жодного порушення правил, що свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог. Позивач по суті визнає існування у останньої перед ПАТ «Дельта Банк» заборгованості по сплаті кредитних платежів за основною заборгованістю та по відсотках, в той же час нею не наведено суду доказів порушення її прав та законних інтересів в результаті проведення спірного аукціону. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, водночас у матеріалах справи містяться письмові пояснення, згідно яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач у позовній заяві зазначив про власні наміри викупити портфель кредиту у AT «Дельта Банк» у 2018 році. Ці відомості щодо намірів взяти участь у відповідних електронних торгах дають підстави стверджувати, що позивач був обізнаний стосовно суми нарахованого боргу і в тому разі, коли позивачеві не вдалося цього зробити, останнім було подано позовну заяву до суду щодо визнання правочинів недійсними, зокрема вказавши, що нарахований борг не відповідав реальним фактам щодо її заборгованості перед кредитором. З приводу суперечливої поведінки позивача варто вказати на застосування Верховним Судом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої знаходиться принцип добросовісності. Так, позивач своїми діями порушує принцип добросовісності, який зазначений у п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України. При цьому Верховний Суд трактує принцип добросовісності як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Подання позовної заяви позивачем суперечить попередній поведінці, що реалізовувалася у вигляді намірів самостійно викупити кредитний портфель і у тому разі, коли цього зробити не вдалося, позивач подав позовну заяву, зокрема вказавши на неправильність нарахування боргу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення прав та законних інтересів останньої в результаті укладення правочинів, які ОСОБА_1 має намір визнати недійсними у судовому порядку по вказаній справі. Позивач не є стороною жодного правочину, на визнання недійсними яких було подано позовну заяву ОСОБА_1 а також відсутні докази того, на підставі яких позивача може бути визнано заінтересованою особо. Зокрема вказані у позовній заяві підстави недійсності правочинів не передбачені чинним законодавством України. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши доводи учасників справи позовного провадження, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №0709/05/07-N, згідно пункту 1.1 якого позичальнику відкрито невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 59213,00 доларів США та терміном погашення кредиту до 10.03.2017 року на умовах та порядку, що передбачені договором (Т. 1, а. с. 102-107).

В забезпечення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_5 укладено з Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» іпотечний договір №0709/05-11/07-N від 29.03.2007 року та додатковий договір до нього від 27.07.2007 року (Т. 1, а. с. 32-33, 35-37).

Крім цього, між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та фізичною особою ОСОБА_6 укладено договір поруки №0709/05/П1/07-N від 29.03.2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №07/09/05/07-N від 29.03.2007 року.

06.04.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №0709/05/07-N від 29.03.2007 року (Т. 1, а. с. 109-110)

26.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1441, на підставі якого право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором перейшло від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк», тобто був змінений кредитор у зобов`язанні (основному та забезпечувальному).

Постановою Правління Національного Банку України від 02.10.2015 року №664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення №181 за яким розпочато здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05.10.2015 роки до 04.10.2017 року включно. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20.02.2017 року №619, відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04.10.2019 роки.

Рішенням Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 14.03.2018 року №657 «Про затвердження умов продажу активів ПАТ «Дельта Банк», визначено активи АТ «Дельта Банк», що підлягають продажу ня відкритих торгах (аукціоні), шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, в т.ч. права вимоги за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 р., укладеними з фізичною особою ОСОБА_7 (Т. 1, а. с. 132-135).

Згідно із частиною 2 статті 16, статті 215 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Верховний Суд України у справі № 6-116цс12 від 24 жовтня 2012 року наголосив, що оскільки відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України). Виходячи змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торг правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

11.05.2018 року були проведені відкриті торги (аукціон) з продажу прав вимоги АТ Дельта Банк» за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року, укладеним з ОСОБА_5 (номер лоту F11GL17151), оператором електронного майданчика Товарна біржа «КМФБ» сформовано протокол електронних торгів №UА-ЕА-2018-03-20-000375-а, статус: аукціон відбувся, згідно якого переможцем визнано учасника ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» (Т. 1, а. с. 39-40).

За умовами підписаного 11.05.2018 року протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2018-03-20-000375-а, переможець електронних торгів зобов`язується провести повний розрахунок та підписати договір (договори) купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу (майна) протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону.

На виконання умов протоколу електронних торгів №UA-EA-2018-03-20-000375-а від 11.05.2018 р., між переможцем електронного аукціону ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» (покупець) та АТ «ДЕЛЬТА БАНК» (продавець) були укладені наступні договори: договір №618/К купівлі-продажу майнових прав від 11.06.2018 року, договір відступлення права вимоги за договором поруки від 11.06.2018 року, договір відступлення майнових прав за іпотечним договором № 0709/05/11/07-N.

11.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» укладено договір №618/К купівлі-продажу майнових прав, згідно пункту 1.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права ,які виникли та або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1 до цього договору, право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-кого з боржників у судовому та позасудовому порядку; право звертатись до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників умовах, визначене, тощо; право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі, ті, які виникають в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку №1 до цього договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, тощо; інші права, що пов`язані або випливають із Прав вимоги. Надалі за текстом – майнові права» (Т. 1, а.с. 26-28).

Пунктом 3.1. цього договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 169001, 00 грн.

У додатку №1 до вказаного договору наведено три договори: кредитний договір №0709/05/07-N від 29.03.2007 року (загальна сума заборгованості 431216, 99 грн.), договір іпотеки №0709/05/11/07-N від 29.03.2007 року, укладені з ОСОБА_5 , договір поруки №0709/05/П1/07-N від 29.03.2007 року, укладений з ОСОБА_6 від 29.03.2007 року (Т. 1, а. с. 29).

11.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки, згідно пункту 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги за договором поруки №0709/05/П1/07-N від 29.03.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредтпромбанк» та ОСОБА_6 (Т. 1, а. с. 30-31).

11.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №0709/05-11/07-N від 29.03.2007 року, згідно пункту 1.1 якого первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги за договором іпотеки №0709/05/11/07-N від 29.03.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредтпромбанк» та ОСОБА_5 (Т. 1, а. с. 46-47).

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом гарантування відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом гарантування, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду, з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом (п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно ч.1-3 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. За наявності у складі майна банку майна, виключеного з обороту, Фонд зобов`язаний передати його відповідним особам в установленому порядку. Фонд, виявивши частку, яка належить банку в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.

Згідно ч.2,3 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Згідно п. 5.6., 5.11. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку передбачено, що інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого реалізується.

Пунктом 1 Розділу III Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, визначено що, порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна).

Згідно пункту 2 Розділу III цього Положення, результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Відповідно до пункту 6 та 7 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Тобто, реалізація активів неплатоспроможних банків відбувається у відповідності та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №2 від 05.07.2012 року, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №388 від 24.03.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.2016 року.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону №2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Відповідно до глави 73 Цивільного кодексу України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом №2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Вирішуючи правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 по справі №906/1174/18 дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини першої статті 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 Цивільного кодексу України.

Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

На момент укладання спірного договору ПАТ «Дельта-Банк» перебувало у процедурі ліквідації, а тому реалізація його активів здійснювалась на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-IV «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-IV), пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та нормативно-правових актів Фонду.

11.05.2018 року за результатами проведення електронних торгів на електронному майданчику Товарної біржі «КМФБ» ТОВ «Ей Ті Фінанс» придбало право вимоги за вказаними вище кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року, укладеним з ОСОБА_5 та договорами забезпечення виконання зобов`язання, що підтверджується протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2018-03-20-000375-а.

Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ «Дельта Банк» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.

Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

Що стосується суб`єктного складу вказаних правочинів, то учасниками цесії виходячи зі змісту статей 512-518 ЦК України можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. Натомість зі змісту частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 Закону №2121-III слідує, що суб`єктний склад факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України), та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Щодо розмежування за предметом вказаних договорів, то предметом відступлення за договором цесії може бути право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги) (стаття 1078 ЦК України).

Розмежування зазначених договорів можливо здійснити і за їх формою, оскільки правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). У свою чергу, вимоги до договору факторингу визначені у статті 6 Закону № 2664-ІІІ, оскільки у пункті 3 частини першої статті 49 Закону № 2121-ІІІ факторинг визначено кредитною операцією.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Ще однією відмінністю між цесією і факторингом є те, що при цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України). Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

За результатами перегляду судових рішень у справі №906/1174/18 Велика Палата ВС дійшла висновку, що попередній кредитор перебуває у процедурі ліквідації, тому продаж прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором новому кредитору, не є фінансуванням банку новим кредитором. Також судом зазначено, що договір укладено на підставі проведеного аукціону (торгів) за результатами якого Банк визначив переможця та продав йому право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальним зобов`язанням. Такими чином предметом договору є відступлення прав вимоги за плату. Метою є отримання коштів для розрахунку Банку зі своїми кредиторами в процесі ліквідації.

Враховуючи, що ця обставина суттєво відрізняла справу від інших, розглянутих раніше ВП ВС оскільки, за своєю природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним Банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, такий договір не може бути віднесений до договорів факторингу.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку сформованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі 465/646/11, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній власник Банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Отже, за правилами ст.ст. 514, 516, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, ТОВ «Ей Ті Фінанс» мало право брати участь в електронних торгах із продажу права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.

При цьому укладенні спірні договори про відступлення права вимоги від 11.06.2018 року відповідають вимогам статей 512, 513, 514 Цивільного кодексу України та є договорами відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а тому, відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання їх недійсними.

Доводи позовної заяви ОСОБА_1 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» не може бути належним кредитором за похідними зобов`язаннями за кредитним договором, оскільки не має генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, тому не може приймати участі у відкритих торгах щодо реалізації права вимоги за кредитним договором, зобов`язання за яким позичальник має виконувати в іноземній валюті, не заслуговує на увагу, оскільки на передачу права вимоги за кредитною заборгованістю новий кредитор не зобов`язаний мати ліцензію на здійснення валютних операцій.

Згідно ч.1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, позивач була позичальником неплатоспроможного АТ «Дельта Банк», не виконувала належним чином свої зобов`язання, що передбачені кредитним договором. Фонд гарантування та АТ «Дельта Банк» на виконання вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» здійснювали організацію та продаж права вимоги за кредитним договором з метою отримання грошових коштів від реалізації даного майна банку, яке впливає на формування ліквідаційної маси АТ «Дельта Банк» та за рахунок якої задовольняються вимоги вкладників/кредиторів Банку. Кошти надані в кредит є активом банку та відповідно включаються до складу ліквідаційної маси для подальшого задоволення вимог кредиторів/вкладників банку.

Нормативно-правовими актами, що передбачають продаж активів неплатоспроможних банків не перебачено, шо відступлення права вимоги за кредитними договорами має відбуватись лише на користь фінансових установ.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не застосовується до відносин щодо реалізації активів неплатоспроможних банків, оскільки у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань, - норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, та даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Суд приходить до висновку, що ТОВ «Ей Ті Фінанс» мало право як юридична особа, брати участь у електронних торгах, при цьому укладений спірний договір про відступлення права вимоги відповідає вимогам статей 512, 513, 514 ЦК України, є договором про відступлення права вимоги, тому відсутні підстави передбачені статтями 203, 215 ЦК України для визнання його недійсним.

Відповідно до частини 9 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження, продається на відкритих торгах. У таких торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та мають відповідні ліцензії і дозволи.

Проте, нормами вказаної статі та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в цілому не встановлено жодної заборони щодо переходу прав вимоги за кредитним договором до будь – якої юридичної та фізичної особи. Тобто, не встановлено обмеження оборотоздатності майнових прав.

ПАТ «Дельта Банк» мало право реалізовувати вимоги до позивача на електронних торгах будь-яким організаціям, в тому числі без статусу банку або фінансової установи з посиланням на п.2-1 ч. 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки спосіб продажу спірного майна відповідає пункту 5.11 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке затверджено Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 pоку №2.

Спірне майно не є обмеженим в обороті, тому відповідні ліцензії і дозволи не є обов`язковими для набувача права грошової вимоги.

Доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження того, що електронні торги з продажу прав вимоги за кредитним договором №0709/05/07-N від 29.03.2007 року та договорами забезпечення виконання зобов`язання були проведені з порушенням вимог чинного законодавства (на момент їх проведення), порушують права позивача, ОСОБА_1 суду не надано.

Судом оглянуто розрахунок заборгованості за договором кредиту №0709/05/07-N від 29.03.2007 року та встановлено, що заборгованість позивача ОСОБА_1 станом на 11.06.2018 року складає 431216, 99 грн.: 7122,90 доларів США (186167,08 грн.) – заборгованість за кредитом; 3120,72 доларів США (81564,44 грн.) –заборгованість за відсотками; 39285,22 грн. - пеня, 124200,25 грн. - штраф. (Т. 1, а. с. 41-45). При цьому, відповідач в особі Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у своєму відзиві на позов надав детальну інформацію про підстави нарахування банком як штрафу, так і пені з посиланням на пункти кредитного договору, які ОСОБА_1 порушила, не виконуючи його, а тому доводи сторони позивача про те, що предмет договору купівлі-продажу майнових прав – обсяг права вимоги не відповідає обсягу права вимоги, придбаному ТОВ «Ей Ті Фінанс» підлягають відхиленню.

Позивачем не підтверджено сплату нею за період з 26.06.2013 року по 11.06.2018 року заборгованості у розмірі 410, 94 доларів США, адже надані позивачем квитанції які всупереч статті 95 ЦПК України є належним чином не засвідченими, не містять інформації про це, більш того, за розрахунком Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість ОСОБА_8 за договором кредиту №0709/05/07-N від 29.03.2007 року станом на 11.06.2018 року складає саме 431216, 99 грн., що і є обсягом права вимоги за договором від 11.06.2018 року.

Також суд погоджується із доводами сторони відповідача, що у боржника є право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Під час судового розгляду не встановлено обставин, які б стали підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів. Суд зауважує, що визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції), відшкодування збитків або моральної шкоди у випадках, коли її відшкодування передбачено законом. Тобто, перше, що повинна довести особа, яка звертається до суду, це те, що її право порушене.

Враховуючи встановлені обставини, суд, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт порушення її прав у зв`язку із укладенням оспорюваних договорів, крім того, при укладені оспорюваних договорів дотримані вимоги цивільного законодавства.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки інші угоди, які оспорюється позивачем, пов`язані з дійсністю договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» від 11.06.2018 року, у їх задоволенні необхідно відмовити у зв`язку з відсутністю ознак недійсності договору №618/К.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, та обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, підстави для ухвалення рішення про задоволення позову відсутні.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 512-514, 516-517 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання результатів електронних торгів недійними та визнання недійсними договорів – відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.06.2021 року.

Головуючий: