Рішення № 97694232, 16.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2021 року № 640/27078/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (04128, м. Київ. вул. Академіка Туполєва, 28 А, код ЄДРПОУ 37995466), в якому просить визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо повернення суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не було повернуто суму безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Через канцелярію суду подано відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що в Україні відсутня єдина система реєстрації прав на нерухоме майно, внаслідок чого відповідач позбавлений можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше.

Третьою особою у встановлений судом строк не подано пояснень по суті позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій не погоджується з викладеними відповідачем доводами та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

05.05.2016 та 11.05.2016, ОСОБА_1 , з метою укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що посвідчений 11.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г. та зареєстрований за № 1309, було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15486,75 гривень.

Вказане підтверджується квитанцією від 05.05.2016 № ПН741059 на суму 9291,75 гривень та від 11.05.2016 № ПН751463 на суму 6195,00 гривень, що містяться у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування був сплачений помилково, позивач 24.09.2020 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві претензію (заяву) про повернення безпідставно сплачених грошових коштів.

Листом від 26.10.2020 № 2600-0602-8/151517 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про неможливість встановлення факту відсутності інших правочинів щодо придбання нерухомого майна та підтвердження факту придбання житла вперше.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо мого майна щодо об`єкта нерухомо мого майна від 19.09.2020 № 224714395, копія якої міститься в матеріалах справи, у власності ОСОБА_1 , станом на день формування довідки, не перебуває жодного, окрім спірного, об`єкту житлової нерухомості.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, за відсутності протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому не мав сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а отже дії відповідача щодо відмови у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з підстав неможливості підтвердження інформації щодо придбавання житла вперше є протиправними.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із основних принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі, що полягає у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою.

Суд звертає увагу позивача, що адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення.

Так, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку № 787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

- заяви платника;

- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З урахуванням наведених норм права, суд зазначає, що підставою для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, є звернення особи до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування 05.05.2016 та 11.05.2016, а тому позивач мав право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про повернення помилково сплачених коштів до травня 2019 року.

Водночас, заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування надіслано позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві лише у вересні, тобто із значним пропущенням встановленого строку.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивач не звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, суд зазначає про відсутність підстав для зобов`язання відповідача сформувати подання про повернення помилково сплаченого збору, а тому задовольняє позовні вимоги у цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про повернення помилково сплачених коштів з урахуванням висновків суду.

При цьому, слід розрізняти пропущення процесуального строку на звернення до суду та пропущення строку на звернення до органу з заявою про повернення коштів.

У першому випадку такий строк обчисляється з моменту, коли особа дізналась або мала дізнатись про ймовірне порушення своїх прав (тобто, з моменту відмови у поверненні збору), а його пропущення є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

У другому випадку - пропущення строку на звернення до органу не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, водночас, у разі звернення платника до відповідною органу з пропущенням встановленого строку, такі заяви не можуть бути задоволені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (04128, м. Київ. вул. Академіка Туполєва, 28 А, код ЄДРПОУ 37995466) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з підстав неможливості підтвердження інформації щодо придбавання житла вперше.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву (претензію) ОСОБА_1 від 24.09.2020 про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов