Рішення № 97693175, 15.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1951/21

15 червня 2021 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.08.1977 по 31.12.1978, з 01.01.1980 по 31.12.1980, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.10.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2001, з 20.09.2001 по 31.07.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2004 та призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 20.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після досягнення ним шістдесятирічного віку звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вподальшому позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії до якої додав додаткові документи, проте відповідачем до страхового стажу позивача було зараховано лише 22 роки 04 місяці 28 днів, що і слугувало відмовою у такому призначенні.

Ухвалою судді від 14.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.05.2021 представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову, та зокрема вказує, що при зверненні позивача із заявою про призначення пенсії ним будо надано в числі інших документів довідку №92 від 12.11.2018, видану сільськогосподарським товариством власників земельних і майнових паїв «За вільну Україну», про те, що позивач перебував членом колгоспу ім. Котовського у період з 01.08.1977 по 31.12.1999 та кількість вироблених трудоднів у цей період, і довідку видану Великогаївською сільською радою, про те, що позивач перебував членом колгоспу ім.Котовського у період з 01.08.1977 по 31.12.1978 та кількість вироблених трудоднів у цей період. Однак жодних підтверджуючих документів на право видання довідок Великогаївською сільською радою за період роботи у колгоспі ім. Котовського, позивачем не надано. Зазначив, що період роботи з 01.08.1977 по 31.12.1999 зараховано до трудового стажу відповідно до відпрацьованих трудоднів, наведених у довідці №92 від 12.11.2018, виданої СГТВЗМП «За вільну Україну».

Вказав, що загальний страховий стаж позивача згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії від 01 березня 2021 року, та інформації, яка відображена в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до страхового стажу, складає 22 роки 04 місяці 28 днів, що є меншим за необхідний для призначення йому пенсії за віком.

Ухвалами суду від 13.05.2021, 26.05.2021, 07.06.2021 розгляд справи було відкладено.

Представник позивача та представник відповідача в судове засіданні не прибули, подали до суду заяви про розгляд даної справи без їх участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , після досягнення ним шістдесятирічного віку, 01.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши вказану заяву відповідача надав позивачу довідку про наявний страховий стаж №77/02/3 від 10.12.2020, де зазначалося, що наявний страховий стаж недостатній для отримання пенсії, адже складає всього 22 роки (аркуш справи 8).

01 березня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, додавши до неї довідку про кількість вироблених трудоднів в колгоспі ім. Котовського за період 1979-1999, видану СТВ «За вільну Україну», довідку про кількість вироблених трудоднів в колгоспі ім. Котовського за період 1977-1978, довідку про кількість вироблених трудоднів в ТОВ «Козівське» за період 2000-2001, довідку про кількість вироблених трудоднів в ПП «ІВА» за період 2002-2003.

За результатами розгляду заяви та доданих документів, відповідач листом від 18.03.2021 повідомив позивача про те, що згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії від 01 березня 2021 року, та інформації, яка відображена в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до страхового стажу, складає 22 роки 04 місяці 28 днів, що є меншим за необхідний для призначення йому пенсії за віком. Тому в призначенні пенсії за віком йому відмовлено.

Підставою для такої відмови слугувало те, що довідки про стаж видані Великогаївською сільською радою не можуть слугувати підставою для зарахування до стажу періодів роботи з 01.08.1977 по 31.12.1978, з 01.01.2000 по 12.02.2002 та з 12.02.2002 по 28.02.2004, оскільки в даних документах не зазначено номер та дату видачі і відсутні інформація, що дане підприємство яке видає довідку про стаж має право видавати довідки про період роботи в колгоспі ім.Котовського, ТОВ "Козівське" та в ПП "Іква". Крім того зазначено, що в період роботи з 2000 по 2002 до страхового стажу враховано місяці, за які наявна інформація в системі персоніфікованого обліку.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно з п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі Основні положення), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Суд зазначає, що факт роботи позивача в колгоспі ім.Котовського (перейменовано рішенням загальних зборів колгоспників у колгосп «За вільну Україну», 25 січня 1996 року реорганізовано і перейменовано у Товариство власників земельних і майнових прав «За вільну Україну», 30 грудня 1999 реорганізовано та перейменовано в ТОВ «Козівківське», 12 лютого 2002 реорганізовано в ПП «Іва») у період з 01.08.1977 по 28.02.2004 підтверджується записами у вкладиші до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 (аркуш справи 17 зворот), випискою про кількість вироблених трудоднів, виданою ТВЗМГГ «За вільну Україну» (аркуш справи 9), а також виписками про кількість вироблених трудоднів, виданими Великогаївською сільською радою (аркуші справи 10-12).

При цьому суд відхиляє твердження позивача про відсутність у Великогаївської сільської ради прав на видання підтверджуючих документів за період роботи у колгоспі ім. Котовського, оскільки, як слідує із довідки від 07.06.2021 №126 Великогаївської сільської ради, книги обліку і трудового стажу колгоспників, колгоспів ім.Котовського, ТВЗМП "За вільну Україну", ТОВ "Козівківське", ПП "Іва" в державний архів в Тернопільській області не передавалися і знаходяться на зберіганні за адресою: АДРЕСА_1 (що входить до Великогаївської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області) в приміщенні колишньої контори колгоспу ТВЗМП "За вільну Україну".

Поряд із цим, суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, згідно показів ОСОБА_4 він працював разом із позивачем з 1986 по 2004 в колгоспі ім.Котовського де ОСОБА_2 працював комбайнером та водієм постійно.

Згідно показів ОСОБА_5 він працював з позивачем з 1984 де ОСОБА_2 працював комбайнером та водієм.

Отже, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 26.08.1977 по 31.12.1978 та з 01.01.1980 по 31.12.1980 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки спірні періоди підтверджені достатніми доказами.

Крім цього суд зазначає, що Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.20 Закону №1788-XII страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як вбачається із матеріалів справи загальний страховий стаж позивача за період з 1999 по 2004 був обчислений згідно інформації, яка відображена в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому не було враховано періодів роботи з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.10.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2001, з 20.09.2001 по 31.07.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2004.

Щодо неведеного суд зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Тому позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення на включення періоду роботи за який відсутні відомості про сплату страхових внесків до страхового стажу, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за їх несплату несе підприємство-страхувальник.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 в адміністративній справі №208/6680/16-а.

Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що спірні періоди роботи позивача з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.10.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2001, з 20.09.2001 по 31.07.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2004 підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Відтак, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів та призначення пенсії за віком у зв`язку із недостатнім страховим стажем діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні пенсії ОСОБА_3 є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право на пенсію за віком та має достатній страховий стаж для її призначення, і звернувся за пенсією у тримісячний строк з дня досягнення ним пенсійного віку, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 20.11.2020.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.08.1977 по 31.12.1978, з 01.01.1980 по 31.12.1980, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.10.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2001, з 20.09.2001 по 31.07.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2004 та призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 20.11.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: с.Козівка,Тернопільський район, Тернопільська область,47745, РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баранюк А.З.