Рішення № 97691700, 15.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. справа № 300/1798/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови зарахувати до страхового стажу для обрахунку пенсії період з 14.02.2001 по 31.08.2001; зобов`язати зарахувати до страхового стажу для обрахунку пенсії період з 14.02.2001 по 31.08.2001 та здійснити перерахунок пенсії, враховуючи зарахований період з моменту призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при призначенні пенсії за віком протиправно не зараховано до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.2001 по 31.08.2001 згідно запису №6 трудової книжки позивача. Вважає, що дії відповідача є неправомірними, оскільки на підтвердження стажу роботи, до заяви про призначення пенсії позивач додав трудову книжку, індивідуальні відомості про застраховану особу. Зауважує, що за вказаний період позивачем сплачувались податки та страхові внески, що свідчить про його зайнятість у цей період.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стосовно запису трудової книжки позивача за №6 від 21.09.2001, в якому зазначено, що час роботи із 14.02.2001 по 31.08.2001 в загальний і безперервний стаж не зараховується, зауважує, що у відповідності до п.2.21 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, підставою для не зарахування часу роботи в загальний і безперервний стаж є відбування особою виправних робіт без позбавлення волі. Звертає увагу, що ОСОБА_1 всупереч п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 не надано органу пенсійного фонду жодних підтверджуючих трудовий стаж документів таких як: довідки, виписки з наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про вказаний період роботи. Вважає, що зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на підставі запису внесеного до трудової книжки та за відсутності підтверджуючих документів, суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Постанові Кабінету Міністрів України №637. Також звертає увагу, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду (а.с.35).

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

В період з 17.08.2020 по 29.09.2020, 08.02.2021 по 10.03.2021 головуючий суддя у справі перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 02.08.2019 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом від 22.01.2020 за №43/І-15 у відповідь на звернення позивача повідомив про те, що вказана пенсія ОСОБА_1 призначена з урахуванням страхового стажу 36 років 11 місяців. Зазначено, що до загального стажу роботи враховані всі записи згідно трудової книжки, окрім, запису № 6 від 21.09.2001 в якому вказано, що час роботи з 14 лютого 2001 року по 31 серпня 2001 року в загальний і безперервний стаж не зараховується (а.с.20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також – Закон №1058-IV).

Згідно із частиною 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV в редакції, на час спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності з 01.01.2004.

У відповідності до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.05.1984 ОСОБА_1 :

- 24.05.1984 прийнятий в НГВУ «Надвірнанафтогаз» електромонтером по обслуговуванню електрообладнання (на об`єктах по видобутку нафти і газу) по 4 розряду на ділянку по прокату і ремонту електрообладнання і електропостачання, наказ №97/к від 24.05.1984 (запис №1),

- 04.06.1984 переведений інженером в проектно-кошторисне бюро, наказ №101/к від 01.06.1984 ( запис №2),

- 10.08.1987 переведений електромонтером по обслуговуванню електрообладнання (на об`єктах по видобутку нафти і газу) по 4 розряду на ділянку прокату і ремонту електрообладнання і електропостачання, наказ №145/к від 07.08.1987 (запис №3),

- 20.05.2010 присвоєно п`ятий розряд електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, безпосередньо зайнятого на об`єктах видобування нафти, газу та газового конденсату, наказ №132/к від 19.05.2010 (запис №10).

При цьому, у записі за №6 зазначено, що час роботи з 14.02.2001 по 31.08.2001 в загальний і безперервний стаж не зараховується, наказ 190/к від 21.09.2001.

За змістом статті 94 Виправно-трудового кодексу України від 23.12.1970, який був чинний до 01.01.2004 (в редакції на час відбування позивачем виправних робіт), особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України. Переведення цих осіб на іншу посаду або роботу може провадитися на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі провадяться відрахування в дохід держави протягом строку відбування покарання в розмірах, встановлених вироком суду. Відрахування провадяться за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без виключення з цих сум податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами (ч.1 ст.102 Виправно-трудового кодексу України).

Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України, в зазначеній редакції, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Норми статей 102 - 103 вказаного Кодексу законодавцем були віднесені до глави 18 «Умови відбування виправних робіт без позбавлення волі», отже передбачали складові кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що негативні наслідки у вигляді неврахування до трудового стажу часу відбування покарання для особи тривали в часі, дія яких не вичерпувалась фактом відбуття такого покарання. Отже правовідносини щодо виконання покарання в цій частині мають триваючий характер.

Положення Виправно-трудового кодексу України від 23.12.1970 втратили чинність у зв`язку з набранням чинності Кримінально-виконавчим кодексом України.

Згідно із частиною 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують чи відміняють відповідальність особи.

Отже вимоги нової норми, передбаченої частиною 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, пом`якшили міру відповідальності осіб, засуджених до відбування покарань такого виду, порівняно із статтею 103 Виправно-трудового кодексу України, а саме: в частині визнання за такими особами права на зарахування часу відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, яке було обмежено нормою, що мала чинність на час відбування позивачем покарання і вимагала для цього лише певного рішення суду.

Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

При цьому суд зазначає, що правовідносини пов`язані із визначенням страхового стажу позивача виникли з моменту звернення позивача до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, тобто з 02.08.2019.

Так, на час звернення позивача до відповідача передбачені законодавством обмеження по зарахуванню періодів роботи до загального стажу роботи вже не діяли у зв`язку із втратою чинності положеннями Кримінально-процесуального кодексу України та Виправно-трудового кодексу України.

Крім того, не містить таких обмежень і діюча на час звернення позивача редакція ст.56 Закону №1788-XII.

Натомість, чинна на час обчислення загального страхового стажу позивача частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо передбачає можливість включення до загального страхового стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №211/1432/17, від 21.06.2019 у справі №448/1691/16-а.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як слідує із матеріалів справи, стаж роботи позивача у спірний період окрім записів трудової книжки підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема за 2001 рік сума сплачених страхувальником НГВУ «Надвірнафтогаз» страхових внесків становить 6794,74 грн. (а.с.13).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд враховує, що згідно частини 2 статті 87 Закону №1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Стосовно доводів відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує з матеріалів справи пенсія позивачу призначена з 02.08.2019. При цьому ОСОБА_1 22.01.2020 дізнався про порушення своїх прав при призначенні пенсії за віком, отримавши листа Головного управління пенсійного фонду України за №43/І-15.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №211 від 11.03.2020 зі змінами та доповненнями, на усій території України встановлено карантин. Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, також інші процесуальні строки, в тому числі строки звернення до адміністративного суду, строки подання відзиву, строки розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії такого карантину. У відповідності до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-ІХ від 18.06.2020, який набув чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020, закінчились 06.08.2020.

До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 21.07.2020. Таким чином, позивачем не порушено шестимісячного строку звернення до суду, а доводи відповідача щодо пропущення строку звернення до суду є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи з 14.02.2001 по 31.08.2001 в НГВУ «Надвірнанафтогаз» до загального страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати з 02.08.2019 до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.2001 по 31.08.2001 у НГВУ «Надвірнанафтогаз», із здійсненням перерахунку пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.