Рішення № 97691612, 16.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2021 року Справа № 280/793/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, буд. 12, м. Запоріжжя, 69000)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі – позивач, АТ «ЗФЗ») до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі – відповідач, управління Фонду), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №6 від 19.0.12021 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду, прийняте Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.01.2021 АГ «ЗФЗ» отримано рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 6 від 19.01.2021 відповідно до якого підлягає поверненню до Фонду соціального страхування України неправомірно витрачені страхові кошти Фонду у сумі 4100,00 грн. та застосована фінансова санкція у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів у сумі 2050 грн. Враховуючи, що спірне рішення було винесено на підставі висновків Акту перевірки № 97 від 29.12.2020, які на думку позивача є помилковими, не відповідають чинному законодавству та дійсним обставинам, таке рішення позивач вважає таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначав, що 05.02.2020 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування ОСОБА_1 . Акт розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 був складений 22.05.2020, та був затверджений начальником Головного управління Держпраці у Запорізькій області 25.05.2020. Тобто, до 25.05.2020 не було жодного документу, що підтверджував би саме виробничий характер нещасного випадку. 18.03.2020 на підставі заяви матері загиблого від 20.02.2020, допомога на поховання була виплачена заявниці.

Таким чином, позивач зазначаючи, що ним, як страхувальником були виконані всі необхідні дії, що передбачені Законом № 1105-XIV та Порядком № 12 щодо призначення та виплати допомоги на поховання, а саме: опрацьовані документи, що були надані членом сім`ї померлої особи у відповідності до ч.3 ст.31 Закону № 1105-XIV, а саме свідоцтво про смерть ОСОБА_1 , разом з витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги па поховання; призначена допомога на поховання у строки, що визначені у ч.3 ст.32 Закону № 1105-XIV, тобто не пізніше дня. що настає за днем звернення; виплачена допомога на поховання у строки, що визначені у ч.3 ст.32 Закону № 1105-XIV, тобто не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду; повідомлення про виплату коштів застрахованим особам було виконано з боку АТ «ЗФЗ» у строки, передбачені у п.10 Порядку № 12, а саме протягом місяця з дня проведення виплат. А. відтак підстав для винесення оскаржуваного рішення у відповідача не було.

З огляду на викладене, просив позов задовольнити у повному обсязі та скасувати рішення №6 від 19.01.2021.

Ухвалою суду від 02.02.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №280/793/21 та призначено підготовче засідання на 03.03.2021.

Відповідачем надано до суду відзив та відповідні документи за вх. № 11393 від 25.02.2021, згідно яких відповідач зазначив, що рішення №6 від 19.0.12021 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду прийнято ним у відповідності та на виконання приписів чинного законодавства України. На час звернення матері загиблого працівника за отриманням допомоги на поховання, 20.02.2020 на підприємстві працювала комісія із спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 05.02.2020 із ОСОБА_2 , яка створена на підставі наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області 06.02.2020, за участю представників підприємства. Комісія із соціального страхування АТ «ЗФЗ» знала про розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 , та не мала сумніву, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Розслідування нещасного випадку було завершено 25.05.2020 та встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом. У зв`язку з чим, 25.05.2020 страхувальнику стало відомо, що допомога на поховання у розмірі 4100,00 грн., яку отримано на підставі ст. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105-XIV - неправомірно отримані кошти, які підлягають поверненню.

За приписами ч. 6 ст. 15 Закону № 1105-XIV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

З огляду на викладене, відповідач зазначав, що рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 19.01.2021 № 6 є обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та просив у позові відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.03.2021 підготовче засідання відкладено на 07.04.2021.

Протокольною ухвалою від 07.04.2021 подовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.05.2021.

Ухвалою суду від 05.05.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 08.06.2021.

08.06.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача за вх.№32650 про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, проти якого не заперечив і представник відповідача, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні представника позивача.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на підставі наказу від 28.12.2020 №112-ОД та направлення на перевірку від 28.12.2020 №161, 29.01.2020 проведено позапланову виїзну документальну перевірку в АТ «ЗФЗ» по заяві-розрахунку №6.1/41 від 20.02.2020 (вх.№003740 від 20.02.2020), результати якої оформлені Актом документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України від 29.12.2020 № 97.

В ході перевірки Запорізьким відділенням встановлено порушення позивачем пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV, що призвело до неправомірного витрачання суми страхових коштів Фонду соціального страхування України на суму 4100,00 грн. (1 страховий випадок).

Так, судом зі змісту акту перевірки від 29.12.2020 № 97 встановлено, що відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано витрачено страхові кошти Фонду складає 4100,00грн., про що в Акті зазначено: «…Комісією із соціального страхування було прийнято рішення про призначення допомоги на поховання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок коштів Фонду соціального страхування України на підставі заяви ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00025531783 від 10.02.2020. Перевіркою встановлено, що Страхувальником було призначено та виплачено допомогу на поховання у разі смерті застрахованої особи ОСОБА_1 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві Акт розслідування нещасного випадку що стався 05.02.2020 Форма Н-1/П від 25.05.2020.

Страхувальником на підставі протоколу засідання комісії із соціального страхування №6 від 20.02.2020 було подано до Фонду заяву-розрахунок №6.1/41 від 20.02.2020 (вх. №003740 від 20.02.2020) на суму 4100,00 грн. Кошти від Фонду на окремий поточний рахунок профінансовано 13.03.2020. Виплачено ОСОБА_3 кошти у сумі 4100,00 грн. (платіжне доручення №345427 від 16.03.2020)…».

АТ «ЗФЗ» 05.01.2021 було подано до Фонду заперечення на Акт перевірки № 97 від 29.12.2020, на що 15.01.2021 отримано відповідь за вих. № 07-08/154 від 13.01.2021, якою зазначені заперечення залишені без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки № 97 від 29.12.2020, зважаючи на виявлені порушення, управлінням Фонду 19.01.2021 винесено Рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 6, яким АТ «ЗФЗ» зобов`язане повернути до Фонду соціального страхування України неправомірно витрачені страхові кошти Фонду у сумі 4 100,00 грн., а також сплатити фінансові санкції у розмірі 2050,00 грн.

Супровідним листом від 19.01.2021 за вих.№06-08-251 управлінням Фонду на адресу АТ «ЗФЗ» направлено рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 6 від 19.01.2021 та отримано останнім 21.01.2021.

Позивач, вважаючи безпідставними висновки Акту перевірки від 29.12.2020 та, відповідно, рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 6 від 19.01.2021 необґрунтованим та противоправним, звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105).

Статтею 4 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з частиною 3 ст. 8 Закону № 1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структур органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Пунктами 1 та 6 ч.2 ст.9 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном, контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Пунктом 1 ч.5 ст. 15 Закону № 1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

При цьому, за приписами ст. 18 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст.19 Закону № 1105-XIV).

Статтею 27 Закону № 1105-XIV визначено, що допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім`ї, які перебували на її утриманні: 1) дружини (чоловіка); 2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років; 3) батька, матері; 4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім`ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім`ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 28 Закону № 1105-XIV).

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 02 жовтня 2020 року № 23 затверджено Порядок перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання (далі Порядок № 23).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, відповідно до Порядку № 23 Запорізьким відділенням на АТ «ЗФЗ» 29.12.2020 проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України, за результатами якої складено Акт №974 від 29.12.2020. В ході перевірки Запорізьким відділенням встановлено порушення позивачем пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV, що призвело до неправомірного витрачання суми страхових коштів Фонду соціального страхування України на суму 4100,00 грн. (1 страховий випадок).

На підставі висновків Акту перевірки № 97 від 29.12.2020, зважаючи на виявлені порушення, управлінням Фонду 19.01.2021 винесено Рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 6, яким АТ «ЗФЗ» зобов`язане повернути до Фонду соціального страхування України неправомірно витрачені страхові кошти Фонду у сумі 4 100,00 грн., а також сплатити фінансові санкції у розмірі 2050,00 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для винесення рішення про повернення страхових коштів Фонду та нарахування фінансових санкцій стало наступне.

05 лютого 2020 року об 11.50 год. на території АТ «ЗФЗ» у плавильному цеху №4 з працівником підприємства ОСОБА_1 (далі – потерпілий) під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок зі смертельним наслідком.

Про даний нещасний випадок підприємство повідомило Запорізьке відділення 05.02.2020 о 15-20год., що не заперечується відповідачем.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , його мати ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернулась до підприємства з заявою про надання допомоги на поховання.

У відповідності до ч.3 ст.31 Закону № 1105-XIV допомога на поховання застрахованої особи призначається сім`ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради.

При цьому, згідно з ч.3 ст.30 Закону № 1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Пунктом 3 ст.32 закону № 1105-XIV визначено, що допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду відповідно до цього Закону.

Тобто, Законом № 1105-XIV встановлюється, що обставинами, які є необхідними для виплати допомоги на поховання є: особа, що померла, є застрахованою особою; за виплатою допомоги звертається члени сім`ї померлого; є наявним документ - свідоцтво про смерть, видане центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадянського стану.

Статтею 34 Закону № 1105-XIV встановлено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

19.07.2018 постановою Правління Фонду соціального страхування України № 12 був затверджений Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі скорочено - Порядок № 12).

Відповідно до п.1 Порядку № 12, цей порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду.

У разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат, та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Після проведення виплат за рахунок коштів Фонду страхувальник надсилає повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Повідомлення може бути надіслано в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису або надіслано листом з повідомленням, або надано безпосередньо до робочого органу виконавчої дирекції Фонду чи його відділення. Повідомлення надсилається страхувальником протягом місяця з дня проведення виплат.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, 20.02.2020 АГ «ЗФЗ» було отримано заяву на призначення допомоги на поховання ОСОБА_4 . Заява була подана матір`ю загиблого. До заяви було додано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , разом з витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. На підставі поданої заяви, 20.02.2020 комісією із соціального страхування АТ «ЗФЗ» був прийнятий протокол, відповідно до якого ухвалено рішення про призначення допомоги у розмірі 4 100 грн. На підставі зазначеного протоколу, 20.02.2020 складена заява-розрахунок та 18.03.2020 допомога на поховання була виплачена заявнику.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019 (далі - Порядок №337) встановлюються обставини, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виробництвом.

Про те, чи пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, чи він є таким що не пов`язаний з виробництвом, зазначається в Акті за формою Н-1.

Зазначений Акт, у відповідності до положень Порядку № 337, складається за формою, що зазначена у додатку 11 до Порядку № 337, та є єдиним документом, що підтверджує зв`язок саме нещасного випадку з виробництвом.

Як свідчать матеріали справи, на час прийняття від позивача заяви-розрахунку про надання матеріального забезпечення у виді допомоги на поховання 21.02.2020, у Запорізькому відділенні не був зареєстрований нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_1 та за яким проводились або проводяться виплати членам сім`ї потерпілого.

Тоді як, саме на час звернення 20.02.2020 ОСОБА_3 до АТ «ЗФЗ» за отриманням допомоги на поховання, на підприємстві працювала комісія із спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, яка створена на підставі наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області 06.02.2020, за участю представників підприємства.

Таким чином, комісія із соціального страхування АТ «ЗФЗ» знала про розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 , який стався на території підприємства під час виконання потерпілим трудових обов`язків, та не мала сумніву, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

Акт розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 був складений лише 22.05.2020, та був затверджений начальником Головного управління Держпраці у Запорізькій області 25.05.2020, про що було зазначено і сторонами в ході судового розгляду.

Тобто, до 25.05.2020 не було жодного документу, що підтверджував би саме виробничий характер нещасного випадку, а, відтак, комісія із соціального страхування АТ «ЗФЗ» зважаючи на відомі на час прийняття рішення обставини та покази свідків нещасного випадку, мала підстави для прийняття рішення про відмову в призначенні допомоги на поховання до закінчення розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та встановлення взаємозв`язку.

З огляду на вказані обставини, станом на 25.05.2020 страхувальнику стало відомо, що допомога на поховання у розмірі 4100,00 грн., яку отримано на підставі п.3 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105-XIV підлягає поверненню, як неправомірно отримані кошти, а, відтак і виник обов`язок відшкодувати Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів, згідно з ч. 6 ст. 15 Закону № 1105-XIV.

В подальшому, 16.06.2020 ОСОБА_3 звернулась до Запорізького відділення з заявою про надання допомоги на поховання у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який стався з ОСОБА_1 .

Постановою Запорізького відділення від 15.07.2020 № 0802/10832.1/10832.1/2 про відшкодування вартості витрат на поховання потерпілого на виробництві, ОСОБА_3 відшкодовано витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги.

За приписами п. 8 Порядку № 12 робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Як було зазначено вище, в ході перевірки інформації після надходження заяви-розрахунку, відповідачем встановлено, що на час прийняття від позивача заяви-розрахунку про надання матеріального забезпечення у виді допомоги на поховання 21.02.2020, у Запорізькому відділенні не був зареєстрований нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_1 та за яким проводились або проводяться виплати членам сім`ї потерпілого.

Зважаючи на виявлені обставини, у відповідності до Порядку № 23 Запорізьким відділенням на АТ «ЗФЗ» 29.12.2020 проведено документальну перевірку дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України, в ході якої встановлено порушення позивачем п.3 ч.1 ст. 20 Закону №1105, а саме: неправомірне використання коштів Фонду соціального страхування під час надання матеріального забезпечення ОСОБА_3 у вигляді допомоги на поховання у розмірі 4100,00 грн.

Відповідно до п. 13 Порядку № 12 у разі виявлення страхувальником помилок при нарахуванні виплат за минулі періоди (за межами діючого бюджетного року) надлишково нараховані та виплачені кошти повертаються страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення та одночасно надсилається обґрунтоване письмове пояснення щодо причин повернення страхових коштів.

Станом на час проведення перевірки 29.12.2020 неправомірно отримані кошти у сумі 4100,00 грн. позивачем, в порушення ч.6 ст. 15 Закону № 1105-XIV, не було повернуто на рахунок Запорізького відділення.

У відповідності до ст.15 Закону № 1105-XIV роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення. У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Отже, суд приходить до висновку, що з огляду на невиконання позивачем зазначених вище вимог, управлінням Фонду 19.01.2021 правомірно винесено рішення № 6 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовували доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх дій та оскаржуваного рішення. Тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат.

Керуючись ст.241,243,255,257,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (вул. Сєдова, буд. 12, м. Запоріжжя, 69000) про скасування рішення,- відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.06.2021.

Суддя А.В. Сіпака