Рішення № 97691083, 16.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 р. Справа№200/4557/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просив:

- стягнути з відповідача, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 несплачену компенсацію за не використані додаткові відпустки у розмірі - 13328,00 грн.,

- стягнути з відповідача, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 листопада 2018 року по день фактичного розрахунку,

- зобов`язати відповідача, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 16 листопада 2018 року звільнений зі служби в Національній поліції. Однак при звільненні йому протиправно не нарахована та не виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. У зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у позивача також виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

19 травня 2021 року відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги поданих заперечень, відповідач зазначив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про Національну поліцію» законодавством не передбачена. Крім того, дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на позивача, як на поліцейського, не розповсюджується.

23 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23 квітня 2021 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07 грудня 2012 року Слов`янським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 8-10).

Позивач з 28 серпня 2009 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07 листопада 2015 року по 19 листопада 2018 року - в Національній поліції України (а.с. 14).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 17січня 2017 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 11).

Відповідно до довідки відповідача від 06 квітня 2021 року №119зі/12/03-2021, під час проходження служби додаткова відпустка за 2017-2018 роки, як учаснику бойових дій, позивачу не надавалась (а.с. 16).

Відповідно до довідки відповідача від 12 травня 2021 року №648 середньоденний розмір грошового забезпечення на день звільнення складав 282,07 гривень (а.с. 41).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Щодо компенсації за невикористані додаткові оплачувані відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 92 цього Закону, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 8 розділу ІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 ЗУ «Про відпустки» учасникам бойових дій […] надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 2 жовтня 1993 року учасники бойових дій мають пільгу у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11 листопада 2015 року, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку №260 передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 визначено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави та умови отримання відпустки поліцейськими. Наведеним законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому положеннями цього закону не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

Вказані вище норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського – учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

З огляду на зміст пункту 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ, державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначеною вище нормою фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 7 травня 2020 року у справі № 360/4127/19, від 31 травня 2021 року у справі № 200/13348/19-а.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період служби з дня отримання ним статусу учасника бойових дій (тобто, з дня виникнення права на таку відпустку).

Оскільки право позивача на компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учасника бойових дій, порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Суд не приймає до уваги розраховану позивачем суму компенсації, оскільки під час її обчислення він застосовував положення «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, який застосуванню не підлягає, оскільки в даному випадку спеціальні норми передбачає Порядок № 260.

При визначенні розміру компенсації суд виходить з положень пункту 8 Порядку №260, відповідно до якого виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

На день звільнення зі служби позивач середньоденний розмір грошового забезпечення складав 282,07 гривень (а.с. 41).

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію за не використані дні додаткової відпустки в сумі 7897,96 гривень (28*282,07), де

невикористані дні відпустки 28

середньоденний розмір грошового забезпечення на день звільнення зі служби - 282,07 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за двадцять вісім невикористаних днів відпустки починаючи з 19 листопада 2018 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Приписами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року по справі № 804/3722/17.

Судом встановлено, що при звільненні позивача з ним не був проведений повний розрахунок. За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку у відповідності до приписів статті 117 КЗпП України.

Із пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).

Оскільки останній день перебування позивача на службі був 19 листопада 2018 року, обов`язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний 19 листопада 2018 року.

Згідно з довідкою №648, яка видана 12 травня 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області середньоденний розмір грошового забезпечення становить 282,07 грн. (а.с. 41).

При звільненні позивача відповідачем не виплачена сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2017-2018 роки. В період з 20 листопада 2018 року на дату прийняття судового рішення у справі відповідачем не виплачено позивачу компенсацію за двадцять вісім днів додаткової відпустки.

Суд вважає, що наявні підстави для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 КЗпП України.

Суд при визначенні розміру відшкодування позивачу за час затримки розрахунку бере до уваги розмір несплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, а також те, що фінансування відповідача здійснюється з державного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16.

Сума середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки по день фактичного розрахунку (дата прийняття судового рішення) складається з наступного розрахунку:

416 х 282,07 = 117341,12 гривень, де

416 - кількість днів затримки (2018 рік – 20 днів, 2019 рік – 250 днів, 2020 рік – 251 день, 2021 рік – 95 днів, згідно з листами Міністерства соціальної політики України (а.с. 47-57),

282,07 грн. – середньоденне грошове забезпечення.

Компенсація за не використані дні додаткової відпустки складає 7897,96 гривень.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні набагато перевищує розмір невиплаченої суми.

Компенсація за не використані дні додаткової відпустки складає 6,7% від суми середнього заробітку за весь час затримки.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, суд дійшов висновку, що сплаті на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 530,00 гривень (7897,96*6,7%), яка буде співмірною з урахуванням розміру суми по компенсації та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

У відповідності до частини 1 статті 382 КАС України суд, який у хвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подавати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а позивачем не надано доказів на підтвердження такої необхідності, суд не вбачає підстав для встановлення строку для подачі звіту про виконання судового рішення.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, код ЄДРПОУ 40109058) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017, 2018 роки в сумі 7897 (сім тисяч вісімсот дев`яносто сім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 530 (п`ятсот тридцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений 16 червня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко