Рішення № 97690999, 16.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Справа № 160/4914/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5557-53 від 20.03.2020 року, щодо сплати ОСОБА_2 , податкового боргу (недоїмки) в загальному розмірі - 21681 (двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 06 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2020року № Ф-5557-53 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не здійснює підприємницьку діяльність з 01.03.2004 року та реєстрацію як фізичної особи-підприємця припинено з 30.06.2006 року. При цьому, позивач зазначає, що станом на вказані дати, будь-якої заборгованості по сплаті податків і зборів до бюджету у неї не було, що підтверджується копією довідки №25 від 30.06.2006 року “Про зняття з обліку платника податків”.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу, позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Солонянська ДПІ, Солонянський район з 16.01.2002 року, як фізична особа - підприємець та з 14.02.2002 є платником єдиного внеску. По ФОП ОСОБА_2 01.10.2019 року було отримано відомість від державного реєстратора Солонянської РДА № 22150060002002154 щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 з 01.10.2019 року. Та, 04.10.2019 року по ФОП ОСОБА_2 було отримано та опрацьовано відомості від державного реєстратора про скасування реєстраційної дії щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за № НОМЕР_1 та повторно зареєстровано діяльність 03.10.2019 року, як фізичної особи-підприємця за № 221501000000002946. Тобто, з 16.01.2002 року з по теперішній час позивач перебуває на обліку в податковому органі, як фізична особа - підприємець та станом на 26.04.2021 року підприємницьку діяльність не припинено.

Разом з відзивом відповідачем надано клопотання про заміну відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44118658).

Судом встановлено, що наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком. Можливість з 01.01.2021 року забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, була передбачена відповідним наказом від 24.12.2020 року № 755.

Кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується, згідно із наказом від 12.11.2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС».

З 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво та територіальний орган ДПС як юридична особа публічного права втратив адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та замінити відповідача по справі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач).

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 16.01.2002 року.

Після реєстрації шлюбу 16.05.2006 року позивач змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис №221501000000002946 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 04.10.2019 року.

Станом на час розгляду цієї справи, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить записів про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_6

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровсько-Новомосковське управління, Солонянська ДПІ (Солонянський р-н).

20 березня 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5557-53, відповідно до якої за ОСОБА_2 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21681,06 грн.

Згідно з даними інтегрованої картки, зазначена заборгованість з єдиного внеску утворилась за період з 2017 по 2019 рік.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 за позивача не сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017-2019 рік.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2020 року № Ф-5557-53 протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, спірним є питання щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію довідки податкового органу №25 від 30.06.2006 року про зняття з обліку платників податків ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» N 755-IV від 15.05.2003 року (далі – Закон №755-IV), в редакції, чинній у 2006 році, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

На підставі частини 1 статті 46 Закону №755-IV (в редакції, чинній у 2006 році), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 9 статті 47 Закону №755-IV (в редакції, чинній у 2006 році) було передбачено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи - підприємця з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.

Згідно з абзацом 2 частини 15 статті 47 Закону №755-IV (в редакції, чинній у 2006 році), дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що отримання позивачем в органі державної податкової служби довідки про зняття з обліку платників податків не свідчить про позбавлення позивача статусу фізично особи-підприємця.

Таким чином, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 16.01.2002 року по час розгляду справи судом є фізичною особою-підприємцем.

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774), яким внесені зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (у редакції Закону №1774 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн. (3200х22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2018 року 3723,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2018 році складала 819,06 грн. (3723 грн х 22%).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VIII від 23.11.2018р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2019 року 4173,00 грн. Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2019 році складала 918,06 грн. (4173 грн х 22%).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини восьма, дванадцята статті 9 Закону №2464).

Таким чином, з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Законом №2464.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 за позивача не сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017-2019 рік.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у періоді 2017 - 2019 року мала визначити базу нарахування не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

На підставі даних інтегрованої картки платника податку за період з 2017 по 2019 рік за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21681,06 грн.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953) (далі - Інструкція №449) регулюється порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу сформовано та надіслано позивачеві на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу, як платнику внеску (фізичній особі-підприємцю), який на кінець звітного періоду має недоїмку зі сплати єдиного внеску.

При цьому суд враховує, що згідно з частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовуються.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач, формуючи та надсилаючи позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5557-53 від 20.03.2020 року, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Отже, позовні вимоги про визнання вимоги протиправною та про її скасування задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар