Ухвала суду № 9768988, 26.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-272/09/2670-6/238 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Емеральд»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2008 року № 0000742202/0 та від 20.10.2008 року № 0000952202/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Соломянському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку TOB «Торгівельна компанія «Емеральд»з питань дотримання вимог валютного законодавства, за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, про що складено акт від 31.07.2008 року № 8598/23-07/32183336. В ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» за № 0000742202/0 від 13.08.2008 року.

Санкції були застосовані по імпортному контракту від 14.05.2004 року № 01-DS-04 з компанією Limited»(Китай). Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нараховано пеню у сумі 37306,10 грн. Між TOB «Торговельна Компанія «Емеральд», в особі директора A.B. Поцелуєнко (Покупець) та фірмою Limited»(Китай), в особі директора з продажу Даміана Бармана (Продавець) укладений контракт № 01-DS-04 від 14.05.2004 року на купівлю-продаж дитячої косметики під торгівельною маркою sney».

Попереднім актом позапланової перевірки від 07.08.2006 року № 2658-365/22-0206/32183336 за період з 02.11.2004 року по 03.08.2006 року встановлено, що станом на 03.08.2006 року на митному ліцензійному складі зберігався товар по імпортному контракту №01-DS-04 від 14.05.2004 року з фірмою Limited»(Китай) на суму 33431,30 дол. США. Встановлено прострочену дебіторську заборгованість по вказаному контракту на суму 33431,30 дол. США. (168 828,06 грн.).

В ході проведення виїзної планової документальної перевірки за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, TOB «Торговельна Компанія «Емеральд»надали до перевірки документи, що свідчать про завершення митного оформлення, а саме, залишок товару, який зберігався на митному ліцензійному складі на суму 33 431,30 дол. США (168 828,06грн.) надійшов на митну територію України від фірми Limited»(Китай), згідно попередньо оформлених вантажно-митних декларацій (типу IM 74) № 251136 від 29.03.2005 року та № 251896 від 20.05.2005 року, що підтверджується вантажними - митними деклараціями типу IM 40, якими завершене митне оформлення отриманого товару, а саме: ВМД №732016 від 18.10.2006 р. на суму 3 371,40 дол. США (17 025,57 грн.); ВМД №732021 від 18.10.2006 р. на суму 482,98 дол. США (2 439,04 грн.); ВМД №732649 від 05.12.2006 р. на суму 4 431,52 дол. США (22 379,17 гри.); ВМД №732650 від 05.12.2006 р. на суму 3 725,06 дол. США (18 81 1,55 грн.); ВМД №177545 від 23.02.2007 р. на суму 4 496,94 дол. США (22 709,54 грн.); ВМД №178847 від 06.06.2007 р. на суму 7 403,41 дол. США (37 387,22 грн.); ВМД №179936 від 20.08.2007 р. на суму 9 549,99 дол. США (48 227,44 грн.).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пунктом 23 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до пунктів 2, 6, 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09,06.1997 року № 574 вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Згідно статті 5 Митного кодексу України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

У відповідності до статті 212 Митного кодексу України митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

Отже, з наведеного випливає, що товар за вищевказаними контрактами своєчасно було ввезено та задекларовано позивачем в режимі митного складу.

Згідно з пп. 4.4.2 "а" та "б" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень, підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених систему оподаткування, та економічного змісту податку, збору (розглядається; якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту.

Чинне законодавство України не передбачає можливості застосування заходів юридичної відповідальності, одним з яких є штрафні санкції за порушення норм Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за умов відсутності правопорушення.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставлено продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Стаття 2 вказаного Закону встановлює, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Тобто, порушенням, за яке статтею 4 зазначеного вище Закону передбачаються штрафні санкції, є здійснення імпортної поставки з відстроченням більше ніж 90 днів з моменту здійснення попередньої оплати нерезиденту.

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Соломянському районі м. Києва не надано доказів, які б вказували на законність прийнятих ними рішень щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31 травня 2010 року.