Ухвала суду № 9768979, 26.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2006/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2009 року у справі за їх позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.02.2009 року № 0000214110/0 та № 0000224110/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2009 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі була проведена невиїзна документальна перевірка Кримської електроенергетичної системи державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»з питань правових відносин з МПП «Ассо»(код ЄДРПОУ 30342684) за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. За результатами перевірки був складений акт від 17.11.2008 року № 8350/23-2/23451484, який був направлений до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків для прийняття податкових повідомлень-рішень. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняли податкові повідомлення-рішення від 06.02.2009 pоку: № 0000214110/0 та № 0000224110/0.

В ході перевірки ДПІ у м. Сімферополі були встановлені порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення валових витрат за 2006 рік на суму 3871887,50 грн. та завищення податкового кредиту в розмірі 775575,49 грн. Вказані порушення були допущені Кримською електроенергетичною системою державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»при здійсненні господарських взаємовідносин з малим приватним підприємством «Ассо»на загальну суму 4653453,00 грн., статутні, первинні документи якого та свідоцтво платника податку на додану вартість були визнані недійсними рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим по справі № 2-16/3018-2008 від 10.06.2008 року, яке набрало законної сили.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-16/3018-2008 від 10.06.2008 року визнано недійсними статут МПП «Ассо»(ЄДРПОУ 30342684) з 1999 року, свідоцтво платника податку ПДВ з часу внесення в реєстр платника ПДВ, первинні бухгалтерські, і інші фінансово-господарські документи з реквізитами МПП «Ассо». Рішення набрало законної сили з 10.06.2008 року.

Приймаючи вказане рішення суд виходив з того, що 23.11.2007 року слідчим відділом податкової міліції ДПІ у м. Феодосія була порушена кримінальна справа за № 10708190002/2 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України «фіктивне підприємництво». В ході розслідування якої встановлено, що засновник підприємства ОСОБА_2 у період з листопада 1999 року по 31.12.2005 року, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) (МПП «Ассо») з метою прикриття незаконної діяльності конвертації грошових коштів, скоїв дії по фіктивному підприємництву.

У вказаний період ОСОБА_2, маючи умисел на здійснення фіктивного підприємництва МПП «Ассо», яке ним було придбане для прикриття незаконної діяльності по непідтвердженій реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами конвертації грошових коштів по розрахункових рахунках підприємства щодо переведення грошових коштів у готівку, ніякої господарської діяльності не вів, що суперечить нормам чинного законодавства.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як вбачається з матеріалів справи апелянтом були укладені контракти з неіснуючим суб'єктом підприємницької діяльності, як наслідок - рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, також, виписані неіснуючим суб'єктом підприємницької діяльності, тобто відповідні витрати не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачені вимоги до податкової накладної, а саме порядковий номер податкової накладної; дата виписки податкової накладної; назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця і покупця); місцезнаходження юридичної особи або місце податкової адреси, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (об'єм); повна назва отримувача; ціна продажу без урахування податку: ставка податку і відповідна сума податку у цифровому значенні; загальна сума коштів, належних до сплати з урахуванням податку.

Зі змісту пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що необхідною умовою виписки і видачі податкової накладної є реєстрація продавця в якості платника податку на додану вартість, що також підтверджується положеннями п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 даного Закону, відповідно до яких право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31 травня 2010 року.