Постанова № 9768829, 27.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 7/683 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ОРД»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2007 року № 0000412306/1 та рішення ДПА у м. Києві від 08 січня 2008 року № 3/10/25-114, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 303 550 грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2009 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва від 30 жовтня 2007 року №0000412306/1; в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Так, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки застосовуючи до позивача штрафні санкції, відповідач виходив з того, що контрагенти позивача не надали у якості підтвердження сум, задекларованих позивачем під час формування податкового кредиту, копій виданих позивачу податкових накладних, про які зазначив позивач у податковій декларації з податку на додану вартість, що не є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2007 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок позивача, за результатами якої складено акт № 461/1-23-06-30967851.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2008 року №0000412306/0 відповідно до якого було виявлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 303550 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000402396/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4563 грн., встановивши порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165.

В акті перевірки зазначено, що постачальниками позивача по першому ланцюгу на митній території України були ДП «Керченський морський торговий порт» та ПП «Агіса».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ПП «Агіса»не підтверджується документально, а саме: відсутні платіжні доручення про сплату суми ПДВ в ціні товару, що підтверджується наступним.

Правовідносини, які виникли між позивачем та ПП «Агіса»регулюються договором від 01 травня 2006 року №1/03, згідно з яким позивач являється покупцем чорного лому. Проте, меморіальні ордери (платіжні доручення) від 25 жовтня 2006 року №8 та №9, які містяться в матеріалах справи, передбачають сплату платежу по інших договорах, відомості про які позивач до суду не надавав. Податкові накладі (від 01 липня 2006 року №128, від 03 липня 2006 року №129, від 04 липня 2006 року №130, від 05 липня 2006 року №131, від 06 липня 2006 року №132 видані згідно з договором від 01 травня 2006 року №1/03), які були включені до податкового кредиту, видані на підставі договору від 01 травня 2006 року №1/03. Отже, сплата податку на додану вартість по зазначеному договору та накладних фактично не відбулась. Тому, включення даних податкових накладних до податкового кредиту є неправомірним.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобовязання платника податку.

Отже, в силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів вбачається, що обовязковою умовою для включення до податкового кредиту сум податків є не лише наявність податкових накладних, а й сплата податку на додану вартість у звітному періоді, оскільки бюджетним відшкодуванням являється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку, у випадках передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що суми, віднесені позивачем до податкового кредиту не підтверджені фактично платіжними документами, які б передбачали сплату податку на додану вартість у звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів факт правомірного включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неповне зясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У звязку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «ОРД»відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:< Текст >