Рішення № 97688248, 09.06.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/44/2021 Справа № 641/5805/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В червня 2015 року АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 05/08-11 від 06.05.2008 в розмірі 122172,14 доларів США, а також нараховану пеню в розмірі 1448871,77 грн. та штраф в сумі 48350,00 грн., відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06.05.2008 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05/08-11, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.05.2008 між банком та ОСОБА_1 було укладеного договір іпотеки № 05/08-11 без оформлення заставної, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальник ОСОБА_1 взяті зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконував, а тому банк звернувся до суду із позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Рішенням суду від 20.04.2012 у справі № 2-127/11, зміненим рішення апеляційного суду Харківської області від 05.07.2012, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90633,42 доларів США та пені в сумі 124884,39 грн. шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності з метою задоволення вимог банку по заборгованості, пені, витрат по сплаті судового збору та інших витрат, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку, в інший частині вимог банку відмовлено. Однак, виконати рішення суду та укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки банк не зміг, оскільки цьому активно перешкоджав власник будинку ОСОБА_1 , а саме протягом тривалого часу в даному приміщенні періодично були зареєстровані дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_2 разом із малолітнім ОСОБА_3 , 2004 р.н., в подальшому була зареєстрована донька його дружини від першого шлюбу - ОСОБА_4 , які були зняті з реєстраційного обліку за даною адресою лише на підставі судових рішень. Банк протягом трьох років був позбавлений можливості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити вимоги по кредитному договору, позичальник ОСОБА_1 із банком не спілкується, заборгованість по кредитному договору не погашає, зловживає своїми процесуальними правами, позбавляючи іпотекодавця можливості укласти договір купівлі-продажу житлового будинку. Позивач вказує, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано з вини боржника, не припиняє правовідносин сторін за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора прав на отримання заборгованості, в той час як заходи по зверненню стягнення на предмет іпотеки не призвели до належного виконання зобов`язання.

У судовому засіданні представник АБ «Укргазбанк» Невечеров Д.В. підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Максимов М.І. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вказуючи на наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.05.2008 АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 05/08-11, згідно з яким банк надав останньому кредит на споживчі потреби в розмірі 70000,00 доларів США на строк до 05.05.2028 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,3% річних, а ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати банку заборгованість та проценти за користування кредитом щомісячно з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з червня 2008 року по квітень 2028 року в сумі по 292 долари США, а у травні 2028 року в сумі 212 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 06.05.2008 АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 05/08-11, згідно з яким ОСОБА_1 передав у іпотеку АБ «Укргазбанк» належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 .

Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 в повному обсязі не виконував, а тому АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012, ухваленим у справі № 2-127/11, позовні вимоги АБ «Укргазбанк» були задоволені в повному обсязі, а саме:

-присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 05/08-11 від 06.05.2008 станом на 11.11.2011 в розмірі 90633,42 грн., яка складається з 58028 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом, 10209 доларів США – поточна заборгованість по кредиту, 22144,98 доларів США – 22144,98 доларів США, 251,44 доларів США – поточні проценти, та пеню в сумі 124884,39 грн.;

-в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06.05.2008 в розмірі 90 633,42 доларів США та 124 884,39 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.10.2007 усправі №2-4794/2007;

-виселено ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення;

-стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» судові витрати: судовий збір – 1700,00 грн., витрати на ІТЗ – 120,00 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05.07.2012 у справі № 2-127/11 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а саме:

-рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06.05.2008 на суму 90633,42 доларів США та пені в сумі 124884,39 грн., а також у частині виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення – скасовано;

-в задоволенні позову АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення відмовлено;

-рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 та стягнення судового збору залишено без змін;

-доповнено резолютивну частину рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012 про звернення стягнення на нерухоме майно тим, що реалізація предмету іпотеку має бути проведена шляхом надання АБ «Укргазбанк» від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті оціночної діяльності, та за рахунок грошових коштів від продажу будинку АДРЕСА_1 мають бути задоволені вимоги позивача по заборгованості за кредитом в розмірі 90633,42 доларів США та пені в сумі 124884,39 грн., витрати по сплаті судового збору, витрати, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку.

В перегляді даного судового рішення в касаційному порядку відмовлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.11.2012.

Підставою для звернення до суду із даним позовом став той факт, що протягом трьох років АБ «Укргазбанк» був позбавлений можливості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити вимоги по кредитному договору.

Так, на день укладення договору іпотеки № 05/08-11 від 06.05.2008 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , не було зареєстровано жодної особи, що підтверджується довідкою КВЖЕПП від 05.05.2008.

Однак, при підготовці документів для реалізації предмета іпотеки – житлового будинку по АДРЕСА_1 стало відомо про те, що за даною адресою з 19.09.2008 мешкають ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 та їх спільний син ОСОБА_3 , 2004 р.н.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.07.2013 у справі № 645/2659/13, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.11.2013, позовні вимоги АБ «Укргазбанк» були задоволені; виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В подальшому банку стало відомо, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована з ОСОБА_4 , 1990 р.н., а тому в серпні 2014 року АБ «Укргазбанк» був змушений звернутися з позовом про її виселення.

На підтвердження позовних вимог суду також позивачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання судового рішення у справі № 645/6421/14-ц про виселення ОСОБА_4 .

Представник позивача у судовому засіданні вказував, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано з вини боржника, не припиняє правовідносин сторін за кредитним договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора прав на отримання заборгованості, в той час як заходи по зверненню стягнення на предмет іпотеки не призвели до належного виконання зобов`язання, а тому з боржника ОСОБА_1 має бути стягнута заборгованість за кредитним договором № 05/08-11 від 06.05.2008, яка станом на 10.04.2015 складає 122171,14 доларів США, з яких 22181 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту, 46056 доларів США – поточна заборгованість по кредиту, 52890,875 доларів США – прострочена заборгованість по процентам, 1044,27 доларів США – поточна заборгованість по процентам, також нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 1448871,77 грн. Також за період з 07.05.2003 по 10.04.2015 ОСОБА_1 не сплачував страхові платежі, предмет іпотеки не був застрахований, що є порушення пунктів 3.3.1-3.3.13 договору іпотеки, а тому згідно наданого розрахунку має сплатити банку штраф в розмірі 48350,00 грн.

Суд із позицією представника позивача погодитися не може з наступних підстав.

Так, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно. Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов`язання.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2012, ухваленим у справі № 2-127/11, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 05.07.2012, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/08-11 від 06.05.2008 в розмірі 90 633,42 доларів США та 124 884,39 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 , шляхом надання АБ «Укргазбанк» від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті оціночної діяльності, та за рахунок грошових коштів від продажу будинку АДРЕСА_1 мають бути задоволені вимоги позивача по заборгованості за кредитом в розмірі 90633,42 доларів США та пені в сумі 124884,39 грн., витрати по сплаті судового збору, витрати, що будуть понесені для укладання договору купівлі-продажу цього будинку, тобто мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст.. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

В ході розгляду справи представником позивача не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості саме з вини боржника ОСОБА_1 реалізувати предмет іпотеки за визначеною судовим рішенням процедурою.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена правова позиція викладена у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Враховуючи зазначене, право банку на нарахування процентів, а також інших платежів, передбачених умовами договору, припинилось в момент його звернення до суду із вимогами про дострокове повернення частини позики та сплати процентів.

Позивачем не надано суду документів на підтвердження вартості предмету іпотеку згідно експертного звіту оціночної діяльності для встановлення можливості покриття заборгованості ОСОБА_1 перед банком за рахунок реалізації заставного майна, належних та допустимих доказів перешкоджання ОСОБА_1 у реалізації цього майна.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені АБ «Укргазбанк» позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, м. Київ, вул. Єреванська,1

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 16 червня 2021 року.

Суддя: Д. Є. Боговський