Ухвала суду № 97688168, 16.06.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

16.06.2021

Справа № 639/3988/21

Провадження № 2-о/639/107/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В. В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява в порядку окремого провадження, в якій заявник ОСОБА_1 просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, с. ЦОФО, Краснодонського району, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Стаханов (Кадіївка) у віці 65 років та на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишено без руху.

На виконання вищезазначеної ухвали 16 червня 2021 року від представника заявника адвоката Щеглова Д.С. надійшла заява, в якій він посилається на положення ч. 3 ст. 53 ЦПК України та зазначає про можливість суду самостійно залучити до участі у справі третю особу. Окрім того, представник заявника посилається на те, що відповідно рішення Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9 рс-186/20 було рекомендовано громадянам подавати до суду документи через систему «Електронний суд».

Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як вбачається з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Заявник про зверненні до суду з заявою просить суд встановити факт смерті особи на тимчасово окупованій території.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Отже, заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку окремого провадження згідно з главою 6 розділу IV ЦПК України.

Положеннями ст. 42 ЦПК України чітко встановлено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Окрім того ч.4 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Між тим в поданій заяві заінтересовані особи заявником не зазначені.

В своїй заяві на усунення недоліків від 16.06.2021 року представник заявника – адвокат Щеглов Д.С. посилається на положення ч. 3 ст. 53 ЦПК України та вказує на можливість суду залучити сторону у справі.

Так, положеннями ч. 3 ст. 53 ЦПК України визначено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

При цьому суд звертає увагу, що положення зазначеної статті стосуються виключно залучення третіх осіб у справі, які є учасниками справ, які розглядаються в порядку позовного провадження.

Натомість, представник заявника звертається до суду з заявою в порядку окремого провадження, де учасниками справи є заявники та інші заінтересовані особи.

Зазначене дозволяє зробити висновок, що застосування положень ч. 3 ст. 53 ЦПК України у даному випадку є неможливим.

Сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, зокрема з`ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме:

- тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки;

- якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

В поданій заяві представником заявника адвокатом Щегловим Д.С. заінтересовані особи не зазначені.

Виходячи зі змісту вимог щодо факту, який бажає встановити заявник у своїй заяві, заінтересованою особою справі має бути державний орган, на який законом покладено обов`язок безпосереднього виконання рішень у справах даної категорії та видачі свідоцтва про смерть.

При цьому суд звертає увагу на те, що саме в зазначеному державному органі, який буде вказаний в якості заінтересованої особи і буде можливе проведення реєстрації факту смерті особи.

Окрім того, заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті була подана представником заявника – адвокатом Щегловим Д.С. через підсистему «Електронний суд».

В своїй заяві про усунення недоліків від 16.06.2021 року представник заявника посилається на те, що рішенням Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9 рс-186/20 було рекомендовано громадянам подавати до суду документи через систему «Електронний суд».

Так, дійсно рішенням Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9 рс-186/20 було рекомендовано громадянам подавати до суду документи через систему «Електронний суд», однак зазначене рішення носить рекомендаційний характер та не звільняє сторону від обов`язку звернення до суду із дотриманням положень цивільного процесуального законодавства.

Так, частиною 1 ст. 177 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Зазначений доказів матеріали заяви не містять.

Отже, заявнику необхідно: 1) зазначити заінтересовану особу; 2) додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

При цьому суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.50) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland")). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20.02.2014 року у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia")).

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16.06.2021 року.

Суддя В.В. Труханович