Рішення № 97687599, 07.06.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/224/21

Номер провадження 2/341/446/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 червня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Фрик Т. В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі.

встановив:

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що протягом семи років зустрічалась з відповідачем. У них були наміри створити сім`ю і народити дитину. Від цих стосунків позивачка завагітніла і відповідачу було відомо про це. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дочку, батьком якої є відповідач, але подати заяву до органів РАЦСУ про реєстрацію батьківства він відмовився.

З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати відповідача батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актового запису про народження дитини та стягувати з відповідача аліменти у розмірі по 3500,0 грн на дитину щомісяця до досягнення дочкою повноліття.

В судовому засіданні 22 квітня 2021 року позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, та суду пояснила, що вони з відповідачем зустрічались, проживали разом та мали намір створити сім`ю, одружитись та народити дитину. Від цих стосунків позивачка завагітніла та народила дочку, однак відповідач добровільно відмовився подати до РАЦСу заяву про реєстрацію батьківства. Матеріальну допомогу ні позивачці, ні дитині не надає, хоча працює за кордоном і має можливість матеріально допомагати дитині. На цей час сторони разом не проживають. Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні. Просить позов задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

07 червня 2021 року відповідач в судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом оголошення про виклик особи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а. с. 45).

Крім цього, на адресу місця проживання відповідача надсилалась поштова кореспонденція із суду, яка повернулась з відміткою Укрпошти «за кордоном» (а. с. 42, 53).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач вважається повідомлений належним чином.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторони самостійно повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ухвалою суду від 07 червня 2021 року вирішено здійснювати розгляд справи в заочному порядку.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, заявлені вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд установив, що відповідно до змісту наявного у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком зазначений ОСОБА_4 (а. с. 10). Як пояснила позивачка, ім`я та по батькові відповідача, але прізвище « ОСОБА_5 » сказали вказати у РАЦСі.

Згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00029427452 відомості про батька, внесені на підставі ст. 135 СК України (а. с. 12).

Отже, у шлюбі між собою сторони на час народження ОСОБА_3 не перебували, із спільною заявою про визнання батьківства не зверталися, хоча проживали разом та вели спільне господарство, як стверджує позивачка.

Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно з ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства чи визнання батьківства, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В третьому абзаці п. 13 цієї постанови Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, відзиву до суду не подав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позовні вимоги та визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо вимоги про стягнення аліментів, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини.

Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, матеріальне становище сторін, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а тому необхідно стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500,0 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісяця на дитину до досягнення дочкою повноліття.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером серії ІФ № 103546 від 05 лютого 2021 року про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 05 лютого 2021 року про оплату 1000,0 грн за надання професійної правничої допомоги та складання позовної заяви (а. с. 14-16).

Суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача.

Позивач звільнена від сплати судового збору, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.

Керуючись статтями 128, 180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Галицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) внести зміни до актового запису № 101, складеного виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 08 вересня 2017 року про народження ОСОБА_3 , яким включити відомості про батька, зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнення розпочати з 08 лютого 2021 року і здійснювати до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,0 грн судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.

Повний текст рішення складено 15 червня 2021 року.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зареєстрований та проживає за адресою: с. Конюшки Івано-Франківський район Івано-Франківська область.

Суддя:М. Р. Мергель