Рішення № 97686617, 26.05.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1962/21 2/335/1387/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», третя особа – ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТДВ СК «Кредо», третя особа – ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10.08.2020 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр. Соборного, з боку вул. Гагаріна, в напрямку вул. Лермонтова, в м. Запоріжжя.

Наближаючись до будинку № 170, водій ОСОБА_2 , маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_1 на нерегульованому пішохідному переході, належних заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу не вжив, внаслідок чого скоїв на неї наїзд, спричинивши тілесні ушкодження.

Зазначені обставини та факт спричинення тілесних ушкоджень, з переліком отриманих в наслідок вказаної ДТП травм, встановлені ухвалою суду від 12.01.2021 року з посиланням на висновки судово-медичної експертизи № 1033 від 08.09.2020 року, яку проведено під час кримінального провадження, та підтверджується медичними довідками та епікризами.

Позивач вважає, що з огляду на подію ДТП та її наслідки, їй спричинено матеріальну шкоду у вигляді витрат, пов`язаних з лікуванням та моральну шкоду, яка полягає у перенесеному фізичному болю та душевних стражданнях, які вона зазнала в наслідок тривалого лікування.

Оскільки на час ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , що керував забезпеченим транспортним засобом «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «Кредо», що підтверджується полісом, то посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1 просила суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» (код за ЄДРПОУ № 13622789) на її користь (ідентифікаційний номер № НОМЕР_2 ) грошову суму в загальному розмірі 186 458, 0 гривень, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,0 гривень.

З яких, у відповідності до вимог ст. 24.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просила стягнути на її користь з відповідача 68 950 гривень в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з її лікуванням.

Згідно до вимогст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просила стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 23 615, 0 гривень в рахунок відшкодування шкоди, що пов`язана із тимчасовою втратою працездатності.

Посилаючись на вимоги ст. 26.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач також просить стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 85 014, 0 гривень в рахунок відшкодування шкоди, що пов`язана із стійкою втратою працездатності.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 8 879 гривень, що у відповідності до вимог ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом даної справи, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 гривень, позивач просила покласти на відповідача.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2021 року, позовна заява ОСОБА_1 до ТДВ Страхова компанія «Кредо», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП залишено без руху з причини подання її без дотримання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.

Вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху були виконані представником позивача 03.03.2021 року, недоліки усунені, позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2021 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.03.2021 року, згідно якого відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме:

- в частині відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням на суму 35 055, 23 гривні. В іншій частині, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на певні витрати відсутні призначення медичного закладу про необхідність призначення процедур; не зазначений перелік придбаних товарів; деякі витрати не відносяться до медичних препаратів та товарів медично призначення; частина чеків та квитанцій не можливо ідентифікувати;

- в частині відшкодування шкоди, пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності на суму 10 120, 50 гривень. В іншій частині витрати не підлягають задоволенню, оскільки на думку відповідача розмір не отриманих доходів під час лікування потрібно розраховувати у відповідності до кількості днів, проведених потерпілим лише в умовах стаціонару, що складає 45 днів;

- в частині відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності на суму 85 014, 00 гривень, тобто в повному обсязі;

- в частині відшкодування моральної шкоди на суму 6 509, 47 гривень, що складає 5 % від загальної суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідачем зазначено, що витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки аналогічний позов було подано під час розгляду кримінального провадження за фактом ДТП. Крім того, позивачка звернулась із заявою про страхове відшкодування 04.02.2021 року, і тому не сплив строк виплати належного відшкодування. З цієї причини, на думку відповідача, звернення позивача до суду є зловживанням своїми правами, а вимоги на відшкодування витрат на правничу допомогу необґрунтовані та безпідставні.

На відзив відповідача надана відповідь, якою позивач частково підтвердив свої позовні вимоги. Погодився із позицією відповідача в частині невідповідності певних витрат на придбання товарів, що не відносяться до медичних препаратів та товарів медично призначення на суму 1 606, 74 гривні. Тому, просила зменшити на зазначену суму позовні вимоги та стягнути з відповідача суму в розмірі 67 343, 26 гривень у якості відшкодування витрат, пов`язаних з її лікуванням. В іншій частині позов підтримано в повному обсязі.

Також, 28.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у поданому відзиві просив розглянути справу без участі представника ТДВ СК «Кредо».

Третя особа – ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився – подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 10.08.2020 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїзній частині пр. Соборного, з боку вул. Гагаріна, в напрямку вул. Лермонтова, в м. Запоріжжя скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка в районі будинку № 170 перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу. В внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.

Зазначені обставини встановлені ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2021 року, яка набрала законної сили 20.01.2021 року (справа № 335/9603/20), а тому відповідності до ч. 6 до ст. 82 ЦПК України є обов`язковими для суду та не підлягають доказуванню.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України , фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо».

Вимогами ст. 1166 ЦК України, зазначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На час ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , що керував забезпеченим транспортним засобом «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «Кредо», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AP0007794.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 999 ЦК України,до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Оскільки спеціальної норми, яка б передбачала відповідальність за майнову шкоду внаслідок злочину, скоєного володільцем джерела підвищеної небезпеки відносно потерпілого, ЦК України не містить, тому необхідно застосовувати загальні та спеціальні норми, за наявності для того підстав, з огляду на співвідношення між загальними та спеціальними умовами деліктної відповідальності. Зокрема, за умови регулювання правовідносин спеціальною нормою загальна норма не застосовується, проте у разі якщо в спеціальній нормі те чи інше питання не вирішено, необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства.

Так, згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов зазначеного полісу, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 200 000 гривень.

Ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до вимог ст. 23.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,шкодою, заподіяною здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Сума витрат на лікування позивача ОСОБА_1 в розмірі 67 343, 26 гривень повністю підтверджується наданими сторонами та дослідженими письмовими доказами, які прийняті судом як належні та допустимі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиву від 22.03.2021 року вих. № 1391, щодо розміру витрат на лікування в сумі 33 935, 63 гривні, які на думку відповідача не підлягають відшкодуванню з огляду на невідповідність вимогам ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд сприймає критично, виходячи з наступного.

Заявлена сума витрат на лікування в розмірі 68 950,0 гривні відповідачем визнається частково, а саме в розмірі 35 055, 23 гривні.

Спірною, як було зазначено, стала сума в загальному розмірі 33 935, 63 гривень, з якої відповідач не визнає витрати, викладені у п.п. 1-17 відзиву у розділі 1 «щодо відшкодування витрат на лікування».

Дослідженими письмовими доказами, а саме випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 8505 підтверджується знаходження хворої ОСОБА_1 у ортопедо-травматологічному відділені КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР в період часу з 10.08.2020 року по 31.08.2020 року. У відповідності до запису зазначеної виписки (мовою оригіналу) «…травма отримана 10.08.2020 року в результаті ДТП … доставлена до відділення екстреної медичної допомоги … оглянута травматологом, нейрохірургом, щелепно-лицьовим хірургом... Госпіталізована 10.08.20. в умовах травмпункту зашита верхня губа. Накладена шина на верхню щелепу, в подальшому рекомендовано постановка брекетів. 29.08.2020 року шина з верхньої щелепи знята у стоматологічній клініці ОСОБА_3 . Оглянута щелепно-лицевим хірургом. Встановлені брекети…».

Необхідність допомоги ортодонта-стоматолога з лікування переламу щелепи підтверджується також вкладним листом до історії хвороби ОСОБА_1 від 18.01.2021 року.

Дослідженим актом прийому-передачі виконаних робіт визначено, що 29.08.2020 року ОСОБА_1 були надані стоматологічні послуги у вигляді «встановлення металевої брекет-системи». До акту додані квитанції про сплату 29.08.2020 року суми в загальному розмірі 21 770, 0 гривень, що сплачена 5 транзакціями.

Таким чином, сума в розмірі 21 700, 00 гривень, витрачена позивачем на лікування, повністю підтверджується дослідженими судом доказами, яких суд вважає достатніми для стягнення з відповідача в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю позивача.

Заперечення відповідача щодо суми в розмірі 640, 00 гривень суд також визнає безпідставними, оскільки у відповідності до двох товарних чеків від 24.10.2020 року та 22.09.2020 року позивачем за стоматологічні послуги сплачені суми по 320 гривень в кожному. До зазначених чеків долучені акти прийому-передачі від 24.10.2020 року та 22.09.2020 року відповідно, із зазначенням наданих послуг: «1) огляд з активацією незнімної апаратури та 2) заміна сталевої дуги» на суму 320 гривень в кожному акті, що загалом складає 640, 00 гривень.

Призначення медичним закладом необхідності проведення вказаних процедур зазначено вище та підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 8505 та вкладним листом до історії хвороби від 18.01.2021 року.

Суд також визнає достатніми для задоволення вимог, надані позивачем докази витрат на лікування на суму 2 040, 00 гривень, що підтверджується квитанцією від 27.08.2020 року та видатковою накладною № 1837 від 27.08.2020 року. В накладній зазначено який саме товар було придбано, а саме: «ПАЛП масажний килимок голчастий та ПАЛП валик універсальний» на суму 2 040, 00 гривень. Тому, ствердження відповідача про відсутність призначення платежу, суд також визнає безпідставним.

Оскільки позивач погодився із запереченнями відповідача, що викладені у п.п. 4-16 відзиву у розділі 1 «щодо відшкодування витрат на лікування», то суд приймає відмову від позовних вимог в цій частині на загальну суму 1 606,74 гривні, і тому зменшує розмір відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням на зазначену суму.

Щодо заперечень відповідача в частині неможливості стягнення витрат на лікування за чеками та квитанціями, які неможливо ідентифікувати з причини їх нечитабельності, суд зазначає наступне.

Судом перевірено доводи сторін, шляхом дослідження письмових доказів, а саме: виписки із медичних карт стаціонарного хворого із додатками, чеки та квитанції, товарні чеки та накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, які надані для огляду суду представником позивача в оригіналі.

Крім того, судом досліджено витяг з електронної скриньки представника позивача на підтвердження факту листування між сторонами, чим підтверджено факт надання відповідачу зазначених доказів у електронному вигляді. З огляду на зазначене, суд погоджується з думкою позивача, що відсутність заяви відповідача про надання для огляду у судовому засіданні оригіналів зазначених чеків свідчить лише про те, що відповідачу відомий їх зміст.

Таким чином, дослідженими судом доказами в оригіналі, спростовано ствердження відповідача про неможливість ідентифікації чеків та квитанцій на підтвердження витрат на лікування.

Суд, доходить до висновку, що сума витрат на лікування ОСОБА_1 підтверджується наданими суду письмовими доказами, що не спростовані відповідачем, та прийняті судом, як належні та допустимі докази, на підставі чого суд вважає, що сума заподіяної позивачу матеріальної шкоди, що складається з витрат на його лікування, становить в розмірі 67 343, 26 гривень та підлягає стягненню з відповідача.

Суд не погоджується з наданими відповідачем розрахунками розміру шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 , оскільки вони проведені не у спосіб визначений діючим законодавством та лише з урахуванням кількості днів, проведених позивачем в умовах стаціонару.

Так, у відповідності до вимог, визначених у ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Із досліджених судом письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 після виписки зі стаціонару не набула статусу працездатної особи, а продовжувала лікування амбулаторно.

У відповідності до вимог п. 1.3. Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року № 189, «тимчасова непрацездатність – це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин … яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності…».

Дослідженим судом висновку комісії МСЕК підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано інвалідом 2 групи та встановлено термін непрацездатності строком на 1 рік.

Таким чином, суд доходить до висновку, що строк тимчасової втрати працездатності обчислюється із дати отримання травми – 10.08.2020 року і триває до дати встановлення групи інвалідності – 22.12.2020 року, а тому розмір шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 повинен бути розрахований саме за цей період часу.

Вимогами ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: … для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати 4 723 гривень.

Тому, суд погоджується з вимогами позивача про стягнення на її користь 23 615,0 гривень в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності.

Заявлені позивачем вимоги, щодо відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 85 014, 0 гривень відповідачем визнаються в повному обсязі.

У відповідності до вимог п. 26.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 26.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:

«…у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку».

Позивачем на підтвердження заявлених вимог в цій частині надано довідку акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 093130 від 22.12.2020 року, згідно до якої ОСОБА_1 внаслідок ДТП визнано інвалідом 2 групи на строк до 01.01.2022 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати 4 723 гривень.

Таким чином, 18 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених на дату настання страхового випадку, буде становити грошову суму в розмірі 85 014, 0 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності позивачки.

Вимогами ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого. Оскільки розмір такої шкоди залежить від загальної суми відшкодування, то ця сума є розрахунковою і з урахуванням вищевикладеного буде становити: (67 343, 26 грн +23 615, 0 грн + 85 014,0 грн) х 5 % = 8 798, 6 гривень, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також Договором про надання правової допомоги від 02.02.2021 року та квитанцією від 02.02.2021 року про оплату правничої допомоги у розмірі 8 000 гривень. До позову також доданий детальний опис наданих послуг (робіт).

Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу у сумі 8 000 гривень є обґрунтованим та, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд не погоджується з позицією відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами, що полягає у передвчасному зверненні до суду. А також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачем під час розгляду кримінального провадження подавався аналогічний позов, в якому позивач просила витрати на правничу допомогу покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 .

У відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2019 року під час розгляду справи № 465/4621/16-к зазначено, що «…для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим...».

Згідно до вимог ст. 36.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Таким чином, законом прямої дії передбачена виплата страхового відшкодування на підставі рішення суду.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таке право особи закріплено Конституцією України у ст. 55, де зокрема зазначено: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи».

Тому звернення позивача безпосередньо до суду за захистом своїх прав та законних інтересів не можна розцінювати як зловживання своїми правами.

В свою чергу, під час розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні від відповідача надходив аналогічний відзив із частковим визнанням позовних вимог. Зазначене свідчить про те, що позиція відповідача була вже узгоджена ще 23.12.2020 року, тобто у строк що значно перевищує 90 днів. Тому суд ставиться критично до ствердження про ненадання відповідачу строку на проведення страхового розслідування.

Суд погоджується з позицією позивача, що саме несплата в добровільному порядку страхового відшкодування та невизнання вимог в повному обсязі змусило позивача звернутися за правничою допомогою.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-84, 89, 141, 261, 263-256, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 184 770, 26 гривень у якості відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з яких: 67 343, 26 гривень у якості відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням; 23 615,0 гривень у якості відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності; 85 014,0 гривень у якості відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності та 8 798, 6 гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» в дохід Держави суму судового збору відповідно до задоволених вимог в розмірі 1 847,70 гривень.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», адреса знаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРПОУ 13622789.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Макаров