Рішення № 97685408, 09.06.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1862/21

Номер провадження2/711/1597/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне)

04 червня 2021 року Придніпровський районний суд м.Черкаси у складі:

головуючого судді Демчика Р.В..,

за участю секретаря судового засідання Кофанової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Медведєвої Анастасії Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Медвєдєва А.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 29699 від 08.09.2020 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аланд" заборгованості в розмірі 23 265.60 грн.

В обґрунтування позивачем вказано, що ОСОБА_1 начебто, є боржником за кредитним договором № 004-23015-280115 від 28 січня 2015 року укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав і обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 395/К від 20 квітня 2018 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал». З 11.08.2020 року на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами правонаступником усіх прав та обов`язків є ТОВ "Фінансова компанія "АЛАНД".

16 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Малковою М.В. було відкрито виконавче провадження №63621364 відповідно до якого здійснюються примусове виконання виконавчого напису №29699 виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 23 265.60 грн.

19 листопада 2020 року приватним виконавцем винесена постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Відповідно до зазначеної постанови приватним виконавцем звернено стягнення на заробітну плату позивача, яку вона отримує працюючи в ТОВ «Сільпо-Фуд».

Вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Дану постанову ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі залишено без змін. Тобто нотаріус не врахував, що на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні діючим є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014р. №622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Крім цього, розмір заборгованості, визначений відповідачем у заяві про вчинення виконавчого напису не є безспірний, позивача не було повідомлено про звернення з заявою про вчинення виконавчого напису. Також, нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин – кредитних договорів, але не перевірив, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, по який йдеться в Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Тому позивач вважає, що виконавчий напис № 29699 від 08.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 29 березня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження

Відповідач ТОВ "ФК "Аланд" відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. пояснень не подала.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. пояснень не подав.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 січня 2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 004-23015-280115 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжкої картки та надає клієнту кредит шляхом відкриття клієнту відновлювальної кредитної лінії. (а.с. 16-17).

Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 08.09.2020 року (а. с. 12).

06 жовтня 2017 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Кредит-Капітал" було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Кредит-Капітал", а ТОВ "Кредит-Капітал" набуло право вимоги заборгованості за Кредитним договором № 004-23015-280115 від 28.01.2015 року.

11 серпня 2020 року між ТОВ "Кредит-Капітал" та ТОВ "ФК "АЛАНД" було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відступило ТОВ "ФК "АЛАНД", а ТОВ "ФК "АЛАНД" набуло право вимоги заборгованості за Кредитним договором № 004-23015-280115 від 28.01.2015 року.

08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис за №29699, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 004-23015-280115 від 28.01.2014 року на користь ТОВ "ФК "АЛАНД". Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року. Сума заборгованості складає 22756.60 грн., в тому числі: прострочена заборгованість сумою кредиту – 19270.00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 3495.60 грн. за вчинення цього виконавчого напису на підставі ст. 31 ЗУ "Про нотаріат" стягнуто плати із стягувача в розмірі 500 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 12).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. від 19.11.2020 року відкрито виконавче провадження № 63621364 та звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , що отримує доходи від ТОВ «Сільпо Фуд» (а.с.11).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Положеннями частин першої та другої статті 1 Закону "Про нотаріат" визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за N 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

При цьому, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за N 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості

та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (08.09.2020 року), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входили до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ "ФК"Аланд" первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Також не встановлено, що при винесені виконавчого напису нотаріусом встановлено, що заборгованість є безспірною.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а оскаржуваний виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. п. 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій.

Крім того, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 908,00 грн. та 454,00 грн. судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача ТОВ "ФК "АЛАНД" на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на правничу професійну допомогу відбувається наступним чином: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представник позивача подав обґрунтований розрахунок витрат по справі та детальний опис послуг, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, в установлений законом строк, в якому зазначено розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи у розмірі 5000.00 грн.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником відповідача було надано:

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СА №1009500 на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 01.03.2021 року (а.с.13,26,27);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №800 від 15 серпня 2018 року а.с.(28);

- попередній розрахунок надання послуг адвоката (а.с.25).

З попереднього розрахунку надання послуг адвокатом вбачається, що вказані послуги надавалися відповідачеві адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив: консультування; аналіз збору доказів та подання їх до суду; складання та подання процесуальних документів по справі; представництво інтересів в суді першої інстанції.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №29699, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 08.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578) заборгованості в розмірі 23 265.60 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578, м.Київ вул.Саксаганського, буд.14 оф.301)) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1362.00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000.00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 09.06.2021 року.

Головуючий: Р. В. Демчик