Рішення № 97682353, 01.06.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/654/21

Провадження № 2/309/181/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючого-судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Орос Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Кредобанк», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20 січня 2021 року, який зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною в реєстрі за № 14, на підставі якого звернено стягнення на майно ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу в сумі 315543,27 гривень перед акціонерним товариством «Кредобанк».

Позов обґрунтовує тим, що 02 березня 2021 року вона отримала пакет документів від приватного виконавця Роман Р.М. стосовно здійснюваного ним виконання виконавчого напису, виданого 20.01.2021 року та вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. за реєстровим номером 147 по договору застави, посвідченого 01.03.2019 року приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Пуга А.М. за реєстровим № 176 на забезпечення стягнення заборгованості по кредитному договору. На підставі виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем Роман Р.М. 22.02.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника основної винагороди, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення розшуку майна боржника. 02.03.2021 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на належний їй автомобіль Ніссан Жук д/н НОМЕР_1 , який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Вважає виконавчий напис нотаріуса від 20.01.2021 року за № 147 незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вона не отримувала від відповідача жодної вимоги про усунення порушень ні поштовим відправленням, ні під розписку, в тому числі за 30 днів до вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, тобто вказана у заяві та виконавчому написі заборгованість по кредитному договору не узгоджена та не є безспірною. Крім того, наявна заборгованість, яка вказана у виконавчому написі, виникла за один місяць та становила суму 9120,76 гривень, які вона погасила у грудні, січні 2020 року. Станом на сьогоднішній день прострочення за сплатою за кредитним договором у неї відсутні. Вона продовжує сплачувати платежі, що стверджує копіями квитанцій, тому про жодну узгодженість чи безспірність боргу мова не йде. Про наявність оспорюваного виконавчого напису їй стало відомо лише від приватного виконавця, а саме 02.03.2021 року під час складання постанови про опис майна боржника.

В судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_2 не з`явилися. Від представника до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Кредобанк» в судове засідання не з`явився. Надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та відновити стягнення за виконавчим провадженням на підставі оспорюваного виконавчого напису. Посилається на те, що позовна заява є необґрунтованою, незаконною, такою, що містить в своїй основі лише припущення не підтверджені належними та допустимими доказами та суперечить дійсним обставинам справи. Крім того, представником відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. в судове засідання також не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст.ст. 211, 223 ЦПК України суд розглядає справу у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності учасників справи без фіксування, судового процесу.

Ухвалою суду від 05 березня 2021 року вжито заходи забезпечення позову: зупинено стягнення на підставі виконавчого документа – виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною за реєстровим номером 147 від 20.01.2021 року за виконавчим провадженням № 64605022, яке відкрито 22.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Роман Романом Михайловичем.

Ухвалою суду від 06 травня 2021 року відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) не проводилось.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 21 березня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 23318/2019, за умовами якого ОСОБА_1 були надані у власність грошові кошти в розмірі 371260,43 грн. строком до 20 березня 2026 року на споживчі цілі, а саме для здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «Nissan», модель «Juke», дата випуску 2019 рік № кузова НОМЕР_3 , укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Прем`єра Авто».

Додатком № 1 до Кредитного договору погоджено Графік погашення заборгованості - щомісячними ануїтетними платежами.

За умовами договору позивачкою був придбаний автомобіль марки «Nissan», модель «Juke», дата випуску 2019 рік, № шасі НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1598, колір – червоний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Даний автомобіль згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 20.03.2019 року, ТСЦ 2142, знаходиться у власності ОСОБА_1 .

На підставі Договору застави, посвідченого 01 березня 2019 року Пуга А.М., приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області, за реєстровим № 176, вказаний транспортний засіб переданий в заставу АТ «Кредобанк».

18 січня 2021 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Львівського МНО Барбуляк Х.М. із заявою про вчинення виконавчого напису шляхом звернення стягнення на заставне майно автомобіль марки «Nissan», модель «Juke», дата випуску 2019 рік, № шасі НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1598, колір - червоний державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - на підставі Договору застави від 21.03.2019 року на суму заборгованості станом на 19.12.2020 року у розмірі 324664,03 гривень.

20.01.2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі № 147, в якому пропонується звернути стягнення на рухоме майно, а саме транспортний засіб марки «Nissan», модель «Juke», дата випуску 2019 рік, № шасі НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1598, колір – червоний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 20.03.2019 року та переданий згідно з Договором застави транспортного засобу, посвідченого 01 березня 2019 року ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Мукачівського МНО Закарпатської області за реєстровим номером № 176 в заставу АТ «Кредобанк». За рахунок коштів від реалізації вищевказаного рухомого майна пропонує задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» станом на 19 грудня 2020 року, за період з 21 липня 2020 по 19 грудня 2020 року включно, в тому числі: 315543,27 гривень - неповернута сума кредиту; 9120,76 гривень - прострочені відсотки; 2000,00 гривень - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису; що становить загальну суму 326664,03 гривень.

18 листопада 2020 року Банком направлялася на адресу ОСОБА_1 , зазначена у кредитному договорі, досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань з повідомленням, що в зв`язку з невиконанням позичальником належним чином зобов`язань за кредитним договором, станом на 18.12.2020 заборгованість за кредитним договором становить 333331,97 грн., з яких: основний боргу – 315543,27 грн., в тому числі прострочений – 10237,50 грн.; нараховані проценти – 7289,31 грн.; прострочені проценти – 10559,09 грн. Банк вимагає сплати вказаної суми в строк 30 днів з моменту отримання вказаної вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 днів з моменту надсилання вказаної вимоги. У разі невиконання даної вимоги ПАТ «Кредобанк» змушений буде звернутися до суду або здійснити звернення стягнення на предмет застави одним із способів, визначених договором застави.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна - 18.11.2020 року зареєстровано звернення стягнення за договором застави 176 від 21.03.2019 року, приватний нотаріус Мукачівського МНО Пуга А.М.

Станом на 19.12.2019 року, як зазначає відповідач, позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором, як зазначає відповідач, з тіла кредиту та відсотків ( без врахування комісії та пені) становила 324664,03 грн. Вказану суму заборгованості відповідач підтверджує розрахунком та рухом коштів по рахунку ОСОБА_1 з 21.03.2019 року по 19.12.2020 року.

АТ «Кредобанк» пред`явив вказані виконавчі написи до приватного виконавця Роман Р.М.

22.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64605022 щодо примусового виконання виконавчого напису № 147 від 20.01.2020 року щодо звернення стягнення на рухоме майно, а саме вищезазначений транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 , за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» в сумі 326664,03 грн.

02.03.2021 року приватним виконавцем Роман Р.М. на підставі виконавчого документу - виконавчого напису № 147 від 20.01.2021 винесено постанову про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на вказаний транспортний засіб.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Законом України № 1255-IV«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі Закон № 1255-IV) визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №1255-IV до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону № 1255-IV обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із частиною першоюстатті 589 ЦК Україниу разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першоїстатті 590ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У частині першій статті 23 Закону №1255-IV передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону №1255-IVвизначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із частиною першоюстатті 87 Закону України «Про нотаріат`для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави (рухоме майно) передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним -Законом№1255-IV.

За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого2012 року № 296/5(далі Порядок).

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Дотримання прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у необхідності надсилання заставодержателем повідомлення-письмової вимоги про усунення порушень боржнику (стаття27 Закону №1255-IV). Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Як встановлено судом, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 існують зобов`язальні правовідносини, які виникли на підставі кредитного договору, виконання якого забезпечене договором застави транспортного засобу. Через неналежне виконання позивачем обов`язків позичальника виникла заборгованість. З метою дострокового повернення кредиту АТ «Кредобанк» направив приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. заяву від 18 січня 2020 року про вчинення виконавчого напису на суму 324664,03 грн. Правомірність своєї вимоги до позичальника відповідач стверджує досудовою вимогою на ім`я ОСОБА_1 від 18 листопада 2020 року про наявність заборгованості на загальну суму 333331,97 грн. та докази направлення боржнику такої вимоги: (описи цінних листів про направлення даної вимоги та відомості про їх направлення); витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомового майна (реєстрація змін); роздруківку з сайту «Укрпошта» про рух відправлення; розрахунок суми заборгованості за кредитним договором; виписка по руху коштів по рахунку.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка указала на спірність суми, визначеної у виконавчому написі від 20.01.2021 року, а також оспорювала обставини в частині отримання повідомлення про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до статей12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене Верховним Судом України та Верховним Судом.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі №6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі№ 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17).

У справі, яка розглядається, позивачкою надано суду копії квитанцій про погашення кредиту за договором № 23318/2019 від 21.03.2019 року, з яких слідує, що в рахунок погашення боргу за вказаним договором позичальником 08 грудня 2020 року перераховано на відповідний рахунок АТ «Кредобанк» 3000 гривень, 18 грудня 2020 року – 7000 гривень, 15 січня 2021 року – 8000 гривень, 25 лютого 2021 року – 7000 гривень.

Відповідач АТ «Кредобанк» звертаючись 18 січня 2021 року до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на суму заборгованості за кредитом - 324664,03 грн., обґрунтовував вказану суму боргу розрахунком, проведеним станом на 19 грудня 2020 року, хоча з вище наведного вбачається, що позивачкою проводилось погашення боргу, як до дня проведення розрахунку заборгованості так і після та на сьогоднішній день позичальник здійснює повернення суми кредиту відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додаток № 1 до Кредитного договору).

Отже, позивачкою доведено суду аргументи позову щодо того, що зазначена у виконавчому написі сума заборгованості є спірною, і її розмір з урахуванням проведених нею платежів у грудні 2020 року, січні – лютому 2021 року відрізняється від дійсного розміру заборгованості, що зазначений у виконавчому написі, у тому числі розмір прострочених відсотків, та з цього приводу надано відповідні докази.

Оскільки позивачка у встановленому законом порядку спростувала належними і допустимими доказами те, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення та надала докази часткового погашення заборгованості, суд не погоджується з запереченнями відповідача і вважає, що позивачкою надано достатньо доказів на спростування безспірності заборгованості.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, судом встановлено, що згідно з розрахунком заборгованості, наведеним у виконавчому написі, нотаріусом не перевірено правильність нарахування відсотків за кредитним договором, отжке відповідачем достеменно не доведено, що заборгованість не є спірною.

Щодо дотримання приватним нотаріусом інших вимог закону при вчиненні виконавчого напису 20.01.2021 року.

Частинами 1, 3 статті 24 Закону №1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленомузаконом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону №1255-IV.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону №1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону №1255-IVякщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленимистаттею 8 цього Закону.

Закон№ 1255-IV пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

У зв`язку з викладеним, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-813цс15, під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримала саме досудову вимогу. Так, наданий відповідачем опис, вкладений у цінний лист, підтверджує надсилання даної вимоги 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 , однак зі списку згрупованих відправлень №225/ДНА та відповідно трекінгу відправлень неможливо дійти висновку про отримання нею такої вимоги. Даний факт також підтверджуються тим, що відповідачем не надано копій поштових повідомлень про повернення відправлення чи поштових повідомлень про врчуення / причини невручення.

За наведеного суд приходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону щодо порядку направлення боржнику повідомлення про звернення стягнення на майно та його змісту, які призвели до порушення прав позичальника ОСОБА_1 , а тому є підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням викладеного суд відхиляє аргументи відповідача про належне повідомлення позивачки про звернення стягнення на заставлене майно, оскільки докази такого в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, оцінюючи подані сторонами в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 20 січня 2021 року зареєстрований у реєстрі за № 147, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача АТ «Кредобанк» слід стягнути на користь держави судовий збір у сумі 908 гривень.

У стягненні з АТ «Кредобанк» на користь позивачки судових витрат у сумі 5000 гривень за надання правової допомоги слід відмовити за недоведеністю таких.

За ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 76,81,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20 січня 2021 року, який зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною в реєстрі за № 14, на підставі якого звернено стягнення на майно ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу в сумі 315543,27 гривень перед акціонерним товариством «Кредобанк».

Стягнути з акціоненрного товариства «Кредобанк» на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М.М.