Ухвала суду № 9767827, 26.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Малашкевич С.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року справа №2а-21798/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Малашкевича С. А., суддів Попова В.В., Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання Заверюсі Т.С.

за участю представників

позивача: Войлова В.В., Марченко Ю.О.

відповідача не прибули.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року по адміністративній справі № 2а-21789/09/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-21798/09/1270 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2009 року № 0000122310/1

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ТОВ «Торговий дім «Мегапласт» оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники Позивача наполягали на задоволенні поданої апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» зареєстроване як юридична особа 22.09.2005 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою 91047, м. Луганськ, вул. Гастелло, буд. 39 «Б», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32900322. Позивач станом на 26.12.2008 року перебуває на обліку за номером №451 в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі та у відповідності до ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року.

08 січня 2009 року за результатами перевірки складено акт № 3/23/3290032 (надалі «акт перевірки») яким встановлено зокрема порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в наслідок чого занижений податок на прибуток за 4 квартал 2007 року на суму 50000,00 грн.

За результатами перевірки, на підставі висновків акту №3/23/3290032 від 08.01.2009 року, керівником Ленінської МДПІ у м. Луганську прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009 року №0000122310/0 про визначення ТОВ ТД «Мегапласт» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 50000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 25000,00 грн.

Не погоджуючись з прийняттям цього рішення, позивач оскаржив його в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Рішенням керівника Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.03.2009 року №10104/23-223 податкове повідомлення-рішення №0000122310/0 від 19.01.2009 року було залишено без змін, а скарга без задоволення. Позивачу надіслане податкове повідомлення-рішення №0000122310/1 від 26.03.2009 року з тими ж самими забовязаннями.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд вважав підтвердженими матеріалами справи висновки перевіряючих про те , що позивачем укладений формальний договір на виконання якого складені формальні документи, які не відображують усього порядку виконання цього договору, суд погодився з висновками відповідача щодо нікчемності цього правочину. Розбіжності щодо одних показників у різних документах на виконання договору дає всі підстави вважати, що документами підтверджувалась не справжня господарська операція, а документи складалися про господарську операцію якої ніколи не було і яку здійснювати не планувалося. Суд погодився з відповідачем щодо того, що хоча господарська операція з отримання маркетингових послуг й засвідчена в документах, та вона не відповідає змісту, відображеному в укладеному договорі від 03.12.2007 року б/н, що й стало підставою до застосування податковим органом до позивача відповідних наслідків, передбачених чинним законодавством. Таким чином, правочин який сторони вчинили, уклавши вищезазначену угоду, спрямований на ухилення від виконання обовязку вказаного в ст. 67 Конституції України, а відповідно є нікчемним і не тягне за собою ніяких наслідків окрім тих, що повязані з нікчемність цього правочину. Тобто підстав для збільшення валових витрат внаслідок укладення та виконання зазначеної угоди немає.

Судова колегія Донецького апеляційного адміністративного суду погоджує висновки суду першої інстанції про правомірність прийнятого відповідачем рішення, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

За актом перевірки було встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1.,п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у безпідставному включенні до складу валового доходу 4 кварталу 2007 року сум витрат понесених за договором б/н від 03.12.2007 року, укладеним з ТОВ «Лугінвест-Термінал-Контракт», предметом якого було надання контрагентом послуг з консалтингово-маркетингового дослідження по вивченню сегменту ринку збуту та постачання в Україні, державах ближнього зарубіжжя ряду товарів, матеріалів, сировини згідно переліку, що наведений в договорі.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 цієї ж статті закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток, є понесення відповідних витрат як компенсації вартості товарів (робіт, послуг), що призначаються для їх використання у власній господарській діяльності такого платника податку.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому, така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 8 липня 1997 року N 214 ( №0313-97 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 року за N 313/2117 зі змінами внесеними Наказом ДПА України від 21.01.2008 р. №37 дані, наведені в податковій декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліста, який веде облік, та засвідчується печаткою.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Отже, якщо наведені у договорі товари чи послуги фактично не поставлялися чи не надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Під час перевірки було встановлено, що контрагент позивача за договором від 03.12.2008 року №1218 ТОВ «Лугінвест-Термінал-Контракт» не знаходиться за своєю юридичною адресою, його установчими та реєстраційними документами не передбачено здійснення зовнішньоекономічної діяльності та інших видів, окрім торгівлі, що ставить під сумнів виконання маркетингових послуг в частині дослідження ринку збуту та постачання, у т. ч за кордоном України. Крім того, було виявлено факти значного заниження зазначеною особою податкових зобовязань у всіх податкових періодах після реєстрації підприємства, що може розцінюватися як створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, повязаної з ухиленням від оподаткуванням. Опитуванням ОСОБА_4 який є засновником та директором в одній особі ТОВ «Лугінвест-Термінал-Контракт», проведеним 01.08.2008 року встановлено, що він не володіє інформацією про фінансово-господарську діяльність підприємства, у нього відсутні первинні документи та печатка підприємства. При цьому звітність від імені очолюваного ним підприємства до Ленінської МДПІ у м. Луганську надається в електронному вигляді.

В підтвердження того, що роботи за договором виконані, ТОВ ТД «Мегапласт» надало до перевірки акт виконаних робіт б/н від 31.12.2007 року на суму 240000,00 грн. у тому числі ПДВ 40000,00 грн., звіт про маркетингове дослідження ринку збуту та постачання в Україні, державах ближнього зарубіжжя товарів, матеріалів, сировини та первинні банківські документи, які підтверджують факт сплати за послуги в безготівковому порядку у грудні 2007 року. Інші документи щодо зазначеної операції відсутні. Про це відповідач зазначає у протоколі від 16.12.2008 року. Позивач відмовився пояснити чим обумовлена вартість зазначених робіт, а також надати перелік підприємств, які відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2.3.2. Договору (адреса, контактний телефон, інше).

Таким чином, ураховуючи що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат, при обчисленні податку на прибуток, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми задекларованих сум валових витрат, суд першої інстанції правомірно дослідив та, з урахуванням вищевказаних обставин, доведених матеріалами справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність реального характеру відповідної господарської операції, яка не могла бути виконана ТОВ «Лугінвест-Термінал-Контракт» через відсутність у цього підприємства необхідних умов для виконання роботи, яку він зобовязаний був здійснити за договором з позивачем.

Не беруться до уваги доводи апелянта на відсутність судового рішення про визнання недійсним укладеного ним з ТОВ «Лугінвест-Термінал-Контракт» правочину.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов 'язані з його недійсністю.

У такому випадку висновок про нікчемність правочину може бути включений до мотивувальної частини судового рішення, що й було зроблено судом першої інстанції.

За таких умов, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року в адміністративній справі № 2а-21789/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року по адміністративній справі № 2а-21789/09/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегапласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2009 року № 0000122310/1 - залишити без змін.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 26 травня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена 31 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:Малашкевич С. А.

Судді Попов В.В.

Блохін А.А.