Ухвала суду № 9767741, 01.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року справа №2а-20210/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Радіонової О.О., при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., за участю позивача: Красовської В.В. по довіреності; відповідача: Садікової М.А. по довіреності; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 р. у справі № 2а-20210/09/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євромар" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0003692343 від 17.11.2008 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом здійснені виїзні перевірки залів гральних автоматів. При цьому, при проведенні таких перевірок не був дотриманий порядок, визначений Законом України „Про державну податкову службу в Україні", оскільки перевірка проведена за відсутності відповідного наказу чи судового рішення, а також відповідного повідомлення, надіслання якого передбачено при проведенні планових перевірок. Також позивач посилається на використання при проведенні розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого та фіскалізованого реєстратора розрахункових операцій (надалі РРО), про що зазначено в актах перевірок. На думку позивача, постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 „Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" не передбачає фіскалізації гральних автоматів, а вимагає застосування РРО в гральному бізнесі, що було дотримано. РРО, який використовувався позивачем, був внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та дозволений до застосування у гральному бізнесі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя було задоволено. Скасоване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003692343 від 17.11.2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 4760,00 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно ст. 2 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратор розрахункових операцій це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Одним із видів автоматів з продажу послуг є гральний автомат. Однак закон вимагає застосування реєстраторів розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3 ст. 3 Закону), відповідно гральні автомати, які не забезпечують реалізації фіскальних функцій не включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно зі ст. 11 вказаного Закону терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Відповідно до змін, внесених у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 N 803), термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.

Тобто, з 01.01.2007 року суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів, мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року N 614, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Згідно абзацу третього статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)…

Таким чином, аналіз наведених положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Порядку свідчить про необхідність застосування реєстраторів розрахункових операцій саме при здійсненні розрахункової операції, і колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем забезпечено проведення реєстрації розрахункових операцій шляхом проведення готівкових коштів через РРО.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

При апеляційному перегляді справи було встановлено, що власником гральних автоматів, перевіряємих відповідачем, є фірма «Олдрекс» (у вигляді ТОВ 65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 69/71, ЄДРПОУ 24765919), яка в свою чергу надає вищевказані гральні автомати в оренду ТОВ «Євромар» - позивачу у справі (а.с. 112-115).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу апелянта на той факт, що статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст. 773 Цивільного Кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Отже, користування річчю за договором найму не передбачає зміни стану речі. Річ повинна використовуватися наймачем у тому стані, в якому вона була йому передана та повернута наймодавцеві після закінчення строку найму у тому ж стані з урахуванням нормального зносу. Будь-яка зміна стану речі, в тому числі і її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Таким чином, наведені норми мають загальний характер та приводяться як засіб гарантії держави щодо захисту законних інтересів господарюючих субєктів від незаконних дій органів державної влади та захисту права власності.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі № 20210/09/0570 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 04 червня 2010 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: В. Г. Яманко

О. О. Радіонова