Рішення № 97671166, 14.06.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1643/21

Провадження № 2-а/317/15/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 в особі адвоката Шумського Ігоря Васильовича до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядового 2-ого батальйону 2 роти Бєльського Гліба Андрійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі адвоката Шумського Ігоря Васильовича до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядового 2-ого батальйону 2 роти Бєльського Гліба Андрійовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 11.05.2021 приблизно о 06 годині 30 хвилин ОСОБА_1 було зупинено на посту поліції перед кільцем в Комунарівському районі м. Запоріжжя по напрямку руху до міста. Інспектор Управління патрульної поліції рядовий 2-го батальйону 2 роти Бєльський Гліб Андрійович повідомив ОСОБА_1 , що він порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 8.4.в. Правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків.

Через це інспектор патрульної поліції Бєльський Гліб Андрійович склав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанову серія НОМЕР_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до цієї постанови на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 340 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 нібито 11.05.2021 приблизно о 06 годині 30 хвилин у місті Запоріжжі по вул. Космічна, буд. 140, керуючи автомобілем не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в. правил дорожнього руху - порушення вимог заборонних знаків.

Під час спілкування з інспектором патрульної поліції ОСОБА_1 пояснював, що не порушив жодним чином вимоги правил дорожнього руху. Що він не здійснював зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено".

Окрім цього, інспектором поліції під час розгляду справи був порушений порядок розгляду, що призвело до ігнорування конституційних прав позивача та сприяло упередженому та необ`єктивному розгляду справи.

Перед складанням оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення передувало

обвинувачення позивача у скоєнні даного правопорушення, не повідомлено дату, час і місце розгляду справи.

Позивачем було пред`явлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія поліцейському, який зупинив транспортний засіб, на підставі цих документів інспектор поліції розглянув справу та виніс постанову.

Таким чином, будь-які клопотання позивача про необхідність йому кваліфікованої юридичної допомоги було залишено поза увагою. Вимога ОСОБА_1 надати докази вчиненого правопорушення інспектором поліції була проігнорована, інспектор зазначив, що всі докази надасть до суду.

Таким чином, вбачається, що процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з`ясовувалися, права особи - правопорушника передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги дотримані не були.

Таким чином, позивач вважає, що розгляд справи поліцейським носив формальний характер, переконання про винність позивача у скоєнні даного правопорушення була висловлена співробітником Управління патрульної поліції в м. Запоріжжі наперед, ще до вивчення і оцінки доказів, що свідчить про упередженість та необ`єктивність розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, внаслідок цього порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН № 4189455 від 11.05.2021 за ч. 1 ст. 122 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також скасувати накладене на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.; провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити; стягнути з бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати понесені по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином у порядку ст. 268 КАС України, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 66).

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у порядку ст. 268 КАС України (а.с. 62-65). Відзив на позовну заяву не надали, заяв та клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за

відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.05.2021 о 06:34 інспектором роти 2 батальйону 2 УПП у Запорізькій області ДПП рядовим поліції Беєльським Г.А. винесено постанову серії ЕАН № 4189455 (а.с. 47-48).

Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в ПДР – порушення вимог заборонених знаків.

Інспектором прийнято рішення притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 258 КУпАП протокол не складається, зокрема, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та

адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Як вбачається з постанови серії ЕАН № 4189455 від 11.05.2021, п. 7 «до постанови додаються:» містить запис «Ар00091», проте не вбачається, що саме мав на увазі інспектор, вказаний додаток не наданий суду для дослідження, крім того, постанова не містить жодних вказівок щодо клопотань ОСОБА_1 , хоча позивач оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, що на нього накладається.

Отже, поліцейським при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

За змістом ч. 5 ст. 258 КУпАП поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, міг бути доказом його вчинення.

Крім того, такими доказами могли бути пояснення свідків, рапорти працівників поліції, фото- та відеофіксація місця події, однак такі докази не були зібрані.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Проте постанова серії ЕАН № 4189455 від 11.05.2021 не містить підпису ОСОБА_1 та відмітки про роз`яснення йому його прав відповідно до ст. 268 КУпАП.

Суть адміністративного правопорушення повинна відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Інспектор посилається на порушення ОСОБА_1 п. 8.4.в. ПДР.

Відповідно до п. 8.4.в. Правил дорожнього руху дорожні, знаки поділяються на групи, зокрема до них відносяться і заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження руху. Пунктом 3.34 правил дорожнього руху передбачений дорожній знак "Зупинку заборонено". Відповідно до цього дорожнього знаку забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно з Правилами дорожнього руху зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 починається від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

З наданої позивачем фототаблиці місця події вбачається, що під знаком 3.34 Правил дорожнього руху "Зупинку заборонено" є табличка передбачена п. 7.1.1. Правил дорожнього руху. Табличка 7.1.1 "Відстань до об`єкта" позначає відстань від знака до початку небезпечної ділянки, місця запровадження відповідного обмеження або певного об`єкта (місця), розташованого попереду за ходом руху. Табличка розміщується безпосередньо під знаками, з якими вона застосовується.

Як зазначає сам позивач, він здійснив зупинку орієнтовно за 25 метрів до забороняючого дорожнього знака 3.34 - "Зупинку заборонено", а дія цього знака не може бути встановлена до місця його встановлення.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові серії ЕАН № 4189455 від 11.05.2021, жодним чином не спростував доводів позивача, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

За таких обставин суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачем не зібрано.

Висновок інспектора роти 2 батальйону 2 УПП у Запорізькій області ДПП рядового поліції Бєльського Г.А. про порушення позивачем Правил дорожнього руху під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є припущенням та таким, що не підтверджений фактичними даними для доказування провини особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, в даному випадку в порушення вимог ст. 7, 245, 251-252, 268, 280 КУпАП, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; крім того невірно оцінив наявні фактичні обставини події та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення про притягнення

позивача до адміністративної відповідальності.

Викладене також підтверджується відсутністю належних доказів та заперечень (відзиву) по суті справи з боку відповідачів, які б спростовували обставини, наведені позивачем, у зв`язку з чим постанова в справі про адміністративне правопорушення є безпідставною та необґрунтованою.

Так, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність скасування Постанови серії ЕАН № 4189455 від 11.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях (рішення Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).

Однією з таких правових презумпцій є, закріплена у ст. 62 Конституції України, презумпція невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На необхідності безсумнівного доведення провини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідач в суд не з`явився і правомірність свого рішення не довів.

Згідно зі ст. 162 КАС України, відповідачу ухвалою суду від 02.10.2020 встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, однак вказаним правом він не скористався, відзиву по суті справи суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, ґрунтуючись на встановлених фактичних даних та на підставі ст. 8 КАС України, згідно з якою, усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст. 9 КАС України, згідно з якою, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, вважає, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800,00 грн.

Згідно з ч. 1-5, 7 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) на підставі договору про надання правової допомоги від 13.05.2021, укладеного між адвокатом Шумським Ігорем Васильовичем та ОСОБА_1 , адвокатом надано юридичну консультацію та здійснено підготовку позовної заяви (а.с. 56, 51-54).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 130521 від 13.05.2021, ОСОБА_1 сплачено адвокату Шумському І.В. 1 800,00 грн на підставі договору від 13.05.2021 за юридичну консультацію та складання адміністративного позову (а.с. 55, 51-54).

Зважаючи на складність справи та обсяг виконаних робіт (наданих послуг), враховуючи час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та значення справи для позивача, суд дійшов висновку про співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а тому вважає доцільним стягнути з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800,00 грн.

Керуючись ст. 2, 8, 9, 73, 77, 134, 139, 159, 162, 229, 268, 286 КАС України, ст. 7, 9, 133-1, 245, 247, 251, 252, 254, 258, 268, 280 КУпАП, Конституцією України, Законом України «Про транспортний засіб», -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі адвоката Шумського Ігоря Васильовича (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 149, корп. 2) до інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядового 2-ого батальйону 2 роти Бєльського Гліба

Андрійовича (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96), Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4189455 від 11.05.2021, складену інспектором роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області рядовим поліції Бєльським Глібом Андрійовичем, про накладення на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 800,00 грн (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Ткаченко