Рішення № 97663851, 14.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 р. № 520/6367/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0536 , третя особа - Військова частина польова пошта В0927 про стягнення заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А0536 (військове містечко № 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область,93412), третя особа - АДРЕСА_2 ) в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заробіток за період з 08.08.2019 року по 19.03.2021 року затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в останній день проходження ним військової служби відповідач не провів остаточний розрахунок та не виплатив належні грошові кошти. Так, відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020 зобов`язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки. Відповідач сплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки - 19.03.2021.

Враховуючи, що відповідач з часу видання наказу про звільнення і до часу виключення із списків військової частини повністю не провів з ОСОБА_1 повний розрахунок, останній набув право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 09.04.21 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана та вручена відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 05.05.2021 надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставним, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 09.08.2016 по 20.03.2019 проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В0972.

20.03.2019 був переведений та зарахований наказом від 20.03.2019 № 84 до списків особового складу військової частини А0536 де проходив службу по 08.08.2019, тобто по час звільнення з військової служби

Наказом командира військової частини А0536 (по особовому складу) №197-РС від 08.08.2019 сержанта ОСОБА_1 , командира відділення управління штабу дівізіону взводу управління 1 самохідно-артилерійського дівізіону бригадної артилерійської групи, звільненого з військової служби в запас відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які вислужили строк військової служби за контрактом), вважається, що справи та посаду здав та направлено для зарахування на військовий облік до Дергачвіського РВК Харківської області, з 08.09.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військових частинах В0972 та А0536 і отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 23.11.2016.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 08.08.2019 року по 19.03.2021 рік, позивач звернувся з позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0536, третя особа - Військова частина В0927 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А0536 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 08.08.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 08.08.2019 року. Зобов`язано Військову частину А0536 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 08.08.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 08.08.2019 рік. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0536 (військове містечко №1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93412, код ЄДРПОУ 26615064).

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020 набрало законної сили 04.09.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020 військовою частиною А0536 позивачу 19.03.2021 виплачено компенсацію додаткової відпустки учаснику бойових дій у розмірі 21952,58 грн. Зазначена обставина підтверджується випискою з банківського рахунку позивача АТ КБ "Приватбанк" (а.с.41).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Під час розгляду даної справи встановлено, що позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем його права на отримання належного розміру грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій при звільненні, що встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020 стягнути з відповідача на користь позивача заробіток за період з 08.08.2019 року по 19.03.2021 року затримки розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості.

В рамках розгляду справи №520/6406/2020 судом встановлено, що бездіяльність Військової частини А0536 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 08.08.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби є протиправою, та як наслідок встановлено наявність підстав для А0536 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 08.08.2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 08.08.2019 рік.

Матеріали справи свідчать, що 19.03.2021 на картковий рахунок позивача було зараховано суму заборгованості відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020 у розмірі 21952,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що військовою частиною А0536 було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 08.08.2018 не у строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП.

Обираючи належний спосіб відновленого порушеного права позивача, враховуючи положення статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020, а саме за період з 08.08.2019 по 19.03.2021. Зобов`язати військову частину А0536 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 08.08.2019 по 19.03.2021.

Відтак, позовна вимога позивача про стягнення з військової частини середнього заробітку за період розрахунку при звільненні по час фактичної виплати заборгованості, задоволенню не підлягає.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача щодо відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 7210 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У строк, встановлений законом, представником позивача надано докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) із адвокатським об`єднанням "АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "УЛЬЯНОВ БІЗНЕС ЛОЙЕРС" (виконавець) укладений договір про надання правової допомоги б/н від 20.03.2021, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу у зв`язку з порушенням трудового законодавства, соціального і правового захисту, замовника як ветерана війни та колишнього військовослужбовця з боку військових посадових осіб військової частини А0536 Міністерства оборони України.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із сплатою професійної допомоги представником позивача надано до суду: реєстр дій та витрат на правовий захист на суму 7200 грн, акт виконаних робіт направлений на правовий захист від 13.04.2021 на суму 7200 грн, рахунок на оплату №67 від 20.03.2021 на суму 7200 грн та меморіальний ордер № @2PL572510 від 24.03.2021 на суму 7200,00 грн.

Як вбачається із реєстру дій та витрат на правовий захист та акту про надання правової допомоги від 13.04.2021, гонорар за правничу допомогу визначено в таких розмірах: проведення юридичної консультації стосовно звернення до суду, рекомендації щодо збору доказів необхідних для обґрунтування позову у даній категорії справи, укладання договору про надання правової допомоги - 400 грн; планування роботи по справі з вивченням наданих клієнтом матеріалів та документації, складання переліку та плану адвокатських заходів надання правової допомоги - 500 грн; підбір нормативно-правової бази, написання позовної заяви, роздрукування її копій відповідно кількості інших учасників справи та подання до Харківського окружного адміністративного суду - 2500 грн, вивчення та аналіз відзиву військової частини, підбір нормативної бази щодо спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, написання відповіді на відзив, на позовну заяву, виготовлення її копій та копій всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості учасників справи - 1000 грн; виконання судового рішення - 1600 грн. Загальна вартість усіх видів робіт - 6000 грн. Всього з урахуванням ПДВ - 7200,00 грн.

Враховуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що відшкодування витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, витраченим адвокатом на участь у судових засіданнях та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, справа №520/6367/21 відноситься до справ незначної складності, розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність заявлених стороною позивача витрат на надання професійної правничої допомоги у заявленому розмірі.

Враховуючи обставини справи, її незначну складність, суть виконаних послуг, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 7200 грн є надмірною.

Проте, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн за складання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Військової частини А0536 (військове містечко № 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область,93412, код ЄДРПОУ - 26615064), третя особа - Військова частина польова пошта В0927 (військове містечко №1, смт Мирна Долина, Попаснянського району, Луганська обл., 93412) про стягнення заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 по справі №520/6406/2020, а саме за період з 08.08.2019 по 19.03.2021.

Зобов`язати військову частину А0536 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 08.08.2019 по 19.03.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0536.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов