Вирок № 97663593, 15.06.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 610/2166/19

№ провадження 1-кп/646/331/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2021 м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

судді Янцовська Т.М.

Шелест І.М.

при секретарі Літвіновій А.С.

за участю: прокурора Гажурової О.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Бессарабенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220190000562 від 09.06.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Слобожанське Зміївського району Харківської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 25 січня 1993 року Зміївським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 141, ч.2 ст. 142, ч.3 ст. 143 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк 8 років;

- 31 липня 2000 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 140 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

- 12 лютого 2001 року Зміївським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 81, ч.3 ст. 42 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк 3 роки;

- 02 жовтня 2006 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 296, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 11 років 3 місяці;

- 21 листопада 2017 року Зміївським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 13 ч.2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У вечорі 08 червня 2019 року біля будинку АДРЕСА_3 між раніше незнайомими ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, виникла сварка, яка переросла у бійку.

Після завершення бійки ОСОБА_2 , з метою помститись, вирішив спричинити ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, для чого взяв на кухні квартири АДРЕСА_4 зазначеного будинку кухонний ніж і прийшов до приміщення гаражу, розташованого біля будинку АДРЕСА_3 .

08 червня 2019 року близько 22-00 годині ОСОБА_2 , знаходячись у вказаному місці, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, реалізуючи злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_1 , який в цей момент в положенні сидячи нахилився вперед, один удар ножом в область ключиці зліва, а коли той встав – один удар ножом в живіт, спричинивши потерпілому своїми протиправними діями: різану рану в проекції лівої ключиці, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинила за собою короткочасний розлад здоров`я, та проникаючу колото-різану рану передньої черевної порожнини з пошкодженням сальника та з гемоперитонеумом, яка відносяться за критерієм небезпечності для життя до тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_2 у пред`явленому органом досудового слідства обвинуваченні за ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, винним себе визнав частково, пояснивши, що 08 червня 2019 року разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_3 перебували в гостях у її подруги ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_5 , де в компанії інших осіб вживали алкогольні напої. У вечірній час доби, коли вже темніло, він вийшов на вулицю, де до нього підійшов раніше незнайомий потерпілий, збив з ніг, сів зверху і сильно побив кулаками рук по обличчю. Ця обставина його обурила і він вирішив помститись, для чого повернувся до квартири і взяв кухонний ніж. Оскільки ніж в нього відібрали, він взяв інший ніж і пішов до гаражу, розташованого поруч із будинком. Між ним і потерпілим стояв стіл, через який він і наніс удар ножом в живіт. Не виключає і нанесення удару в ключицю потерпілого, проте не пам`ятає всіх подій. Після удару в живіт відразу залишив місце пригоди і пішов до брата, в будинок АДРЕСА_1 , де добровільно видав ніж працівникам поліції. Свою кепку з написом «Adidas» він загубив поблизу гаража.

Провину у заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень - ножових поранень визнає повністю, згоден з встановленим судово-медичною експертизою ступенем тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, в скоєному кається, пояснює свої дії образою на своє безпідставне побиття потерпілим. Наполягає на відсутності у нього умислу на умисне вбивство потерпілого, тому не згоден з кваліфікацією його дій органом розслідування як замаху на умисне вбивство.

Вищевикладені обставини його дій і механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 обвинувачений виклав 24 червня 2019 року при проведенні з його участю слідчого експерименту

Винність ОСОБА_2 в обсязі дій, викладених у вироку, крім фактично повного визнання своєї провини обвинуваченим, підтверджується показами потерпілого, свідків, даними безпосередньо в судовому засіданні, дослідженими і перевіреними в суді, сукупністю інших об`єктивних доказів.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що у вечері 08 червня 2019 року разом з цивільною дружиною ОСОБА_5 та її родичами жарив шашлик у свого гаражу, розташованого біля будинку АДРЕСА_3 , в самому гаражі накрили стіл, і, коли м`ясо було готове, сіли за нього. Через деякий час в гараж прийшли: сусідка ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з дитиною. Сказали, що когось опасаються, просили проводити на електропотяг. Ще через деякий час роздалися удари в ворота гаражу, на що він вийшов і побачив раніше незнайомого ОСОБА_2 .Той став питати: «Хто ти такий?», на що він відповів що тут живе і запропонував залишити їх у спокої. ОСОБА_2 на це не реагував, лаявся, на що він двічі відштовхував обвинуваченого і той впав. Він повернувся до приміщення гаражу і сів за стіл. В той час, коли він нахилився за м`ясом, почув різку біль у лівому плечі від удару зверху і побачив напроти себе через стіл ОСОБА_2 . Потерпілий наніс удар рукою в обличчя обвинуваченого, проте той відхилився назад і став помітним ніж у його руці, яким ОСОБА_2 вдарив його у живіт, після чого став тікати. Він кинув в обвинуваченого тарілку, намагався догнати, проте почув гостру біль і залишився на місці.

Обвинувачений ОСОБА_2 частково не погодився з показами потерпілого і пояснив, що удари ножом наніс тільки після свого побиття останнім, в якості помсти, на чому наполягав протягом усього досудового розслідування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що ввечері 08 червня 2019 року разом з цивільним чоловіком ОСОБА_1 , тіткою та її чоловіком зробили застілля в своєму гаражі, що розташований біля їхнього будинку. Через деякий час до них приєднались сусідка ОСОБА_6 та її подруга з дитиною. Ця подруга скаржились на негідну поведінку свого цивільного чоловіка. Через деякий час був стук у двері і ОСОБА_1 вийшов із приміщення. Він повернувся через 15-20 хвилин і спокійно сів за стіл. Потім в гаражі з`явився ОСОБА_2 і ножом ударив ОСОБА_1 в плече, а коли той піднявся то ще і в живіт.

Із показів свідка ОСОБА_3 наданих суду вбачається, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_2 , з яким 08 червня 2019 року була в гостях в квартирі АДРЕСА_5 , де в компанії інших осіб вживали алкогольні напої. Потім, вже на вулиці вона бачила що ОСОБА_1 , сидячи на ОСОБА_2 , наносив удари кулаками по обличчю. Через деякий час вона продовжила випивати в компанії своєї подруги ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в гаражі останнього. Приблизно через годину в приміщення зайшов ОСОБА_2 і вдарив потерпілого ножом в живіт.

Згідно даним протоколу огляду місця пригоди від 08 червня 2019 року в гаражі, розташованому біля будинку АДРЕСА_3 , на уламках розбитої тарілки, ковдрі на дивані, глечику, підлозі маються плями речовини бурого кольору. На траві поруч із гаражем виявлена чоловіча кепка з написом «Adidas».

Як вбачається з протоколу огляду від 09 червня 2019 року в будинку АДРЕСА_1 вилучений кухонний ніж з плямами бурої речовини.

Показання потерпілого ОСОБА_1 і свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_3 про обставини, спосіб и механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень на протязі досудового розслідування і в суді послідовні, узгоджуються між собою, в цілому і деталях підтверджуються іншими доказами.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз №12-14/268-БЛ/19 від 12.06.2019та №12-14/338-БЛ/19 від 16.07.2019 наявні у ОСОБА_1 : різана рана в проекції лівої ключиці, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинила за собою короткочасний розлад здоров`я; проникаюча колото-різана рана передньої черевної порожнини з пошкодженням сальника та з гемоперитонеумом, яка відносяться за критерієм небезпечності для життя до тяжких тілесних ушкоджень. Ці ушкодження утворились від дії гострого предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах вказаних в протоколі слідчого експерименту з його участю від 10.07.2019.

У суду немає підстав сумніватися в достовірності висновків судово-медичної експертизи. Вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними особою, яка має спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань і мають тривалий стаж експертної роботи. Висновки експертного дослідження не суперечать іншим зібраним у справі доказам, достовірність яких встановлена судом.

При таких обставинах суд, оцінивши експертний висновок, вважає його висновки обґрунтованими і визнає їх достовірними.

За висновком судово-імунологічних експертиз №№: 14/544 від 25.06.2019, 14/543 від 24.06.2019, 14/459 від 29.06.2019, 14/541 від 25.06.2019, 14/542 від 22.06.2019, 15/515-С/19 від12.07.2019, кров, виявлена: на уламку тарілки, фрагменті ковдри, двох тампонах-змивах, вилучених з місця події, футболці ОСОБА_2 і його джинсових шортах, кухонному ножі виданого ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 , могла належати потерпілому ОСОБА_1 , і не може походити від ОСОБА_2 .

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, зіставивши і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 в заподіянні потерпілому ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Разом з тим органом досудового слідства вчинене ОСОБА_2 злочинне діяння кваліфіковано як закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_1 , тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою яка раніше вчинила умисне вбивство, за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

В обвинувальному акті слідчим зазначено:

«…в ході сварки…у ОСОБА_2 , який раніше вчинив умисне вбивство, виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 взяв на кухні квартири АДРЕСА_4 кухонний ніж, з яким побіг до приміщення гаражу та умисно завдав ОСОБА_1 , який знаходився у сидячому положенні, один удар ножом в область ключиці зліва та один удар в область живота, тобто знаходження життєво-важливих органів, чим спричинив згідно висновку експерта №12-14/268-БЛ/19 від 12.06.2019різану рану в проекції лівої ключиці, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинила за собою короткочасний розлад здоров`я, та проникаючу колото-різану рану передньої черевної порожнини з пошкодженням сальника та з гемоперитонеумом, яка відносяться за критерієм небезпечності для життя до тяжких тілесних ушкоджень.

При цьому ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав за необхідне, але не довів свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 до кінця, з незалежних від його волі обставин та у зв`язку з наданням потерпілому ОСОБА_1 своєчасної кваліфікованої медичної допомоги.»

У диспозиції статті 115 КК України зазначено, що вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Частини 1 і 2 статті 15 КК України передбачають, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від його волі. Замах на вчинення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від його волі.

В судовому засіданні, як і на стадії досудового слідства, ОСОБА_2 послідовно заявляв, що не згоден з кваліфікацією його дій як закінчений замах на умисне вбивство, так як наміру позбавити життя ОСОБА_1 у нього не було. Будучи обуреним нанесеними останнім йому ударами, він навмисно заподіяв йому тілесні ушкодження ножом без мети позбавити життя. Раніше вони знайомі не були. Якби він хотів вбити потерпілого, то перешкод для цього не було, так як присутні в гаражі особи в конфлікт не втручалися і не намагалися його запобігти. Свої дії він припинив добровільно, відразу ж, як тільки зрозумів, що попав ножом в живіт потерпілого.

Як роз`яснено в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, які мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, в тому числі, з огляду на спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, яке передувало події, їх взаємини. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що раніше не був знайомий з ОСОБА_2 , до того, що сталося між ними ніколи конфліктів не було. Під час події, що відбулася, погроз вбивства обвинувачений щодо нього не висловлював. Свої протиправні дії припинив самостійно. Потерпілий в судовому засіданні висловив сумнів, щодо наявності у ОСОБА_2 умислу на позбавлення його життя, так як об`єктивних причин для цього у обвинуваченого не було. Він до нього ніяких претензій не має і не наполягає на суворому покаранні ОСОБА_2 . В даний час стан його здоров`я нормальний.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_3 підтвердили викладені потерпілим обставини, додатково пояснивши, що дії по нанесенню тілесних ушкоджень припинені з ініціативи самого ОСОБА_2 . Вони не встигли втрутитися в ці події. Ні в якій формі ОСОБА_2 не висловлював погроз убивства ОСОБА_1 .

В ході допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 стверджувала, що була очевидцем факту побиття потерпілим обвинуваченого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка на досудовому розслідуванні здійснювала захист обвинуваченого, підтвердила факт наявності у нього тілесних ушкоджень на час затримання.

Як вбачається з наданих доказів, 10.06.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220190000572 внесені відомості за заявою ОСОБА_2 про спричинення йому тілесних ушкоджень біля будинку АДРЕСА_3 , що мало місце 08 червня 2019 року. Розслідування у кримінальному провадженні не завершено.

При таких обставинах твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 без будь-якої причини в наніс йому удари ножом, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам у справі, тому не беруться до уваги.

З висновку судово-медичної експертизи випливає, що крім проникаючого поранення черевної порожнини, ОСОБА_1 заподіяна різана рана ключиці зліва, що на думку суду свідчить про підтвердження свідчень обвинуваченого про характер його дій на реалізацію обраної ним мети.

За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 404 віл 08.07.2019 в період інкримінованого правопорушення і в даний час ОСОБА_2 страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості, міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_2 виявляв ознаки вище вказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. На теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

В обвинувальному акті на підтвердження висновку про наявність в діях ОСОБА_2 прямого умислу на спричинення смерті ОСОБА_1 слідчий послався на кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, які заподіяні ударами ножа в місця розташування життєво-важливих органів потерпілого.

Інших доказів того, що ОСОБА_2 мав намір позбавити ОСОБА_1 життя, в обвинувальному акті органом досудового слідства не наведено.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 як замах на умисне вбивство, слідчий в обвинувальному акті одночасно прийшов до висновку, що такими діями потерпілому ОСОБА_1 заподіяні ушкодження, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, наведеними доказами підтверджено, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1

до моменту вчинення злочину конфліктів не було; при вчиненні злочинного діяння обвинувачений не висловлював потерпілому погроз вбивства. Обвинувачений добровільно припинив свої дії, він зник з місця скоєння злочину одразу після нанесення удару в живіт ОСОБА_1 .

Як видно з встановлених судом фактичних обставин у справі, якщо б у ОСОБА_2 дійсно був намір на заподіяння смерті ОСОБА_1 , то для здійснення цього наміру у обвинуваченого в момент події не було ніяких перешкод.

Проаналізувавши й зіставивши вищевикладені обставини скоєного злочину в їх сукупності, враховуючи спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, причини припинення протиправного посягання, а також поведінку обвинуваченого і потерпілого, попередню даної події, характер їх взаємовідносин, колегія суддів приходить до переконання, що достатніх, об`єктивних доказів того, що ОСОБА_2 при заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілого - немає.

При таких обставинах висновок органу досудового розслідування про винуватість ОСОБА_2 у закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_1 ґрунтується на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин, встановлених по справі, і зроблений без урахування конкретних даних, що характеризують подію, що відбулася, мотивів, якими керувався обвинувачений в своїх діях.

Таким чином, зроблена слідчим кримінально правова кваліфікація дій ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч.2 ст. 115 КК України судом визнається не вірною.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами судового провадження докази в їх сукупності, суд визнає вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України – умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, повністю доведеною.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття ОСОБА_2 , яке виразилось у його критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні органу розслідування та суду у встановленні дійсних обставин вчиненого ним злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочинів і вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні ОСОБА_2 покарання у відповідності до положень статті 65 КК України суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: віднесення його законодавством до категорії тяжкого, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність усіх фактичних обставин, які його характеризують: обстановку і спосіб злочинного діяння, причини конфлікту, сутність негативних наслідків, що настали для здоров`я потерпілого; дані, які характеризують особу обвинуваченого: раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, проте працює без оформлення трудових відносин, на диспансерному обліку в лікарських установах, у тому числі у лікаря-нарколога, не перебуває, має постійне місце проживання в Харківській області, за яким у побуті характеризується задовільно, враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, його майновий та сімейний стан, стан його здоров`я.

За сукупністю обставин вчиненого кримінального правопорушення, його ступеня тяжкості, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого суд визнає необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах, встановлених у санкції інкримінованої частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Обвинуваченим до закінчення строку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком вчинений новий злочин, тому суд вважає необхідним при ухваленні вироку застосувати стосовно нього правила статті 71 КК України.

Цивільний позов потерпілим не заявлено.

Судові витрати в розмірі 2512,16 грн, що є вартістю судових експертиз, у відповідності до правил ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

У відповідності до статті 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати частково, у вигляді позбавлення волі на строк 6 місяців, невідбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року, та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 до відбування остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 09 червня 2019 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 2512,16 грн.

Речові докази: сліди пальців рук на двох відрізках липкої стрічки, змиви з підлоги і глечика, уламок тарілки, виріз ковдри, чоловічу кепку з написом «Adidas», джинсові шорти і чорну футболку, два білі ножі, зрізи нігтьових пластин з рук, змиви з рук, зразки крові, сліди відбитків пальців рук ОСОБА_2 – знищити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 12.06.2021.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. На вирок суду може бути подана апеляційна скарга Харківському апеляційному суду через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: Єжов В.А.

Судді: Янцовська Т.М.

Шелест І.М.