Вирок № 97663393, 15.06.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 625/586/19

Провадження №1-кп/635/463/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – Березовської І.В.,

суддів - Пілюгіної О.М., Савченко Д.М.,

секретар судових засідань – Кондратенко Л.І.,

за участю прокурорів Григорової Г.П., Ростовцевої Ю.В.,

захисника Супруна А.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220750000120 від 08 вересня 2019 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Панасівка Коломацького району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

08 вересня 2019 року приблизно о 06 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов до домоволодіння своєї співмешканки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою примиритись після сварки, яка виникла у них напередодні, зайшов до приміщення літньої кухні, де перебувала ОСОБА_3 , та вибачився перед нею за попередні образи, після чого вони зайшли в будинок. В кімнаті будинку ОСОБА_1 на ліжку побачив свого брата ОСОБА_2 , який спав. В цей момент у ОСОБА_1 , на ґрунті ревнощів, раптово виникло неприязне ставлення до ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , діючи умисно, з мотиву неприязного ставлення, бажаючи спричинити тяжке тілесне ушкодження, взяв зі столу в прихожій кімнаті будинку кухонний ніж, повернувся до кімнати, де, тримаючи ніж у правій руці лезом до низу, в момент коли ОСОБА_2 , спав та не міг чинити йому опір, кухонним ножем наніс ОСОБА_2 три удари в область грудної клітки з права парастернально на рівні соска, зліва по середньо ключичній лінії у міжребір`я та по середній акселярній лінії, один удар в область задньої поверхні лівого плеча та один удар в область правого променевозап`ястного суглобу.

Таким чином ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 проникаючу торакоабдомінальну колото-різану рану з ушкодженням діафрагми і лівої долі печінки, що супроводжувалось внутрішньочеревною кровотечею 1 ступеню, що за ступенем тяжкості належить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно п.п. 2.1.1. «а» 2.1.3 «к», «о» Правил Судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень) та колото-різані рани грудної клітини і верхніх кінцівок, що за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день) (згідно п.п. 2.3.1 «а» 2.3.3 Правил Судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Після нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень свідок ОСОБА_3 , яка знаходилась в цій же кімнаті, викликала швидку допомогу, а ОСОБА_1 до приїзду швидкої намагався надавати ОСОБА_2 першу медичну допомогу.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за пред`явленим обвинуваченням за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не визнав, повністю визнав свою вину у фактично скоєному, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив наступне. 07 вересня 2019 року ввечері він разом з матір`ю, своєю співмешканкою ОСОБА_3 та братом ОСОБА_2 святкували день села. Під час святкування вони вживали спиртні напої. В якийсь момент він втратив із поля зору ОСОБА_3 . Не знайшовши ОСОБА_3 на святі, він вирішив, що вона пішла до свого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Він вирушив за нею та знайшов її у літній кухні вказаного домоволодіння. Ключі від будинку були у нього. Він відчинив будинок, вони зайшли всередину та побачили, що в залі на дивані спить ОСОБА_2 . ОСОБА_2 прокинувся як тільки вони зайшли до кімнати. Побачивши брата в будинку у своєї співмешканки, він розхвилювався та запитав його, що він тут робить і як потрапив до будинку, проте не пам`ятає, що йому відповів брат. Після чого він вийшов із кімнати, взяв на кухні ніж зі стола та, повернувшись до кімнати, почав наносити брату, який лежав на дивані на спині, удари ножем по тілу, в груди, по рукам. Наніс брату від двох до п`яти ударів ножем, кількість ударів не пам`ятає. Поряд находилась ОСОБА_3 , яка словесно намагалася його зупинити, смикала за руку, штовхнула. Коли він побачив кров у брата, він прийшов до тями та припинив свої дії, при чому припинив їх самостійно, а не внаслідок дій ОСОБА_3 . Після чого він вийшов із будинку та викинув ніж у чагарник поряд з домом. Коли ОСОБА_3 побігла викликати швидку, він повернувся до будинку та почав надавати брату першу допомогу, зупиняв кров. Брат лежав на дивані та просив допомогти йому. ОСОБА_3 повернулася приблизно через 5-7 хвилин. Весь цей час він був порядом з братом, не залишав його. Коли приїхала швидка,він допомагав лікарям нести брата на носилках до швидкої.

Обвинувачений не заперечує факту нанесення ножових поранень потерпілому, проте стверджує, що умислу на позбавлення життя останнього не мав. Зазначив, що якби він намір заподіяти смерть брату, то нічого не завадило б йому довести свій злочинний намір, направлений на вбивство, до кінця, в тому числі коли він залишився на одинці з потерпілим, вказав, що при наявності умислу на вбивство він не надавав би потерпілому першу допомогу. Крім того, обвинувачений пояснив, що жодних конфліктів з братом до події 08 вересня 2019 року не мав, вони завжди мали добрі стосунки.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у фактично скоєному злочині, окрім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим, повністю доводиться дослідженими під час судового розгляду наступними доказами у їх сукупності.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що декілька років тому проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , з якою має спільну дитину. В подальшому з ОСОБА_3 розійшовся, після чого ОСОБА_3 почала проживати з його братом ОСОБА_1 07 вересня 2019 року він з разом з друзями святкував день села. На святі також були присутні його брат ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Під час святкування він разом з друзями вживав алкогольні напої. Оскільки святкування закінчилось пізно вночі, він був на підпитку та знаходився недалеко від будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , він вирішив переночувати у неї в будинку. ОСОБА_3 дозвіл йому на це не надавала. В будинок ОСОБА_3 він проник через незачинене вікно, де заснув у кімнаті. Прокинувся він від сильного білю. При цьому він побачив ОСОБА_1 , що стояв над ним з ножем. Після цього ОСОБА_1 наніс йому один удар ножем по руці та один удар ножем по плечу. Він вскочив з ліжка, натягнув на себе ковдру, захищаючись від ударів. В цей час він побачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 штовхаються, більше він нічого не пам`ятає. Потерпілий зазначив, що до подій 08 вересня 2019 року жодних конфліктів з братом не мав, в тому числі з приводу його стосунків з ОСОБА_3 .

Показаннями під час судового розгляду свідка ОСОБА_3 про те, що 07 вересня 2019 року вона разом з потерпілим та обвинуваченим святкувала день села. Під час святкування вони вживали алкогольні напої. Приблизно о 23 годині вона пішла додому за адресою: АДРЕСА_2 . Обвинувачений та потерпілий залишись на святі. Оскільки в неї не виявилось ключів від будинку, вона лягла спати в літній кухні. Вранці додому прийшов обвинувачений, у якого з собою були ключі від будинку. Він відкрив будинок, вони разом зайшли всередину та побачили потерпілого, який спав у ліжку в залі. Побачивши потерпілого, обвинувачений вийшов в іншу кімнату та взяв на столі кухонний ніж. Повернувшись до зали, він наніс чотири удари ножем в грудь потерпілому, який лежав на спині, та вийшов із кімнати. Вона не намагалася завадити діям обвинуваченого. Коли обвинувачений повернувся в кімнату, ножа в нього вже не було. Потерпілий просив викликати швидку допомогу. Вона побігла викликати швидку, а обвинувачений залишився з потерпілим, намагався надати йому першу допомогу, зупиняв кров. Вона була відсутня біля 5 хвилин. Коли приїхала швидка допомога, обвинувачений допомагав лікарям виносити потерпілого на носилках.

Показаннями під час судового розгляду свідка ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її синами. У них завжди були гарні стосунки. ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_3 та виховував доньку ОСОБА_2 . ОСОБА_2 проживав разом з нею. Про події 08 вересня 2016 року їй відомо зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Того дня ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернулися додому та побачили в будинку ОСОБА_2 , який спав. ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження ножем.

Змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019220750000120 від 08 вересня 2019 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за повідомленням заявника ОСОБА_5 про спричинення ОСОБА_1 кухонним ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у вигляді колото-різаних ран грудної клітини та верхніх кінцівок, торакоабдоминального поранення з травмою печінки.

Протоколом огляду місця події від 08 вересня 2019 року з фототаблицею - території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який містить опис території домоволодіння та обстановки в житловому будинку, де був вчинений злочин, опис знаряддя злочину – ножа із пластмасовою ручкою білого кольору із нашаруванням плям бурого кольору, який був виявлений неподалік від літньої кухні на відстані близько 25 метрів в чагарниках.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24 вересня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та оглянутим під час судового розгляду відеозаписом до зазначеного протоколу, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 за участю судово-медичного експерта ОСОБА_6 пояснив про обставини та показав за участю статиста спосіб та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, що в цілому узгоджується з висновком судово-медичної експертизи та не суперечать наявним судово-медичним даним встановлених при експертизі потерпілого.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 08 вересня 2019 року за участю свідка ОСОБА_3 та оглянутим під час судового розгляду відеозаписом до зазначеного протоколу, під час якого свідок ОСОБА_3 за участю судово-медичного експерта ОСОБА_6 пояснила про обставини та показала за участю статиста спосіб, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , що узгоджується з показаннями свідка під час судового розгляду та висновком судово-медичної експертизи.

Висновком судової медичної експертизи ОСОБА_2 №12-14/61-Важ/19 від 27 вересня 2019 року, згідно якого у гр. ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: проникаюча торакоабдомінальна колото-різана рана, з ушкодженням діафрагми лівої долі печінки, що супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею І ст.; колото-різані рани грудної клітки і верхніх кінцівок. Проникаюча торакоабдомінальна колото-різана рана та колото-різані рани грудної клітки і верхніх кінцівок скоріш за все утворилися від колюче-ріжучої дії гострого предмета. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, згідно наданої медичної документації, можна вважати, що зазначені тілесні ушкодження могли утворитися при події 08 вересня 2019 року. За ступенем тяжкості, тілесні ушкодження у ОСОБА_2 визначаються як: проникаюча торакоабдомінальна колото-різана рана, з ушкодженням діафрагми лівої долі печінки, що супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечою І ст. відноситься до тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя, згідно п.п. 2.1.1. «а», 2.1.3. «к», «о», «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6; колото-різані рани грудної клітки і верхніх кінцівок відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день), згідно п.п. 2.3.1. «а», 2.3.3. «Правил судово- визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 9/828СЕ-19 від 21 жовтня 2019 року, згідно якого генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на ножі, збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_2 .

Висновком судово-медичної експертизи зразка крові ОСОБА_1 № 14/1931-ДМ/19 від 16 вересня 2019 року, яким визначена належність крові до групи О з ізогемаглютинами анти-А та анти-В.

Висновком судово-медичної експертизи зразка крові ОСОБА_2 № 14/1932-ДМ/19 від 16 вересня 2019 року, яким визначена належність крові до групи АВ.

Висновком судово-медичної експертизи футболки,в яку був одягнений ОСОБА_1 № 14/1939-Дм/19 від 05 жовтня 2019 року, згідно якого на футболці, в яку був одягнений ОСОБА_1 , виявлена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_2 не виключається.

Висновком судово-медичної експертизи джинсових брюк, в які був одягнений ОСОБА_1 № 14/1952-Дм/19 від 05 жовтня 2019 року, згідно якого на джинсових брюках, в які був одягнений ОСОБА_1 , знайдена кров людини, в якій були виявлені антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В. Таким чином,категорично висловлюватися про групову приналежність цієї крові неможливо. Однак, враховуючи конкретні обставини справи можна вважати, що в цьому об`єкті має місце змішування крові групи АВ, властивій потерпілому ОСОБА_2 , з кров`ю групи О з ізогемаглютинами анти-А та анти-В, походження якої від ОСОБА_1 не виключається при наявності у нього на момент вказаних подій, тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею.

Висновком судово-медичної експертизи футболки,вилученої під час огляду місця, № 14/1936-Дм/19 від 05 жовтня 2019 року, згідно якого на футболці, вилученій під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_2 не виключається.

Висновком судово-медичної експертизи футболки,вилученої у ОСОБА_3 під час огляду місця, № 14/1934-Дм/19 від 05 жовтня 2019 року, згідно якого на футболці, вилученій у ОСОБА_3 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини і виявлені антигени А,В і Н. Походження цієї крові від однієї людини з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, яким може бути потерпілий ОСОБА_2 , не виключається. Однак, не можна виключати домішку крові і від підозрюваного ОСОБА_1 , група крові якого групи О з ізогемаглютинами анти-А та анти-В, при наявності у нього тілесних ушкоджень, на момент вказаних подій, що супроводжувались зовнішньою кровотечею.

Висновком судово-медичної експертизи тканини з покривала № 17/1938-Дм/19 від 05 жовтня 2019 року, згідно якого на фрагменті тканини з покривала, вилученого з ліжка під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини, в якій були виявлені антигени А і В та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В. Таким чином, категорично висловитися про групову приналежність цієї крові неможливо. Однак, враховуючи конкретні обставини справи можна вважати, що в цьому об`єкті має місце змішування крові групи АВ, властивій потерпілому ОСОБА_2 , з кров`ю групи О з ізогемаглютинами анти-А та анти-В, походження якої від ОСОБА_1 не виключається при наявності у нього на момент вказаних подій, тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею.

Висновком судово-медичної експертизи штанів, вилучених у ОСОБА_3 під час огляду місця, № 14/1934-Дм/19 від 05 жовтня 2019 року, згідно якого на штанах, вилучених у ОСОБА_3 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , знайдена кров людини і виявлені антигени А,В і Н. Походження цієї крові від однієї людини з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, яким може бути потерпілий ОСОБА_2 , не виключається. Однак, не можна виключати домішку крові і від підозрюваного ОСОБА_1 , група крові якого групи О з ізогемаглютинами анти-А та анти-В, при наявності у нього тілесних ушкоджень, на момент вказаних подій, що супроводжувались зовнішньою кровотечею.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 581 від 23 вересня 2019 року, згідно якого ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 виявляв ознаки вищевказаного хронічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Речовими доказами, дослідженими під час судового розгляду: біологічним зразком крові ОСОБА_1 , біологічним зразком крові потерпілого ОСОБА_2 , ножем з рукояткою пластмасовою білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, кофтою чорного кольору, футболкою зі слідами речовини бурого кольору, футболкою рожевого кольору, зі слідами речовини бурого кольору, футболкою рожевого кольору зі слідами речовини бурого кольору, фрагментом тканини з покривала зі слідами речовини бурого кольору, вилучених під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , футболкою коричневого кольору та джинси синього кольору, в які був одягнутий ОСОБА_1 , зі слідами речовини бурого кольору. Під час судового розгляду обвинувачений підтвердив, що саме цим ножем наніс поранення потерпілому.

Судом також був досліджені висновок судової дактилоскопічної експертизи № 2/941СЕ-19 від 24 вересня 2019 року з ілюстративною таблицею, висновок судово-медичної експертизи речових доказів № 15/701-Дм 2019 від 25 вересня 2019 року, які не містить жодних фактичних даних, що мають значення для вирішення справи.

Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази в сукупності, суд доходить висновку про відсутність порушень, які б давали суду підстави для визнання їх недопустимими.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

Кваліфікацію дій ОСОБА_1 органом досудового розслідування за ч.3 ст.15 ч. 1 ст. 115 КК України як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, суд вважає неправильною, оскільки надані сторонами кримінального провадження та досліджені під час судового розгляду докази свідчать про направленість умислу обвинуваченого на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

Під час аналізу висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України суд вважає необґрунтованими та недоведеними жодними належними та допустимими доказами зазначені в обвинувальному акті органом досудового розслідування наступні обставини, а саме: наявність давнього тривалого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу їх особистих стосунків з ОСОБА_3 , наявність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння смерті ОСОБА_2 , не доведення ОСОБА_1 злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, зокрема через фізичний опір свідка ОСОБА_3 , з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Відтак, замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчить про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. Відповідальність у цьому випадку настає лише за наслідки, які фактично настали.

Для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство.

Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Колегія суддів, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , встановила, що до події 08 вересня 2019 року обвинувачений та потерпілий конфліктів не мали, в тому числі з приводу стосунків останніх з ОСОБА_3 , брати підтримували добрі відносини.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду стверджував, що хоча і діяв умисно, проте умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, умисно наніс потерпілому удари ножем, внаслідок емоційного хвилювання, викликаного тим, що потерпілий залишився ночувати у його співмешканки ОСОБА_3 .

Колегію суддів встановлено, що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 кухонним ножем три удари в область грудної клітки, один удар в область задньої поверхні лівого плеча та один удар в область правого променевозап`ястного суглобу. Після отримання поранення в область грудної клітки, потерпілий прокинувся, відчувши сильний біль, вскочив з ліжка, став прикриватися ковдрою, а обвинувачений, виконавши всі дії, які вважав за потрібне, припинив свій напад та вийшов із будинку.

Такий перебіг подій узгоджується із іншими дослідженими судом доказами, а саме показаннями свідка ОСОБА_3 , даними слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 .

Відтак, твердження сторони обвинувачення щодо припинення дій обвинуваченого внаслідок фізичного опору свідка ОСОБА_3 не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

В обвинувальному акті стороною обвинувачення не зазначено достатніх та переконливих причин, через які обвинувачений не зміг довести свій умисел на заподіяння смерті до кінця. Не може бути такою причиною і дії свідка ОСОБА_3 , яка згідно показань потерпілого та обвинуваченого штовхнула, смикала за руку останнього, оскільки такі дії свідка жодним чином не впливають на можливість заподіяти смерть потерпілому безпосередньо на місці вчинення злочину.

При цьому суд також враховує, що потерпілий на момент припинення дій обвинуваченим не втрачав свідомості, проте обвинувачений утримався від подальших протиправних дій та вийшов із будинку.

Коли обвинувачений повернувся до будинку, потерпілий після нанесення ударів ножем перебував у стані, в якому проявляв ознаки життя, а обвинувачений це бачив і намагався надати допомогу.

Відтак, ОСОБА_1 як безпосередньо після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , так і після повернення до будинку, перебуваючи на одинці з потерпілим, мав можливість довести злочин до кінця і заподіяти смерть потерпілому, проте він утримався від подальших протиправних дій, намагався надати потерпілому першу допомогу до приїзду швидкої допомоги, зупинити кров, отже усвідомлював свою вину та намагався запобігти тяжким наслідкам.

Проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, кількість, характер та локалізацію поранень, суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, колегія суддів доходить висновку, що поведінка ОСОБА_1 до, під час та безпосередньо після вчинення злочину свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_2 , що виключає наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Такі дії обвинуваченого охоплюються диспозицією ч.1 ст. 121 КК України, як умисні тяжкі тілесні ушкодження, тобто тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за результатами оцінки досліджених в ході судового розгляду доказів суд вважає доведеною.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого у фактично скоєному, про що свідчить поведінка обвинуваченого під час розгляду справи, визнання обвинуваченим своєї вини у скоєному, осуд своїх дій обвинуваченим, висловлювання жалю через вчинене.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення при формулюванні пред`явленого обвинувачення, інкримінувала ОСОБА_1 вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 26 від 08 вересня 2019 року.

Водночас, ця обставина не зазначена в обвинувальному акті як така,що обтяжує покарання відповідно до п.6 ч.2 ст. 291 КПК України.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращую становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відтак, визнання судом цієї обставини відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КПК України такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 581 від 23 вересня 2019 року страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, потерплого щодо призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

З урахуванням вищезазначених обставин у сукупності, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону у мінімальному розмірі.

Час попереднього ув`язнення з 08 вересня 2019 року, тобто з моменту фактичного затримання, по 30 вересня 2020 року включно підлягає зарахуванню в строк відбуття покарання відповідно до вимог ст.72 КК України.

Витрати, пов`язані із залученням експерта по проведенню судової дактилоскопічної експертизи №2/941СЕ-19 від 24.09.2019 у сумі 2512 гривень 16 копійок, судової молекулярно-генетичної експертизи №9/828СЕ-19 від 21.10.2019 у сумі 19990 гривень 72 копійки, а всього у розмірі 22502,88 гривень, відповідно до вимог ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обраний.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_1 час попереднього ув`язнення з 08 вересня 2019 року по 30 вересня 2020 року включно відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з залученням експерта, у розмірі 22502 гривень 88 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Коломацького районного суду Харківської області від 13 вересня 2019 року на вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , та обшуку затриманої особи, речі: джинси синього кольору, футболку рожевого кольору, кофту чорного кольору, вилучені у ОСОБА_3 ; футболку чоловічу, сірого кольору, футболку рожевого кольору, шматок покривала червоного кольору, ніж з рукояткою пластмасовою білого кольору, виявлені на ліжку в приміщенні житлового будинку; футболку сірого кольору із написами жовтого кольору, джинси синього кольору, кросівки чорного кольору з підошвою чорного кольору, вилучені у ОСОБА_1 .

Речові докази – паперові конверти з двома слідами папілярних візерунків на тарілці в приміщенні кухні та три сліди папілярних візерунків на дерев`яних дверях, які ведуть до приміщення зали, які долучені до матеріалів кримінального провадження, після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази – біологічні зразки зі змивами з лівої руки ОСОБА_1 , біологічні зразки зі змивами з правої руки ОСОБА_1 , біологічні зразки слини ОСОБА_1 , біологічні зразки нігтів з пальців правої та лівої рук ОСОБА_1 , футболку чоловічу сірого кольору з нашаруванням слідів бурого кольору, футболку рожевого кольору з нашаруванням плям бурого кольору, шматок покривала червоного кольору з нашаруванням слідів бурого кольору, ніж з рукояткою пластмасовою білого кольору, пакет НДКЦ зі зразком крові ОСОБА_2 , пакет НДКЦ зі зразком крові ОСОБА_1 , які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Харківського районного суду Харківської області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Речові докази – джинси синього кольору, футболку рожевого кольору, кофту чорного кольору, вилучені у ОСОБА_3 , які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Харківського районного суду Харківської області, після набрання вироком законної сили – повернути власнику ОСОБА_3 .

Речові докази - футболку сірого кольору з надписами жовтого кольору, кросівки чорного кольору з підошвою чорного кольору з написом «Colambia», джинси синього кольору, вилучені у ОСОБА_1 , які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Харківського районного суду Харківської області, після набрання вироком законної сили – повернути власнику ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: І.В. Березовська

Судді: О.М. Пілюгіна

Д.М. Савченко