Рішення № 97661596, 11.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4977/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В.,

представника позивача – Бровченка О.О.,

представника відповідача – Шимки М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 №Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 №0006253305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про порушення ним податкового законодавства. Стверджував, що контролюючим органом не враховано надані на перевірку договори фінансової допомоги, за якими позивачем було отримано фінансову допомогу від фізичних осіб. Зазначала, що вказана допомога була надана за умови її повернення у встановленні договорами строки, строки повернення коштів до цього часу не настали. Вказувала на те, що відповідачем не враховано повернення покупцю 21.08.2018 коштів в сумі 1250,00 грн та повернення частини коштів отриманих від ОСОБА_2 як поворотну фінансову допомогу.

Крім того, позивач вказував на те, що усі реалізовані товари направлялися покупцям Новою поштою, а зарахована на її рахунки оплата відносилася до доходів, у свою чергу до витрат відносилися витрати лише повністю підтвердженні відповідними первинними документами.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

09 листопада 2020 року відповідачем до суду подано відзив у якому зазначено про безпідставність позовних вимог. Відповідач стверджував, що за результатами проведеної перевірки правильності визначення доходу, задекларованого позивачем податкових деклараціях про майновий стан і доходи за період з 01.07.2017 по 31.12.2019 встановлено його заниження на суму 449506,04 грн.

Стверджував, що позивач формування доходів здійснював вибірковим методом, оскільки суми з однаковим призначенням платежу то включалися до складу доходів то ні.

Вказував на те, що надані позивачем на перевірку договори не містили жодних реквізитів для ідентифікації позичальників, у графі "Позичальники" зазначено "Згідно розрахунків". Крім того, надані ОСОБА_1 листи про повернення фінансової допомоги не містять ні сум ні підписів, а ні будь-яких інших обов`язкових реквізитів. Звертав увагу суду на те, що згідно листів наданих позивачем фінансова допомога надавалася на підставі договорів із зазначенням номеру і дати, тоді як надані договори взагалі не містять таких реквізитів.

Крім того, зазначав, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу за 2017-2019 року отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб встановлено його заниження у розмірі 580034,9 грн. по причині завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та заниженням суми одержаного доходу та як наслідок заниження чистого оподаткованого доходу.

Суд зазначає, що у неодноразових клопотаннях представника позивача про приєднання копій додаткових угод, паспортів, ІПН та платіжних документів було відмовлено, а останнє клопотання судом залишено без розгляду, оскільки зазначені у них особи відмовлялися підтверджувати справжність зазначеної у них інформації у судовому засіданні в якості свідків. Крім того, договори та додаткові угоди до них не давали змоги ідентифікувати особу позичальника коштів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в управління у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області та є платником ПДВ.

У період з 24.02.2020 по 16.03.2020 працівниками ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 230 грудня 2016 року по 31 грудня 2019 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.03.2020 №408/16-31-33-05-09/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 :

п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено авансові внески єдиного податку за квітень 2017 року по строку сплати 20.04.2017 у сумі 640,00 грн, фактично грошове зобов`язання сплачено із затримкою на 26 днів 16.05.2017 та за травень 2017 року по строку сплати 20.05.2017 в сумі 640,00 грн фактично грошове зобов`язання сплачено із затримкою на 11 днів 31.05.2017;

п.п. 16.1.2, п. 16.1, ст 16, п. 44.1, п. 44.3, ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме відсутність книги обліку доходів та витрат за період 2017 - 2019 роки;

п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 127607,69 грн за 2017 рік, у сумі 15452,84 грн за 2019 рік у сумі 88351,49 грн та за 2019 рік у сумі 23803,36 грн;

п.п. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.п. 1.5, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України у результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору в сумі 8987,83 грн;

п. 44.1, па. 44.6 ст. 44, п. 177.1, п. 177.2, п.п. 177.4.4, п.п.177.4.3, п.п. 177.4.5, п. 177.4, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 111964,08 грн;

п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме не подання у строки повідомлення за формою №20-ОПП;

п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій при продажу товарів з використанням спеціального платіжного засобу на суму 719660,53 грн;

п.п. 14.1.179, п. 14,1 ст. 14, абз. "б" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 141827,00 грн;

п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме невиконання обов`язку щодо складання податкових накладних в електронній формі та їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами розгляду вказаного акту ГУ ДПС у Полтавській області 15.05.2020 винесено вимогу про спалу боргу (недоїмки) №Ф-0006243305 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 127607,69 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0006253305, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 24686,49 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішенням та вимогою, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.

У результаті проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що у 2017 році на карткові рахунки позивача № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ "МТБ Банк" та замінений 02.09.2019 на IBAN № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , відкритий у Полтавському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" 04.05.2017 та змінений 05.08.2019 на IBAN № НОМЕР_5 надійшли кошти в розмірі 1000377,16 грн. У 2018 році ФОП ОСОБА_1 отримано дохід на картковий рахунорахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ "МТБ Банк" та замінений 02.09.2019 на IBAN № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , відкритий у Полтавському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" 04.05.2017 та змінений 05.08.2019 на IBAN № НОМЕР_5 в загальному розмірі 4831584,03 грн. Крім того, у 2019 році ФОП ОСОБА_1 отримано дохід на карткові рахунки № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ "МТБ Банк" та замінений 02.09.2019 на IBAN № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , відкритий у Полтавському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" 04.05.2017 та змінений 05.08.2019 на IBAN № НОМЕР_5 в сумі 532289,01 грн.

Перевіркою встановлено, що суми коштів, які надходили на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 із призначенням платежу "поповнення", "перевод на карту приватбанку", "переказ з карти", "внесення коштів на особистий рахунок згідно з відкритою офертою банку", "за товар", "Зкв, возм." в сумі 100377,16 грн є фактично отриманим дохід від здійснення господарської діяльності, а саме: від оптової торгівлі (восьминіг сушений, кальмар сушений з перцем, кальмар пласт, палочки путасу солоно-сушена, риба сушена тріска, палочки тунці, тунець, янтарна з перцем та ін.) кінцевим споживачам не платникам податку на додану вартість.

Також відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 формування доходів здійснювалось вибірковим методом, оскільки суми з однаковим призначенням платежу то включалися нею до складу то ні.

Вказане вище призвело до порушення п.п. 164.1.3 п. 1.64.1 ст. 164, п.п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: заниження ФОП ОСОБА_1 загального оподаткованого доходу на суму 449506,04 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності у сумі 5816311,97 грн у тому числі за 2017 рік в сумі 954102,23 грн, за 2018 рік 4390896,35 грн та за 2019 рік в сумі 471313,39 грн відображених у додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи, встановлено їх завищення на суму 149682,65 грн, у зв`язку з наявністю розбіжностей між даними податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік та даними встановленими в ході перевірки, а саме позивачем за 2017 рік задекларовано витрати в сумі 954102,23 грн у той час як перевіркою встановлено лише витрати в сумі 907303,02 грн, за 2018 рік ФОП ОСОБА_1 задекларовано витрати в сумі 4390896,35 грн у той час як перевіркою встановлено витрати в сумі 4385310,36 грн, а за 2019 рік суб`єктом господарювання задекларовано витрати в сумі 471313,39 грн, а контролюючим органом встановлено 347015,94 грн.

Вказана розбіжність виникла у зв`язку з не наданням позивачем документів на підтвердження пов`язаності понесених ним витрат із господарською діяльністю у 2017 році на суму 46799,21 грн, у 2018 році на суму 5585,99 грн та у 2019 році на суму 97297,45 грн.

У свою чергу завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю та заниження суми одержаного доходу та як наслідок заниження чистого оподаткованого доходу, що призвело до заниження єдиного внеску.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2017-209 роки встановлено його заниження у сумі 127607,69 грн за 2017 рік у сумі 15452,84 грн, за 2018 рік у сумі 88351,49 грн та за 2019 рік в сумі 23803,36 грн.

Позивач стверджує про протиправність висновків контролюючого органу, оскільки останнім не було взято до уваги договори фінансової допомоги, згідно яких ФОП ОСОБА_1 отримано фінансову допомогу від фізичних осіб. Строк повернення коштів за вказаними договорами не настав.

Надаючи оцінку вказаним твердженням суд виходить з наступного.

Статтею 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п.п. 164.1.1, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктами 177.4.3, 177.4.4 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 статті 177 цього Кодексу не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Системно аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що фізичні особи - підприємці які обрали змагальну систему оподаткування мають право відносити до складу витрат виключно витрати передбаченні п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Позивачем ані під час проведення перевірки, ані в ході розгляду справи, не надано доказів на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат у період 2017 - 2019 рік коштів в сумі 149682,65 грн.

Твердження позивача стосовно отримання ним поворотної фінансової допомоги від фізичних осіб не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи у зв`язку з наступним.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

За своєю правовою природою поворотна фінансова допомоги є договором позики.

Згідно із статтями 1046 та 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що позивачем під час проведення перевірки надано договори поворотної фінансової допомоги без будь-яких реквізитів та інформації про контрагентів (позичальників).

Надані представником позивача до суду копії договорів поворотної фінансової допомоги повернуті позивачу у зв`язку з тим, що вони не давали можливості ідентифікувати особу позичальника коштів.

Представник позивача, в судовому засіданні пояснив, що відсутність в договорах поворотної фінансової допомоги інформації про контрагентів (позичальників) та неможливість ідентифікувати особу позичальника у договорах наданих до суду обумовлена небажанням позичальників надавати свої паспортні данні суду та виступати в судових засіданнях у якості свідків.

Враховуючи відсутність в договорах про надання поворотної фінансової допомоги та в додаткових угодах до них інформації про позичальника (контрагента позивача), небажання осіб, які надали ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу, підтвердити вказану обставину в судовому засіданні, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень представника позивача про отримання ФОП ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги від фізичних осіб.

Крім того, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 після початку проведення перевірки листом від 04.02.2020 запропоновано надати усі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, зокрема, видаткові накладні, акти виконаних робіт, що підтверджують здійснення операцій реалізації ТМЦ, контракти (договори, угоди) продаж продукції з покупцями, документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товару договори перевезення, транспортного експедирування та документи їх виконання (товарно-транспортні накладні).

На підтвердження здійснення перевезень позивачем контролюючому органу надано документи на оплату послуг перевезення ТОВ "Нова Пошта" та податкові накладні, виписані на організацію перевезення відправлень.

У наданих до суду поясненнях від 10.02.2021 зазначено, що замовлення послуг у ТОВ "Нова пошта" з доставки товарів було обумовлено необхідністю виконання зобов`язань перед покупцями.

У ході розгляду справи, судом досліджено договір №139413 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 01.07.2017, додаткову угоду до вказаного договору, заяву пор приєднання, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури.

За умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор) та зобов`язується за плату замовника (ФОП ОСОБА_1 ), експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити.

Згідно актів здачі-прийняття робіт експедитором надано замовнику послуги з організації перевезення відправлень, а у відповідності до рахунків-фактури замовнику надано послуги з перевезення продуктів харчування, товару для саду, городу та відпочинку, а також палетів та інших продуктів.

Суд зазначає, що вказані документи не можуть бути підставою для віднесення витрат понесених позивачем до витрат пов`язаних із господарською діяльністю у зв`язку з тим, що вказані вище документи не дають можливості ідентифікувати товар який перевозився та встановити особу отримувача вантажу.

Крім того, суд вважає, за необхідне вказати, що згідно рахунків-фактури позивачу надавалися послуги з перевезення продуктів харчування, товару для саду, городу та відпочинку, а також палетів та інших продуктів у той час як основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і малюсками.

Представником позивача доказів наявності у ТОВ "Нова Пошта" техніки, обладнаної для перевезення риби, ракоподібних та малюсків суду не надано.

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Частиною п`ятою статті 8 цього Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Системно аналізуючи наведенні положення закону суд приходить до висновку, що фізичні особи - підприємці (крім тих, яка обрали спрощену систему оподаткування) зобов`язання сплачувати єдиний внесок у розмірі 22% від суми отриманого доходу (прибутку), яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи встановлення, в ході розгляду справи, заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за період з 2017 по 2019 роки, суд приходить до висновку, про правомірність доводів відповідача, щодо заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску, а тому у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 травня 2021 року.

Суддя С.С. Бойко