Ухвала суду № 97661495, 04.06.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/752/21

Пров. № 4-с/409/7/21

У Х В А Л А

04 червня 2021 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: В.М.Супрун

за участю приватного виконавця: В.Ю. Лиманського

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії / бездіяльність органу примусового виконання, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Білокуракинського районного суду Луганської області зі скаргою на дії / бездіяльність органу примусового виконання.

Свої вимоги скаржниця обґрунтовує тим, що заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20.01.2015 з неї на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 6035,97 дол США, 17493,44 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 956,90 грн. На підставі даного рішення суду приватним виконавцем Лиманським В.Ю. було відкрито виконавче провадження №63337789. Скаржниця копію постанови про відкриття виконавчого провадження не отримувала. В квітні 2021 ОСОБА_1 дізналася від працівників АТ "Ощадбанк", що постановою приватного виконавця Лиманського В.Ю. було накладено арешт на її пенсійні виплати та стягнуто нараховану пенсію по інвалідності в розмірі 15172,86 грн за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року . Скаржниця вважає, що дана постанова про накладення арешту винесена неправомірно з порушенням її прав, законних інтересів та норм чинного законодавства, оскільки арешт накладено на рахунок, на який їй нараховується пенсія по інвалідності, яка є єдиним джерелом її існування. У зв`язку з чим скаржниця просить суд визнати протиправними дії приватного виконавця Лиманського В.Ю. щодо арешту пенсії ОСОБА_1 , скасувати постанову приватного виконавця Лиманського В.Ю. про арешт коштів ОСОБА_1 та стягнути з приватного виконавця Лиманського В.Ю. незаконно отриману пенсію ОСОБА_1 .

Приватний виконавець Лиманський В.Ю. надав до суду заперечення на скаргу, в якій зазначив, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманської В.Ю. перебуває виконавче провадження №63337789 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованості за кредитним договором у розмірі. Вказане виконавче провадження розпочате 19.10.2020 року. На приватного виконавця не може бути покладена відповідальність за накладення арешту на рахунки, на які боржниця отримує пенсію, оскільки в постанові про накладення арешту чітко вказано порядок її виконання, а саме: «Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (зокрема, кошти, щодо яких встановлено окремий порядок звернення стягнення згідно ст. 68 ЗУ "Про виконавче провадження" та кошти, визначені ст. 73 ЗУ "Про виконавче провадження)». При цьому, з реквізитів рахунків, які додані до скарги вбачається, що такі рахунки мають код НОМЕР_1 , що згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89, є рахунками з призначенням "Кошти на вимогу фізичних осіб", на які можуть бути зараховані будь-які кошти, перекази, тощо, окрім коштів отриманих від підприємницької діяльності, що унеможливлює зняття арешту з нецільових коштів на цих рахунках. Окрім цього, як вбачається з документів, поданих скаржником АТ «Ощадбанк» визначає вказані рахунки, як «Поточні рахунки фізичних осіб», що в свою чергу підтверджує відсутність у вказаних рахунків цільового статусу, а також те, що боржниця може отримувати на вказані рахунки будь-які платежі. Разом з цим, підставою для зняття арешту з рахунку є документальне підтвердження того, що рахунок має спеціальний режим використання (п. 4 ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»). Станом на 05.05.2021 року жодних документів, які підтверджували б спеціальний режим використання рахунків, зокрема, отримання пенсії ОСОБА_1 та відповідних заяв від боржниці або її адвоката, на адресу виконавця не надходило. Питання про зняття арешту з вказаних коштів буде вирішуватися після отримання мною оригіналів документів, що підтверджують цільове призначення вказаних рахунків. Разом з цим, повідомляю, що у вказаному виконавчому провадження з боржниці стягнуто всього 8533,3 грн., з яких 1680,00 грн та 1830,00 грн надійшли на депозитний рахунок виконавця відповідно 29.12.2021 року та 24.02.2021 року, а 5023,30 грн списані 07.12.2021 року з рахунків боржника. Викладене свідчить, що у скарзі вказані неправдиві відомості про стягнення з боржниці 15172,86 грн.З документів, які подала боржниця вбачається, що постанова про арешт коштів виконана АТ «Ощадбанк» 28.10.2020 року. З цього часу, рахунки боржника були заблоковані, та саме з цього часу боржниця повинна була дізнатися про порушення її прав та свобод. Доводи про те, що боржниця дізналася про арешт її рахунків 01.04.2021 року не б спроможними, оскільки документи, які надані боржником сформовані через систем) інтернет банкінгу «Ощад 24/7» та могли бути сформовані як у листопаді 2020 року, так і будь-який момент до 01.04.2021 року. Просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Скаржниця в судове засідання не з`явилася.

Представниця скаржниці в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути скаргу без її участі та без участі скаржниці.

Державний виконавець в судовому засіданні вимоги скаржника не визнав, пояснив суду, що постанову про арешт коштів боржника від 20.10.2020 винесено правомірно відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився.

Суд, вислухавши пояснення державного виконавця, вивчивши матеріали вказаної справи, вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №2/409/28/15, виданого Білокуракинським районним судом Луганської області 20.01.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості за кредитним договором в сумі 6035,97 дол США, 17493,44 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 956,90 грн, було відкрито виконавче провадження №63337789 (а.с. 43).

20.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам для відома (а.с. 43-44).

Згідно довідки про фінансовий стан на ім`я ОСОБА_1 відкритий поточний рахунок в АТ "Ощад банк", на який надходять пенсійні виплати (а.с.22,23).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.03.2019 №1333-5000071919 ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 905/361/19-ц), у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2021 року (справа № 756/1927/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. від 20.10.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 , зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку в АТ «ОщадБанк», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати їй пенсії».

Із змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. від 20.10.2020 про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ «ОщадБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

Підстав вважати рахунок ОСОБА_1 , на який надходять заробітна плата та пенсія, рахунком зі спеціальним режимом використання, як то передбачено частиною 2 статті 48 Закону №1404, судом не встановлено.

Крім того, на рахунок, відкритий у АТ «ОщадБанк», можуть надходити кошти, які належить ОСОБА_1 , і з інших джерел.

Отже, підстав вважати неправомірними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «ОщадБанк», судом не встановлено.

В рішенні Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 46 та 64 Конституції України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст. 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, у разі накладення арешту на рахунок на який зараховуються лише соціальні виплати, на такі виплати не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок.

Також арешт з грошових коштів, які надходили на рахунок як соціальні виплати, може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів соціальних виплат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19 та постанові Верховного суду від 08 липня 2020 року у справі № 915/1000/18.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У свою чергу, ОСОБА_1 , посилаючись у скарзі на неправомірне накладення приватним виконавцем арешту на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку, що відкритий на її ім`я та призначений для виплати їй пенсії, не надала суду доказів того, що рахунок є таким, на який законом заборонено накладення арешту.

Так само, боржником не надано доказів того, що банківською установою, вказаний рахунок та кошти на ньому визнані такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, що у свою чергу було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів.

Крім того, ОСОБА_1 не надала приватному виконавцю документів, підтверджуючих отримання соціальних виплат на такий рахунок для зняття арешту виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Лиманського В.Ю. у виконавчому провадженні № 63337789 задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись Законом України „Про виконавче провадження”, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, ст.ст. 259, 260, 354, 450-451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії / бездіяльність органу примусового виконання в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Скаржник-боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 27.12.1999, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник скаржника: ОСОБА_3 , свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № 895 від 19.06.2008, адреса: АДРЕСА_3 .

Приватний виконавець: Лиманський Владислав Юрійович, посвідчення № 0490 від 20.03.2020, адреса: вул. Федоренка, 4-Б офіс 21 м. Сєвєродонецьк Луганська область.

Стягувач: Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний Банк", код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська б. 4 м. Київ.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко

Повне судове рішення складено 14.06.2021.