Ухвала суду № 97660681, 14.06.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/13964/2012

Провадження № 6/202/155/2021

УХВАЛА

14 червня 2021 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Ісаєвої Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Булгакової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Шандер Костянтина Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", -

В С Т А Н О В И В:

Заявник адвокат Шандер К.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що на виконанні Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження №52150744, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/0417/7931/2012 від 09.11.2012 р. виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська. Даний виконавчий лист виданий на підставі заочного рішення від 29.10.2012 р. по справі № 2/0417/7931/2012 виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Відповідно до вказаного виконавчого листа із Боржника стягуються грошові кошти в розмірі 45425,38 гри на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (далі по тексту - Стягувач). На сьогодні ПАТ КБ «Приватбанк» змінив свою організаційно-правову форму на АТ КБ «Приватбанк». Тобто новостворений АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» і має той самий не змінений код ЄДРПОУ.

Оскаржуваний виконавчий лист був пред`явлений до виконання 07.09.2016 року шляхом подання відповідної заяви представником Херсонської філії «Приватбанку», що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 156-А.

Зі свого боку Боржник не знав про те, що Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська розглядав справу де він є відповідачем. А про те, що відкрито виконавче провадження, Боржник дізнався після того як було накладено арешт на його кошти.

Ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, зокрема із виконавчим листом, Боржник прийшов до висновку, що є законодавчі підстави визнати виконавчий лист № 2/0417/7931/2012 від 09.11.2012 р., який видано Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, таким, що не підлягає виконанню.

З виконавчого листа вбачається, що Стягувач, пропустивши строк в 1 рік по старому закону, по нормам нового закону, які допускають строк пред`явлення в 3 роки, вирішив повторно пред`явити виконавчий лист до виконання.

Також заявник звертає увагу на те, що як у заочному рішенні від 29.10.2016 р. так і виконавчому документі зазначено наступний номер справи: 2/0417/7931/2012. Однак судячи із супровідного листа Індустріального районного суду від 24.03.2021 р. № 0417/13964/2012/4567/2021 на розгляді цього суду перебувала справа № 0417/13964/2012, номер провадження 2/0417/7931/2012. Однак у заочному рішенні та у виконавчому листі під номером справи зазначено саме номер провадження 2/0417/7931/2012, будь-яких інших посилань на вірний номер справи дані документи не місять. Виходить, що виконавчий лист містить номер справи яка фактично ніколи не розглядалась. Тобто в заочному рішенні та у виконавчому листі зазначено номер справи, якої фактично не було (судячи з номеру). Таким чином стає зрозуміло, що у виконавчому листі зазначено невірний номер справи, тобто міститься помилка. Дана помилка слугує ще одною підставою для визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням вищенаведеного просить суду визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий 09.11.2012 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська на підставі заочного рішення цього ж суду від 29.10.2012 року по справі № 0417/13964/2012.

Сторони в судове засідання не з`явились, представник заявника в наданій на адресу суду заяві просив розглядати справу без його участі та участі боржника.

Дослідивши заяву про визнання виконавчого листа такими, що не підлягають виконанню, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.10.2012 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська постановлено заочне рішення по справі №2/0417/7931/2012, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP70620581 від 07.11.2005 року у сумі 44 876 грн. 61 коп. та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» суму 10000,00 грн., всього заборгованість у сумі 54 876 грн. 61 коп., яка складається з 4299,82 грн. – заборгованість за кредитом; 18302,22 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 29185,21 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2589,36 грн. – штраф (процентна складова). Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» сплачений судовий збір у розмірі 548 грн. 77 коп.

Рішення набрало законної сили 08.11.2012 року.

На виконання вказаного рішення 09.11.2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист №2/0417/7931/2012.

27.05.2014 року виконавчий лист був повернутий стягувачу.

12.09.2016 року старшим державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсон винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52150755 з примусового виконання: виконавчого листа №2/0417/7931/2012 виданого 09.11.2012 року.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Апогеєм судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, наведені в заяві обставини фактично зводяться до незгоди з прийнятим рішенням суду, тому в задоволенні заяви боржника слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 353, 354, 432 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви адвоката Шандер Костянтина Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Д.А.Ісаєва