Рішення № 97660025, 14.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5429/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення і зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати рішення Головного управління пенсійного забезпечення в Одеській області № 155350007947 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії неправомірним та скасувати його;

зобов`язати Головне управління пенсійного забезпечення в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами 2148) як батькові дитини інваліда з дитинства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.07.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Малиновським відділом РАГС м. Одеси зареєстрований шлюб, про що було зроблено актовий запис № 703. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилось на ОСОБА_3 . Від шлюбу у позивача та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 . Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 941064 донька позивача ОСОБА_4 є інвалідом дитинства і потребує постійного стороннього догляду і нагляду.

Як зазначено у позові, у віці 50 років дружина позивача - ОСОБА_5 скористалась правом щодо призначення пенсії з більш раннього віку, як мати інваліда у відповідності до п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років дружина позивача ОСОБА_5 померла. Після смерті дружини донька позивача, яка потребує постійного стороннього догляду і нагляду, залишилась з ОСОБА_1 .

У позові зазначено, що у зв`язку з тим, що позивач постійно доглядає за донькою і перебуває поряд з нею, то не має можливості працювати.

Позивач зазначає, що 28.01.2021 року він звернувся до Управління пенсійного забезпечення в Одеській області з заявою, щодо призначення пенсії за віком, як батьку дитини інваліда з дитинства, однак, 05.02.2020 року отримав рішення № 155350007947 про відмову в призначенні пенсії.

Зважаючи на вищевикладені обставини та з посиланням на ст.46, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, п.3 п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», абз.22 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п.2.17, п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою судом, в тому числі, витребувано у відповідача докази.

28.04.2021 року (вх.№ЕП/11958/21) засобом електронного зв`язку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано до суду відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язково надаються наступні документи у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання дитини з інвалідністю, заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо).

Відповідач, звертає увагу суду, що зазначені документи при призначенні пенсії позивачем не надавались. Враховуючи вищевикладене, оскільки мати дитини скористалась правом щодо призначення пенсії з більш раннього віку, як мати інваліда з дитинства, батько права на призначення пенсії за віком відповідно до пп.3 п. 1 ст. 115 Закону № 1058 не має. А отже, як стверджує відповідач, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України.

Враховуючи вищевказане, на думку відповідача, рішення Головного управління не може вважатися протиправним, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

27.04.2021 року (вх.№21349/21) від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_5 та копії документів, за результатами розгляду яких прийнято рішення № 155350007947 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 , 14.07.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що було зроблено актовий запис № 703 (а.с.11).

Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінилось на ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 від шлюбу у позивача та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 (а.с.12).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 941064 донька позивача ОСОБА_4 є інвалідом дитинства (група інвалідності – перша А) (а.с.15).

Як стверджує позивач, його донька потребує постійного стороннього догляду і нагляду.

Судом встановлено, що дружині позивача - ОСОБА_5 з 16.09.2013 року призначено пенсію за віком як матері інваліда з дитинства відповідності до п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років дружина позивача ОСОБА_5 померла, про що 28.09.2019 року складено відповідний актовий запис (а.с.14).

При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що про смерть ОСОБА_5 відповідачу було достеменно відомо, оскільки копія вищевказаного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_5 , копію якої надано саме відповідачем.

Як стверджує позивач, після смерті дружини донька позивача, яка потребує постійного стороннього догляду і нагляду залишилась з ОСОБА_1

Судом встановлено, що 28.01.2021 року (тобто більш як через п`ять місяців від дати смерті ОСОБА_5 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головною управління iз заявою про призначення пенсiї за вiком вiдповiдно до ст. 115 Закону України вiд 09.07.2003 № 1058-IV «,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказана заява зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області за №651.

До заяви №651 про призначення пенсії позивачем, зокрема, були наданi:

- копія паспорту НОМЕР_5 ;

- копія iдентифiкацiйного коду;

- копія трудової книжки НОМЕР_6 ;

- копія військового квитка;

- копія диплому про навчання;

- копія довiдки про визначення дитини iнвалiдом дитинства;

- копія виписки iз акта огляду МСЕК;

- копія свідоцтва про народження cepiї НОМЕР_7 .

За результатами розгляду заяви №651 від 28.01.2021 року та наданих документiв Головним управлiнням Пенсійного фонду України в Одеській області 03.02.2020 року прийнято рiшення № 155350007947 «Про відмову в призначення пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Підставами для вказаної відмови у рішенні визначено те, що оскільки мати дитини скористалася правом щодо призначення пенсії з більш раннього віку як мати інваліда з дитинства, батько призначення пенсії за віком відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає.

Вважаючи рішення Головного управління пенсійного забезпечення в Одеській області № 155350007947 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Згідно п.2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Отже, після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. право на дострокову пенсію за віком мають батьки за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком.

Вирішуючи дану адміністративну справу суд зазначає, що питання того чи є донька позивача дитиною з інвалідністю з дитинства не є спірним, так як дружина позивача отримувала пенсію відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме як мати дитини з інвалідністю ОСОБА_4 .

Заперечуючи право позивача на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач:

- у спірному рішення посилається на те, що дружина позивача – ОСОБА_5 вже отримує такий вид пенсії;

- у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивачем не надано обов`язкових документів для призначення такого виду пенсії, а саме: заяви матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документів, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо).

Вказані доводи відповідача як підстави для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії як батьку дитини з інвалідністю з дитинства, суд вважає очевидно необґрунтованими, проявом правового нігілізму суб`єкта владних повноважень, так як обставина смерті ОСОБА_5 , яка раніше отримувала пенсію відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як матір дитини з інвалідністю з дитинства були достеменно відомі Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області (копія вищевказаного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 міститься в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_5 , копію якої надано саме відповідачем).

За вказаних обставин, у зв`язку із відсутністю інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії як батьку дитини з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення, зважаючи на обставини, які слугували підставою для його прийняття, похідна вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115-1 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як батькові дитини інваліда з дитинства також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:

а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності;

б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Зважаючи на те, що з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами 2148) як батькові дитини інваліда з дитинства позивач звернувся 28.01.2021 року, суд вважає, що саме з цієї дати (дати звернення із заявою) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно призначити даний вид пенсії ОСОБА_1 .

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії підлягає задоволенню, з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн. на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.357 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на предмет спору у даній справі, характер спірних правовідносин та фактичні її обставини, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення.

Водночас, вирішуючи дану адміністративну справу, суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі “Бурдов проти Росії” визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Суд акцентує увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки при вирішенні даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання дострокової пенсії за віком з 28.01.2021 року відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як батькові дитини інваліда з дитинства, зважаючи характер спірних правовідносин та фактичні обставини даної адміністративної справи, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення у 30-денний строк з дати набрання ним законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення і зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155350007947 від 03.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком з 28.01.2021 року відповідно до п.п. 3, п. 1 ст. 115 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами 2148) як батькові дитини інваліда з дитинства.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного судового рішення у справі №420/5429/21.

Встановити строк для подання звіту - тридцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що у разі неподання звіту у визначений строк, суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)

Суддя П.П. Марин